Рішення

від 17.07.2019 по справі 909/163/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/163/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої

особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації

АТ "Дельта Банк", вул. Щорса, буд.36-Б,м. Київ, 01133;

фактична адреса: б-р.Дружби Народів, 38, м.Київ, 01014;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі

системи опалення", вул.Незалежності, буд.18, офіс 14,

м.Івано-Франківськ, 76018;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

вул.Січових Стрільців, 17, м.Київ, 04053.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рунар Технолоджі",

вул.Тракт Глинянський, 1, м.Львів, 79024;

про визнання відсутнім права іпотекодержателя у ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення", визнання права іпотекодержателя у АТ "Дельта Банк",

за участю:

від позивача: Заставний Р.А. - адвокат, (довіреність б/н від 19.06.2019; свідоцтво серія ЛВ №001328 від 11.01.2019);

від відповідача: не з"явились;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з"явились;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення" про визнання відсутнім у ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий № Д257, укладеними між ТОВ "Український промисловий банк" та ВАТ "Брошнівський експериментальний завод" "Лісдеревмаш" та визнання у АТ "Дельта Банк" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий № Д257, укладеними між ТОВ "Український промисловий банк" та ВАТ "Брошнівський експериментальний завод" "Лісдеревмаш".

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рунар Технолоджі".

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, зокрема цивільного характеру. Одночасно реалізація "права на суд" передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» від 09.12.2010, «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011).

В судовому засіданні 25.06.2019 оголошувалась перерва до 09.07.2019.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх тим, що АТ "Дельта Банк" на підставі укладеного договору про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості від 12.03.2011 є кредитором за договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №97/КВ-07 від 30.05.2007 і відповідно єдиним іпотекодержателем за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий № Д257. Однак відповідач не виконуючи рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017, постановою Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №910/13169/16 щодо повернення позивачу оригіналів кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов`язання, всіх інших документів, що підтверджують видачу кредитів позичальникам за кредитним договором, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 08.10.2014 за договором купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 - порушує права та законні інтереси АТ "Дельта Банк". Просить суд визнати відсутнім у ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий № Д257 і визнати такі права за АТ "Дельта Банк". Позовні вимоги мотивовані приписами статті 55 Конституції України, статей 1, 3, 11, 17, 24, 42 Закону України "Про іпотеку", статей 16, 512, 572, 599, 631 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 09.07.2019. Матеріали справи містять письмові пояснення вх№6797/19 від 18.04.2019, в яких відповідач заперечує проти позову. Вказує на відсутність предмету спору між сторонами стосовно вимоги про визнання відсутнім у ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий № Д257, оскільки відповідач вказаними правами не володіє, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. прийнято рішення від 29.07.2016, від 02.08.2016 про припинення іпотеки за іпотечними договорами № Д257 від 07.08.2007, №Д190 від 30.05.2007 та припинення заборони на нерухоме майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя №2547 від 28.07.2016 на користь власника ТОВ "Рунар Технолоджі". Щодо позовної вимоги про визнання у АТ "Дельта Банк" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий № Д257, відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним і в цьому випадку не забезпечить поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Водночас у адресованих суду додаткових поясненнях вх№11830/19 від 09.07.2019 відповідач звертає увагу суду на те, що Господарським судом Львівської області за заявою ПАТ "Дельта Банк" переглядається за нововиявленими обставинами рішення від 28.09.2015 у справі №914/2666/15. Однією з вимог вказаної заяви є визнання за АТ "Дельта Банк" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий №Д257. Відповідач вважає, що АТ "Дельта Банк" висуваючи аналогічну позовну вимогу у двох різних справах порушує правила Господарського процесуального кодексу України і тягне за собою відмову у відкритті провадження у справі або закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 175 цього Кодексу. Разом з тим ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" просить суд зупинити провадження у цій справі до вирішення пов"язаної з нею іншої справи №914/2666/15, в якій Господарським судом Львівської області переглядається за нововиявленими обставинами рішення від 28.09.2015 за заявою ПАТ "Дельта Банк".

Приписи пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Проте приписами частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини 1 статті 227 та пункту 1 частини 1 статті 228 цього Кодексу, а саме у випадках: смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.

З огляду на те, що справа розглядається по суті, то правові підстави для зупинення провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України - у суду відсутні, та й зрештою відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №914/2666/15. Крім того ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.07.2019 у справі №914/2666/15 заяву АТ "Дельта Банк" про перегляд рішення від 28.09.2015 за нововиявленими обставинами - повернено без розгляду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Рунар Технолоджі" в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 25.02.2019, 26.03.2019, від 18.04.2019, 23.05.2019, 25.06.2019, від 09.07.2019. Письмових пояснень з викладом своїх аргументів і міркувань на підтримку позову або заперечень проти позову суду не подав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 09.07.2019. Слід зазначити, що у відповідності до письмових пояснень вх№9108/19 від 27.05.2019, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в повному обсязі підтримує позицію позивача щодо предмету спору. Зазначає, що станом на 01.12.2018 заборгованість перед АТ "Дельта Банк" за кредитним договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №97/КВ-07 від 30.05.2007 складає 209 210 592,88грн та є непогашеною. Вважає, що відчуження іпотечного майна з боку третіх осіб призведе до зменшення ліквідаційної маси банку, що є порушенням прав вкладників та кредиторів банку та невиправданих видатків з державного бюджету, безпідставного та незаконного фінансового навантаження на Державу в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як установи, що виконує спеціальні функції у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відповідача належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір належить вирішити у їх відсутності за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між ТОВ "Український промисловий банк" (банк) та ТОВ "Новекс Дім" (позичальник) укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №97/КВ-07 від 30.05.2007 зі змінами і доповненнями, відповідно до умов якого, банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти на умовах визначених в пункті 1.1. договору.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов"язань за кредитним договором №97/КВ-07 від 30.05.2007 між ТОВ "Український промисловий банк" (іпотекодержатель) та ВАТ "Брошнівський експериментальний завод "Лісдеревмаш" (іпотекодавець) укладено: іпотечний договір від 30.05.2007, зареєстрований в реєстрі за №Д190, зі змінами внесеними договором від 09.10.2007, предметом якого є нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться по АДРЕСА_1 (пункт 1.2. договору); іпотечний договір від 07.08.2007 зареєстрований в реєстрі за №Д257, зі змінами внесеними договором від 14.03.2008, предметом якого є нерухоме майно - будівля інженерного комплексу, загальною площею 1719,9кв.м., що розташована на земельній ділянці загальною площею 0,3554га по АДРЕСА_2 (пункт 1.2. договору). Іпотека за цими договорами забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №97/КВ-07 від 30.05.2007, з будь-якими змінами і доповненнями до нього, в т.ч. стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо (пункт 1.1. договорів).

Між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Український промисловий банк" 12.03.2011 укладено договір про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості.

Згідно пункту 3.1. договору ТОВ "Укрпромбанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, згідно із додатком №1 до договору, зокрема за кредитним договором про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №97/КВ-07 від 30.05.2007 укладеним між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс Дім", забезпечений іпотекою - будівля інженерного комплексу, загальною площею 1719,9кв.м., що розташована на земельній ділянці загальною площею 0,3554га по АДРЕСА_2 ; нежитлові приміщення, що знаходяться по АДРЕСА_1 , а АТ "Дельта Банк" замінює ТОВ "Укрпромбанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов"язаннях.

Внаслідок передачі ТОВ "Укрпромбанк" АТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, АТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати замість ТОВ "Укрпромбанк" від боржників належного та реального виконання обов"язків за кредитними та забезпечувальними договорами (пункт 3.2.договору).

08 жовтня 2014 між АТ "Дельта Банк" (продавець) та ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1, предметом якого є право вимоги, зокрема за кредитним договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №97/КВ-07 від 30.05.2007 з усіма змінами та доповненнями до нього, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення щодо виконання позичальником своїх обов`язків за кредитним договором.

В подальшому між ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" та ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014, згідно умов якого ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" придбало у ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" право вимоги до позичальника за кредитним договором №97/КВ-07 від 30.05.2007, в тому числі право іпотекодержателя за іпотечними договорами №Д190 від 30.05.2007, № Д257 від 07.08.2007.

Придбання права вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014 стало підставою для визнання рішенням господарського суду Львівської області від 28.09.2015 у справі №914/2666/15, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, за ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" прав та обов`язків іпотекодержателя за іпотечними договорами №Д190 від 30.05.2007, №Д 257 від 07.08.2007.

Між ТОВ "Рунар Технолоджі" (іпотекодержатель) та ВАТ "Брошнівський експериментальний завод "Лісдеревмаш" (іпотекодавець) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 28.07.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., зареєстрований в реєстрі №2547. Згідно умов цього договору ТОВ "Рунар Технолоджі" прийняло від ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" право вимоги за іпотечними договорами №Д190 від 30.05.2007, № Д257 від 07.08.2007 зі змінами і доповненнями. За цим договором іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв у власність належне іпотекодавцю на праві приватної власності нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечними договорами №Д190 від 30.05.2007, № Д257 від 07.08.2007 зі змінами і доповненнями (розділ 1 договору).

Слід зазначити, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис № 11141390016000272 від 29.07.2016 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Відкритого акціонерного товариства "Брошнівський експериментальний завод "Лісдеревмаш" (ідентифікаційний код 00274246).

У відповідності до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №148613319, №148611936, № 148612876 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. прийнято рішення №30748655, №30748731, №30748787 від 02.08.2016, №30699643, №30699845, №306996949 від 29.07.2016 про припинення іпотеки за іпотечними договорами № Д257 від 07.08.2007, №Д190 від 30.05.2007 та припинення заборони на нерухоме майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя №2547 від 28.07.2016 на користь власника ТОВ "Рунар Технолоджі".

Водночас рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017, постановою Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 910/13169/16 визнано недійсними договір купівлі-продажу прав вимоги №1 від 08.10.2014, укладений між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Авістар"; договір купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" та ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення"; зобов`язано ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" повернути АТ "Дельта Банк" оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов`язання, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредитів позичальників за кредитним договором, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 08.10.2014 за договором купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014.

При цьому постановою Західного апеляційного господарського суду 12.03.2019 у справі №914/2666/15 заяву АТ "Дельта Банк" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 28.09.2015 у справі №914/2666/15 задоволено частково. Змінено рішення Господарського суду Львівської області від 28.09.2015, зокрема відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання за ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" прав та обов`язків іпотекодержателя за іпотечними договорами №Д190 від 30.05.2007, №Д 257 від 07.08.2007. Колегією суддів апеляційної інстанції визнано нововиявленою обставиною - визнання рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 недійсними договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" та договору купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" та ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення". Разом з тим постановою Верховного Суду від 05.06.2019 постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №914/2666/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області. Підставою для скасування судового рішення стало порушення вимог процесуального закону. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.07.2019 у справі №914/2666/15 заяву АТ "Дельта Банк" про перегляд рішення від 28.09.2015 за нововиявленими обставинами - повернено без розгляду.

Предметом спору, що розглядається є вимога позивача до відповідача про визнання відсутнім у ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий №Д257 та визнання у АТ "Дельта Банк" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий № Д257.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та обтяжень таких прав урегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ".

У відповідності до пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності, зокрема іпотека; заборона відчуження та арешт нерухомого майна та інші обтяження.

З аналізу вище викладеного випливає, що доказом наявності права іпотекодержателя крім договору іпотеки є реєстрація такого права у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та реєстрація заборони на відчуження майна.

У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №148613319, №148611936, № 148612876 від 07.12.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. прийнято рішення №30748655, №30748731, №30748787 від 02.08.2016, №30699643, №30699845, №306996949 від 29.07.2016 про припинення іпотеки за іпотечним договорами № Д257 від 07.08.2007, №Д190 від 30.05.2007 та припинення заборони на нерухоме майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя №2547 від 28.07.2016 на користь власника ТОВ "Рунар Технолоджі". Таким чином матеріалами справи документально підтверджено, що на момент звернення до суду з позовом ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" не володіло правами іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий №Д257. Факт відсутності у відповідача - ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий №Д257 підтверджено самим позивачем в судовому засіданні.

Водночас позовна вимоги про визнання у АТ "Дельта Банк" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий № Д257 фактично спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення. Однак згідно з статтею 20 Господарського процесуального кодексу України вимога про встановлення факту, що має юридичне значення не може бути предметом спору в господарських судах та самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту, що має юридичне значення може встановлюватись лише у разі вирішення спору про право цивільне та може бути лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Обставини пов"язані з переданням ТОВ "Укрпромбанк" - АТ "Дельта Банк" права вимоги до боржників належного та реального виконання обов"язків за кредитними та забезпечувальними договорами у відповідності до умов договору про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості від 12.03.2011, не слід ототожнювати з наявністю права іпотекодаржателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий №Д257 без відповідної державної реєстрації такого права згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про іпотеку", статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України обумовлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Статтею 6 Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції передбачено, що кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Крім того вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Позивачем не доведено перед судом, яким чином встановлення юридичного факту шляхом визнання у АТ "Дельта Банк" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий № Д257 призведе до відновлення порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, як і не доведено, що саме відповідач у справі, якому заявлено вказану позовну не визнає чи оспорює наявність права іпотекодержателя у АТ "Дельта Банк" за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий № Д257.

За таких обставин, беручи до уваги вище сказане та те, що відсутність у ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий №Д257 вбачається з документальних доказів наявних у матеріалах справи та не заперечується позивачем, а також те, що АТ "Дельта Банк" не доведено перед судом порушеного відповідачем права чи охоронюваного законом інтересу позивача щодо визнання у АТ "Дельта Банк" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий № Д257, суд приходить до висновку про відсутність підстав для правового захисту інтересів позивача у межах цього спору, а наслідком є відмова у позові.

Водночас твердження відповідача про наявність підстав для відмови у відкритті провадження або закриття провадження у справі стосовно позовної вимоги про визнання у АТ "Дельта Банк" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий № Д257, оскільки позивачем заявлено аналогічну позовну вимогу у двох різних справах - суд відхиляє, позаяк АТ "Дельта Банк" не був стороною у справі №914/2666/15, як і предмет та підстави позову у справах №914/2666/15, №909/163/19 - є різними, а приписи пункту 3 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав - що відсутнє в цьому випадку. Слід сказати, що наявність справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет є підставою для залишення позову без розгляду (пункт 3 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України), а не закриття провадження у справі.

Водночас як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії" навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД та ОСОБА_1 Мовсесян проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване та обґрунтоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється, зокрема на цивільний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином на основі вище сказаного в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 9, 12 Закону України "Про іпотеку", статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рунар Технолоджі" про визнання відсутнім у ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий №Д257 та визнання у АТ "Дельта Банк" права іпотекодержателя за іпотечними договорами від 30.05.2007 реєстровий №Д190, від 07.08.2007 реєстровий № Д257 - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 19.07.2019

Суддя С.Кобецька