Рішення

від 17.07.2019 по справі 504/386/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 504/386/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Сичавської сільської ради (67555, Одеська область, Лиманський район, с. Сичавка, вул. Цвєтаєва, 1в, код ЄДРПОУ 04379730), за участю третьої особи Відділу Держгеокадастру в Лиманському районі Одеської області (67500, Одеська область, смт. Доброслав, вул. Центральна, 29, код ЄДРПОУ 39870750) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

13.02.2018 позивач звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом, в якому просив: визнати бездіяльність Сичавського міськвиконкому протиправним та зобов`язати надати земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.02.2018 адміністративну справу було передано на розгляд Одеського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 було адміністративний позов залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали на усунення недоліків.

У зв`язку з неусуненням недоліків, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 позовну заяву повернуто без розгляду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач 15.09.2018 подав апеляційну скаргу до Одеського апеляційного адміністративного суду.

У зв`язку з ліквідацією Одеського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України від 29.12.2017 №455/2017 справу передано до утвореного П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2018 апеляційну скаргу було залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду в повному обсязі.

У зв`язку з неусуненням недоліків (не сплатою судового збору) 15.11.2018 судом апеляційної інстанції було постановлено ухвалу, якою апеляційну скаргу було повернуто апелянту.

04.12.2018 позивач подав касаційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 та на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2018 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2018; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі №504/386/18 скасовано, направлено справу №504/386/18 до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сичавської сільської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

30.05.2019 року справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 05.12.2017 року він звернувся до виконкому Сичавської сільської ради із заявою про виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. 23 січня 2018 року отримав рішення №А-12/020-2-498/698 від 19.12.2017 року про відмову у задоволенні заяви, з яким не погоджується.

Позивач зазначає, що відмовляючи у виділені земельної ділянки Сичавська сільська рада порушила Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , ст. 122 Земельного Кодексу України, ст. 5 Указу Президента України №240/93 від 01.07.1993 року.

З наведених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.06.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

З метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, 18.06.2019 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, судом за клопотанням позивача було витребувано з Сичавської сільської ради належним чином засвідчену копію генерального плана села Сичавки та села Кошари, відповідно до рішення сесії Сичавської сільської ради № 27-VII від 27.11.2015 року "Про розробку генерального плану села Сичавка та села Кошари, із планом зонування території та розширення меж села Сичавка та села Кошари Комінтернівського району Одеської області".

01.07.2019 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності,а також документи на виконання ухвали суду від 18.06.2019 року.

11.07.2019 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання 16.07.2019 рокусторін, з урахуванням їх клопотань про розгляд справи за їх відсутності та за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Сичавська сільська рада Комінтернівського району Одеської області рішенням від 27.11.2015 року №27-УІІ вирішила розробити генеральний план с. Сичавка, із планом зонування та розширення меж території с. Сичавка та с. Кошари Комінтернівського району Одеської області, розробити генеральний план с. Кошари, із планом зонування та розширення меж території с. Сичавка та с. Кошари Комінтернівського району Одеської області, доручила виконавчому комітету Сичавської сільської ради замовити розроблення генерального плану с. Сичавка та с. Кошари із планом зонування території з розширення меж с. Сичавка та с. Кошари Комінтернівського району Одеської області.

05.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Сичавської сільської ради з заявою про виділення земельної діляни для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Листом від 19.12.2017 року №А-12/020-2-498/698 відповідач повідомив позивача, що станом на 01.12.2017 року існує Генеральний план села Сичавка затверджений ще у 1983 ропі, відповідно до якого вільних земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не має у наявності. Новий генеральний план села Сичавка та села Кошари знаходиться на стадії розробки відповідно до рішення сесії Сичавської сільської ради №27 -VIІ від 27.11.2015 року Про розробку генерального плану села Сичавка та села Кошари, із планом зонування території та розширення меж села Сичавка та села Кошари.

Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного Кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного Кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, позивач, звертаючись 05.12.2017 року до виконкому Сичавської сільської ради із заявою про виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку не надавав графічних матеріалів, не зазначав бажане місце розташування та площу земельної дільнки.

Крім того позивача було повідомлено, що відповідно до старого генерального плану вільних земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку немає у наявності, а новий генеральний план села Сичавка та села Кошари знаходиться на стадії розробки відповідно до рішення сесії Сичавської сільської ради №27 -VIІ від 27.11.2015 року.

Лише рішенням Сичавської сільської ради від 28.08.2018 року №412-УІІ, після спливу більш ніж 8 місяців з дня звернення позивача з заявою, було затверджено Генеральний план с. Сичавка, із планом зонування та розширення меж с. Сичавка Лиманського (Комінтернівського) району Одеської області та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж с. Сичавка Лиманського району Одеської області відповідно до генерального плану с. Сичавка з планом зонування території та розширення меж с. Сичавка, Лиманського (Комінтернівського) району Одеської області.

Аналізуючи вищезазначені обставини у сукупності суд дійшов висновку, що відповідачемм не було допущено протиправної бездіяльності при вирішення питання про надання позивачу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, а відмова у задоволенні заяви позивача від 05.12.2017 року є обгрунтованою.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Сичавської сільської ради (67555, Одеська область, Лиманський район, с. Сичавка, вул. Цвєтаєва, 1в, код ЄДРПОУ 04379730), за участю третьої особи Відділу Держгеокадастру в Лиманському районі Одеської області (67500, Одеська область, смт. Доброслав, вул. Центральна, 29, код ЄДРПОУ 39870750) про визнання протиправною бездіяльності Сичавського міськвиконкому та зобов`язання надати земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.