Постанова

від 29.01.2020 по справі 909/163/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/163/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання: Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 (колегія суддів: Якімець Г.Г. - головуючий, Бонк Т.Б., Матущак О.І.) та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2019 (суддя Кобецька С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рунар Технолоджі"

про визнання відсутнім права іпотекодержателя у відповідача та визнання права іпотекодержателя у позивача

за участю:

позивача: Ковалик В.В. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" (далі - позивач) просило визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення" (далі - відповідач) права іпотекодержателя за договорами іпотеки від 30.05.2007 реєстраційний №Д190 та від 07.08.2007 реєстраційний №Д257, а також визнати права іпотекодержателя за вказаними договорами за позивачем.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує рішення у справі №910/13169/16, якими відповідач був зобов`язаний повернути позивачу оригінали кредитних договорів та договорів №Д190 і №Д257, що забезпечують виконання кредитного зобов`язання.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019, в позові відмовлено.

2.3. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач на момент подання позову позивачем не володів правами іпотекодержателя, оскільки приватним нотаріусом 29.07.2016 і 02.08.2016 прийняті рішення, якими іпотека за спірними договорами була припинена на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя на користь власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рунар Технолоджі" (третя особа на стороні відповідача), тому вимоги про відсутність прав іпотекодержателя у відповідача безпідставні. Позовні вимоги про визнання у позивача права іпотекодержателя фактично спрямовані на встановлення факту, що має юридичне значення, проте згідно приписів ст.20 Господарського процесуального кодексу України така вимога не може бути предметом спору в господарських судах та розглядатись в окремій справі. Така вимога не призведе до відновлення порушеного права. Позивачем не доведено, що відповідач не визнає чи оспорює наявність права іпотекодержателя у позивача.

Апеляційний суд в постанові, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін, не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про визнання права іпотекодержателя за позивачем є вимогами про встановлення факту, оскільки відповідно до положень ст.20 Господарського кодексу України визнання наявності права є одним з способів захисту права і законних інтересів, проте такий спосіб не є ефективним, позивачем не доведено що саме відповідач порушує права позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У скарзі позивач просить скасувати прийняті у справі рішення і ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

3.2. Так вимоги про визнання прав та відсутності прав передбачені ст.20 Господарського кодексу України, тобто такі способи захисту передбачені законом. Апеляційний суд припустився порушень процесуального законодавства, встановивши, що суд першої інстанції неправильно застосував норми права, не скасував його рішення. Обраний позивачем спосіб захисту не суперечить вимогам закону та буде найбільш ефективним, оскільки саме у такий спосіб будуть відновлені права позивача як іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений третьою особою на стороні відповідача та Відкритим акціонерним товариством "Брошнівський експериментальний завод "Лісдеревмаш" не може вважатись допустимим доказом у справі, оскільки він не направлявся на адресу позивача. Докази відступлення відповідачем прав іпотекодержателя на користь третьої особи на стороні відповідача в матеріалах справи відсутні.

4. Мотивувальна частина

4.1. Як встановлено судами, між ТОВ "Український промисловий банк" (банк) та ТОВ "Новекс Дім" (позичальник) укладено кредитний договір №97/КВ-07 від 30.05.2007 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, відповідно до умов якого, банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти. З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між банком (іпотекодержатель) та ВАТ "Брошнівський експериментальний завод "Лісдеревмаш" (іпотекодавець) укладено:

-іпотечний договір від 30.05.2007, зареєстрований в реєстрі за №Д190, предметом якого є нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться по вул. Незалежності (вул. 1 Травня), буд. №42 "в", №42 "г" в смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область;

-іпотечний договір від 07.08.2007, зареєстрований в реєстрі за №Д257, предметом якого є нерухоме майно - будівля інженерного комплексу, загальною площею 1719,9 кв.м, що розташована на земельній ділянці загальною площею 0,3554 га по вул. Незалежності (вул. 1 Травня ), буд. №42 в смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область.

12.03.2011 між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Український промисловий банк" укладено договір про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк", відповідно до умов якого ТОВ "Укрпромбанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема, за кредитним договором про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №97/КВ-07 від 30.05.2007, забезпечений іпотекою за договорами №Д190 та № Д257, а АТ "Дельта Банк" - замінює ТОВ "Укрпромбанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях.

08.10.2014 між АТ "Дельта Банк" (продавець) та ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1, предметом якого є право вимоги, зокрема, за кредитним договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №97/КВ-07 від 30.05.2007, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення щодо виконання позичальником своїх обов`язків за кредитним договором.

28.11.2014 між ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" та ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1-14, відповідно до умов якого, ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" придбало у ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" право вимоги до позичальника за кредитним договором №97/КВ-07 від 30.05.2007, в тому числі право іпотекодержателя за іпотечними договорами №Д190, №Д257.

28.07.2016 між ТОВ "Рунар Технолоджі" (іпотекодержатель), яке згідно з договором від 27.07.2016 про відступлення прав за іпотечними договорами прийняло від ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" право вимоги за іпотечними договорами №Д190, №Д257, та ВАТ "Брошнівський експериментальний завод "Лісдеревмаш" (іпотекодавець) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 28.07.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., зареєстрований в реєстрі за №2547, відповідно до умов якого іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв у власність належне іпотекодавцю на праві приватної власності нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечними договорами №Д190, №Д257.

Також судами встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис №11141390016000272 від 29.07.2016 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Відкритого акціонерного товариства "Брошнівський експериментальний завод "Лісдеревмаш".

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. прийнято рішення від 02.08.2016 та від 29.07.2016 про припинення іпотеки за іпотечними договорами №Д257, №Д190 та припинення заборони на нерухоме майно, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя №2547 від 28.07.2016 на користь власника ТОВ "Рунар Технолоджі".

В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі №910/13169/16 визнано недійсними договір купівлі-продажу прав вимоги №1 від 08.10.2014, укладений між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Авістар", та договір купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" та ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення", а також зобов`язано ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" повернути АТ "Дельта Банк" оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов`язання, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредитів позичальників за кредитним договором, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 08.10.2014 за договором купівлі-продажу прав вимоги №1-14. Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 та постановою Верховного Суду від 13.06.2018.

4.2. Отже, судами встановлено, що у відповідача на момент подання позову в лютому 2019 в даній справі було відсутнє право іпотекодержателя, оскільки він 27.07.2016 договором відступив таке право за спірними договорами іпотеки ТОВ "Рунар Технолоджі", останнє за договором задоволення вимог іпотекодержателя від 28.07.2016 отримало у власність заставне майно, а рішеннями приватного нотаріусу 02.08.2016 та від 29.07.2016 іпотека була припинена і припинено обтяження на нерухоме майно.

4.3. Із встановлених судами обставин справи про те, що вказаним рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі №910/13169/16 було визнано недійсними договори купівлі-продажу прав вимоги та зобов`язано ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" повернути АТ "Дельта Банк" оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов`язання, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредитів позичальників за кредитним договором, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги, також із доводів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається, що за наслідками вказаного рішення відповідач набув прав іпотекодержателя.

4.4. Відповідно до приписів статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі, зокрема, набуття заставодержателем права власності на предмет застави (ч.1). У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані (ч.2).

Така ж підстава для припинення іпотеки передбачена статтею 17 Закону України "Про іпотеку".

Згідно із положеннями статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Із встановлених судами обставин справи не вбачається, що у відповідача залишається нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Таким чином, вірним є висновок судів про те, що вимоги про відсутність у відповідача права іпотекодержателя не можуть бути задоволені у зв`язку з відсутністю у відповідача вказаного права, про що зазначає і сам відповідач.

4.5. Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч.3).

Згідно статті 4 цього Кодексу юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2).

Отже розгляд справи має пов`язуватися із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів позивача від відповідача, і саме за наслідками судового рішення проти останнього має відбутися відновлення чи захист прав чи інтересів позивача.

У даному спорі за вказаних обставин відсутні правові підстави вважати, що відповідач може порушувати права позивача.

Також, позивачем не доведено, що відповідач в даній справі оспорює права позивача як іпотекодержателя за спірними договорами іпотеки, тому вірними є висновки суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для відмови у позові.

4.6. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції

4.7. Відповідно до приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Згідно положень ч.2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

У зв`язку з тим, що постанова апеляційного суду є законною, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального права, базується на повно встановлених обставинах справи, які не заперечуються сторонами, і які, як вбачається із встановлених судами обставин справи, підтверджені також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який відповідно до приписів ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить, зокрема, і відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії. А однією з засад державної реєстрації прав відповідно до статті 3 вказаного закону є відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав, тобто відомості з вказаного реєстру є публічно доступними.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч.2).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають правових підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.8. Враховуючи викладене, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови та задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі Господарського суду Івано-Франківської області № 909/163/19, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов