Постанова

від 19.11.2019 по справі 923/89/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року Справа № 923/89/19 м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної

суддів К.В. Богатиря, Л.О. Будішевської

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №596 від 19.08.2019р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019р.) секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ГО За Президента України - Голошивець К.В. - за ордером;

від Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі - не з`явився;

від ТОВ Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії - Беженар Є.В. - за ордером;

від Херсонської державної морської академії - Слєпченко О.О. - за ордером;

від Міністерства освіти і науки України - не з`явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Громадської організації За Президента України

на рішення господарського суду Херсонської області від 16 липня 2019 року

у справі №923/89/19

за позовом Громадської організації За Президента України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі

до Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- Херсонська державна морська академія;

- Міністерство освіти і науки України

про виселення

суддя суду першої інстанції: М.К. Закурін

дата і місце ухвалення рішення: 16.07.2019р., 11.55год, м. Херсон, господарський суд Херсонської області, зала судових засідань №206

повне рішення складено 17.07.2019р.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 19.11.2019р. згідно ст.ст.233,240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

05.02.2019р. Громадська організація За Президента України (надалі - позивач, ГО За Президента України , Громадська організація) звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії (надалі - відповідач, ТОВ Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії , Товариство), в якому просила суд припинити самовільне безпідставне використання державного майна відповідачем шляхом його виселення з нежитлових приміщень, а саме аудиторій №№ 116, 200, 201, 202, 205, 207, 208, 206, 218, 221, 223, 227 нежитлових приміщень загальною площею 186,6 м кв навчального корпусу № 1, які розташовані за адресою: м. Херсон, АДРЕСА_1 , 20 та нежитлового приміщення (аудиторія № 012-А) навчального корпусу № 2, яке розташоване за адресою: м АДРЕСА_2 Херсон, проспект Ушакова, 14/1.

В позовній заяві позивачем у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору були зазначені: Херсонська державна морська академія, Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі та Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Таврія-Ньюс .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав наступне:

- на виконання умов договору про співробітництво від 08.10.2011р., укладеного між Міністерством освіти і науки, молоді і спорту України, Компанією Марлоу Навігейшн , Херсонською обласною державною адміністрацією та Херсонською державною морською академією було створено Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії , засновником якої є Компанія Марлоу Навігейшн ,

- у відповідності до пункту 2.1.8. цього договору Міністерство взяло на себе обов`язок сприяти у створенні у складі Академії неприбуткового тренажерного центру, проте відповідач до Реєстру неприбуткових установ та організацій України не внесений,

- на даний час між Херсонською державною морською академією, як балансоутримувачем державного майна, та відповідачем укладені договори індивідуально визначеного рухомого майна (тренажери) №5/6 від 09.11.2012, №5/9 від 07.12.2012р., №5/10 від 07.12.2012р., №5/4 від 22.10.2013р., №5/6 від 06.05.2014р., №5/5 від 10.03.2015р., №5/8 від 10.03.2015р., №5/4 від 10.03.2015р., №5/6 від 10.03.2015р., №5/7 від 10.03.2015р., №5/1 від 06.01.2016р., №5/2 від 06.01.2016р., №5/10 від 21.10.2016р., №5/11 від 21.10.2016р., за якими відповідачу передано в оренду індивідуально визначене рухоме майно, що належить до державної власності, та яке знаходиться у спірних аудиторіях та приміщеннях Херсонської державної морської академії (надалі - Академія),

- водночас відповідних договорів щодо оренди приміщень, в яких знаходиться орендоване рухоме майно, між Академією та відповідачем не укладено, а тому останній користується приміщеннями площею 754 м кв безпідставно,

- листом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області №11-03-02649 від 25.07.2018р. підтверджено необхідність вжиття заходів щодо приведення у відповідність до чинного законодавства використання спірних приміщень,

- за актом перевірки Міністерства інфраструктури України від 22.06.2017р. встановлено факт використання площі та тренажерного обладнання без законних на те підстав,

- відповідач безпідставно користувався державним майном та уникав орендної плати, яку б він сплачував у разі належного оформлення правовідносин, а тому має місце безпідставне збагачення шляхом самовільного зайняття державних приміщень,

- позивач є громадською організацією та намагається захистити суспільний інтерес та права громадян України, оскільки такі дії направлені на убезпечення від розкрадання державного майна.

З посиланням на норми ст.ст.141, 144 ГК України, ст.ст.4, 9 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , ст.ст.1212 ЦК України позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.02.2019р. прийнято позовну заяву ГО За Президента України до ТОВа Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії до розгляду та відкрито провадження у справі.

06.03.2019р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову з огляду наступного:

- при створені у 2011 році Товариства за діючим законодавством неможливо було утворити неприбуткову організацію, яка могла б здійснювати тренажерну підготовку, тобто вести господарську діяльність, а тому 29.02.2012р. між Компанією Марлоу Навігейшн , Компанією Марлоу Навігейшн Україна , Херсонською державною морською академією, Херсонським міським благодійним фондом Морське братство та ТОВом Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії був укладений інший договір про співробітництво;

- у відповідності до цього договору між ним та Академією протягом 2012 - 2016 років були укладені договори оренди індивідуально визначеного майна - тренажерів та лабораторного майна на погодинній основі його користуванням у вільний від освітнього процесу час;

- з метою врегулювання питань порядку передачі на умовах погодинної оренди індивідуально визначеного (рухомого) державного майна, яке обліковується на балансі Академії, Академія звернулась до регіонального відділення ФДМУ в Херсонській області, яке листом від 22.08.2012р. № 16-03-02576 роз`яснило Академії, на підставі яких нормативно- правових актів може здійснюватись передача в оренду індивідуально визначеного майна та як правильно розраховувати орендну плату при наданні в оренду індивідуально визначеного майна.

У подальшому, керуючись вимогами чинного законодавства, та отриманими роз`ясненнями, в період з 2012 року по 2016 рік між Академією та відповідачем було укладено ряд договорів оренди індивідуально визначеного майна - тренажерів, лабораторного майна на погодинній основі у вільний від освітнього процесу час;

- за змістом пункту 1 Доповнення № 1 від 20.06.2016р. до договору про співробітництво від 29.02.2012р. сторонами визначено, що навчально-тренажерна база Академії використовується спільно як Академією, так і відповідачем для навчання та тренажерної підготовки курсантів Академії, морських фахівців та їх перепідготовки, безпосередньо у пункті 2 Доповнення №1 визначено перелік лабораторій та майно, яке буде використовуватися спільно з Академією;

- на даний час договірні відносини є діючими та не припинилися, а тому вимоги про виселення є безпідставними;

- Херсонською обласною державною адміністрацією, як органом який реалізує державну політику у галузі освіти і науки (ст.22 ЗУ Про місцеві державні адміністрації ), було створено комісію щодо вивчення питання діяльності відповідача та за наслідками перевірки було встановлено, що діяльність відповідача на умовах спільного використання тренажерної бази Академії передбачена та обґрунтована межами чинного законодавства України з врахуванням економічних і політичних інтересів держави;

- позивачем не доведено фактичного заволодіння спірними приміщеннями, а тому відсутній сам факт самовільного безпідставного використання державного майна ;

- позивач помилково сприймає положення ст.141 ГК України, оскільки за цією статтею розділені поняття «цілісний майновий комплекс» , «нерухоме майно» та «інше окреме індивідуально визначене майно» , у зв`язку з чим укладення договору оренди рухомого майна не потребує одночасного укладення договору оренди нерухомого майна (приміщення, в якому воно знаходиться);

- доступ до орендованого майна здійснює виключно Академія за своїм внутрішнім графіком, а тому позивачем не доведено існування перешкод у доступі студентів до тренажерів та спірних приміщень в цілому;

- ЗУ Про громадські об`єднання не передбачає право громадських об`єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб, а повноваження на захист прав та інтересів інших осіб, у тому числі державних чи суспільних встановлюється законами та не належать позивачу ;

- позивач у позові не обґрунтував, в чому саме полягає порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів орендою індивідуально визначеного майна та здійсненням відповідачем діяльності згідно чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

26.03.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначено, що Громадська організація намагається захистити суспільний інтерес та права громадян України в цілому в найкоротший термін, адже мова йде про державне майно та розкрадання Державного бюджету України (сума цих збитків збільшується з кожним днем) податки до якого сплачує кожен, тому доводи відповідача стосовно відсутності порушеного права позивача спростовуються практикою Європейського суду з прав людини у справах ЛЕраблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії , Національна група інформації та протидії заводу Мелокс - Група На заводу Мелокс та змішаному оксидному паливу проти Франції.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.05.2019р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Херсонську державну морську академію та Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі

15.05.2019р. РВ ФДМ в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі подало суду письмові пояснення, в яких зазначено наступне:

- 01.10.2018р. до Фонду надійшли заяви від відповідача про укладення договорів оренди нежитлових приміщень аудиторій №№ 208, 223, 207, 218, 205, 202, 201, 200, 227, 206, 221, 116 навчального корпусу № 1, які розташовані за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 20; та нежитлового приміщення аудиторії № 012-А навчального корпусу № 2, яке розташоване за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 14/1,

- листом № 1/11-11865 від 01.11.2018р. Міністерство освіти і науки України, як орган, уповноважений управляти державним майном, надало дозвіл на укладення договорів оренди вказаного майна,

- за наявним порядком передачі майна в оренду наказом № 15 від 14.01.2019р. було прийняте рішення про проведення конкурсу на право оренди майна, оскільки щодо бажання орендувати майно надійшли більше двох пропозицій,

- у подальшому наказом №60 від 06.02.2019р. проведення конкурсу було скасовано у в`язку із надходженням 21.01.2019р. листа від Міністерства освіти і науки України № 1/11-486 від 18.01.2019р. про скасування погодження на передачу спірного майна в оренду.

24.05.2019р. Херсонська державна морська академія подала місцевому господарському суду письмові пояснення, в яких зазначила, що заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду наступного:

- позивачу не належить право на звернення до суду з такими вимогами, оскільки безпосередньо відповідач не порушував його прав, як юридичної особи, та прав інших осіб,

- згідно рішення Конституційного Суду України від 28.11.2013р. №12-р/п/2013 громадським організаціям належить право на захист в суді прав та інтересів інших осіб, лише у випадку, коли у їх статутних документах наявне відповідне право, а також коли закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб,

- у даному випадку положення ЗУ Про громадські об`єднання не передбачає право позивача на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб ,

- факт заволодіння відповідачем спірним майном не є доведеним, оскільки він не підтверджується, орендоване майно використовується сторонами на погодинній основі, а безпосередньо відповідачем - у вільний від освітнього процесу час,

- Академія як балансоутримувач державного майна підтверджує відсутність факту заволодіння відповідачем державним майном та перешкоджання користування ним власнику;

- за результатами перевірки, проведеної за дорученням Прем`єр-міністра України, в Академії не виявлено наявність нерухомого майна, яке використовується без оформлення належних документів, у тому числі і спірного,

- позивач помилково сприймає положення діючого законодавства щодо необхідності укладення договору оренди нерухомого майна у випадку оренди рухомого майна, яке знаходиться у таких приміщеннях, оскільки за законодавством розділені поняття «цілісний майновий комплекс» , «нерухоме майно» та «інше окреме індивідуально визначене майно» , а тому укладення договору оренди рухомого майна не потребує одночасного укладення договору оренди нерухомого майна (приміщення, в якому воно знаходиться).

20.06.2019р. Міністерство освіти і науки України подало суду письмові пояснення, в яких висловлені заперечення відносно поданого позову, а саме:

- позивач не має права на звернення до суду з такими вимогами, оскільки його Статутом не передбачено право на втручання у господарську діяльність іншої юридичної особи ,

- за рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013р. №12-р/п/2013 громадським організаціям належить право на захист в суді прав та інтересів інших осіб, лише у випадку, коли у їх статутних документах наявне відповідне право, а також коли закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб,

- Законом України Про громадські об`єднання обмежено право громадської організації певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов`язана її статутна діяльність, у зв`язку з чим права та інтереси самого позивача не є порушеними у спірних правовідносинах,

- позивачем не доведено незаконність наявних договірних відносин, а безпосередньо його права та інтереси не порушені.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.07.2019р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст.11,15, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст.1, 11, 21 ЗУ Про громадські об`єднання та вмотивоване наступним:

- позивачем обрано спосіб захисту ( припинення самовільного безпідставного використання державного майна шляхом виселення з нежитлових приміщень ), який не відповідає встановленому ( витребування майна власником із чужого незаконного володіння, у тому числі шляхом зобов`язання повернути майно ), а тому, на думку, суду позивач поєднав як наслідки застосування певного способу, так і обрав спосіб, який є лише механізмом реалізації самого способу захисту, тобто витребування майна, у зв`язку з чим суд сприймає заявлений позивачем спосіб захисту, як такий, що стосується витребування майна,

- положення статей 1212 та 1213 ЦК України, фактично захищають права власника майна від чужого незаконного володіння цим майном, а не іншої особи, якою є позивач по відношенню до спірного майна, оскільки він не є його власником,

- відповідач користується рухомим майном, а сам факт набуття спірних приміщень у володіння відповідачем позивачем не доведений, оскільки з пояснень Міністерства освіти і науки України, як органу управління майном, та Академії, як його балансоутримувача, слідує, що відповідач не заволодів приміщеннями та до них є як наявний доступ, так і можливість користування ними.

- позивачем не доведено факту набуття відповідачем спірних приміщень, що у протилежному випадку могло б бути підставою для застосування положень ст.1212 ЦК України.

- судом не приймаються до уваги твердження позивача про неможливість оренди рухомого майна (тренажерів) без відсутності факту користування самими приміщеннями, в яких знаходиться орендоване відповідачем майно, оскільки поняття користування майном та набуття майна є різними за своєю юридичною природою та наслідками,

- фактично позивач звернувся до суду з позовом в інтересах інших осіб, а не власника майна, а тому позивач як за власним Статутом, так і за діючим законодавством має право здійснювати представництво як членів власної громадської організації, так і громадян України, але у питаннях захисту прав та свобод цих осіб, що не є тотожним захисту майнових інтересів державного органу, у зв`язку з чим йому не належить право на звернення до суду з таким позовом.

- позивачем не доведено наявного суспільного або спільного інтересу широкого кола осіб відносно користування відповідачем спірними приміщеннями аудиторій Академії у контексті підтвердження самого факту розкрадання державного майна, про який зазначив позивач у тексті позовної заяви. Державним органом, який уповноважений управляти майном, та його балансоутримувачем спростовується сам факт набуття майна відповідачем.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Громадська організація За Президента України звернулась з апеляційною скаргою , в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 16.07.2019р. та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- позивач є добровільною неприбутковою недержавною громадською організацією, яка об`єднує громадян на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав та свобод і здійснює діяльність згідно Конституції України, Закону України Про громадські об`єднання . До позивача звертається багато мешканців міста та України в цілому, з приводу незаконної корумпованої діяльності відповідача, яка полягає у незаконному збагаченні шляхом безпідставного використання в своїй комерційній діяльності державного майна. Оскільки Статутом апелянта передбачено таке завдання, як захист прав та свобод громадян України, то в даній справі ГО За Президента України володіє повною процесуальною дієздатністю ;

- суд першої інстанції міг визначити в своєму рішенні такий спосіб захисту порушеного права, який би на його думку, в даному випадку найбільш ефективно захистив апелянта. Проте судом не було застосовано вимоги ч.2 ст.5 ГПК України, а лише зазначено, що даний спосіб захисту повинен бути застосований власником майна, чим припустився порушення господарсько-процесуального законодавства України.

- відповідач уклав з Академією договори оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності. Проте тренажерне обладнання, яке є предметом таких договорів, розташоване в державних нежитлових приміщеннях (аудиторіях) та є невід`ємним від них (що підтверджується технічною документацією на дане обладнання);

- факт безпідставного та незаконного набуття державних нежитлових приміщень відповідачем засвідчується поясненнями РВ ФДМ в Херсонській області, АРК та м.Севастополі;

- апелянт наголошував, що на офіційному сайті kmstc.org відповідач відверто зазначає, що всі види послуг , які він надає можна отримати саме за адресою Академії, що також свідчить про безпідставне набуття державних нежитлових приміщень, в яких проходить підготовка слухачів відповідача;

- судом помилково визначено, що ГО За Президента України не довела факту безпідставного набуття відповідачем державних нежитлових приміщень, адже докази наявні в матеріалах справи у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність цієї обставини.- судом порушено норми ч.1 ст.79 ГПК України, яка визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

- судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також суд дійшов висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи та є помилковими, повно і всебічно не з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що призвело до винесення незаконного та необгрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2019р. (головуючий суддя М.А. Мишкіна, судді В.В. Бєляновський, К.В. Богатир) витребувано у господарського суду Херсонської області матеріали справи №923/89/19; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГО За Президента України на рішення господарського суду Херсонської області від 16.07.2019р. у справі №923/89/19 до надходження матеріалів даної справи з господарського суду Херсонської області.

30.08.2019р. матеріали справи №923/89/19 надійшли до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку із перебуванням судді В.В.Бєляновського у відпустці з 27.08.2019р., розпорядженням керівника апарату суду №655 від 02.09.2019р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/89/19.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: К.В. Богатир, Л.О. Будішевська.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2019р. (головуючий суддя М.А. Мишкіна, судді К.В. Богатир, Л.О. Будішевська) апеляційну скаргу залишено без руху; ухвалою від 23.09.2019р. відкрите апеляційне провадження.

07.10.2019р. до суду надійшли пояснення РВ Фонду держмайна в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі, в яких третя особа відтворює зміст своїх пояснень, поданих до суду першої інстанції.

11.10.2019р. Академія подала Південно-західному апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу , в якому просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві, зокрема, зазначено, що:

- обраний позивачем спосіб захисту є неправомірним, а твердження про наявність у спірних правовідносинах ознак набуття або збереження майна відповідачем без достатніх правових підстав таким, що не містить під собою будь-якого правового підґрунтя;

- відповідач не порушував ані прав позивача, ані прав будь-яких інших осіб, веде господарську діяльність відповідно до вимог чинного законодавства України, надаючи освітні послуги. Академія як балансоутримувач державного майна, підтверджує відсутність факту заволодіння відповідачем державним майном та перешкоджання користування ним власнику майна.

- матеріали справи підтверджують, що позивач є громадською організацією, яка є добровільною, неприбутковою, недержавною громадською організацією, що об`єднує громадян з метою задоволення і захисту прав та інтересів своїх членів, а також основним напрямком її діяльності є захист прав та свобод громадян України (п.п. 1.1,2.1,2.2. Статуту). Фактично позивач звернувся до суду з позовом в інтересах інших осіб, а не власника майна.

- власником спірного майна є держава в особі Міністерства освіти і науки України. У наданих поясненнях МОН України не підтверджує порушення його прав. Отже позивач, як за власним Статутом, так і за чинним діючим законодавством України, має право здійснювати представництво як членів власної громадської організації, так і громадян України, але у питаннях захисту прав та свобод цих осіб, що не є тотожним захисту майнових інтересів державного органу, у зв`язку з чим йому не належить право на звернення до суду з таким позовом.

- відповідно до ч.2 ст.5 ГПК України визначати у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону - це право, а не обов`язок суду;

- позивач не довів наявність суспільного інтересу по відношенню до спірного майна , оскільки держаним органом, який уповноважений управляти майном - Міністерством освіти і науки України та Академією (балансоутримувачем) спростовується сам факт набуття майна відповідачем.

- договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна аудиторії №218 розірваний, рухоме майно, а тим більше нерухоме майно аудиторії №227 та №012-А відповідачем фактично не використовується. Чинне законодавство України не містить жодної норми про обов`язкове укладення договорів оренди нерухомого майна при укладенні договору оренди державного індивідуального визначеного рухомого майна.

15.10.2019р. відповідач подав відзив на апеляційну скаргу , в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ГО За Президента України без задоволення, зазначаючи наступне:

- позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не обґрунтував та не надав належних та допустимих доказів того, в чому саме полягає порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів орендою індивідуально визначеного майна та здійсненням відповідачем господарської діяльності згідно чинного законодавства.

- суд першої інстанції вірно встановив, що за змістом статей 1212 та 1213 ЦК України одним із встановлених способів захисту порушених прав є витребування майна власником із чужого незаконного володіння, у тому числі шляхом зобов`язання повернути майно , а тому ці норми захищають права власника майна від чужого незаконного володіння майном, а не іншої особи, якою є позивач по відношенню до спірного майна, оскільки він не є його власником. Позивачем заявлені вимоги про захист прав власника майна, яким по відношенню до спірного майна є держава в особі Міністерства освіти і науки України та саме власник має право на звернення до суду із позовними вимогами про припинення самовільного безпідставного використання майна шляхом виселення.

- суд правильно встановив, що відповідач на законних підставах та відповідно до договорів оренди індивідуально визначено майна користується у своїй діяльності тренажерами, оренда яких не заборонена окремо від нерухомого майна законодавством України, дане майно не задіяне у процесі основного виробництва, та не шкодить освітньому процесу Академії, а навпаки покращує його; чинне законодавство не містить жодної норми про обов`язкове укладення договорів оренди нерухомого майна при укладенні договору оренди державного індивідуально визначеного майна.

- апеляційна скарга не містить в собі посилань на порушення судом норм матеріального та (або) процесуального права, є формальною, а оскаржуване рішення - законним та обґрунтованим, а тому є таким, що не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.10.2019р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні 28.10.2019р.

24.10.2019р. до суду поштою надійшло клопотання ГО За Президента України , в якому позивач зазначив, що ГО За Президента України є неприбутковою організацією та не має фінансової можливості приїздити до міста Одеси, через що скаржник клопоче про перенесення судового засідання з 28.10.2019р. та надати можливість позивачу приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, проведеннях якої доручити, зокрема, господарському суду Херсонської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019р. відкладено розгляд справи на 19.11.2019р. та допущено участь в судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 19.11.2019р., в режимі відеоконференції представника скаржника із дорученням проведення відеоконференції господарському суду Херсонської області.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представники відповідача та Херсонської державної морської академії заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстави законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

РВ ФДМ в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі, Міністерства освіти і науки України своїх представників в засідання суду не направили.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, які з`явились у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених сторонами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та не заперечується сторонами, що між Херсонською морською державною академією та Товариством з обмеженою відповідальністю Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії протягом 2012 - 2016 років укладені договори, а саме:

- 09.11.2012р. договір оренди №5/6 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, з урахуванням додаткової угоди №1-5/15 до нього від 15.08.2014р., за яким в оренду відповідачу переданий тренажер Вантажні операції з великоваговими вантажами (т. 1, а.с. 132- 135, 139-142);

- 09.11.2012р. договір №5/7 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю , за яким Академія забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт індивідуально визначеного майна, а саме вказаного у договорі №5/6 від 09.11.2012р. тренажеру, а відповідач бере участь у витратах на виконання вказаних робіт (т. 1, а.с. 136-138);

- 07.12.2012р. договір оренди №5/9 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, з урахуванням додаткових угод від 25.08.2013р. та №2-5/14 від 15.08.2014р., за яким в оренду відповідачу переданий тренажер Відпрацювання навичок боротьби з пожежею (т.1, а.с. 143-147, 148-151);

- 05.11.2013р. договір №5/8 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, за яким Академія забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт індивідуально визначеного майна, а саме вказаного у договорі № 5/9 від 05.11.2013р. тренажеру, а відповідач бере участь у витратах на виконання вказаних робіт (т.1, а.с. 152-153);

- 07.12.2012р. договір оренди №5/10 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, з урахуванням додаткової угоди №1-5/17 від 15.08.2014р., за яким в оренду відповідачу переданий тренажер Відпрацювання навичок безпеки на воді (т.1, а.с. 154-159);

- 05.11.2013р. договір №5/7 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, за яким Академія забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт індивідуально визначеного майна, а саме вказаного у договорі № 5/10 від 07.12.2012р. тренажеру, а відповідач бере участь у витратах на виконання вказаних робіт (т.1, а.с.159 -162),

- 22.10.2013р. договір оренди №5/4 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, з урахуванням додаткової угоди № 1-5/18 від 15.08.2014р., за яким в оренду відповідачу переданий тренажер Шлюпка вільного падіння (т.1, а.с. 163-168);

- 05.11.2013р. договір №5/9 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, за яким Академія забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт індивідуально визначеного майна, а саме вказаного у договорі №5/4 від 22.10.2013р. тренажеру, а відповідач бере участь у витратах на виконання вказаних робіт (т.1, а.с. 169-170);

- 06.05.2014р. договір оренди №5/6 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, з урахуванням додаткової угоди №1-5/16 від 15.08.2014р., за яким в оренду відповідачу переданий тренажер Рефрижераторний контейнер (т. 1, а.с. 171-178);

- 10.03.2015р. договір оренди №5/4 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за яким в оренду відповідачу передане рухоме майно навчальної лабораторії ЕКНІС (т. 2, а.с.1-6);

- 10.03.2015р. договір оренди №5/5 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за яким в оренду відповідачу передане рухоме майно навчальної лабораторії Навігаційний ходовий місток (т.2, а.с. 7-12);

- 10.03.2015р. договір оренди №5/6 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за яким в оренду відповідачу передане рухоме майно Учбова лабораторія Керування судном і використання ЗАРП (т.2, а.с.13-18);

- 10.03.2015р. договір оренди №5/8 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за яким в оренду відповідачу передане рухоме майно - Тренажер по експлуатації судового високовольтного електрообладнання (т.2, а.с.19-24);

- 06.01.2016р. договір оренди №5/2 індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, за яким в оренду відповідачу передане рухоме майно - тренажер Медична допомога на борту судна (т.2, а.с. 29-34);

- 06.01.2016р. договір оренди №5/1 індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, за яким в оренду відповідачу передане рухоме майно учбової лабораторії Охорона судна (т.2, а.с.35-39);

- 21.10.2016р. договір оренди №5/10 індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, за яким в оренду відповідачу передане рухоме майно тренажеру ГМЗГЛБ (т.2, а.с. 43-48);

- 21.10.2016р. - договір оренди №5/11 індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, за яким в оренду відповідачу передане рухоме майно тренажеру Машинне відділення (т.2, а.с. 49-55).

За вищезазначеними договорами відповідач користується майном тренажерів та лабораторій, як рухомим майном, які знаходяться у приміщеннях Херсонської державної морської академії в аудиторіях №№ 116, 200, 201, 202, 205, 206, 207, 208, 218, 221, 227 та 012-А.

Договори оренди нерухомого майна - аудиторій №№ 116, 200, 201, 202, 205, 206, 207, 208, 218, 221, 227 що розташовані за адресою: м.Херсон, пр-т Ушакова, 20 та аудиторії 012-А, що розташована за адресою: м.Херсон, пр-т Ушакова, 14/1 між відповідачем та Академією, Міністерством освіти та науки України не укладались.

Звертаючись до суду з позовом, ГО За Президента України , зокрема, зазначала, що відповідач безпідставно користувався державним майном (вищезазначеними приміщеннями площею 754кв.м.) та уникав сплати орендної плати, яку б він сплачував у разі належного оформлення правовідносин, а тому має місце безпідставне збагачення шляхом самовільного зайняття державних приміщень. Позивач є громадською організацією та намагається захистити суспільний інтерес та права громадян України, оскільки такі дії направлені на убезпечення від розкрадання державного майна.

З такою позицією не погодився суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні позовних вимог про виселення Товариства з вказаних приміщень з викладених вище мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч.ч.1-4 із ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб . Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст.16 ГПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Вищенаведені приписи законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, а саме - порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити та реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 у справі № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття «охоронюваний законом інтерес» , що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» , як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Безпосередньо захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позовом у процесуальному сенсі у відповідності до статті 162 ГПК України є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.03.2018р. у справі № 910/2280/17 за позовом Громадської організації Андріївсько-Пейзажна ініціатива до Київської міської ради, ТОВа Міжнародний виставковий центр , ТОВа Майк , ТОВа Терра Капітал про визнання незаконними та скасування рішень.

Відповідно до ч.5 ст.162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Позивач , будучи громадською організацією, підставою звернення до суду з позовом зазначив порушення не свого права чи охоронюваного законом інтересу як юридичної особи, яка може звернутись з позовом до господарського суду, а порушення прав та інтересів громадян України, коло яких не визначено, захист суспільного значущого інтересу щодо запобігання розкраденого державного майна.

В аспекті застосування ч.3 ст.4 ГПК України це вимагає доведення та обґрунтування, що ГО За Президента України законом надано право звернення до суду в інтересах інших осіб згідно ч.5 ст.162 ГПК України.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань врегульовані нормами ЗУ Про громадські об`єднання .

Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.1 ЗУ Про громадські об`єднання громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів . Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи . Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Отже метою створення та діяльності громадської організації, як однієї з форм об`єднання громадян, є задоволення та захист різноманітних інтересів її членів (фізичних осіб).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.11 ЗУ Про громадські об`єднання статут громадського об`єднання має містити відомості про мету (цілі) та напрями діяльності громадського об`єднання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.21 ЗУ Про громадські об`єднання для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право: 1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі); 2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами; 3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації; 4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об`єднання та важливих питань державного і суспільного життя; 5) проводити мирні зібрання; 6) здійснювати інші права, не заборонені законом. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи має право: 1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; 2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об`єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об`єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації; 4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності ; 5) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об`єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.

Право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні пункту другого частини першої статті 21 Закону України Про громадські об`єднання є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов`язана статутна діяльність громадських організацій, та законодавством, яке регулює відповідні правовідносини.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію громадського об`єднання як громадської організації чи громадської спілки №1411827 від 02.12.2013р. метою громадського об`єднання Громадська організація За Президента України є підтримка ініціатив Президента України та його діяльності як голови Держави, що спрямована на захист інтересів як Держави в цілому, так і кожного її громадянина (т.1, а.с.79).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Громадська організація За Президента України була зареєстрована як юридична особа 04.12.2013р. (т.1, а.с.75-78).

Відповідно до п.1.1 Статуту ГО За Президента України , затвердженого установчими зборами, протокол від 08.10.2013р., позивач є добровільною неприбутковою недержавною громадською організацією, яка об`єднує громадян на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав та свобод і здійснює діяльність згідно Конституції України, Закону України Про громадські об`єднання і не передбачає отримання прибутку від даної діяльності.

Головною метою діяльності ГО є підтримка ініціатив Президента України та його діяльності як голови Держави, що спрямована на захист інтересів як Держави в цілому, так і кожного її громадянина. Створення ефективного громадського органу для практичної реалізації передбачених Конституцією та законодавством України повноважень громадян України. Задоволення і захист прав та інтересів своїх членів , залучення молоді до участі у громадському житті, сприяння позитивним перетворенням у громадському житті, сприяння позитивним перетворенням у суспільстві, пропаганда та поширення прогресивних ідей та світогляду серед молоді (п.2.1 Статуту ГО За Президента України ).

Відповідно до п.2.2 Статуту основними напрямками діяльності ГО, зокрема, є: захист прав і свобод громадян України , сприяння у вирішенні питань захисту їх прав та інтересів. Сприяння підвищенню суспільної, політичної, культурної та наукової активності молоді, активізація участі молоді у процесах державного життя України. Сприяння розвитку та активізації, підвищенню освіченості та моральності своїх членів та молоді. Підвищення ролі молоді у сучасному суспільстві.

Згідно із ч.1 ст.53 ГПК України у випадках, встановлених законом , органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

У позовній заяві та заявах по суті справи ГО За Президента України зазначала, що шляхом звернення до суду з позовом про виселення відповідача із займаних приміщень, намагається захистити суспільний інтерес та права громадян України, оскільки такі дії направлені на убезпечення від розкрадання державного майна.

Ані ГПК України, ані ЦК України, ані ЗУ Про громадські об`єднання не передбачають права громадської організації на звернення до суду в інтересах та для захисту суспільних інтересів та прав громадян України взагалі.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 28.11.2013р. №12-р/п/2013, громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані закони інтереси осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Подання позову до господарського суду не обґрунтовано позивачем порушенням особистих немайнових та майнових прав своїх членів, а також необхідністю захисту прав та інтересів конкретних осіб, які звернулись до ГО За Президента України за таким захистом. Також відсутнє і обґрунтування наявності такого повноваження у позивача у його статутних документах та ЗУ Про громадські об`єднання .

Власником спірних приміщень є Міністерство освіти і науки України.

З матеріалів справи вбачається, що фактично позивач звернувся до суду з позовом в інтересах (на його думку) інших осіб - громадян України, а не власника майна; ГО За Президента України як за власним Статутом, так і за діючим законодавством має право здійснювати представництво як членів власної громадської організації, так і громадян України, але у визначених Статутом та Законом випадках, що не є тотожним захисту майнових інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України, яке уособлює власника державного майна у спірних праовідносинах.

За змістом статей 14, 15, 16 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із змісту статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), а відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи відсутність у позивача в даному спорі суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов до ТОВа Херсонський морський спеціалізований тренажерний центр при Херсонській державній морській академії , а також відсутність у його статутних документах та в ЗУ Про громадські об`єднання повноваження із звернення до суду в інтересах інших осіб (не членів ГО), тобто відсутність права на заявлення даного позову, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні його вимог незалежно від того, чи наявні підстави для виселення Товариства з приміщень, оскільки предмет доказування вичерпується в такому разі встановленням відсутності у позивача права на подання позову з такими вимогами.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково вдався до оцінки обставин справи в аспекті правомірності користування рухомим майном в спірних приміщеннях державної власності без укладання договорів оренди нерухомого майна, оскільки насамперед підлягало дослідженню питання щодо наявності у позивача права на звернення до суду з позовом, проте така оцінка не призвела до ухвалення неправильного рішення у справі по суті спору.

Доводи апеляційної скарги ГО За Президента України колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Переважна частина аргументів скаржника стосується розгляду по суті питання зайняття відповідачем спірних приміщень, а за висновками суду першої інстанції (з цим погоджується і суд апеляційної інстанції) оренда відповідачем рухомого майна в приміщеннях не порушує прав Громадської організації За Президента України , а за відсутності повноважень звертатись до суду в інтересах громадян України ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення слугувати неспроможні.

Відповідно до ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За встановлення судом першої інстанції відсутності права ГО За Президента України на звернення до суду з позовом про виселення, у господарського суду Миколаївської області були відсутні підстави для застосування приписів ч.2 ст.5 ГПК України.

Посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини колегія суддів відхиляє, оскільки у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. у справі Креуз проти Польщі суд зазначив: "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх цивільних прав та обов`язків , пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом.

В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване судове рішення господарського суду Херсонської області залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.276 ГПК України.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення від 16.07.2019р.), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 16.07.2019р. у справі №923/89/19 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ГО За Президента України .

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2019 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.О. Будішевська