Рішення

від 17.07.2019 по справі 420/3076/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3076/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених ст.287 КАС України та ст.ст.268, 269,271,272 КАС України адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Калаглійська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Овідіопольського району Одеської області повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу, зобов`язання відкрити виконавче провадження, -

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Калаглійська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Овідіопольського району Одеської області повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу, зобов`язання відкрити виконавче провадження, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2019 року, винесене старшим державним виконавцем Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області Ротарем Ю.В.;

- зобов`язати Овідіопольський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду у справі №1540/3940/18.

Ухвалою суду від 27.05.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності позовної заяви ст. 160,161 КАС України та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви (т.1, а.с.30-32).

10 червня 2019 за вх. № 20734/19 через канцелярію суду представником позивача подано до суду заяву про надання додаткових матеріалів до позовної заяви на виконання ухвали суду від 27 травня 2019 року про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням усунених позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 10 липня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 287 КАС України, встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву до 15 липня 2019 року та призначено судове засідання на 17 липня 2019 року (т.1,а.с.1-4).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 1540/3940/18 від 12 грудня 2018 року задоволено позов ГУ ДСНС України в Одеській області та застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення роботи Калаглійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Овідіопольського району Одеської області до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей.

Представником ГУ ДСНС України в Одеській області 05.03.2019 подано заяву та виконавчий лист про примусове виконання рішення суду від 12.12.2018 до Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області.

15.03.2019 старшим державним виконавцем Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області Ротарем Ю.В. розглянуто заяву щодо примусового виконання рішення суду у справі № 1540/3940/18 від 12.12.2018 та прийнято рішення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання з підстав, визначених п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

У повідомленні про повернення виконавчого документу зазначено, що у резолютивній частини пред`явленого до виконання виконавчого документу не зазначено порядок та спосіб виконання рішення суду, а саме: які дії примусового характеру необхідно здійснити відділу державної виконавчої служби, у вигляді: виселення, вселення, вчинення дій зобов`язального характеру, стягнення заборгованості тощо, що унеможливлює подальше виконання пред`явленого виконавчого документу органами ДВС, а тому виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу без прийняття до виконання.

Представником ГУ ДСНС України в Одеській області Романенко О.Л. була подана скарга від 03.04.2019 на дії старшого державного виконавця Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області Ротаря Ю.В. з проханням скасувати повідомлення від 15.03.2019р. про повернення виконавчого документу №1540/3940/18.

Постановою начальника РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області Про перевірку виконавчого провадження від 02.05.2019 у задоволенні скарги відмовлено.

Позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Позивач стверджує, що рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 1540/3940/18 від 12 грудня 2018 року має виконуватись у відповідності до Закону України Про виконавче провадження . Обґрунтовуючи доводи позовної заяви, позивач посилається на норми ст.ст. 3, 4, 5, 10, 18, 26, 31, 74 Закону України Про виконавче провадження , Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012.

Відповідачем 15.07.2019 надіслано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позов є необґрунтованим та безпідставним. В обґрунтування своєї позиції відповідач, з посиланням на норми ст.ст. 5, 24, 29, 63 Закону України Про виконавче провадження та правову позицію Верховного Суду у справі №809/421/17, зазначає, що виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області. У правовідносинах, які виникають у зв`язку з реалізацією цим органом своїх владних повноважень, немає підстав залучати до виконання судового рішення (щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) органи державної виконавчої служби і покладати на них виконати це судове рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону України Про виконавче провадження . Та обставина, що заходи реагування (у визначених законом випадках) застосовуються на підставі судового рішення не змінює суб`єктного складу і правового статусу учасників цих правовідносин, зокрема контролюючого органу, який на виконання закону звернувся з позовом і на підставі судового рішення й повинен застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування для досягнення мети, яка зумовила їх застосування. Між тим, у цих правовідносинах Управління ДСНС діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом № 1404-VIII), а як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки.

У судове засідання 17 липня 2019 року учасники справи не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, від представника позивача 17.07.2019 надійшло до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, яке представник просив розглянути без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, зважаючи на клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи належне сповіщення відповідача про розгляд справи та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, судом ухвалено рішення про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені приписи КАС України, суд розглядав дану справу у межах строку, визначеного для її розгляду із прийняттям рішення 17 липня 2019 року.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із заявами сторін по суті справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 1540/3940/18 від 12 грудня 2018 року задоволено позов ГУ ДСНС України в Одеській області та застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення роботи Калаглійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Овідіопольського району Одеської області до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, вказаних в акті перевірки № 31 від 18.05.2018. (т.1, а.с. 24-27).

Зазначене судове рішення набрало законної сили 15.02.2019 та 27.02.2019 Одеським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист, який разом із заявою про примусове виконання судового рішення представником Головного управління ДСНС України в Одеській області подано 05.03.2019 до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області (т.1, а.с.14, 17).

За результатами розгляду заяви стягувача старшим державним виконавцем Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ротарем Юрієм Володимировичем 15.03.2019 повернуто виконавчий документ стягувачу без виконання на підставі п.7 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , що підтверджується повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 40-4596 від 15.03.2019 позивачу (т.1, а.с.18).

Не погодившись із вищезазначеним повідомленням, Головне управління ДСНС України в Одеській області, відповідно до п.3 ст.74 Закону України Про виконавче провадження подало скаргу від 03.04.2019 на дії державного виконавця, за результатами розгляду якої остання залишена без задоволення постановою начальника Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області від 02.05.2019 (т.1, а.с.19-21). Дану постанову відправлено позивачу засобами поштового зв`язку разом з листом від 02.05.2019 № 40-8610 (т.1, а.с. 22).

Вважаючи, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2019, винесене старшим державним виконавцем Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ротарем Юрієм Володимировичем, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд зазначає, що дані правовідносини врегульовані, зокрема, але не виключно Законом України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5), в редакціях, чинних на момент винесення оскаржуваного повідомлення.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Згідно з п.7 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Отже, однією з підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з оскаржуваного повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виконавчий лист №1540/3940/18, виданий Одеським окружним адміністративним судом 27.02.2019 року повернуто стягувачу без виконання з підстав, визначених п.7 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , оскільки у резолютивній частині пред`явленого до виконання виконавчого документу не зазначено порядок і спосіб виконання рішення суду, а саме: які дії примусового характеру необхідно здійснити відділу державної виконавчої служби, у вигляді: виселення, вселення, вчинення дій зобов`язального характеру, стягнення заборгованості тощо, що унеможливлює подальше виконання пред`явленого виконавчого документу органами ДВС, тому виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу без прийняття до виконання.

Отже, фактичною підставою прийняття спірного повідомлення слугував висновок державного виконавця про те, що пред`явлений Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Одеській області виконавчий документ не містить дій зобов`язального характеру, а, тому, на думку відповідача, не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Суд погоджується із даними доводами відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 3 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначається зокрема резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

У виконавчому листі, виданому 27.02.2019 року Одеським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 12.12.2018 у справі №1540/3940/18, відтворено резолютивну частину рішення суду.

При цьому, відповідно до ст. 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду" від 05.04.2007 №877, серед загальних вимог до здійснення державного нагляду (контролю) передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається виключно за рішенням суду.

Згідно зі статтею 66 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Частиною 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу, а також звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Як зазначено в ч. 1, 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Частиною 2 стаття 70 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Отже, застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду.

Звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду можливе у випадках визначених законом. Наведені положення статті 70 Кодексу цивільного захисту України є одним з тих випадків, коли орган контролю може (якщо для цього є підстави) застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування тільки шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на завдання адміністративного судочинства, такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов`язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб`єктів господарювання суб`єктами владних повноважень; з іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування таких заходів реагування, як-от зупинення роботи підприємств чи їхніх окремих об`єктів. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні з наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.

Виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області. У правовідносинах, які виникають у зв`язку з реалізацією цим органом своїх владних повноважень немає підстав залучати до виконання судового рішення (щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) органи державної виконавчої служби і покладати на них виконати це судове рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону № 1404-VIII.

Та обставина, що заходи реагування (у визначених законом випадках) застосовуються на підставі судового рішення не змінює суб`єктного складу і правового статусу учасників цих правовідносин, зокрема контролюючого органу, який на виконання закону звернувся з позовом і на підставі судового рішення й повинен застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування для досягнення мети, яка зумовила їх застосування.

Між тим, у цих правовідносинах Управління ДСНС діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом № 1404-VIII), а як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі №809/421/17, провадження №К/9901/23622/18, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому, суд враховує саме останню правову позицію Верховного Суду в зазначеній категорії спорів.

У цій справі спір виник у зв`язку з тим, що державний виконавець відмовив у примусовому виконанні виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, яким задоволено позов ГУ ДСНС України в Одеській області та застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення роботи Калаглійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Овідіопольського району Одеської області до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, вказаних в акті перевірки № 31 від 18.05.2018.

З огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2019 року, винесеного старшим державним виконавцем Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області Ротарем Ю.В.

Оскільки вимога позивача про зобов`язання Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду у справі №1540/3940/18, є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2019 року, винесеного старшим державним виконавцем Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області Ротарем Ю.В., вона також є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивач скористався процедурою досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідної скарги начальнику Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області. Постанову про результати розгляди зазначеної скарги від 02.05.2019 року позивач отримав 10.05.2019 року. Отже, з урахуванням приписів ст.120, ч.2 ст.287 КАС України останнім днем строку подачі позовної заяви вважається 20.05.2019 року. Позовну заяву позивачем направлено 20.05.2019 до адміністративного суду засобами поштового зв`язку, про що свідчить зазначена дата оформлення поштового відправлення на конверті (т.1, а.с. 29). Отже, позивач звернувся до адміністративного суду в межах строків, передбачених КАС України.

Твердження відповідача про те, що постанову про перевірку виконавчого провадження від 02.05.2019 позивач отримав 08.05.2019 суд вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки це не підтверджено жодними доказами.

Решта доводів позивача висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовної заяви Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Калаглійська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Овідіопольського району Одеської області, про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу, зобов`язання відкрити виконавче провадження в повному обсязі.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні

Керуючись ст. 2, 9, 139, 205, 241-246, 262, 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Прохорівська, 6, м. Одеса , 65091; ідентифікаційний код юридичної особи 38643633) до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул. Портова, 2, смт Овідіополь, Одеська область, 67801, ідентифікаційний код юридичної особи 35038745), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Калаглійська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Овідіопольського району Одеської області (вул.. Шкільна, 25, с. Калаглія, Овідіопольський район, Одеська область, 67812, ідентифікаційний код юридичної особи 26111010), про повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2019 року, винесеного старшим державним виконавцем Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області Ротарем Ю.В., зобов`язання Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду у справі №1540/3940/18 - відмовити повністю.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Соколенко

.