Постанова

від 11.07.2019 по справі 240/5375/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5375/18

Головуючий у 1-й інстанції:Попова О.Г.

Суддя-доповідач: Франовська К.С.

11 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Совгири Д. І. Кузьменко Л.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Зозулі К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Промбуд-КСВ" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року (час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Житомир, дата складання повного тексту рішення - 15.04.2019 р.) у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Промбуд-КСВ" до Державної служби геології та надр України про визнання дій протиправними, зобов`язання розглянути заяву на отримання спеціального дозволу,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2018 року приватне підприємство "Промбуд-КСВ" звернулось до суду із позовом до Державної служби геології та надр України про визнання дій Державної служби геології та надр України по розгляду пакету документів та відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, з метою видобування вапняків Монастириського-1 родовища у Тернопільській області на термін 25 років згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року (в редакції, чинній на день звернення), оформлених листами Державної служби геології та надр України від 27 квітня 2017 року №9633/13/12-17, від 30 червня 2017 року №14289/03/12-17 - протиправними; зобов`язати Державну службу геології та надр України розглянути заяву Приватного підприємства "Промбуд-КСВ" від 02 лютого 2016 року №1/16, від 07 червня 2017 року №10/16 із додатками на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування вапняків Монастириського-1 родовища у Тернопільській області на термін 25 років згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року (в редакції, чинній на день звернення), з врахуванням встановлених під час судового розгляду підстав протиправності відмови Державної служби геології та надр України від 30 червня 2017 року №14289/03/12-17 та встановити відповідачу розумний строк для виконання судового рішення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року позовна заява ПП "Промбуд-КСВ" залишена без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та відсутності клопотання про поновлення пропущеного строку.

На виконання ухвали, позивач подав заяву від 26 листопада 2018 року(а.с.62-68), в якій зазначає, що вважає строк звернення до суду не пропущеним, а відтак відсутні підстави для клопотання про його поновлення.

Відкриваючи провадження у справі, в ухвалі від 03 грудня 2018 року суд зазначив, що позивачем подано обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду, внаслідок чого суд поновлює пропущений з поважної причини строк та відкриває провадження у справі.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Промбуд-КСВ" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов повністю, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та клопотання від 27.03.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав їх безпідставними та неаргументованими, оскільки судом першої інстанції при прийнятті рішення надано належну правову оцінку всім фактам, досліджено усі обставини справи, враховано усі наявні докази.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №379056 від 14 лютого 2013 року, приватне підприємство "Промбуд-КСВ", ідентифікаційний код юридичної особи 35099897, як юридична особа зареєстроване 26 квітня 2007 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 1 305 102 0000 005578 (а.с. 12 та зворот).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №706067, ПП "Промбуд-КСВ" здійснює наступні види діяльності: код КВЕД 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (основний); код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (а.с. 13 та зворот).

ПП "Промбуд-КСВ" зверталось на адресу Державної служби геології та надр України із заявою №9 від 14 вересня 2015 року на отримання на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисної копалини родовища Монастириське-1, яке розташовано на північній околиці м. Монастириська Монастириського району Тернопільської області терміном на 20 років (а.с. 14-16).

Відповідач листом від 23 листопада 2015 року за результатами розгляду заяви ПП "Промбуд-КСВ" №9 від 14 вересня 2015 року повідомив позивачу, що надані підприємством графічні матеріали не відповідають зазначеному масштабу, а зазначена у каталозі координат площа ділянки надр не відповідає площі підрахованих запасів вапняків Монастириського-1 родовища, які затверджені ДКЗ України (протокол від 25 травня 2011 року №2268). У зв`язку із наведеним заяву "Промбуд-КСВ" №9 від 14 вересня 2015 року із доданим пакетом документів було повернуто позивачу (а.с. 17).

ПП "Промбуд-КСВ" повторно зверталось на адресу Державної служби геології та надр України із заявою №1/16 від 02 лютого 2016 року на отримання на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисної копалини родовища Монастириське-1, яке розташовано на північній околиці м. Монастириська Монастириського району Тернопільської області терміном на 20 років (а.с. 18-20).

Відповідно до переліку документів, долучених до заяви №1/16 від 02 лютого 2016 року, позивачем, зокрема, було надано копію протоколу ДКЗ від 25 травня 2011 року №2268 (а.с. 19).

Державна служби геології та надр України за результатами розгляду заяви ПП "Промбуд-КСВ" заяви №1/16 від 02 лютого 2016 року листом від 27 квітня 2017 року №9633/13/12-17 повідомила позивачу, що згідно з підпунктом 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

Водночас, запаси корисної копалини Монастириського - 1 родовища затверджено протоколом Державної комісії України по запасах корисних копалин України від 25 травня 2011 року №2268. У зв`язку із наведеним заяву "Промбуд-КСВ" №1/16 від 02 лютого 2016 року із доданим пакетом документів було повернуто позивачу (а.с. 21).

Позивач втретє звертався до Державної служби геології та надр України із заявою №10/16 від 07 червня 2017 року на отримання на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисної копалини родовища Монастириське-1, яке розташовано на північній околиці м. Монастириська Монастириського району Тернопільської області терміном на 20 років (а.с. 22-23).

Державна служби геології та надр України за результатами розгляду заяви ПП "Промбуд-КСВ" заяви №10/16 від 07 червня 2017 року листом від 30 червня 2017 року №14289/03/12-17 повідомила позивачу, що згідно з підпунктом 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

У зв`язку із наведеним заяву "Промбуд-КСВ" №10/16 від 07 червня 2017 року із доданим пакетом документів було повернуто позивачу та відмовлено у наданні спеціального дозволу на користування надрами на підставі пункту 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 (а.с. 24).

Не погоджуючись із рішеннями та такими діями відповідача, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що Державна служба геології та надр України при поверненні заяв позивача, оформлених листами від 27 квітня 2017 року №9633/13/12-17, від 30 червня 2017 року №14289/03/12-17 діяла з дотриманням положень частини другої статті 19 Конституції України, а оскаржувані дії відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов з неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи справу по суті, суд апеляційної інстанції звертає увагу на процесуальні вимоги, а саме щодо дотримання позивачем строків звернення до суду в частині позовних вимог.

Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідним вказати, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

Із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач оспорює відмову відповідача у правовідносинах щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами від 27.04.2017 року за зверненням від 02.02.2016 року.

Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними позовними вимогами є шестимісячний строк.

З матеріалів справи встановлено, що відмову Державної служби геології та надр України від 27.04.2017 року № 9633/13/12-17 позивач отримав 22 травня 2017 року, про що зазначає у відповіді на відзив (а.с.110).

Про це також йдеться у листі відповідача від 07.06.2017 року.(а.с.22).

Отже, отримавши відмову Державної служби геології та надр України від 27.04.2017 року № 9633/13/12-17 22 травня 2017 року, позивач мав 6 місяців для звернення до суду з позовом щодо протиправності цієї відмови. При цьому, строк розпочав перебіг 23.05.2017 і закінчився 25.11.2017 року.

Звернувшись в суд з позовом 16.11.2018 року, позивач пропустив визначений законом строк звернення до суду, клопотання про поновлення пропущеного строку з обгрунтуванням поважності причин пропуску, не подав, а ухвалу суду про усунення недоліків позовної заяви в цій частині, не виконав.

Так, як вбачається із змісту заяви позивача від 26.11.2018 року (а.с.62-68) він наполягав на тому, що вважає строк звернення до суду не пропущеним, з огляду на те, що оскаржуваний лист отримано 14.08.2018 року, що підтверджено книгою реєстрації вхідної кореспонденції, а відтак, оскільки звернення з позовом до суду мало місце 16 листопада 2018 року, то передбачений законом шестимісячний строк звернення до суду за захистом порушеного права, не порушено.

Відтак, на думку позивача, відсутні підстави для клопотання про поновлення строку.

За таких обставин, позовна заява в цій частині мала бути суддею повернута на підставі ч.2 ст.123 КАС України.

Частиною першою статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.

Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У справах Стаббігс та інші проти Великобританії , Девеер проти Бельгії Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства та Круз проти Польщі виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до ч.3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що за таких обставин ухвалене у справі в цій частині рішення слід скасувати, позовну заяву необхідно залишити без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та неподання клопотання про його поновлення з наданням доказів поважності його пропуску.

Що стосується іншої частини позовних вимог - про визнання дій Державної служби геології та надр України по розгляду пакету документів та відмови від 30 червня 2017 року №14289/03/12-17 за зверненням від 07.06.2017 року щодо надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону - протиправними та зобов`язання розглянути заяву Приватного підприємства "Промбуд-КСВ" від 07 червня 2017 року №10/16 із додатками на отримання спеціального дозволу на користування надрами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр є Державна служба геології та надр України (Держгеонадра).

Відповідно до пункту 2 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 391/2011, Держгеонадра у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра, а також цим Положенням.

У контексті розгляду цієї справи вважає за необхідне звернути увагу на те, що Держгеонадра України як орган держави, до відання якого віднесено вирішення питань стосовно видачі спеціальних дозволів на користування надрами (а також їх переоформлення, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну їх дії, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії в разі зупинення) при здійсненні своїх повноважень зобов`язана діяти у той спосіб, який передбачено наведеними вище положеннями законодавства.

Правовий статус Держгеонадр (станом на дату виникнення спірних правовідносин) було визначено згаданим Положенням, за яким організаційно-розпорядчою формою рішення з питань, віднесених до повноважень Держгеонадр України, є наказ за підписом Голови цього відомства. Процедуру видачі спеціальних дозволів на користування надрами і повноваження органу з питань надання цих дозволів визначено Порядком № 615, відповідно до якого прийняття рішення з цього питання є компетенцією лише органу з питань надання дозволу. При цьому якщо аналізувати зміст положень пунктів 18, 19, 25 Порядку № 615 поряд зі згаданими нормами Положення щодо повноважень Держгеонадр, то формою такого розпорядчого рішення є наказ (який, зокрема, у випадку відмови надрокористувачу у задоволенні його звернення, може бути предметом оскарження).

Тобто, у разі відмови у продовженні строку дії спеціального дозволу та внесенні змін Держгеонадра повинно прийняти відповідно рішення, яке оформлюється наказом. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача не приймав відповідного рішення у вигляді наказу, у зв`язку із чим Держгеонадра порушена процедура, встановлена Порядком № 615, тобто відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб, що передбачений законодавством, що свідчить про протиправність дій відповідача з повернення заяви з доданими до неї документами.

Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постанові від 10 січня 2019 року у справі №804/6947/15.

Щодо правових наслідків недотримання форми рішення про відмову у наданні спеціального дозволу, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Прийшовши до висновку, що лист відповідача не є рішенням у розумінні приписів наведених норм права, то всі викладені у цьому листі висновки не є рішенням і правового значення для вирішення спору не мають.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу приватного підприємства "Промбуд-КСВ" задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким :

-позов в частині визнання дій Державної служби геології та надр України по розгляду пакету документів та відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, з метою видобування вапняків Монастириського-1 родовища у Тернопільській області на термін 25 років згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року (в редакції, чинній на день звернення), оформлених листами Державної служби геології та надр України від 30 червня 2017 року №14289/03/12-17 - протиправними, зобов`язання Державної служби геології та надр України розглянути заяву Приватного підприємства "Промбуд-КСВ" від 02 лютого 2016 року №1/16, - залишити без розгляду.

-позов в частині визнання дій Державної служби геології та надр України по розгляду пакету документів від 07 червня 2017 року №10/16 із додатками та відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, з метою видобування вапняків Монастириського-1 родовища у Тернопільській області на термін 25 років згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року (в редакції, чинній на день звернення), оформлених листами Державної служби геології та надр України від 30 червня 2017 року №14289/03/12-17 - протиправними ,- задовольнити.

Зобов`язати Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву Приватного підприємства "Промбуд-КСВ" від 07 червня 2017 року №10/16 із додатками на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування вапняків Монастириського-1 родовища у Тернопільській області на термін 25 років згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року (в редакції, чинній на день звернення) і прийняти за цим клопотанням рішення з оформленням його розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Державної служби геології та надр України.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 липня 2019 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Кузьменко Л.В.