Ухвала

від 18.07.2019 по справі 911/1693/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1693/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019

за позовом Фермерського господарства "Гранд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2019 (згідно із штампом апеляційного господарського суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ" звернулось із касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 через апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржену ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 в частині зупинення апеляційного провадження у справі № 911/1693/18 посилаючись на те, що у судовому засіданні 20.03.2019 апеляційний господарський суд проголосив ухвалу, якою серед іншого, зупинив апеляційне провадження у справі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2019 Північний апеляційний господарський суд не приймав ухвали про зупинення апеляційного провадження у справі, а касаційну скаргу заявника подано на неіснуюче рішення суду апеляційної інстанції.

За приписами пункту 4 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, окрім іншого, судові рішення, що оскаржуються.

У контексті інших положень Господарського процесуального кодексу України, що регламентують види та порядок ухвалення і оскарження судових рішень (статті 232, 233, 234, 235, 238, 240, 241, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України) вбачається, що касаційна скарга нерозривно пов`язується правовим зв`язком із прийнятим судовим рішенням, і лише якщо існує судове рішення, щодо якого подано касаційну скаргу, остання набуває правового статусу касаційної скарги. Якщо ж відповідного судового рішення у формі, встановленій Господарським процесуальним кодексом України, не приймалося, то вирішення питання щодо здійснення касаційного провадження за такою касаційною скаргою повинно здійснюватися з урахуванням положень статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Колегія суддів Касаційного господарського суду звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2019 судом апеляційної інстанції не приймалась ухвала про зупинення апеляційного провадження, а отже подання касаційної скарги на неіснуюче судове рішення, розцінюються колегією суддів як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами учасника справи, у зв`язку з чим доходить висновку за необхідне залишити без розгляду касаційну скаргу з підстав, передбачених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, Судом встановлено, що під час розгляду цієї справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ" неодноразово зверталося до судів з безпідставними заявами, клопотаннями, апеляційними та касаційними скаргами. Зокрема, під час здійснення апеляційного провадження представником відповідача постійно подавалися клопотання про відкладення розгляду справи (від 19.02.2019) та оголошення перерви у судовому засідання, які обґрунтовуються необхідністю знайомитися з матеріалами справи та зайнятістю представника у інших судових засіданнях (від 20.03.2019), без надання належних доказів для підтвердження цих обставин, про відвід колегії суддів з посиланням на рішення ЄСПЛ без обґрунтування об`єктивних підстав такого відводу (від 20.03.2019, від 10.04.2019); а також касаційні скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (від 20.03.19, від 28.03.2019, від 17.04.2019) з недоліками, які не надають суду можливості ефективно без затримок вирішити по суті такі скарги, та клопотання про зупинення провадження у справі з підстав подання таких касаційних скарг (від 22.03.2019, від 10.04.2019). При цьому, подаючи зазначені клопотання безпосередньо до суду, і зокрема, в день коли призначено розгляд справи, відповідач не з`являється у судове засідання, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.03.2019 у цій справі (т. 3, а.с. 120).

За приписами господарського процесуального закону, правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

За приписами частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Таким чином, враховуючи те, що подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ" касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 в частині зупинення провадження у справі №911/1693/18, тобто з питання, яке не вирішувалося даним процесуальним документом, Касаційним господарським судом визнано зловживанням процесуальними правами з метою перешкоджання судочинству, тому зазначена касаційна скарга за вх. №09.1-24/643/19 від 22.03.2019 залишається без розгляду.

За приписами частини 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

ЄСПЛ у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У справі "Сілін проти України" ЄСПЛ з огляду на затримки, що мали місце під час провадження у суді першої інстанції, та обставини справи в цілому, вважав, що тривалість цієї справи була надмірною та порушувала вимогу "розумного строку", а отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Разом з тим ЄСПЛ наголосив також на тому, що відповідно до українського законодавства суди мали повноваження застосувати до сторін, які сприяють безпідставному затягуванню провадження, адміністративні та кримінальні санкції.

Відповідно до статті 131 Господарського процесуального кодексу України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Положеннями частини 1 статті 132 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2019 року складає 1 921,00 грн.

Враховуючи, що звернення з касаційною скаргою на неіснуюче рішення суду, Касаційним господарським судом визнано зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на свідоме, невиправдане затягування судового процесу, яке перешкоджає здійсненню ефективного судочинства, тому встановлені обставини є підставою для застосування щодо такого учасника процесу заходів процесуального примусу у виді штрафу у розмірі п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (5 х 1921,00 грн.), що становить 9 605,00 грн.

Керуючись статтями 43, 234, 235, 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати подання касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі №911/1693/18 зловживанням процесуальними правами.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі №911/1693/18 залишити без розгляду.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ" - боржник (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 9, код ЄДРПОУ 41813529) в дохід державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі 9 605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн. 00 коп.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фермерська компанія "Гранд КМ" (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 9, код ЄДРПОУ 41813529).

4. Копію даної ухвали направити сторонам по справі.

5. Оригінал даної ухвали направити стягувачу - Державній судовій адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795).

6. Ухвала може бути пред`явлена до виконання відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" протягом трьох місяців - у строк до 23.10.2019.

7. Ухвала є виконавчим документом і набирає законної сили в порядку частини 2 статті 235 ГПК України з дати її підписання - 23.07.2019, не може бути оскаржена та підлягає негайному виконанню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов