Ухвала

від 04.09.2020 по справі 826/2298/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/2298/17

адміністративне провадження № К/9901/17469/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №826/2298/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Столичні будтехнології до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Столичні будтехнології звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 грудня 2016 року №0006881402-01 та №00068914-02-01.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної податкової служби у місті Києві 15 липня 2020 року звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Також, відповідачем у касаційній скарзі порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги відповідач посилається на те, що вже звертався з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, однак ухвалою від 29 серпня 2019 року касаційну скаргу було повернуто заявникові, оскільки касаційна скарга не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати. Крім того, на момент подання касаційної скарги вперше Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві було позбавлене можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у даній справі. На думку податкового органу, повторне подання касаційної скарги з порушенням строку на касаційне оскарження відбулося з незалежних від відповідача причин, оскільки відсутність належного фінансування суб`єкта владних повноважень з боку державного бюджету, з об`єктивних причин виключали можливість сплати судового збору у розмірі та порядку визначеному законом та звернення до суду касаційної інстанції в найкоротші строки.

Крім того, відповідач зазначає, що звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою вдруге, проте ухвалою від 16 червня 2020 року касаційну скаргу було повернуто заявникові оскільки касаційна скарга не містила обов`язкових підстав касаційного оскарження.

Також, податковий орган зазначає, що приведення касаційної скарги у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (надання документа про сплату судового збору) та своєчасне подання касаційної скарги при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 КАС України, оскільки наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави визнані судом неповажними; статті 330 КАС України у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору та встановлено заявнику строк на усунення вказаних недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву із зазначенням інших підстав, які з об`єктивних причин унеможливили реалізацію права на повторне звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки та документ про сплату судового збору в порядку і розмірі визначеному законом.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 01 серпня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102930504049.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду направлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції та зазначено аналогічні підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення пропущеного строку при зверненні 15 липня 2020 року до Верховного Суду. Інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження відповідачем не наведено.

Доводи відповідача про поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження зводяться до того, що податковим органом вживалися заходи для сплати судового збору у даній справі, проте на момент подання касаційної скарги вперше Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві було позбавлене можливості такої сплати. Реалізація права на повторне звернення до суду касаційної інстанції з належним чином оформленою касаційною скаргою стала можливою лише з моменту сплати судового збору. На думку відповідача, повернення касаційної скарги заявнику не позбавляє права на повторне звернення до суду касаційної інстанції в межах наданого суб`єкту владних повноважень річного строку, при цьому строк на касаційне оскарження має бути поновлено судом незалежно від причин його пропуску.

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві зазначає, що своєчасне подання касаційної скарги при первинному зверненні до суду касаційної інстанції, підтвердження своїми фактичними діями власний намір оскаржити судові рішення своєчасно та приведення касаційної скарги у відповідність до вимог КАС України (надання документа про сплату судового збору у розмір визначеному законом) є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття касаційного провадження. Порушення порядку здійснення процесуальної дії касаційного оскарження не повинно впливати на доступ до правосуддя.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання

Отже, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Враховуючи те, що встановлений строк касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року закінчився 16 серпня 2019 року, а також встановлений факт звернення відповідача до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами без виконання процесуального обов`язку щодо надання довіреності, яка посвідчує повноваження представника на здійснення від імені контролюючого органу процесуальних прав та обов`язків, та без зазначення підстав касаційного оскарження, для обґрунтування поважності пропуску строку касаційного оскарження податковому органу слід було надати докази, які перешкоджали виконанню процесуального обов`язку щодо надання такої довіреності та докази, що перешкоджали зверненню з касаційною скаргою із обов`язковим зазначенням підстав касаційного оскарження при зверненні відповідача до Верховного Суду з касаційними скаргами раніше.

Втім, жодних доказів податковим органом суду не надано.

Також, суд зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об`єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після постановлення 29 серпня 2019 року Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги) до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Крім того, у касаційній скарзі податковий орган просив суд замінити Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Керуючись статтею 52, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про заміну відповідача його правонаступником задовольнити.

Замінити Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

Відмовити Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві в задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №826/2298/17.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №826/2298/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Столичні будтехнології до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Т.М. Шипуліна Р.Ф. Ханова