Рішення

від 16.07.2019 по справі 923/89/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/89/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Громадської організації За Президента України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії

про виселення з нежитлових приміщень,

за участі:

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні відповідача - Херсонської державної морської академії (третя особа-1) та Міністерства освіти і науки України (третя особа-3),

- на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (третя особа-2),

секретаря судового засідання - Бєлової О.С.,

- секретаря судового засідання - Бєлової О.С.,

- представників:

позивача - Голошивець К.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

третьої особи-1 - ОСОБА_2 .,

третьої особи-2 - ОСОБА_3 ,

третьої особи-3 - не з`явився,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

05.02.2019 Громадська організація За Президента України звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії з вимогами про припинення самовільного безпідставного використання державного майна шляхом його виселення з нежитлових приміщень, а саме аудиторій №№ 116, 200, 201, 202, 205, 207, 208, 206, 218, 221, 223, 227 нежитлових приміщень загальною площею 186,6 м кв навчального корпусу № 1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ; та нежитлового приміщення (аудиторія № 012-А) навчального корпусу № 2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що:

- на виконання умов договору про співробітництво від 08.10.2011, укладеного між Міністерством освіти і науки, молоді і спорту України, Компанією Марлоу Навігейшн , Херсонською обласною державною адміністрацією та Херсонською державною морською академією було створено Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії , засновником якої є Компанія Марлоу Навігейшн ,

- у відповідності до пункту 2.1.8. цього договору Міністерство взяло на себе обов`язок сприяти у створенні у складі Академії неприбуткового тренажерного центру, проте Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії до Реєстру неприбуткових установ та організацій України не внесене,

- на даний час між Херсонською державною морською академією, як балансоутримувачем державного майна, та Товариством з обмеженою відповідальністю Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії укладені договори № 5/6 від 09.11.2012, № 5/9 від 07.12.2012, № 5/10 від 07.12.2012, № 5/4 від 22.10.2013, № 5/6 від 06.05.2014, № 5/5 від 10.03.2015, № 5/8 від 10.03.2015, № 5/4 від 10.03.2015, № 5/6 від 10.03.2015, № 5/7 від 10.03.2015, № 5/1 від 06.01.2016, № 5/2 від 06.01.2016, № 5/10 від 21.10.2016, № 5/11 від 21.10.2016, за якими Відповідачу передано в оренду індивідуально визначене рухоме майно, що належить до державної власності, та яке знаходиться у спірних аудиторіях та приміщеннях Академії,

- водночас відповідних договорів щодо оренди приміщень, в яких знаходиться орендоване рухоме майно, між Академією та Відповідачем не укладено, а тому останній користується приміщеннями площею 754 м кв безпідставно,

- листом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області № 11-03-02649 від 25.07.2018 підтверджено необхідність вжиття заходів щодо приведення у відповідність до чинного законодавства використання спірних приміщень,

- за актом перевірки Міністерства інфраструктури України від 22.06.2017 встановлено факт використання площі та тренажерного обладнання без законних на те підстав,

- безпосередньо правовою підставою заявлених вимог є положення статей 141, 144 Господарського кодексу України, статей 4, 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна та статті 1212 Цивільного кодексу України,

- відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі Л`Ераблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії від 24.02.2009 та Національна група інформації та протидії заводу Мелокс … проти Франції від 28.03.2006 Суд прийшов до висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів у судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції,

- Позивач є громадською організацією та намагається захистити суспільний інтерес та права громадян України, оскільки такі дії направлені на убезпечення від розкрадання державного майна.

Дії та аргументи Відповідача

Відповідач заявлені до нього вимоги не визнав та у поданому до суду відзиві на позов, а також при розгляді справи послався на наступні аргументи. Так, на його думку, у задоволенні позову суд повинен відмовити виходячи з того, що:

- при створені у 2011 році Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії за діючим законодавством не можливо було утворити неприбуткову організацію, яка могла б здійснювати тренажерну підготовку, тобто вести господарську діяльність, а тому 29.02.2012 між Компанією Марлоу Навігейшн , Компанією Марлоу Навігейшн Україна , Херсонською державною морською академією, Херсонським міським благодійним фондом Морське братство та Товариством з обмеженою відповідальністю Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії був укладений інший договір про співробітництво,

- у відповідності до цього договору між ним та Академією протягом 2012 - 2016 років були укладені договори оренди індивідуально визначеного майна - тренажерів та лабораторного майна на погодинній основі його користуванням у вільний від освітнього процесу часу,

- за змістом пункту 1 Доповнення № 1 від 20.06.2016 до названого договору про співробітництво від 29.02.2012 сторонами визначено, що навчально-тренажерна база Академії використовується спільно як Академією, так і Відповідачем для навчання та тренажерної підготовки курсантів Академії, морських фахівців та їх перепідготовки,

- безпосередньо у пункті 2 Доповнення № 1 визначено перелік лабораторій та майно, яке буде використовуватися спільно з Академією,

- на даний час договірні відносини є дійними та не припинилися, а тому вимоги про виселення є безпідставними,

- Позивачем не доведено фактичного заволодіння спірними приміщеннями, а тому відсутній сам факт самовільного безпідставного використання державного майна ,

- Позивач помилково сприймає положення статті 141 ГК України, оскільки за цією статтею розділені поняття цілісний майновий комплекс , нерухоме майно та інше окреме індивідуально визначене майно , у зв`язку з чим укладення договору оренди рухомого майна не потребує одночасного укладення договору оренди нерухомого майна (приміщення, в якому воно знаходиться),

- доступ до орендованого майна здійснює виключно Академія за своїм внутрішнім графіком, а тому Позивачем не доведено існування перешкод у доступі студентів до тренажерів та спірних приміщень в цілому,

- Закон України Про громадські об`єднання не передбачає право громадських об`єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб, а повноваження на захист прав та інтересів інших осіб, у тому числі державних чи суспільних встановлюється законами та не належать Позивачу.

Дії та аргументи третьої особи-1

З поданого до суду письмового пояснення, а також усних пояснень, наданих представником у судовому засіданні, слідує, що Херсонською державною морською академією висловлені заперечення відносно поданого позову, а саме:

- Позивачу не належить право на звернення до суду з такими вимогами, оскільки безпосередньо Відповідач не порушував його прав, як юридичної особи, та прав інших осіб,

- у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 28.11.2013 № 12-р/п/2013 громадським організаціям належить право на захист в суді прав та інтересів інших осіб, лише у випадку, коли у їх статутних документах наявне відповідне право, а також коли закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб,

- у даному випадку положення Закону України Про громадські об`єднання не передбачає право позивача на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб,

- факт заволодіння Відповідачем спірним майном не є доведеним, оскільки ним він не підтверджується, а орендоване майно використовується сторонами на погодинній основі, а безпосередньо Відповідачем - у вільний від освітнього процесу час,

- за результатами перевірки, проведеної за дорученням Прем`єр-міністра України, в Академії не виявлено наявність нерухомого майна, яке використовується без оформлення належних документів, у тому числі і спірного,

- Позивач помилково сприймає положення діючого законодавства щодо необхідності укладення договору оренди нерухомого майна у випадку оренди рухомого майна, яке знаходиться у таких приміщеннях, оскільки за законодавством розділенні поняття цілісний майновий комплекс , нерухоме майно та інше окреме індивідуально визначене майно , а тому укладення договору оренди рухомого майна не потребує одночасного укладення договору оренди нерухомого майна (приміщення, в якому воно знаходиться).

Дії та аргументи третьої особи-2

З поданого до суду письмового пояснення, а також усних пояснень, наданих представником у судовому засіданні, слідує, що Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі не висловлено власного відношення до заявлених вимог, проте зазначено, що:

- 01.10.2018 до нього надійшли заяви від Відповідача про укладення договорів оренди нежитлових приміщень аудиторій №№ 208, 223, 207, 218, 205, 202, 201, 200, 227, 206, 221, 116 навчального корпусу № 1, які розташовані за адресою: м. Херсон, проспект АДРЕСА_2 ; та нежитлового приміщення аудиторії № 012-А навчального корпусу № 2, яке розташоване за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 14/1,

- листом № 1/11-11865 від 01.11.2018 Міністерство освіти і науки України, як орган, уповноважений управляти державним майном, надало дозвіл на укладення договорів оренди вказаного майна,

- за наявним порядком передачі майна в оренду наказом № 15 від 14.01.2019 було прийняте рішення про проведення конкурсу на право оренди майна, оскільки щодо бажання орендувати майно надійшли більше двох пропозицій,

- у подальшому наказом № 60 від 06.02.2019 проведення конкурсу було скасовано у в`язку із надходженням 21.01.2019 листа від Міністерства освіти і науки України № 1/11-486 від 18.01.2019 про скасування погодження на передачу спірного майна в оренду.

Дії та аргументи третьої особи-3

З поданого до суду письмового пояснення, слідує, що Міністерством освіти і науки України висловлені заперечення відносно поданого позову, а саме:

- Позивач не має права на звернення до суду з такими вимогами, оскільки його Статутом не передбачено право на втручання у господарську діяльність іншої юридичної особи,

- за рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013 № 12-р/п/2013 громадським організаціям належить право на захист в суді прав та інтересів інших осіб, лише у випадку, коли у їх статутних документах наявне відповідне право, а також коли закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб,

- Законом України Про громадські об`єднання обмежено право громадської організації певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов`язана статутна її діяльність, у зв`язку з чим права та інтереси самого Позивача не є порушеними у спірних правовідносинах,

- Позивачем не доведено незаконність наявних договірних відносин, а безпосередньо його права та інтереси не порушені.

Процесуальні дії та рішення суду

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (т. 1, а.с. 2) суддею у справі визначено Павленко Н.А., якою ухвалою від 18.02.2019 відкрите провадження у справі за правилами загального провадження.

19.03.2019 у справі здійснений повторний автоматизований розподіл у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Павленко Н.А., за результатами якого відповідно до Протоколу від 19.03.2019 суддею визначено Закуріна М.К.

Підготовче провадження у новому складі суду проведене у період з 25.03.2019 по 18.06.2019, з продовженням на 30 днів, а розгляд справи по суті здійснений у судовому засіданні 16.07.2019.

Обставини, які установлені судом

08.10.2011 між Міністерством освіти і науки, молоді і спорту України, Херсонською обласною державною адміністрацією, Марлоу Навігейшн ТОВ та Херсонською державною морською академією укладений договір (т. 1, а.с. 122-126) Про співробітництво між Міністерством освіти і науки, молоді і спорту України, Компанією Марлоу Навігейшн , Херсонською обласною державною адміністрацією та Херсонською державною морською академією в питаннях поліпшення якості морської освіти України , за пунктом 2.2.5. якого Компанія Марлоу Навігейшн зобов`язалася ініціювати створення тренажерного центру на базі Академії, остання у відповідності до пункту 2.4.5. - забезпечити організацію і проведення будівельно-монтажних робіт по підготовці будівель і приміщень для розміщення обладнання кабінетів та тренажерів.

29.02.2012 між Компанією Марлоу Навігейшн , Компанією Марлоу Навігейшн Україна , Херсонською державною морською академією, Херсонським міським благодійним фондом Морське братство та Товариством з обмеженою відповідальністю Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії укладений договір (т. 1, а.с. 127-131) Про співробітництво в питаннях організації навчальної та тренажерної підготовки курсантів Академії та моряків між Компанією Марлоу Навігейшн (Кіпр), Компанією Марлоу Навігейшн Україна , Херсонською державною морською академією, Херсонським міським благодійним фондом Морське братство та ТОВ Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії , за пунктом 2.1.1. якого Компанія Марлоу Навігейшн зобов`язалася ініціювати та підтримувати Академію та Центр в отримані фінансування майбутніх проектів, направлених на створення нових лабораторій та тренажерів, а в пункті 2 доповнення № 1 до цього договору (т. 2, а.с. 41-42) сторонами визначено перелік тренажерів та лабораторій, які використовуються для спільного навчання, а саме: Тренажерний комплекс по відпрацюванню навичок безпеки на воді та боротьбі з пожежею НК1, аудиторія № 200 НК-1 Тренажер машинного відділення , аудиторія № 202 НК-1 Повнофункціональний тренажер машинного відділення , аудиторія № 203 НК-1 Тренажер операторів з ДП стимулятор , аудиторія № 116 НК-1 Тренажер з вантажних операцій , аудиторія № 218 НК-1 Аудиторія з охорони судна , аудиторія № 225 НК-1 Аудиторія медична допомога на борту судна , аудиторія № 206 НК-1 Повнофункціональний тренажер навігаційного містка FМВ , аудиторія № 208 НК-1 Інструкторська , аудиторія № 209 НК-1 Методична аудиторія , аудиторія № 205 НК-1 Тренажер ЕКНІС , аудиторія № 221 НК-1 Учбова аудиторія ГМЗЛБ , аудиторія № 223 НК-1 Учбова аудиторія ГМЗЛБ , аудиторія № 012 НК-2 Лабораторія високовольтного обладнання , аудиторія № 212 НК-1 Управління морськими ресурсами , лабораторія Одно-спортивна станція .

На виконання наявних домовленостей про співробітництво між Херсонською морською державною академією та Товариством з обмеженою відповідальністю Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії протягом 2012 - 2016 років укладені договори оренди майна, а саме:

- 09.11.2012 - договір № 5/6 Оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності , з урахуванням додаткової угоди № 1-5/15 до нього від 15.08.2014, за яким в оренду Відповідачу переданий тренажер Вантажні операції з великоваговими вантажами (т. 1, а.с. 132- 135, 139-142),

- 09.11.2012 - договір № 5/7 Про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю , за яким Академія забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт індивідуально визначеного майна, а саме вказаного у договорі № 5/6 від 09.11.2012 тренажеру, а Відповідач бере участь у витратах на виконання вказаних робіт (т. 1, а.с. 136-138)

- 07.12.2012 - договір № 5/9 Індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності , з урахуванням додаткових угод від 25.08.2013 та № 2-5/14 від 15.08.2014, за яким в оренду Відповідачу переданий тренажер Відпрацювання навичок боротьби з пожежею (т. 1, а.с. 143-147, 148-150, 150 на зв. - 151),

- 05.11.2013 - договір № 5/8 Про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю , за яким Академія забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт індивідуально визначеного майна, а саме вказаного у договорі № 5/9 від 05.11.2013 тренажеру, а Відповідач бере участь у витратах на виконання вказаних робіт (т. 1, а.с. 152-153),

- 07.12.2012 - договір № 5/10 Індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності , з урахуванням додаткової угоди № 1-5/17 від 15.08.2014, за яким в оренду Відповідачу переданий тренажер Відпрацювання навичок безпеки на воді (т. 1, а.с. 154-157, 158-159),

- 05.11.2013 - договір № 5/7 Про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю , за яким Академія забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт індивідуально визначеного майна, а саме вказаного у договорі № 5/10 від 07.12.2012 тренажеру, а Відповідач бере участь у витратах на виконання вказаних робіт (т. 1, а.с. 159 на зв. -162),

- 22.10.2013 - договір № 5/4 Індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності , з урахуванням додаткової угоди № 1-5/18 від 15.08.2014, за яким в оренду Відповідачу переданий тренажер Шлюпка вільного падіння (т. 1, а.с. 163-167, 167 на зв. -168),

- 05.11.2013 - договір № 5/9 Про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю , за яким Академія забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт індивідуально визначеного майна, а саме вказаного у договорі № 5/4 від 22.10.2013 тренажеру, а Відповідач бере участь у витратах на виконання вказаних робіт (т. 1, а.с. 169-170),

- 06.05.2014 - договір № 5/6 Індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності , з урахуванням додаткової угоди № 1-5/16 від 15.08.2014, за яким в оренду Відповідачу переданий тренажер Рефрижераторний контейнер (т. 1, а.с. 171-175, 175 на зв. - 178),

- 10.03.2015 - договір № 5/4 Індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності , за яким в оренду Відповідачу передане рухоме майно навчальної лабораторії ЕКНІС (т. 2, а.с. 1-6),

- 10.03.2015 - договір № 5/5 Індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності , за яким в оренду Відповідачу передане рухоме майно навчальної лабораторії Навігаційний ходовий місток (т. 2, а.с. 7-12),

- 10.03.2015 - договір № 5/6 Індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності , за яким в оренду Відповідачу передане рухоме майно Учбова лабораторія Керування судном і використання ЗАРП (т. 2, а.с. 13-18),

- 10.03.2015 - договір № 5/8 Індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності , за яким в оренду Відповідачу передане рухоме майно - Тренажер по експлуатації судового високовольтного електрообладнання (т. 2, а.с. 19-24),

- 24.04.2015 - договір № 1263-15-065 Індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності , з урахуванням додаткових угод до договору № 1 від 25.04.2016, № 2 від 13.05.2017, № 3 від 02.04.2018, за яким в оренду Відповідачу передане нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 46,6 м кв на другому поверсі навчального корпусу № 1, за адресою: АДРЕСА_4 . Херсон, проспект АДРЕСА_2 (т. 2, а.с. 25-28, 40, 56-57, 58-59),

- 06.01.2016 - договір № 5/2 Індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності , за яким в оренду Відповідачу передане рухоме майно - тренажер Медична допомога на борту судна (т. 2, а.с. 29-34),

- 06.01.2016 - договір № 5/1 Індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності , за яким в оренду Відповідачу передане рухоме майно учбової лабораторії Охорона судна (т. 2, а.с. 35-39),

- 21.10.2016 - договір № 5/10 Індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності , за яким в оренду Відповідачу передане рухоме майно Тренажеру ГМЗГЛБ (т. 2, а.с. 43-48),

- 21.10.2016 - договір № 5/11 Індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності , за яким в оренду Відповідачу передане рухоме майно Тренажеру Машинне відділення (т. 2, а.с. 49-55).

Отже, за вказаними договорами Відповідач на час розгляду справи в суді користується майном тренажерів та лабораторій, як рухомим майном, які знаходяться у приміщеннях Херсонської державної морської академії в аудиторіях №№ 116, 200, 201, 202, 205, 206, 207, 208, 218, 221, 227 та 012-А.

З Акту Про результати виїзної перевірки використання державного майна від 22.12.2018, складеного комісією з перевірки діяльності Херсонської державної морської академії у питанні додержання орендного законодавства, за дорученням Прем`єр-міністра України № 19693/1/0-18 від 21.06.2018 (т. 3, а.с. 136 - 145), вбачається, що нерухоме майно, яке б використовувалося іншими особами без передачі його в оренду не виявлено.

Поряд з цим, як слідує із заяв, адресованих Регіональному відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, Відповідач у жовтні 2018 року звернувся до Фонду з пропозицією про укладення договорів оренди нежитлових приміщень аудиторій Херсонської державної морської академії №№ 116, 200, 201, 202, 205, 206, 207, 208, 218, 221, 227 та 012-А (т. 3, а.с. 101-113).

У відповідності до листа Міністерства освіти і науки України № 07/03657 від 06.11.2018 (т. 3, а.с. 115-116) Міністерством надано дозвіл на укладення договорів оренди нежитлових приміщень вказаних аудиторій.

Проте, договори оренди у подальшому не були укладені у зв`язку зі скасуванням Фондом власного наказу № 15 від 14.01.2019 (т. 3, а.с. 117) наказом № 60 від 06.02.2019 (т. 3, а.с. 121-122), через скасування Міністерством освіті і науки України вказаного дозволу відповідно до листа № 1/11-486 від 18.01.2019 (т. 3, а.с. 120).

Таким чином вказані докази підтверджують факт користування відповідачем рухомим майном тренажерів та лабораторій, а також знаходження цього майна у приміщеннях аудиторій Херсонської державної морської академії №№ 116, 200, 201, 202, 205, 206, 207, 208, 218, 221, 227 та 012-А.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства

Щодо обраного Позивачем способу захисту порушених прав

Безпосередньо позовними вимогами є вимоги про припинення самовільного використання державного майна шляхом виселення Відповідача із нежитлових приміщень , які визначені Позивачем як наслідки застосування положень статті 1212 ЦК України, а тому суд, відповідаючи на питання правомірності обраного способу захисту та наявності у спірних правовідносинах ознак набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Безпосередньо статтею 1212 ЦК регулюються випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України: Особа, яка набула майно або збереглазберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з цим, i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання виникають за наявності трьох умов: 1) набуття або збереження майна; 2) набуття або збереження за рахунок іншої особи; 3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За приписами частини третьої цієї ж статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, за результатами аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року у справі № 6-88цс13 та від 24.09.2014 у справі № 6-122 цс14. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 23.03.2016 у справі № 6-2978цс15, а також він викладений у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 3-11гс15, від 25.03.2015 у справі № 3-5гс15, від 22.01.2013 у справ № 5006/18/13/2012, від 24.09.2014 у справі № 6-122цс14.

Положеннями статті 1213 ЦК України встановлюється спосіб повернення майна у випадку безпідставного його набуття, а саме набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Резюмуючи наведені положення та висновки, суд зазначає, що за змістом статей 1212 та 1213 ЦК України одним із встановлених способів захисту порушених прав є витребування майна власником із чужого незаконного володіння, у тому числі шляхом зобов`язання повернути майно , а тому ці норми захищають права власника майна від чужого незаконного володіння майном, а не іншої особи, якою є Позивач по відношенню до спірного майна, оскільки він не є його власником.

Отже, Позивачем заявлені вимоги про захист прав власника майна, яким по відношенню до спірного майна є держава в особі Міністерства освіти і науки України.

Крім того, Позивачем обрано спосіб захисту ( припинення самовільного безпідставного використання державного майна шляхом його виселення з нежитлових приміщень ), який не відповідає встановленому (вказаний вище), а тому, на думку, суду Позивач поєднав як наслідки застосування певного способу, так і обрав спосіб, який є лише механізмом реалізації самого способу захисту, тобто витребування майна. За таких обставин, суд сприймає заявлений Позивачем спосіб захисту, як такий, що стосується витребування майна.

Щодо доведеності факту набуття Відповідачем спірних приміщень

У відповідності до положень статті 74 ГПК України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу позову.

Так, з урахуванням посилань Позивача на положення статті 1212 ЦК України, його обов`язком у межах спору є доведення факту як набуття Відповідачем спірних приміщень, так і незаконності такого набуття, оскільки для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов: перше - збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге - відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала.

Проте, як установлено судом, Відповідач користується рухомим майном, а сам факт набуття спірних приміщень у володіння Відповідачем Позивачем не доведений, оскільки з пояснень Міністерства освіти і науки України, як органу управління майном, та Академії, як його балансоутримувача, слідує, що Відповідач не заволодів приміщеннями та до них є як наявний доступ, так і можливість користування ними.

Під час судового розгляду представник Академії пояснив, що безпосередньо сама Академія має доступ до приміщень аудиторій, а також здійснює керівництво учбовим процесом, який проводиться в них, а тому і розпоряджається цими приміщеннями.

Отже, суд констатує, що у даному випадку Позивачем не доведено факту набуття Відповідачем спірних приміщень, що у протилежному випадку могло б бути підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України.

У цьому контексті судом не приймаються до уваги твердження Позивача, про неможливість оренди рухомого майна (тренажерів) без відсутності факту користування самими приміщеннями, в яких знаходиться орендоване Відповідачем майно, оскільки поняття користування майном та набуття майна є різними за своєю юридичною природою та наслідками.

Щодо наявності у Позивача права за захист прав та інтересів інших осіб

Стаття 20 Господарського кодексу України та стаття 15 ЦК України передбачають право кожної особи, у тому числі суб`єкта господарської діяльності, на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому за частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, а саме - порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити та реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 у справі № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес , як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Безпосередньо захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позовом у процесуальному сенсі у відповідності до статті 162 ГПК України є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем згідно з частиною 2 статті 45 ГПК України є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, або в інтересах якої поданий позов. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, що слідує з постанови від 01.03.2018 у справі № 910/2280/17 за позовом Громадської організації Андріївсько-Пейзажна ініціатива .

Безпосередньо діяльність громадських організацій урегульована положеннями Закону України Про громадські об`єднання . Так, за статтею 1 цього Закону громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. В свою чергу громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Із наведених законодавчого припису вбачається, що метою створення та діяльності громадської організації, як однієї з форм об`єднання громадян, є задоволення та захист різноманітних інтересів її членів.

За статтею 11 Закону України Про громадські об`єднання відомості про мету (цілі) та напрями діяльності громадського об`єднання має містити його статут.

Статтями 1 та 21 цього ж Закону громадським організаціям надано право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

При цьому, право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні пункту другого частини першої статті 21 Закону України Про громадські об`єднання є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов`язана статутна діяльність громадських організацій, та законодавством, яке безпосередньо регулює відповідні правовідносини.

У даному випадку у відповідності до Свідоцтва про реєстрацію громадського об`єднання як громадської організації № 1411827 від 02.12.2013 (т. 1, а.с. 79), Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1, а.с. 75-78) та Статуту Громадської організації За президента України (т. 1, а.с. 57-71) Позивач є громадською організацією, яка є добровільною, неприбутковою, недержавною громадською організацією, що об`єднує громадян з метою задоволення і захисту прав та інтересів своїх членів, а також основним напрямком її діяльності є захист прав та свобод громадян України (пункти 1.1., 2.1., 2.2. Статуту).

Так, Позивач вказав, що являючись громадською організацією, шляхом звернення до суду з позовом про виселення Відповідача із займаних приміщень, намагається захистити суспільний інтерес та права громадян України, оскільки такі дії направлені на убезпечення від розкрадання державного майна.

Таким чином, фактично Позивач звернувся до суду з позовом в інтересах інших осіб, а не власника майна, а тому суд приходить до висновку, що Позивач як за власним Статутом, так і за діючим законодавством має право здійснювати представництво як членів власної громадської організації, так і громадян України, але у питаннях захисту прав та свобод цих осіб, що не є тотожним захисту майнових інтересів державного органу, у зв`язку з чим йому не належить право на звернення до суду з таким позовом.

Щодо посилань Позивача на судову практику Європейського Суду з прав людини

Дійсно, як правильно зазначив Позивач у відповідності до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1960 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права .

Поряд з цим, відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

Так, у відповідності у відповідності до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення … .

У цьому контексті суд зазначає, що право на справедливий суд повинне сприйматися серед іншого і як право на звернення до суду у випадках наявних порушень прав та інтересів заявника, або інших осіб, чиї інтереси він представляє.

Разом з тим, якщо певне рішення Європейського суду з прав людини застосовується в подальшому національними судами при розгляді інших спорів, то сам по собі результат вирішення справи Європейським судом з прав людини, окремі його висновки в конкретній справі, вирвані з контексту та відірвані від обставин справи, не повинні бути формальним приводом для аналогічного результату вирішення спору.

Так, у рішенні у справі Л`Ераблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії (L'Erabliиre A.S.B.L. v. Belgium) від 24.02.2009, на яке послався Позивач, обґрунтовуючи власне право на звернення до суду з позовом в інтересах інших осіб, проаналізовані спірні правовідносини за заявою екологічної організації, якою оскаржувалась відмова держави у перегляді дозволу на розширення сміттєвого полігону.

Зокрема, Європейський суд дійшов висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції, у випадку, якщо мета такого захисту обмежується просторовими та часовими межами, виходячи з обставин даної справи і особливої природи оспорюваного заходу, з урахуванням статусу організації-заявника та його членів; відповідно, питання, порушене організацією-заявником, має достатній зв`язок з правом, на підставі якого він може стверджувати, що володіє ним як юридична особа, для того щоб стаття 6 Конвенції була прийнятною.

В іншій справі Національна група інформації та протидії заводу Мелокс - Група Ні заводу Мелокс та змішаному оксидному паливу проти Франції (Collectif national d'information et d'opposition а l'usine Melox - Collectif Stop Melox et Mox v. France №75218/01, 28.03.2006), де уряд Франції, перш за все посилався на відсутність порушеного права позивача, Суд також прийшов до висновку що, якщо предметом розгляду був в значній мірі захист спільних інтересів, спір , порушений асоціацією - заявником мав на додаток достатній зв`язок з правом , яке належить їй як юридичній особі на підставі статті 6 § 1 Конвенції .

Отже, суд приходить до висновку, що Позивачу належить право на звернення до суду з позовом в інтересах інших осіб або суспільства, але таке звернення повинне бути мотивованим та забезпечувати відповідний захист із застосуванням встановленого законодавством належного способу захисту.

Проте, у даному випадку Позивачем не доведено наявного суспільного або спільного інтересу широкого кола осіб відносно користування Відповідачем спірними приміщеннями аудиторій Академії у контексті підтвердження самого факту розкрадання державного майна, про який зазначив Позивач у тексті позовної заяви.

Резюмуючи наведене, суд вказує про недоведеність Позивачем наявності суспільного інтересу по відношенню до спірного майна, оскільки державним органом, який уповноважений управляти майном, та його балансоутримувачем спростовується сам факт набуття майна Відповідачем.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів та вказаних правових положень, суд вважає, що:

- Позивачем обрано спосіб захисту ( припинення самовільного безпідставного використання державного майна шляхом його виселення з нежитлових приміщень ), який не відповідає встановленому ( витребування майна власником із чужого незаконного володіння, у тому числі шляхом зобов`язання повернути майно ), а тому, на думку, суду Позивач поєднав як наслідки застосування певного способу, так і обрав спосіб, який є лише механізмом реалізації самого способу захисту, тобто витребування майна, у зв`язку з чим суд сприймає заявлений Позивачем спосіб захисту, як такий, що стосується витребування майна,

- положення статей 1212 та 1213 ЦК України, фактично захищають права власника майна від чужого незаконного володіння цим майном, а не іншої особи, якою є Позивач по відношенню до спірного майна, оскільки він не є його власником,

- Позивач звернувся до суду з позовом в інтересах інших осіб, а не власника майна, але за власним Статутом та за діючим законодавством має право здійснювати представництво членів власної громадської організації та громадян України у питаннях захисту прав та свобод цих осіб, що не є тотожним захисту майнових інтересів державного органу, у зв`язку з чим йому не належить право на звернення до суду з таким позовом,

- Позивачу належить право на звернення до суду з позовом в інтересах інших осіб або суспільства, але таке звернення повинне бути мотивованим та забезпечувати відповідний захист із застосуванням встановленого законодавством належного способу захисту,

- Позивачем не доведено наявного суспільного або спільного інтересу широкого кола осіб відносно користування Відповідачем спірними приміщеннями аудиторій Академії у контексті підтвердження самого факту розкрадання державного майна та необхідності судового захисту, при тому, що державним органом, який уповноважений управляти майном, та його балансоутримувачем спростовується сам факт набуття майна Відповідачем.

За таких висновків позовні вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню. При цьому заперечення Відповідача, які не стосуються проаналізованих судом обставин, до уваги не прийняті, оскільки їх аналіз не є необхідним по відношенню до зроблених висновків.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно у сумі 1 921 грн, які у відповідності до приписів статті 129 ГПК України підлягають покладенню на нього.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене - 17.07.2019

Суддя М.К. Закурін