Ухвала

від 15.07.2019 по справі 700/621/19

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 700/621/19

Провадження № 1-кс/700/280/19

УХВАЛА

Іменем України

"15" липня 2019 р. смт.Лисянка

Слідчий суддя Лисянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого СВ Лисянського ВП Звенигородського ВП ГУНП України в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , представника головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду, погоджене з прокурором клопотання начальника СВ Лисянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 про арешт майна, у кримінальному провадженні за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України,

у с т а н о в и в:

Начальник слідчого відділу Лисянського відділу поліції Головного управління поліції в Черкаській області ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням погодженим з прокурором Лисянського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_7 проарешт урожаю та земельних ділянок, що знаходяться в адміністративних межах Вотилівської сільської ради, Лисянського району, Черкаської області.

В обґрунтування заявленого клопотання начальник слідчого відділу вказує, що 12.02.2019 року до Лисянського відділу поліції надійшла заява, згідно якої 06.02.2019 року в с. Вотилівка, Лисянського району, Черкаської області, на зборах жителів села, стало відомо про те, що не встановлена особа в адміністративних межах с. Вотилівка здійснила самовільне захоплення земельної ділянки площею 128 га, шляхом її обробітку.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч.1 ст. 197-1 КК України, а саме самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Перелік і види майна, що належить арештувати: земельні ділянки в адміністративних межах Вотилівської сільської ради Лисянського району Черкаської області з кадастровими номерами:

№7122882400:02:001:0825, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0821, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0884, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0883, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0882, загальною площею 0,75 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0881, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0873, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0872, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0871, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0870, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0869, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0857, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0848, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0847, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0846, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0845, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0844, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0843, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0842, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0841, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0824, загальною площею 2 га, з посівом пшениці;

№7122882400:02:001:0823, загальною площею 2 га, з посівом пшениці.

20.06.2019 року слідчим СВ Лисянського ВП було оглянуто вище зазначені земельні ділянки та в подальшому винесено постанову про визнання їх в якості речового доказу.

Дані земельні ділянки, що підлягають арешту перебувають у користуванні без договору оренди у ТОВ «Жашківська кінно спортивна школа», код ЄДРПОУ 35308915, в адміністративних межах Вотилівської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Таким чином, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що зазначені вище земельні ділянки у даному кримінальному провадженні являються не рухомим майном, яким незаконно заволоділо ТОВ «Жашківська кінно спортивна школа», яке у подальшому буде використано як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.

Слідчий подане клопотання в судовому засіданні підтримала та просила задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні також підтримав клопотання про накладення арешту на земельні ділянки та просив його задовольнити з мотивів викладених у ньому.

Представник головного управління Держгеокадастру у Черкаській області заперечувала проти викладених у клопотанні мотивів та просила залишити клопотання без задоволення.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання та додані докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідност.2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п.18 ч.1ст.3КПК Українидо повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Частина другаст.131 КПК Українипередбачає, що одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

У відповідності до п.2 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Відповідно до ч.3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За положеннямист. 171 КПК Україниклопотання про арешт майна повинно бути мотивованим.

Відповідно до ч. 2ст. 171 КПК Україниу клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексута відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном тощо.

Згідно з положеннямист. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, серед іншого, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт накладається для забезпечення збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Обгрунтовуючи клопотання слідчий послався на те, що посів сільськогосподарської культури «пщениця», яка росте на самовільно зайнятих земельних ділянках, відповідно до постанови слідчого від 20.06.2019 року, визнані речовими доказами, крім того, за нормамиЗК України, незібраний вражай на самовільно зайнятій ділянці передається власнику чи землекористувачу, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на вказаний урожай з метою забезпечення збереження речових доказів та подальшого повернення в дохід держави, у тому числі з метою відшкодування шкоди.

Разом з тим із наявних доказів, на даний час, не можна зробити остаточного висновку про самовільне зайняття вказаної земельної ділянки, до того ж не встановлена особа, якій інкримінується вчинення правопорушення. Крім того, не визначений і не доведений можливий розмір збитків, також відсутній цивільний позов.

Відповідні дані мають міститися в клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

За таких обставин, слід дійти висновку про недоведеність слідчим, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи. Слід також зауважити, що пропонуючи накласти арешт на посіви, слідчий не обґрунтував, яким чином вказаний урожай можна зберегти і не допустити його псування, якщо не буде здійснено певних обробок необхідними добривами чи гербицидами, або інші сільхозроботи пов`язані з вирощуванням культури і які збитки будуть завдані інтересам держави та Державному бюджету України у разі, якщо усі посіви, арешт на які просить накласти слідчий, не будуть зібрані своєчасно або взагалі.

Не заслуговують на увагу також і доводи з посиланням на норми ст.ст.90,96,212 ЗК України, що передбачають повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, оскільки санкція ч.1ст.197-1 КК Українине передбачає конфіскацію врожаю, а тому таке питання повинно вирішуватися на підставі відповідного позову, який на даний час відсутній.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Водночас з`ясування правової підстави арешту майна, насамперед, пов`язано із кваліфікацією злочину, що внесено до ЄРДР і саме це питання передує з`ясуванню визначенихст. 170 КПК Українипідстав та меті забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до пп.2 п.2.6. Узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Із клопотання не вбачається, чи набув власник вилученого майна статусу підозрюваного, обвинуваченого.

Так, згідно зКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 року) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 року), учасником яких є Україна.

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

При цьому, як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, в той час як ст.1 Першого Протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Також стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22 червня 2004 року).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. При цьому, як у справі «Бакланов протии Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен протии Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.). Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Слідчий суддя дійшов висновку, що у порушення вимог ч.2ст.171 КПК України,слідчим не надано слідчому судді документів, що підтверджують право власності на дані земельні ділянки.

З урахуванням вищевикладеного, в даному конкретному випадку, застосування арешту на посіви сільськогосподарської культури «пшениці», може завдати суттєвих збитків та свідчити про порушення вимог статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції з захисту прав людини, що є неприпустимим.

Керуючись ст. ст.98, 131,132,170 -173,309,372,395, 532 КПК України,слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання начальника слідчого відділення Лисянського відділення поліції Звенигородського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором Лисянського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області протягом п`яти днів з дня її проголошення, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали оголошений 16 липня 2019 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1