Рішення

від 01.07.2019 по справі 910/21069/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2019Справа № 910/21069/17

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Троянда Харківської області

до Військової частини НОМЕР_1

треті особи 1. Харківська обласна державна адміністрація,

2. Генеральний штаб Збройних Сил України,

3. Міністерство оборони України

за участю Генеральної прокуратури України

про відшкодування шкоди, ціна позову 623814 грн.

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Хахуда О.В.

Представники:

від позивача: Оріщенко Н.С.,

від відповідача: Лисенко В.Ю.,

від третьої особи 1.: не з`явився,

від третьої особи 2.: Яценко С.Й.,

від третьої особи 3.: Панько В.М.,

від прокуратури: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ :

у листопаді 2018 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Троянда звернулося в суд з позовом про відшкодування майнової шкоди у розмірі 702106 грн. солідарно Міністерством оборони України, Управлінням Служби безпеки України в Харківській області, Військовою частиною НОМЕР_1 .

Рішенням господарського суду міста Києва від 29 березня 2018 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2018 р., позов до Міністерства оборони України було задоволено, у позові до Управління Служби безпеки України в Харківській області, Військової частини НОМЕР_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2019 р. вищевказані рішення судів І та ІІ інстанцій скасовані в частині задоволення позовних вимог до Міністерства оборони України та відмови в задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 , справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції, у решті вказані судові рішення залишено без змін.

Під час нового розгляду справи позивач заявою від 27 травня 2019 р. відмовився від позовних вимог до Міністерства оборони України, а також зменшив розмір заявленої до відшкодування Військовою частиною НОМЕР_1 шкоди до 623814 грн.

При цьому зазначав, що йому на праві власності належить тепличний комплекс (нежила будівля контори з котельнею та оранжереєю, складськими приміщеннями) загальною площею 2085,7 м2 по вул. Центральній, 36 у м. Балаклії Харківської обл.

23 березня 2017 р. на території Військової частини НОМЕР_1 (65-ий ракетно-артилерійський арсенал боєприпасів) (далі відповідач) у м. Балаклії Харківської області сталася надзвичайна ситуація пожежа з детонацією та вибухами боєприпасів, які зберігалися відповідачем.

Унаслідок вибухів було пошкоджене його майно, а саме, скляний покрив теплиці та тканина на зашторювальних елементах кліматичної установки. Про це комісією у складі Балаклійського міського голови, директора ТОВ Балрембуд та директора його товариства було складено акт обстеження руйнування будівель та споруд від 27 березня 2017 р.

На підставі звіту про оцінку розміру збитків № О-04/04/19_ОД-676МФ від 27 березня 2017 р., складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Оніщенком Валентином Миколайовичем, розмір завданої його майну шкоди склав 623814 грн.

Прийнятими державою та органом місцевого самоврядування рішеннями про ліквідацію наслідків вищевказаної надзвичайної ситуації не було передбачено окремого порядку відшкодування завданої йому шкоди.

У зв`язку з наведеним позивач на підставі ст.ст. 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст. 5 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь 623814 грн. майнової шкоди, а також понесені ним по справі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги у зміненому вигляді.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог. Зазначав, що шкода майну позивача була завдана внаслідок непереборної сили, а саме, диверсії проти охоронюваного ним військового майна, у зв`язку з чим Управлінням СБ України в Харківській області відкрито кримінальне провадження № 22017220000000104. На час розгляду даної справи доказів вчинення його посадовими особами будь-яких неправомірних діянь не здобуто. Крім того, на його думку, він не є належним відповідачем, оскільки обов`язок з відшкодування шкоди відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України покладається на державу в особі Міністерства оборони України як уповноваженого органу державного управління.

Третя особа 1. у письмових поясненнях на позовну заяву зазначила, що кошти, виділені відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України № 209-р Про виділення коштів для проведення заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що склалася 23 березня 2017 року у м. Балаклії Харківської області від 29 березня 2017 р. та № 325-р Про виділення коштів для проведення заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що склалася 23 березня 2017 року у м. Балаклії Харківської області від 26 квітня 2017 р. не підлягали спрямуванню на відшкодування шкоди, завданої юридичним особам. Просила розгляд справи здійснювати без участі її представника.

Генеральний штаб Збройних Сил України (далі-третя особа 2.) у письмових поясненнях на позовну заяву, її представник у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на недоведеність факту заподіяння позивачу шкоди та її розміру, оскільки огляд будівель і споруд був проведений без участі представників Міністерства оборони України і Військової частини НОМЕР_1 .

У зв`язку із закриттям на новому розгляді провадження у справі в частині вимог до Міністерства оборони України останнє було залучене до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі-третя особа 3.)

Третя особа 3. у відзивах та письмових поясненнях на позовну заяву, її представник у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність заявлених вимог.

Вказували, що причиною надзвичайної події 23 березня 2017 р. у м. Балаклії на території військової частини НОМЕР_1 була диверсія, що виключає відповідальність військової частини НОМЕР_1 як володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, завдану внаслідок непереборної сили.

Посилалися на те, що саме поведінка позивача, який розмістив належне йому майно у безпосередній близькості від артилерійських складів, сприяла завданню йому шкоди.

Крім того, зазначали про недоведеність факту пошкодження покриву теплиці та тканини кліматичної установки саме внаслідок вибухів на складах боєприпасів, оскільки їх залишків на території позивача виявлено не було, а звіт про оцінку розміру збитків № О-04/04/19_ОД-676МФ від 27 березня 2017 р. є неналежним доказом, складеним без дотримання вимог законодавства.

Також третя особа 3. зазначила, що питання щодо компенсації збитків, завданих позивачу внаслідок вибуху боєприпасів, має вирішувати Харківська обласна державна адміністрація.

На новому розгляді до участі у справі на стороні відповідача вступила Генеральна прокуратура України.

Прокурор у попередніх судових засіданнях проти позову заперечував з мотивів, аналогічних викладеним відповідачем та третьою особою 3., посилаючись на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

У судове засідання прокурор не з`явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. У задоволенні цього клопотання судом відмовлено, оскільки доказів неможливості представлення в судове засідання іншого прокурора не надано.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 202 ГПК України у відсутності третьої особи 1. та прокурора за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, інших учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником тепличного комплексу (нежила будівля контори з котельнею та оранжереєю, складськими приміщеннями) загальною площею 2085,7 м2 по вул. Центральній, 36 у м. Балаклії Харківської обл.

Це підтверджується поясненнями позивача, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 26414169 від 4 вересня 2014 р., витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом № 28494801 від 11 вересня 2014 р..

За змістом вимог ст.ст. 1-3, 14 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, боєприпаси. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у т.ч. закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування). Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статуту військового майна. Майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

У володінні відповідача станом на березень 2017 року перебував 65-ий ракетно-артилерійський арсенал боєприпасів, що підтверджується поясненнями сторін, третьої особи Міністерства оборони України та не викликає у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У розумінні вимог ч. 1 ст. 1187 ЦК України діяльність відповідача, пов`язана зі зберіганням та утриманням ракетно-артилерійських боєприпасів, які містять вибухо- та вогненебезпечні речовини, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, є джерелом підвищеної небезпеки.

23 березня 2017 р. на території належного відповідачу ракетно-артилерійського арсеналу у м. Балаклії Харківської області сталася надзвичайна ситуація пожежа з детонацією та вибухами боєприпасів, які там зберігалися.

Ці обставини є загальновідомими, що підтверджується повідомленнями на інтернет-сайтах газети Голос України від 23 березня 2017 р. (http://www.golos.com.ua/rus/article/286353), від 25 березня 2017 р. (http://www.golos.com.ua/rus/article/286496), газети Урядовий Кур`єр від 24 березня 2017 р. (https://ukurier.gov.ua/uk/articles/diversiya-chi-nedbalstvo/), від 25 березня 2017 р. (https://ukurier.gov.ua/uk/articles/vidpovid-bude-koli-zatihnut-vibuhi/), ТСН-Україна новини за 23 березня 2017 р. (https://tsn.ua/ukrayina/evakuaciya-meshkanciv-i-gasinnya-pozhezhi-scho-vidomo-pro-vibuh-na-naybilshomu-skladi-boyepripasiv-u-balakliyi-901063.html), Інформаційної агенції Укрінформ https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/2200742-u-balaklii-vibuhami-poskodzeni-265-budivel.html, та не заперечуються сторонами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, які є загальновідомими, не підлягають доказуванню.

Унаслідок вибухів було пошкоджено належний позивачу тепличний комплекс, а саме, пошкоджено скляний покрив теплиці (розбиті та потріскані скляні стіни теплиці загальною площею 360,9 м2, склопакети розміром 1365х730, частково пошкоджено гумовий ущільнювач склопакетів, частково розбиті та потріскані скляні елементи покрівлі теплиці розміром 1650х485, 1650х990) та тканина на зашторювальних елементах кліматичної установки площею 1320 м2.

Це підтверджується поясненнями представника позивача, комісійним актом обстеження руйнування будівель та споруд від 27 березня 2017 р., складеним Балаклійським міським головою, директором ТОВ Балрембуд та директором товариства позивача, заявою свідка керівника позивача Пивовара В.М., доданими до звіту про оцінку розміру збитків № О-04/04/19_ОД-676МФ від 27 березня 2017 р. фототаблицями.

Доводи відповідача та третьої особи 3. щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між надзвичайною ситуацією на арсеналі відповідача та пошкодженнями майна позивача суперечать вищевказаним та іншим зібраним у справі доказам.

Зокрема, листами виконавчого комітету Балаклійської міської ради №№ 02-22/ЗВ від 13 лютого 2018 р., 02-22/953 від 23 квітня 2019 р. підтверджується, що будівлі і споруди по вулицях Центральній, Соборній, 1-го Травня, Вербній, Московській, провулках 1-го Травня, Нижньо - Садовому у м. Балаклії Харківської області, які є суміжними або розташованими у безпосередній близькості від тепличного комплексу позивача, отримали пошкодження (вибиті склопакети рам балконів, лоджій, міжкімнатних дверей), аналогічні тим, що виявлені у позивача.

Посилання на те, що на території підприємства позивача не було виявлено залишків (уламків) від боєприпасів, що вибухнули, не спростовують факту заподіяння позивачу шкоди негативною дією вибухів, що мали місце 23 березня 2017 р.

Загальновідомим є те, що вибух це швидкоплинний фізичний або фізико-хімічний процес, що відбувається із значним виділенням енергії у обмеженому об`ємі за короткий проміжок часу. Ключовою ознакою вибуху є раптове збільшення тиску, яке, як правило, спричиняє виникнення ударної хвилі. Вибухова хвиля - збурення особливого роду, що виникає в навколишньому середовищі під час вибуху, для якого характерне різке стрибкоподібне підвищення тиску і яке супроводжується стиском, нагріванням та зміною швидкості руху речовини. Поблизу осередку вибуху вибухова хвиля поширюється зі швидкістю, що перевищує швидкість звуку в даному середовищі (ударна хвиля).

Отже, пошкодження, заподіяні майну позивача, характерні для дії вибухової хвилі від вибухів, що мали місце у відповідача.

Доказів виникнення або дії інших причин, внаслідок яких могли б утворитися такі пошкодження у період з 23 до 27 березня 2017 р., не надано.

Тому обставини пошкодження майна позивача та причинно-наслідкового зв`язку між надзвичайною ситуацією на арсеналі відповідача та цими пошкодженнями суд вважає доведеними.

Посилання на недійсність акта обстеження від 27 березня 2017 р., складеного без участі представників військової частини та Міністерства оборони України, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Так само не надано доказів необ`єктивності та зацікавленості посадових осіб, які його склали, під час фіксації викладених у ньому обставин.

У зв`язку з пошкодженням майна позивачем понесені витрати на його відновлення у розмірі 623814 грн.

Це підтверджується поясненнями позивача, наявними у матеріалах справи договорами генерального підряду №№ 01/07-17 від 1 липня 2017 р., купівлі-продажу 01/07 від 1 липня 2017 р., 15/08 від 15 серпня 2017 р. на придбання будівельних матеріалів та виконання з них робіт по відновленню пошкодженого майна тепличного комплексу, документами про виконання цих договорів, а також звітом про оцінку розміру збитків № О-04/04/19_ОД-676МФ від 27 березня 2017 р.

Доказів, які б спростовували указаний розмір шкоди суду не надано. Тому доводи відповідача та третьої особи 3. з цього приводу, які не обґрунтовані конкретними розрахунками, іншими відомостями про вартість робіт та матеріалів, необхідних для відновлення майна позивача, є безпідставними.

У поданому позивачем на новому розгляді справи звіті про оцінку розміру збитків враховано ступінь фізичного зносу майна позивача, яке зазнало пошкоджень. Тому посилання відповідача та третьої особи 3. щодо правильності визначення розміру майнових втрат позивача також безпідставні.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

За правилами ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується володільцем цього об`єкта підвищеної небезпеки або особою, яка неправомірно заволоділа ним, незалежно від їх вини. Винятком з цього правила є положення ч. 5 ст. 1187 ЦК України, яка звільняє таку особу від відповідальності, якщо шкода завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Протиправність поведінки відповідача полягає у незабезпеченні збереження та утримання ракетно-артилерійських боєприпасів, що створило небезпеку як для нього, так і для інших осіб.

Заперечення відповідача, третіх осіб 2., 3. та прокурора щодо обов`язку відшкодувати завдану позивачу шкоду зводяться до того, що надзвичайна подія на арсеналі відповідача була наслідком непереборної сили, а саме, диверсії.

Згідно з положеннями ст. 263 ЦК України та ст. 218 ГК України непереборною силою є надзвичайні або невідворотні за даних умов обставини.

У силу ст. 113 КК України диверсія є злочином проти основ національної безпеки України, за який встановлена кримінальна відповідальність.

За відсутності вироку суду або постанови органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, якими б встановлювався факт диверсії, посилання з цього приводу є необгрутованими.

Доказів умислу позивача у завданні йому шкоди суду не надано.

Доводи третьої особи Міністерства оборони України, що саме поведінка позивача з розміщення належного йому майна у безпосередній близькості від артилерійських складів сприяла завданню йому шкоди є безпідставними, оскільки суперечать вимогам ч. 2 ст. 328 ЦК України.

З наявних у матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№ 26679644 від 11 вересня 2014 р. та 28494801 від 23 жовтня 2014 р. вбачається, що права позивача на земельну ділянку по вул. Центральній (до перейменування - Куйбишева), 36 у м. Балаклія Харківської області та розташовані на ній будівлі і споруди тепличного комплексу визнані державою.

Доказів звернення відповідача чи третьої особи 3. в установленому порядку до позивача з вимогою про незаконність його перебування на цій земельній ділянці та розташування на ній нерухомого майна не надано.

Згідно ст. 5 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина як суб`єкт господарської діяльності за своїми зобов`язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов`язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Доказів недостатності належних відповідачу коштів для відшкодування завданої позивачу шкоди не надано.

Так само не надано доказів добровільного відшкодування відповідачем такої шкоди.

За таких обставин з відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки на користь позивача відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України підлягає стягненню 623814 грн. майнової шкоди.

Оскільки позов задоволено з урахуванням зменшення позивачем його розміру, понесені по справі судові витрати, стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Троянда Харківської області задовольнити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Троянда (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Центральна, 36, код 03362241) 623814 грн. майнової шкоди, 9357,21 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 18 липня 2019 року.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар