ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16.07.2019Справа № 910/3113/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали господарської справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Профібетон
до товариства з обмеженою відповідальністю ПРОСПЕРІТАТІС
про стягнення 120142,17 грн.
Представники:
не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю Профібетон до товариства з обмеженою відповідальністю ПРОСПЕРІТАТІС про стягнення за договором поставки продукції від 30.04.2018120142,17 грн., з яких: 96074,97 грн. боргу, 20520,35 грн. пені, 1825,41 грн. інфляційних, 1721,44 грн. трьох процентів річних.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати за поставлений позивачем товар.
Суд відкрив провадження у справі № 910/3113/19 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги відхилив у повному обсязі з огляду на таке.
Позивач не передавав відповідачу документи, що підтверджують якість товару, необхідність передання яких передбачена п. 3.7 договору поставки продукції від 30.04.2018. Також позивач, в порушення умов договору не передавав відповідачеві відповідні специфікації.
Крім того позивач не надав доказів того, що відповідач отримував від позивача рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо.
Відповідач заперечив проти нарахування позивачем відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1721,44 грн.
Відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Суд своєю ухвалою від 05.04.2019 залишив без задоволення заяву відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про врегулювання спору за участю судді.
Суд своєю ухвалою від 25.04.2019 залишив без задоволення клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
30.04.2018 товариство з обмеженою відповідальністю Профібетон (постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю ПРОСПЕРІТАТІС (покупець) уклали договір поставки продукції (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця бетон - щебенево-піщану суміш (надалі - товар або продукція), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію згідно з умов цього договору.
Згідно з п. 1.2 Договору, кількість, асортимент, вартість, строк та місце поставки товару, що передається вказуються у відповідних видаткових накладних до Договору на кожну партію поставки товару окремо, які становлять невід`ємну частину даного Договору.
Відповідно до п. 3.5 Договору, датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, факт чого підтверджується підписанням покупцем або його уповноваженою особою видаткової накладної.
Загальна вартість продукції, що поставляється за цим Договором складає загальну вартість всієї поставленої продукції покупцю, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткових накладних на продукцію (п. 4.2 Договору).
В період з 04.05.2018 по 13.07.2018 позивач поставив відповідачу товари за Договором на суму 493744,97 грн., що підтверджується видатковими накладними. На цих видаткових накладних є підпис уповноваженої особи відповідача, який засвідчений печаткою товариства з обмеженою відповідальністю ПРОСПЕРІТАТІС , що є зовнішнім реквізитом відповідача, який засвідчує легітимність підпису перед третіми особами. При цьому відповідач не посилається на незаконне використання його печатки чи наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Не надано відповідачем й доказів звернення до правоохоронних органів стосовно цих же обставин.
В розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Вимоги до первинного документу наведені у статті 9 даного Закону, яка визначає, що первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд встановив, що видаткові накладні, копії яких додані до позовної заяви, відповідають вищевказаним вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в силу чого, підлягають кваліфікації як первинні документи, що фіксують вчинення господарської операції.
Крім того 31.12.2018 між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків, за яким станом на 31.12.2018 заборгованість відповідача складала 96074,97 грн.
Цей акт містить підпис повноважного представника відповідача, який скріплений печаткою товариства з обмеженою відповідальністю ПРОСПЕРІТАТІС .
Згідно зі змістом цього акту, відповідач виконував Договір, прийнявши товар та сплативши за його частину.
Під час розгляду справи відповідачем не наведено жодних доказів недостовірності доводів позивача про постачання товару та, відповідно, отримання його відповідачем, а також щодо здійснених оплат.
З огляду на викладене суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у нього сертифікатів якості на товар, рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо.
Вимога позивача № 1 від 30.01.2019 залишена відповідачем без задоволення.
Станом на день розгляду справи відповідач не погасив 96074,97 грн. боргу.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.
Згідно з нормами частини другої ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, якщо інше не встановлено укладеним між сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України до відповідних відносин не застосовується.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 96074,97 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 20520,35 грн. пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком. У свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦКУ).
Законом передбачена обов`язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань (ч. 1 ст. 547 ЦКУ), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 ст. 547 ЦКУ).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦКУ).
Оскільки сторонами не додержані вимоги закону щодо письмової форми пені за порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором, підстави для її стягнення відсутні.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає 1825,41 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2018 по вересень 2018 року.
Незважаючи на те, що позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача відсотки за користування грошовими коштами в сумі 1721,44 грн., у своїх обґрунтуваннях він посилався на частину 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і здійснював розрахунок за правилами розрахунку трьох процентів річних. У зв`язку з цим, до стягнення з відповідача підлягає 1721,44 грн. грн. трьох процентів річних за період з 17.07.2018 по 19.02.2019..
При цьому, невірна правова кваліфікація позивачем підстави позову не позбавляє суд обов`язку самостійного визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, і не може впливати на обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 96074,97 грн. боргу, 1825,41 грн. інфляційних втрат, 1721,44 грн. трьох процентів річних, а загалом 99621,82 грн. В іншій частині позову суд відмовляє.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На відповідача покладається 1592,89 грн. судового збору. В іншій частині судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю Профібетон до товариства з обмеженою відповідальністю ПРОСПЕРІТАТІС .
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ПРОСПЕРІТАТІС (бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ, 03124, код 39706861) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Профібетон (вул. Лісова, 56, смт Калинівка, Броварський район, Київська область, 07443, код 37993783) 96074,97 грн. боргу, 1825,41 грн. інфляційних втрат, 1721,44 грн. трьох процентів річних, 1592,89 грн. судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .
Суддя С. А. Ковтун
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.07.2019 |
Оприлюднено | 18.07.2019 |
Номер документу | 83058892 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Ковтун С.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні