Постанова

від 17.07.2019 по справі 826/2298/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2298/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Кузьмишиної О.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Столичні будтехнології до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Столичні будтехнології звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2016 року № 0006881402-01 та №00068914-02-01.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року було виправлено описки допущені у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 29.06.2016 року по 14.11.2016 року відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Столичні будтехнології з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено, зокрема:

-пункт 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, статті 1, пункту 9.2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підпунктів 1.2, 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, Вимоги П(С)БО - Національне положення (стандарт) бухгалтерського 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 080 599 грн., в тому числі: за 2015 рік у сумі 2 080 599 грн.;

- підпункт б пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 938 659 грн., у тому числі за лютий 2015 року на 814 871 грн., червень 2015 року на 123 788 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що відображається у рядку 24 Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 61 341 грн., у тому числі за грудень 2015 року на суму 61 341 грн.

Результати перевірки оформлені Актом від 21.11.2016 року №475/26-15-14-02-01-14/35392258.

05.12.2016 року на підставі висновків Акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення:

-№ 0006881402-01, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 61 341,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 134,10 грн.;

- № 00068914-02-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 173 324,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 938 659 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 234 665 грн.;

- № 0006901402-01, яким зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування податку на прибуток у розмірі 2 080 599 грн.

За результатом адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 02.02.2017 року №1910/6/99-99-11-01-01-25 частково задоволено скаргу ТОВ Столичні будтехнології , скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.12.2016 року № 0006901402-01, а податкові повідомлення-рішення від 05.12.2016 року № 0006881402-01 та № 00068914-02-01 - залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

За змістом статті 198 ПК України право платника податків на включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пункт 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ Кагард Груп , а саме між позивачем (замовник) та вказаним підприємством (підрядник) укладено договір підряду від 05.01.2015 року №05/01-ПР/15-ЛЗ, згідно умов якого замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов`язується виконати комплекс підрядних будівельно-монтажних робіт, визначених Додатками до даного Договору при будівництві Об`єкту (будівництво третього кварталу другої черги житлового будівництва, що складається з 10 житлових будинків, паркінгів та інших будівель та споруд необхідних для експлуатації об`єкту за адресою: вул . Новомостицька та вул. Замковецька в Подільському районі м. Києва).

Згідно пункту 4.2 цього Договору, загальна ціна робіт за даним Договором з урахуванням вартості матеріальних ресурсів та обладнання, що є необхідними для виконання Робіт, а також затрат на експлуатацію будівельних машин та механізмів становитиме суму підписаних Сторонами додатків до Договору та/або відображатиметься у належним чином оформлених та підписаних Сторонами за Договором Актах по формі № КБ-2в та Довідках № КБ-3.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за лютий 2015 року від 28.02.2015 року на загальну суму 2 125 000 грн., у тому числі ПДВ - 354 166,67 грн. (Каналізація К-1); актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за лютий 2015 року від 28.02.2015 року б/н на загальну суму 2 125 000 грн., у тому числі ПДВ - 354 166,67 грн. (Каналізація К-1).

16.01.2015 року між позивачем та ТОВ Кагард Груп укладено договір підряду №16/01-ПР/15-Зл, згідно умов якого замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов`язується виконати комплекс підрядних будівельно-монтажних робіт, визначених Додатками до даного Договору при будівництві Об`єкту (будівництво офісно-житлового комплексу на перетині вулиць Павлівської та Златоустівської у Шевченківському районі м. Києва).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за лютий 2015 року від 28.02.2015 року на загальну суму 1 600 000 грн., у тому числі ПДВ - 266 666,67 грн. (зовнішні мережі водопостачання В-2); актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за лютий 2015 року від 28.02.2015 року б/н на загальну суму 1 600 000 грн., у тому числі ПДВ - 266 666,67 грн. (зовнішні мережі водопостачання В-2).

19.01.2015 року між сторонами укладено ще один договір підряду №19/01-ПР/15-ЛЗ, згідно умов якого замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов`язується виконати комплекс підрядних будівельно-монтажних робіт, визначених Додатками до даного Договору при будівництві Об`єкту (будівництво третього кварталу другої черги житлового будівництва, що складається з 10 житлових будинків, паркінгів та інших будівель та споруд необхідних для експлуатації об`єкту за адресою: вул. Новомостицька та вул. Замковецька в Подільському районі м. Києва).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за лютий 2015 року від 28.02.2015 року на загальну суму 2 275 000 грн., у тому числі ПДВ - 379 166,67 грн. (зовнішні мережі водопостачання В-1); актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за лютий 2015 року від 28.02.2015 року б/н на загальну суму 2 275 000 грн., у тому числі ПДВ - 379 166,67 грн. (зовнішні мережі водопостачання В-2).

Також на виконання вказаних договорів підряду ТОВ Кагард Груп було виписано на адресу ТОВ Столичні будтехнології відповідні податкові накладні, які містяться у матеріалах справи.

Дані докази повністю підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Кагард Груп та правомірність відображення ним цих операцій у податковому обліку за вказані звітні періоди, спростовують висновки перевірки про заниження податку на додану вартість.

При цьому варто зазначити, що відповідач в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містяться в первинних бухгалтерських документах, зміну руху активів позивача, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Відповідачем також не заперечувалось і те, що виписані контрагентом податкові накладні відповідають вимогам статті 201 ПК України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до матеріалів справи на момент здійснення господарських операцій із позивачем ТОВ Кагард Груп було зареєстровано як юридична особа, перебувало на обліку у відповідній територіальній ДПІ, володіло спеціальною податковою правосубєктністю (зокрема, станом на день складання податкових накладних за операціями поставки були платниками ПДВ), яка, у тому числі, надавала право за рахунок проведених операцій формувати їх покупцям податковий кредит.

Відтак, фактично позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та існуванню зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження отримання позивачем робіт.

Так, в акті перевірки зазначено, що по ТОВ Кагард Груп порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.205 КК України за №3201410050000097 від 20.11.2014 року. На підставі вказаних обставин податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ Кагард Груп здійснювало діяльність спрямовану на проведення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Також податковий орган зазначив, що у зв`язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ Кагард Груп , відсутністю трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспорту, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, вбачається відсутність об`єктів оподаткування при придбанні та продажу послуг за період лютий 2015 року, які підпадають під визначення ст.185, ст.187, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Доказів наявності вироків суду відносно позивача чи його контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даним товариством не визнані нечинними.

Враховуючи наведене, колегія судів приходить до висновку, що саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може розглядатися як беззаперечний доказ відсутності фактичного здійснення спірних операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання контрагентами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.73 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення податку на додану вартість за вказаними спірними господарськими операціями.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки правомірність декларування позивачем спірних сум підтверджена матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції надав оцінку господарським правовідносинам позивача з ТОВ БК Оптима , які не досліджувались під час проведення перевірки контролюючим органом та не підлягають розгляду у даній справі.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції, виключивши в мотивувальної частини рішення абзаци, в яких судом першої інстанції надана оцінки господарським правовідносинам ТОВ Столичні будтехнології з ТОВ БК Оптима . В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року змінити шляхом виключення з його мотивувальної частини абзаци, в яких судом першої інстанції надана оцінка господарським правовідносинам Товариства з обмеженою відповідальністю Столичні будтехнології з Товариством з обмеженою відповідальністю БК Оптима .

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 17.07.2019 року.

Головуючий суддя Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

О.М.Кузьмишина