11-сс/804/514/19
237/3470/19
Слідчий суддя: Ліпчанський С.М. Суддя-доповідач: Куракова В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2019 року м. Маріуполь
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:
головуючого судді Куракової В.В.
суддів Топчій Т.В., Гришина Г.А.
за участю:
секретаря судового засідання Параскєвіної Н.П.
прокурора Співакова А.М.
представника ТОВ Агрофірма Агропромсервіс - адвоката Здор К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора ТОВ Агрофірма Агропромсервіс - ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 липня 2019 року про арешт майна, -
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
03 липня 2019 року внесено відомості в ЄРДР за № 12019050690000649 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.
04 липня 2019 року органом досудового розслідування за погодженням з процесуальним керівником було подано клопотання про арешт майна, а саме земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 та землі водного фонду 16,7 га, яка не має кадастрового номеру, автомобіля - самоскида Ford Сargo д.н.з. НОМЕР_2 , комбайна John Deere модель Т660 реєстраційний номер НОМЕР_3 та комбайна New Holand модель СХ8.80.
Ухвалою слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 липня 2019 року було задоволено вказане клопотання та накладено арешт на вищезазначене майно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У апеляційній скарзі директор ТОВ Агрофірма Агропромсервіс ОСОБА_1 вказує, що майно було безпідставно арештовано. Зазначає, що застосувавши такий захід забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя порушив право власності третіх осіб. Звертає увагу, що заявником та процесуальним керівником є одна й та сама особа, що свідчить про упередженість процесуального керівника при розгляді даного клопотання. Вказує, що слідчий суддя в порушення п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України не визначив спосіб заборони відносно майна. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.
Позиції учасників судового провадження
Адвокат Здор К.С. просив апеляційну скаргу задовольнити, арешт майна скасувати.
Прокурор просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали по розгляду клопотання слідчим суддею, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч. 3, 10 ст. 170 КПК України допускається накладення арешту на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, якщо воно визнано речовим доказом і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України щодо речових доказів. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, відповідно до п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України разом з іншим, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для 3-х осіб.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею не дотримані.
Накладаючи арешт на майно, зазначене у клопотанні, слідчий суддя послався лише на норми КПК України, які регулюють процедуру накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом. Проте матеріали провадження не містять відомостей про визнання речовими доказами майна, на яке слідчий в своєму клопотанні просив накласти арешт, оскаржувана ухвала взагалі не містить аналізу стосовно того, чи відповідає майно, на яке накладено арешт вимогам, які встановлені КПК України для визнання майна речовим доказом. Слідчим суддею фактично не було проаналізовано клопотання слідчого з боку обґрунтованості та співрозмірності, наявності необхідності накладення арешту на майно третіх осіб. Враховуючи, що на стадії досудового розслідування слідчим суддею здійснюється функція судового контролю, яка за своєю духом виступає механізмом стримувань та противаг при здійсненні досудового розслідування, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді про необхідність накладення арешту на майно, визначене у клопотанні слідчого, яке є власністю третіх осіб є передчасними та не відповідають вимогам кримінального процесуального закону.
За таких підстав ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі ст. 412 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3, ч. 10 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів і накладається на майно будь-якої фізичної (третьої особи) або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
В порушення вказаної норми закону в своєму клопотанні слідчий лише посилається на норми кримінального процесуального закону, які передбачають арешт майна та визначають поняття речових доказів в кримінальному провадженні, при цьому слідчим не зазначено з якою метою необхідно застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна, наявна лише вказівка на те, що арешт майна необхідно накласти з метою забезпечення збереження речових доказів.
Однак аналізуючи клопотання слідчого, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що арешт майна в даному кримінальному провадженні є необхідним, оскільки доводи, наведені в клопотанні слідчого, не відповідають критеріям розумності та співмірності застосування арешту майна.
Крім того, колегія суддів відмічає, що в клопотанні йдеться про накладення арешту на автомобіль, кузов якого заповнений врожаєм озимої пшениці, проте не конкретизовано що орган досудового розслідування вважає речовим доказом: автомобіль, чи врожай, який знаходиться в автомобілі, що стосується врожаю, то він взагалі жодним чином не ідентифікований.
За встановлених в ході апеляційного розгляду обставин, в розумінні змісту ст. 98, ч. 3 ст. 170 КПК України, колегія суддів не вбачає правових підстав для арешту майна, зазначеного у клопотанні слідчого та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 1 ст. 197-1 КК України. До того ж, під час апеляційного розгляду встановлено, що арештовані транспортні засоби перебувають на праві приватної власності у 3-тіх осіб, та використовувались на праві оренди, а земельні ділянки знаходяться в державній власності, тож обмеження права власності третіх осіб шляхом арешту майна є непропорційним втручанням держави в права громадян та не співрозмірним завданням кримінального провадження і може призвести до наслідків, які суттєво позначаться на правах та інтересах 3-тіх осіб.
Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого, тому в його задоволенні необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 170-173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу директора ТОВ Агрофірма Агропромсервіс - ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 липня 2019 року про арешт майна задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 липня 2019 року про арешт майна скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а саме: земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 та землю водного фонду 16,7 га, яка не має кадастрового номеру, автомобіль - самоскид Ford Сargo д.н.з. НОМЕР_2 , комбайн John Deere модель Т660 реєстраційний номер НОМЕР_3 та комбайн New Holand модель СХ8.80. - відмовити.
Судді:
Суд | Донецький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.07.2019 |
Оприлюднено | 18.07.2019 |
Номер документу | 83077827 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Донецький апеляційний суд
Куракова В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні