Рішення

від 08.07.2019 по справі 160/4909/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року Справа № 160/4909/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняГрунської Ю.О. за участі: представника позивача представника відповідача Твардієвича Є.О. Прокоф`єва Є .Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною завою Приватного підприємства "Ремонтно-будівельне управління 717" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2019 року Приватне підприємство "Ремонтно-будівельне управління 717" (вул. Польова, 4, м.Тернівка, 51502, код ЄДРПОУ 25014842) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856), в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0019991419 від 02.08.2018 року та податкову вимогу № 5957-54 від 19.02.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при проведенні перевірки та складанні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач припустився порушень норм чинного законодавства України, внаслідок чого були порушенні права та охоронювані законом інтереси позивача. Відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з порушенням встановленого порядку не позбавляє господарську операцію реального змісту та не може впливати на відображення такої операції в податковому обліку суб`єкта господарювання. Викладені в акті перевірки висновки про те, що згідно з проведеним аналізом даних податкової звітності ТОВ ПРОФІ МАРКЕТ встановлено відсутність достатньої кількості трудових ресурсів; відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, складських та офісних приміщень, основних фондів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання основного виду діяльності а також можливість постачання гарячої асфальтобетонної суміші на ПП РБУ-717 є необґрунтованими. ПП РБУ-717 не має повноважень вимагати у контрагента дані щодо складу його податкового кредиту. Також зазначив, що платник податків, який придбав товар у контрагента, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху і надано строк позивачу для усунення недоліків.

У встановлений ухвалою строк недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

26 червня 2019 року відповідач подав відзив на позов, в якому просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на те, що згідно з проведеним аналізом податковим органом встановлено нереальність здійснення господарських операцій та здійснення діяльності направленої на надання вигоди третім особам. Перевіркою не підтверджено факт отримання суміші по ланцюгу постачання від ТОВ Крозен до ТОВ Профі Маркет та в подальшому до ПП РБУ-717 . Наявна інформація щодо ознак фіктивності ТОВ Профі Маркет в сукупності з аналізом інформаційних баз даних та дослідженням первинних документів стали підставою для висновків під час проведення перевірки ПП РБУ-717 стосовно нереальності проведених господарських операцій та, як наслідок, встановлення порушень податкового законодавства в частині заниження ПДВ. Документів, що спростовують висновки перевіряючих за актом перевірки від 17.07.2018 №37706/04-36-14-19/25014842 до заперечень не надано.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на пояснення, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги позову, заперечення, викладені у відзиві, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ПП "Ремонтно-будівельне управління 717" (код ЄДРПОУ 25014842) зареєстровано у встановленому законом порядку і перебуває на податковому обліку.

Одним із видів діяльності підприємства є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 03.07.2018р. №3972, виданого ГУ ДФС у Дніпропетровській області і на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03.07.2018 №3727-п, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "Ремонтно-будівельне управління 717" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Профі Маркет за період з 01.12.2016р. по 31.12.2016р. та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ Профі Маркет за період з 01.12.2016р. по 31.12.2016р.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт №37706/04-36-14-19/25014842 від 17.07.2018р.

Висновками вищевказаного акту перевірки встановлено таке порушення:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 Податкового кодексу України ПП РБУ-717 занижено податок на додану вартість на загальну суму 50428,84 грн., в тому числі в грудні 2016р. у сумі 50428,84 грн.

Не погоджуючись з висновками акту, підприємство подало заперечення, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Дніпропетровській області листом від 30.07.2018р. №45499/10/04-36-14-19 повідомило, що висновки акту позапланової виїзної документальної перевірки ПП РБУ-717 №37706/04-36-14-19/25014842 від 17.07.2018р. є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки №37706/04-36-14-19/25014842 від 17.07.2018р. ГУ ДФС у Дніпропетровській обл. було складено та направлено на адресу ПП РБУ-717 податкове повідомлення-рішення № 0019991419 від 02.08.2018 року, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 63036 грн. 25 коп., з яких: податкового зобов`язання на суму 50429 грн., та штрафних санкцій на суму 12607 грн 25 коп.

19 лютого 2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській обл. було направлено на адресу ПП РБУ-717 податкову вимогу № 5957-54 про суму податкового боргу у розмірі 77311,01 грн, з яких: податкового зобов`язання на суму 50428 грн. 90 коп., штрафних санкцій на суму 12607 грн. 25 коп. та пеня на суму 14274 грн.86 коп.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення і вимогу неправомірними, складеними на підставі помилкових та надуманих висновків, викладених в акті перевірки №37706/04-36-14-19/25014842 від 17.07.2018р., позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою, за результатами розгляду якої 29.10.2018р. за №35179/6/99-99-11-01-02-25 винесено рішення, яким ППР № 0019991419 від 02.08.2018 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням ДФС України, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також незалежно від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до абз. 2 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Положеннями пп. а) та в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст.44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказ Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153 (далі П(С)БО №15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пунктом 7 П(С)БО №15 встановлено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Пунктом 8 П(С)БО №15 визначено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до п.200.1- п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного, вчинення господарської операції визначається не підписанням договору, а фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Досліджуючи обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд приходить до наступного.

Під час проведення перевірки було досліджено господарські операції з ТОВ Профі Маркет (код ЄДРПОУ 40556943).

У ході дослідження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Профі Маркет (код ЄДРПОУ 40556943) встановлено таке.

До перевірки взаємовідносин з ТОВ ПРОФІ МАРКЕТ (код ЄДРПОУ 40556943) позивачем було надано договір, акт виконаних робіт, рахунок-фактуру, платіжні доручення, договір підряду, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, договірну ціну з капітального ремонту, кошторис, акт приймання виконаних будівельних робіт та підсумкову відомість ресурсів по об`єкту капітального ремонту.

ПП РБУ-717 до перевірки не надано документи, що підтверджують перевезення суміші, сертифікатів на придбану продукцію, наказів на відрядження.

У ході аналізу наявних інформаційних баз даних (ІС Податковий блок , Єдиний реєстр податкових накладних), податкової та фінансової звітності контрагентів-постачальників відповідачем встановлено таке.

Аналізом ланцюга походження товарів, згідно з ЄРПН встановлено, що суміш асфальтобетонну гарячу та теплу (асфальтобетон плотний дорожний) для поверхнього слою, мілкозернисту типа 6 М2 в кількості 154т ТОВ ПРОФІ МАРКЕТ придбавав у ТОВ КРОЗЕН (код ЄДРПОУ 40808839), у якого в свою чергу відсутнє придбання цієї суміші з моменту державної реєстрації від 03.10.2016 (період стовідсоткової реєстрації податкових накладних).

Декларацію з ПДВ за січень 2017 року подано з від`ємним значенням. Фінансову звітність (Баланс) за 2017р., декларацію про прибуток за 2017рік та звіти 1-ДФ не подано.

Також зазначено, що ТОВ "Профі Маркет" має значну кількість різноманітного виду діяльності, яка не пов`язана між собою. Відповідно до баз даних ДФС встановлено, що у ТОВ "Профі Маркет" рахуються види діяльності: виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг, електромонтажні роботи, рекламні агентства, надання в оренду будівельних машин і устаткування та інше, при тому, що на підприємстві працює за весь період діяльності одна людина.

Відомості про об`єкти оподаткування за Ф . 20-ОПП до ДПІ за основним місцем обліку не подавались, що свідчить про відсутність складів, офісів, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності. При тому що згідно з базою даних ЄРПН у ТОВ Профі Маркет з моменту державної реєстрації з 10.06.2016 (період стовідсоткової реєстрації податкових накладних) відсутнє придбання оренди автомобілів, складів, офісу та ін. необхідних товарів, робіт/послуг для здійснення господарської операції.

Згідно з поданими ТОВ Профі Маркет деклараціями з податку на додану вартість протягом 2016 року по ряд. 10.3 Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість не встановлено придбання послуг перевезення, транспортно-експедиційних послуг з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість, тобто у ТОВ Профі Маркет відсутнє придбання товарів, робіт/послуг у неплатників ПДВ.

Представником відповідача зазначено, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000001846 від 08.06.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч. 2 ст.205 ч.5 ст.191 КК України. Так, у ході розслідування кримінального провадження встановлено, що за попередньою змовою невстановленою групою осіб вчинено фіктивне підприємництво шляхом реєстрації/перереєстрації суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в т.ч. й ТОВ Профі Маркет . У подальшому невстановлені слідством особи використали реквізити в т.ч. й вказаного підприємства, для прикриття незаконної діяльності, направленої на мінімізацію податкових зобов`язань, розкрадання бюджетних коштів одержаних злочинним шляхом, за рахунок відображення в бухгалтерському обліку платників податків реального сектору економіки господарських операцій з підприємствами, що мають ознаки фіктивності. Проведеним аналізом зазначених підприємств з ознаками фіктивності, в т.ч. й ТОВ Профі Маркет , видно документальне оформлення безтоварних операцій щодо поставки ТМЦ.

На підтвердження вищевказаного відповідачем надано суду ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2017р. у справі №757/38696/17-к про накладення арешту та заборону відчужувати кошти з банківських рахунків, з тексту якої видно, що слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки грошові кошти в тому числі і ТОВ ПРОФІ МАРКЕТ , що розміщені на відкритих в банківській установі рахунках, мають ознаки таких, що були здобуті кримінально- протиправним шляхом тобто відповідають критеріям ст. 98 КПК України з огляду на предмет кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 ч. 5 ст. 191 КК України, і з метою забезпечення збереження речових доказів - вбачається доцільним застосувати захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна вказаних підприємств.

По ТОВ КРОЗЕН (код за ЄДРПОУ 40868839) встановлено придбання та реалізацію значного обсягу товарів, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання (зокрема, продовольчі продукти). Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічнім можливостям ТОВ КРОЗЕН .

Отже, згідно з проведеним аналізом відповідачем встановлено нереальність здійснення господарських операцій та здійснення діяльності, що направлена на надання вигоди третім особам. З урахуванням вищезазначеного, перевіркою не підтверджено факт отримання суміші ПП РБУ-717 по ланцюгу постачання від ТОВ Профі Маркет , ТОВ Крозен .

Встановити чисельність, наявність основних засобів можливість відсутня у зв`язку з тим, що з моменту реєстрації підприємством до ДПІ по місцю реєстрації не додано жодного звіту, декларацій тощо.

Крім того, згідно з базою даних ЄРПН, ТОВ Крозен (40868839) з моменту державної реєстрації від 03.10.2016 (період стовідсоткової реєстрації податкових накладних) не здійснював придбання ТМЦ реалізованих ТОВ Профі Маркет для подальшої реалізації ПП РБУ-717 . Асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій, а саме: придбано ковбасні вироби в асортименті, автомобільні шини, бензин, борошно, вершки, кава, йогурти, майонези, сири в асортименті, курячі яйця та ін., а реалізовано запчастини в асортименті, пневмоштуцера, послуги по ремонту приміщень, асфальтобетон, труби в асортименті та інше.

Отже, згідно з проведеним аналізом, встановлено нереальність здійснення господарських операцій та здійснення діяльності направленої на надання вигоди третім особам. З урахуванням вищезазначеного, перевіркою не підтверджено факт отримання суміші по ланцюгу постачання від ТОВ Крозен до ТОВ Профі Маркет та в подальшому до ПП РБУ-717 .

Відтак, судом встановлено, що наявна інформація щодо ознак фіктивності ТОВ Профі Маркет в сукупності з аналізом інформаційних баз даних та дослідженням первинних документів стали підставою для висновків під час проведення перевірки ПП РБУ-717 стосовно нереальності проведених господарських операцій та, як наслідок, встановлення порушень податкового законодавства в частині заниження ПДВ.

На підтвердження виконання вищевказаних господарських операцій позивачем надано суду договір поставки №03-16/ПТ від 15 грудня 2016р., договір підряду №24848-00 від 07 грудня 2016 року, а також акти прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2016р. на виконання договору №24848-00 від 07 грудня 2016р., платіжне доручення №834 від 16.12.2016р. і видаткова накладна №16122016 від 16 грудня 2016р.

Жодних інших документів та/або пояснень позивачем стосовно взаємовідносин із вказаним контрагентом суду не надано.

З наданих суду первинних документів неможливо встановити порядок транспортування товару, факт приймання-передання товару, оплати наданих послуг, місця завантаження та розвантаження тощо.

Відтак, документів, що спростовують висновки, викладені в акті перевірки від 17.07.2018 №37706/04-36-14-19/25014842 позивачем суду не надано.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Позивач належним чином не скористався наданим йому ст.77 КАС України правом та обов`язком належним чином довести обґрунтованість своїх вимог, зокрема, не надав первинних документів, які б надали суду змогу впевнитись у протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У цей же час, за даними наданими представником відповідача до суду встановлено відсутність можливості у зазначеного вище контрагента позивача постачати товари, виконувати роботи, надавати послуги, з огляду на відсутність у нього відповідних трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, офісних, складських та виробничих приміщень тощо, а реальність здійснення господарських операцій належним чином складеними первинним документами попри зазначене позивачем жодним чином не доведена.

Наведені факти свідчать про відсутність у позивача та його контрагента-постачальника наміру отримання доходу, та здійснення лише документального оформлення господарських операцій, що не здійснювались.

Відсутність відомостей про повний зміст і обсяг господарських операцій за проаналізованими вище договорами та частково наданими первинними документами, які б розкривали це питання, в своїй сукупності не дають можливості стверджувати, що ці господарські операції є реальними.

При цьому, будь-які документи, в тому числі договори, накладні тощо мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Решта доводів та пояснень не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.

Суд вважає за необхідне послатися на постанову Верховного Суду від 08.05.2018 р., в якій зазначено, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та відповідно, формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб`єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з вимогами ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведене, суд вважає, що висновки, викладені в акті позапланової документальної виїзної перевірки ПП РБУ-717 від 17.07.2018 №37706/04-36-14-19/25014842 є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству.

Відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0019991419 від 02.08.2018 року, що винесене на підставі акту, і податкова вимога № 5957-54 від 19.02.2019 р. прийняті відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, та обґрунтовано тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення, для прийняття рішення, й відповідають критеріям, визначеним у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, за сукупності вказаних обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст.2, 73, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства "Ремонтно-будівельне управління 717" (вул. Польова, 4, м. Тернівка, 51502, код ЄДРПОУ 25014842) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складене 15 липня 2019 року.

Суддя Р.З. Голобутовський