Ухвала

від 15.07.2019 по справі 2-5716/11

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 2-5716/11

Провадження № 6/520/359/19

УХВАЛА

15.07.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі - Шпак К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, заінтересовані особи боржник ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2019 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до Київського районного суду м. Одеси з поданням, в якому просить звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; зазначити в судовому рішенні, що воно є підставою для звернення до уповноважених органів Державного земельного кадастру для присвоєння земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,06 га, за адресою: АДРЕСА_1 кадастрового номеру.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2019 року вказану цивільну справу було розподілено судді Гниличенко М.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 01.07.2019 року прийнято вказане подання до розгляду та призначено до судового засідання.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. до судового засідання з`явився, підтримав подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника у повному обсязі та просив задовольнити.

Інші учасники судового процесу - боржник ОСОБА_1 та стягувач АТ Райффайзен Банк Аваль до судового засідання не з`явились, належним чином повідомлялись, причини неявки суду невідомі.

Частинами 10, 11 статті 440 ЦПК України передбачено, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Заслухавши пояснення приватного виконавця та дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. перебуває виконавчий лист по справі № 2-5716/11, виданий Київським районним судом м. Одеси 02.04.2012 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль в особі ООД АТ Райффайзен Банк Аваль (65000, м. Одеса, вул. Садова, 10, МФО 328351, Код ЄДРПОУ 23867031, р/р 2909949) заборгованості за Кредитним договором № 014/83361/82/87805 від 23.01.2008 року в розмірі 24 690,52 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ (1 дол.США=7,9735 грн.) та складає 196 869 грн. 86 коп.

Вказаний виконавчий лист перебував на виконанні та чотири рази повертався виконавцями без виконання, зокрема з наступних підстав: 17.12.2013 року на підставі п.4 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження - стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа ; 19.11.2014 року на підставі п.8 ч.1 ст.26 ЗУ Про виконавче провадження - наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження . ; 10.06.2016 року на підставі п.9 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження - наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 13.09.2018 року на підставі п.1 ст.37 ЗУ Про виконавче провадження - письмова заява стягувача про повернення виконавчого документу./а.с.6/

28.12.2018 року за заявою АТ Райффайзен Банк Аваль було відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа по справі № 2-5716/11, виданого Київським районним судом м. Одеси 02.04.2012 року, на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. від 28.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження./т.2,а.с.3-4/.

В ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржник ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Прилиманською сільською радою народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 15 лютого 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 57-15 є власником земельної ділянки, площею 0,06 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана земельна ділянка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 28.01.2008 року та була передана ВАТ Райффайзен Банк Аваль в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 014/83361/82/87805 від 23.01.2008 року, укладеним між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 /а.с.18/

Згідно Витягу з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження станом на 06.05.2019 року встановлено, що на вказану земельну ділянку існує заборона відчуження на підставі договору іпотеки, вказане обтяження зареєстровано 28.01.2008 року приватним нотаріусом Мазаратій А.В., АДРЕСА_2 та обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. про опис та арешт майна /земельної ділянки/ у виконавчому провадженні № 57985078 від 20.03.2019 року./7-12/.

З метою повного та своєчасного виконання виконавчого документу 20.03.2019 року постановою про опис та арешт майна боржника було проведено опис та арешт вищевказаної земельної ділянки. Та встановлено, що стан земельної ділянки незадовільний, ділянка не огорожена, комунікації відсутні, споруди, будівлі на земельній ділянці відсутні./а.с.23/

У судовому засіданні приватний виконавець пояснив, що дійсно земельна ділянка має незадовільний стан, відсутня огорожа, відсутня первинна технічна документація на ділянку та відсутня інвентаризаційна справа в МБТІ по даній земельній ділянці, даних про реєстрацію земельної ділянки немає, відсутній кадастровий номер, а власник не бажає оформити у встановленому порядку реєстрацію на вказану ділянку.

Підставою звернення приватного виконавця до суду з відповідним поданням стала та обставина, що вказана земельна ділянка не оформлена належним чином у встановленому законом порядку, відсутня реєстрація права власності, що вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.05.2019 року та не має кадастрового номеру , що стало підставою для повернення ДП СЕТАМ заявки на реалізацію арештованого майна у процесі виконання виконавчого документу/а.с.28/

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" .

Відповідно до ч. 1ст. 63 ЗУ Про виконавче провадження звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи провадиться за відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Приватним виконавцем було встановлено, що земельна ділянка, яка належить боржнику, є майном, на яке може бути звернене стягнення, крім того, є предметом іпотеки, яким було забезпечено отриманий кредит.

У зв`язку з чим, приватний виконавець звернувся до суду з вказаним поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Порядок звернення стягнення на майно боржника передбачений Законом України Про виконавче провадження .

Згідно ч. 1ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Матеріали виконавчого провадження містять дані про відсутність іншого рухомого чи нерухомого майна, коштів та інше у боржника.

Відповідно до ст. 50 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до ч.5 ст.50 Закону України Про виконавче провадження - у разі відсутності технічної документації на майно, у зв`язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов`язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника,

на яке можливо стягнути стягнення.

Суд роз`яснює, що приватний виконавець може звернутись до стягувача та запропонувати здійснити авансування витрат на оформлення технічної документації щодо отримання кадастрового номеру, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено Законом України Про виконавче провадження , незважаючи на попередження державного виконавця, виконавчий документ повертається на підставі п.4 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження . Крім того, суд зауважує, що з приводу відсутності авансування з боку стягувача виконавчий лист вже повертався стягувачу у 2013 році.

Відповідно до ч.ч. 4 та 7 статті 51 Закону реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

За положеннями статті 1 Закону України Про іпотеку - іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону .

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України Про іпотеку ).

Нормами статей 37 , 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України Про іпотеку та Законом України Про виконавче провадження спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Водночас, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України Про виконавче провадження , а не нормами спеціального Закону України Про іпотеку .

Судом встановлено, що виконавчі дії приватним виконавцем вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості.

За змістом ч. 10 ст. 440 ЦПК України судом вирішується питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

Отже, законодавець в даній нормі чітко визначив умову, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності в установленому законом порядку як юридичного факту.

Разом з тим, із поданих суду матеріалів вбачається, що приватним виконавцем вживалися заходи в рамках цього виконавчого провадження, які передбачені Законом України Про виконавче провадження , зокрема про те, що боржнику ОСОБА_1 відомо про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного вище виконавчого листа, виданого Київським районним судом м.Одеси, однак відсутні докази, що боржнику відомо про підготовку документів, опису, оцінки, арешту спірної земельної ділянки на реалізацію у порядку звернення стягнення на майно боржника.

В матеріалах виконавчого провадження взагалі відсутні відомості/запити/ з адресно-довідкової служби ГУ ДМС України в Одеській області про реєстрацію місця проживання/чи перебування/ боржника з метою його належного повідомлення, оскільки виконавчий лист було видано 02.04.2012 року.

Згідно із Правовою позицією Верховного Суду України у справі за № 6-224цс16: Закон України Про виконавче провадження дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України Про іпотеку .

Крім того, суд враховує, що земельна ділянка, на яку приватний виконавець просить звернути стягнення, перебуває в іпотеці АТ Райффайзен Банк Аваль , який вправі звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, як це передбачено Законом України Про іпотеку . Проте, судом встановлено, що банк не звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з вимогами ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України право власності, зокрема, на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Дані обліку земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та кадастровий номер об`єкта нерухомості є основою для формування Державного реєстру прав.

Порядок державної реєстрації речових прав на земельні ділянки регулюється Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабміну України від 25.12.2015 № 1 127.

Відповідно до статті 16 Закону України Про Державний земельний кадастр , земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Крім того, згідно із статтею 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки підлягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.

Таким чином, за загальним правилом наявність кадастрового номера є істотною умовою для відчуження та реєстрації речових прав на земельні ділянки.

Судом встановлено, що Державний акт на право приватної власності на землю від 15 лютого 2000 року не містить кадастрового номеру. Для того, щоб внести земельну ділянку до кадастру за таким державним актом, необхідно додатково розробити технічну документацію про встановлення меж земельної ділянки в натурі/на місцевості/ та організувати присвоєння кадастрового номеру, яке здійснюється державним кадастровим реєстратором. Після отримання витягу з кадастру про реєстрацію земельної ділянки необхідно звернутись до місцевої реєстраційної служби з метою реєстрації права власності на земельну ділянку. Тільки після всіх вказаних вище дій можливо здійснювати відчуження.

Суд вважає, що приватним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-5716/11р. не застосована норма ч.5 ст.50 Закону України Про виконавче провадження , якою регламентовано, що у разі відсутності технічної документації /зокрема технічної документації щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі, а описом від 20.03.19р. встановлено, що стан земельної ділянки незадовільний, ділянка не огорожена /а.с.24/, та у подальшому отримання кадастрового номеру/ на майно, у зв`язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов`язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Суд звертає увагу на те, що приватний виконавець, звернувшись до суду з поданням, в тексті та прохальній частині якого просить вирішити питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника та зазначити в судовому рішенні, що воно є підставою для звернення до уповноважених органів Державного земельного кадастру для присвоєння земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,06 га, за адресою: АДРЕСА_1 кадастрового номеру, невірно помилково вказує цільове призначення земельної ділянки, оскільки цільове призначення вказаної ділянки - ведення садівництва, що підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю, виданим Прилиманською сільською радою народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 15 лютого 2000 року на ім`я ОСОБА_1 .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування, а отже, і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України)

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що звернення приватного виконавця до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, яке являється крайнім заходом, до вчинення приватним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення суду, є передчасним, а тому в задоволенні подання приватного виконавця про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, слід відмовити.

Керуючись ст. 440 ЦПК України , ст.50 Закону України Про виконавче провадження , ст.33 Закону України Про іпотеку , ст.16 Закону України Про Державний земельний кадастр , ст.ст.79-1,125 ЗК України, ст.ст. 328,331 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

У поданні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зазначення в судовому рішенні, що воно є підставою для звернення до уповноважених органів Державного земельного кадастру для присвоєння земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,06 га, за адресою: АДРЕСА_1 кадастрового номеру - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 17.07.2019 року.

Суддя Гниличенко М. В.