Рішення

від 01.07.2019 по справі 237/2312/17

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 237/2312/17

Провадження № 2/237/38/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.19 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С. М.,

при секретарі Бахтіяровій Н. В.,

за участю:

представника позивача: Литвиненко ОСОБА_1 В.,

представника відповідача: Васильчук Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Мар`їнської районної державної адміністрації Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, Фермерського господарства Дон про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права на земельну ділянку, визнання дій протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Мар`їнського районного суду Донецької області з позовною заявою про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на земельну частку (пай) розміром 8,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташована на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, на землях колишнього КСП Пречистівське , право на яку належало ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 виданого 17.09.1996 року. Позивачка є донькою ОСОБА_5 - дружини спадкодавця.

Ухвалою суду від 02.06.2017 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

20.12.2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Мар`їнської районної державної адміністрації Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, Фермерського господарства Дон про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права на земельну ділянку, визнання дій протиправними та скасування рішень.

Ухвалою суду від 22.12.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15.01.2019 року об`єднано в одне провадження справу № 237/2312/17 (провадження 2/237/38/19) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом та справу № 237/6448/18 (провадження 2/237/339/19) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Мар`їнської районної державної адміністрації Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, Фермерського господарства Дон про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права на земельну ділянку, визнання дій протиправними та скасування рішень.

12.02.2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про відмову від частини позовних вимог зокрема щодо вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання права на земельну частку (пай), що належала ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 01.07.2019 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Провадження в частині позовних вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання права на земельну частку (пай), що належала ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 закрити, у зв`язку відмовою позивача від позову.

У судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача ОСОБА_3 .

У судове засідання представник відповідача-2, Мар`їнська районна державна адміністрація Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Мар`їнська районна державна адміністрація Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області про визнання протиправним і скасування розпорядження голови Мар`їнської районної державної адміністрації, керівника районної військово-цивільної адміністрації Донецької області від 08.12.2017 року № 569 Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) на землях колективної власності колишнього КСП Пречистівське громадянину ОСОБА_3 .

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 з вимогою до відповідача про скасування розпорядження голови Мар`їнської районної державної адміністрації, керівника районної військово-цивільної адміністрації Донецької області від 08.12.2017 року № 569 Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) на землях колективної власності колишнього КСП Пречистівське громадянину ОСОБА_3 не зверталась. Спірне розпорядження не стосується прав позивача та не порушує їх. Прийняте розпорядження на підставі та в межах повноважень відповідача, у спосіб передбачений ЗУ Про місцеві державні адміністрації та Про військово-цивільні адміністрації .

У судове засідання представник відповідача-3, Фермерське господарство Дон , не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У судове засідання треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ у Мар`їнському районі Міськрайонного управління у Мар`їнському районі та м. Вугледарі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та Відділ державної реєстрації Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області, у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Міськрайонне управління у Мар`їнському районі та м. Вугледарі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області подало до суду лист, в якому повідомило, що не є юридичною особою, а являється структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Щодо позовних вимог про встановлення факту прийняття ОСОБА_2 спадщини, яка складається із земельно частки (паю) після смерті ОСОБА_5 та визнання за ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації смертей 11.01.2008 року виконкомом Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області зроблено відповідний актовий запис за № 02, відповідно до свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 .

Відповідно ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або проголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день проголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов 'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Внаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина до складу якої входить земельна частка (пай) розміром 8,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 24 070 грн., розташована на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, на землях колишнього КСП Пречистівське , право на яку належало ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого 17.09.1996 р. Мар`їнською районною державною адміністрацією Донецької області і зареєстрованого 14.10.1996 р. в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5012. Відповідно до схеми поділу земель колективної власності колишнього КСП Пречистівське за ОСОБА_4 закріплена ділянка № НОМЕР_3 .

Вказані обставини підтверджуються листом Міськрайонного управління у Мар`їнському районі та м. Вугледарі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 14.12.2017 р. № 0-5-0.211-2284/114-17, та відповідно до якого станом на 01.01.2017 року вартість спірної земельної частки (паю) складає 183 418,80 грн.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місці проживання спадкодавця.

Останнім місцем проживання ОСОБА_4 був будинок АДРЕСА_1 , на момент його смерті разом з ним за вказаною адресою була зареєстрована і проживала його дружина ОСОБА_5 , 1947 року народження, що підтверджується довідкою виконкому Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області від 16.06.2017 р. № 1008.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту має місце спадкуванні за законом. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Померлим ОСОБА_4 заповіт щодо розпорядження правом на земельну частку (пай), складений не був. Отже, заповітом зазначене право на земельну частку (пай) не було охоплено, у зв`язку з цим мало місце спадкування за законом.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народоісені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкодавці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 була його дружина ОСОБА_5 , яка мала двох повнолітніх доньок - ОСОБА_7 (позивач) і ОСОБА_8 ( ОСОБА_6 ), яким ОСОБА_4 доводився вітчимом. Спільних дітей у ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не було. Інших спадкоємців першої черги, окрім ОСОБА_5 на час відкриття спадщини не було.

Відповідно до листа Курахівської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 10.01.2018 року за № 6/01-16, повідомлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не відкривалась.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_5 постійно проживала разом із спадкодавцем і була зареєстрована за останнім місцем проживання спадкодавця на час відкриття спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину. При цьому, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, вона не заявляла про відмову від спадщини.

Однак ОСОБА_5 не встигла за життя оформити спадщину в нотаріальному порядку після смерті свого чоловіка.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , про що 02.08.2010 року виконкомом Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області зроблено відповідний актовий запис за № 32, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_5 не отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , спадщина належить ОСОБА_5 з часу її відкриття, тобто з 07.01.2008 р.

Враховуючи те, що після смерті ОСОБА_4 єдиним спадкоємцем за законом першої черги, є його дружина ОСОБА_5 , до неї як спадкоємця перейшло право на земельну частку (пай), яке належало її чоловіку ОСОБА_4 .

Отже, внаслідок смерті ОСОБА_5 , відкрилась спадщина до складу якої входить земельна частка (пай) розміром 8.16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташована на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, на землях колишнього КСП Пречистівське , право на яку належало ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого 17.09.1996 р. Мар`їнською районною державною адміністрацією Донецької області і зареєстрованого 14.10.1996 р. в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5012.

Останнім місцем проживання ОСОБА_5 був будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконкому Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області від 16.06.2017 р. № 1008.

Померлою ОСОБА_5 заповіт щодо розпорядження правом на земельну частку (пай), складений не був, у зв`язку з цим має місце спадкування за законом.

На час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 до спадкоємців за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 належать її доньки - ОСОБА_2 та ОСОБА_6

ОСОБА_6 спадщину не прийняла і на неї не претендує, в зв`язку з чим інших спадкоємців за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 , окрім позивача, не має.

Отже, ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем першої черги, оскільки являється донькою померлої ОСОБА_5 виходячи з наступного.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

28.03.1967 року ОСОБА_11 розірвала шлюб з ОСОБА_10 , після розірвання шлюбу її прізвище ОСОБА_12 , що підтверджено витягом ї Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу.

21.04.1969 року ОСОБА_13 зареєструвала шлюб з ОСОБА_14 , її прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_15 , цей шлюб розірвано 29 січня 1990 року, що підтверджено витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

30 січня 1990 року ОСОБА_16 зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 , після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_17 , що підтверджене копією свідоцтва про укладення шлюбу.

ОСОБА_9 31 липня 1981 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_18 , після державної реєстрації шлюбу її прізвище ОСОБА_19 , цей шлюб розірвано 18 листопада 1986 року, що підтверджено витягом із Державного реєстру актії цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

18 листопада 1987 року ОСОБА_20 зареєструвала шлюб з ОСОБА_21 , після державної реєстрації шлюбу її прізвище ОСОБА_22 , цей шлюб розірвано 17 серпня 2005 року, що підтверджено витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

10 травня 2008 року ОСОБА_23 зареєструвала шлюб з ОСОБА_24 , після державної реєстрації шлюбу її прізвище ОСОБА_25 , що підтверджено копією свідоцтва про шлюб.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона, належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину , але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу, місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строку шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 проживала окремо від своєї матері і на час її смерті не була зареєстрована за останнім її місцем проживання.

З початку липня 2010 р. ОСОБА_2 проходила обстеження в Донецькому обласному протипухлинному центрі, під час надання їй таких послуг проживала в м.Донецьку, про смерть ОСОБА_5 дізналась після спливу шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.

Про наявність земельної частки (паю), право на яку належало ОСОБА_4 , а після його смерті - ОСОБА_5 , ОСОБА_2 вперше дізналась у січні 2017 р. із листа приватного підприємства агрофірма Пречистівське (далі - ПП АФ Пречистівське ) від 30.12.2016 р. № 430.

З цих поважних причин позивач не звернулась до нотаріуса в установлений законом строк з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Між тим, ОСОБА_2 не оформила спадкові права в нотаріальному порядку на вказану земельну частку пай, так як у неї відсутній правовстановлюючий документ на земельну частку (пай), право на яку належало ОСОБА_5 і не може бути відновлений позивачем в передбаченому законом порядку.

Відповідно до п. 3.5 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, неподання документів на вимогу нотаріуса є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

З зазначених причин ОСОБА_2 відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п. 23 Постанови пленуму Верховного суду України за № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. ст. 1-2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку, а рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є документом, що посвідчує таке право.

Отже, відсутність у спадкоємця (позивача) правовсгановлюючих документів на право на земельну частку (пай), є обмеженням для нотаріального оформлення спадкових прав ОСОБА_2 , яке можливо вирішити тільки в судовому порядку.

З у рахуванням викладених обставин ОСОБА_2 02.06.2017 р. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 з вимогами про визнання права на земельну частку (пай), що належала ОСОБА_4 , в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 .

В ході розгляду зазначеної вище справи, на виконання ухвали Мар`їнського районного суду Донецької області у справі № 237/2312/17 про витребування доказів, отримано інформацію з міськрайонного управління у Мар`їнському районі та м. Вугледарі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, про те, що на підставі рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 06.02.2017 р. № 237/5365/16-ц право на земельну частку (пай) визнано за ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 . Крім того, відповідно до технічної документації із землеустрою, розробленої на замовлення ОСОБА_3 , спірна земельна частка (пай) сформована у земельну ділянку з внесенням до державного земельного кадастру (далі - ДЗК) за кадастровим номером НОМЕР_5 , загальною площею 5,8446 га ріллі та 19.09.2017 р. здійснена її державна реєстрація.

Отже, лише при розгляді справи № 237/2312/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 дізналась про наявність рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 06.02.2017 р. у справі № 237/5365/16-ц.

Зокрема, рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 06.02.2017 р. у справі № 237/5365/16-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як між племінником та рідним дядьком, та про визнання за ОСОБА_3 права на земельну частку (пай), площею 6.83 умовних кадастрових гектарах по КСП ім. Пречистівка Новоукраїнської сільської ради, яка належала ОСОБА_4 на підставі сртифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 14.10.1996 р., в порядку спадкування за законом.

Між тим, Мар`їнський районний суд Донецької області, що прийняв рішення від 06.02.2017 р., зокрема щодо визнання права на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 14.10.1996 р., в порядку спадкування за законом, вирішив права, свободи, інтереси обов`язки спадкоємиці ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у цій справі, що стало підставою для звернення ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції з апеляційна скаргою на вказане рішення суду першої інстанції.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 22.05.2018 р., що набраї законної сили, рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 06.02.2017 р. справі № 237/5365/16-ц скасовано в частині визнання за ОСОБА_3 права на земельну частку (пай), площею 6,83 умовних кадастрових гектарах по КСП ім. Пречистівка Новоукраїнської сільської ради, яка належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 14.10.1996 р., в порядку спадкування і законом, та відмовлено в позові ОСОБА_3 в цій частині.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарські цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються щ розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, ОСОБА_3 є племінником померлого ОСОБА_4 , після смерті якого спадщина належить його дружині ОСОБА_5 , в родинних стосунках з якою ОСОБА_3 не перебував, останній не належить до спадкоємців за законом першої черги а ні після смерті ОСОБА_4 , а ні після смерті ОСОБА_5 , а тому не має права на спадщину після їх смерті, з урахуванням обставин викладених вище.

При цьому, враховуючи те, що після смерті ОСОБА_4 єдиним спадкоємцем за законом першої черги, є його дружина ОСОБА_5 , яка відповідно до ст. 1268 ЦК України вважається такою що прийняла спадщину та до якої перейшло право на земельну частку (пай), яке належало її чоловіку ОСОБА_4 , ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем перші черги, після смерті матері ОСОБА_5 .

В зв`язку з тим, що ОСОБА_2 пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, а внаслідок втрати правовстановлюючого документа на земельну частку (пай) їй було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну частку (пай), що позбавляє її можливості оформити спадщину у нотаріальному порядку навіть у разі визначення судом їй додаткового строку, достатнього для подання неї заяви про прийняття спадщини, лише у судовому порядку можливо встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини, після смерті матері ОСОБА_5 та визнати за нею право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду і захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема - визнання права. Суд молже захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним і скасування розпорядження голови Мар`їнської районної державні адміністрації, керівника Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області № 569 від 08.12.2017 р. "Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) на землях колективної власносі колишнього КСП Пречистівське громадянину ОСОБА_3 .

Так, рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 06.02.2017 р. справі № 237/5365/16-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_26 .. ОСОБА_27 , ОСОБА_28 про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як між племінником та рідним дядьком, та про визнання за ОСОБА_3 права на земельну частку (пай), площею 6.83 умовних кадастрових гектарах по КСП Пречистівка Новоукраїнської сільської ради, яка належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 14.10.1996 р., в порядку спадкування за законом.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 22.05.2018 р., що набрала законної сили, рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 06.02.2017 р. у справі № 237/5365/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 скасовано в частині визнання за ОСОБА_3 права на земельну частку (пай), площею 6.83 умовних кадастрових гектарах по КСП ім. Пречистівка Новоукраїнської сільської ради, яка належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 14.10.1996 р., в порядку спадкування за законом, та відмовлено в позові ОСОБА_3 в цій частині.

До скасування судом апеляційної інстанції рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 06.02.2017 р. у справі № 237/5365/16-ц, відповідач ОСОБА_3 , набувши право на спірну земельну частку (пай), на підставі зазначеного рішення суду першої інстанції, реалізував право власника земельної частки (паю) на виділення її в натурі (на місцевості), що слугувало у подальшому підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_3 .

Зокрема, на підставі укладеного між ОСОБА_3 і виконавцем робіт із землеустрою - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_29 на підставі договору на виконання робіт із землеустрою щодо виділення спірної земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), була виготовлена відповідна технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, спірна земельна ділянка внесена до державного земельного кадастру (далі - ДЗК) за кадастровим номером НОМЕР_5 , загальною площею 5,8446 га. ріллі та державна реєстрація якої здійснена 19.09.2017 р., що підтверджується витягом з ДЗК про земельну ділянку серія та номер: НВ-1402794882017 від 19.09.2017 р. та листом № 0-5-0.211-2284/114-17 від 14.12.2017 р. міськрайонного управління у Мар`їнському районі та м. Вугледарі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Після того, як межі спірної земельної ділянки були встановлені у натурі (на місцевості) на підставі відповідної технічної документації із землеустрою, розпорядженням голови Мар`їнської районної державної адміністрації, керівника Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області (відповідач) № 569 від 08.12.2017 р. "Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) на землях колективної власності колишнього КСП Пречистівське громадянину ОСОБА_3 . спірна земельна частка (пай) була виділена в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 .

Таким чином, з моменту прийняття розпорядження № 569 від 08.12.2017 р., відповідачу ОСОБА_3 була виділена у натурі (на місцевості) спірна земельна частка (пай) у відповідності до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевос ті) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Між тим, приймаючи до уваги те, що відповідно до постанови апеляційного суду Донецької області від 22.05.2018 р., що набрала законної сили, рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 06.02.2017 р. у справі № 237/5365/16-ц скасовано, а в позові ОСОБА_3 в частині визнання за ним права на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_4 , відмовлено, слід дійти висновку про те, що ОСОБА_3 набув право на спірну земельну частку (пай) неправомірно, так як незаконність набуття такого права встановлена судом.

Отже, відповідач ОСОБА_3 , з моменту набрання законної сили постанов апеляційного суду Донецької області від 22.05.2018 р. у справі № 237/5365/16-ц, не є власником земельної частки (паю), не є спадкоємцем права на земельну частку (пай), шо посвідчена відповідним сертифікатом, що був виданий ОСОБА_4 , а тому не має право в виділення її в натурі (на місцевості) відповідно до Закону України Про порядок виділення натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , а також в державну реєстрацію права власності на земельну ділянку відповідно до Закону Україн Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виходячи наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевост земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (далі - Закон) право на земельц частку (пай) мають зокрема: громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону основним документом, що посвідчує право на земелья частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є зокрема: свідоцтво про право на спадщину; - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 3 Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних чисток (паїв)є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати галежну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подают до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 5 Закону сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) зокрема: - розглядають заяви власників земельних чисток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; - приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Відповідно до ст. 11 Закону встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки натурі (на місцевості).

Отже, цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок лише власникам земельних часток (паїв), при цьому ОСОБА_3 з моменту набрання законної сили постанови апеляційного суду Донецької області від 22.05.2018 р. у справі № 237/5365/16-ц, не є власником земельної частки (паю).

Крім того, на підставі розпорядження № 569 від 08.12.2017 р., відповідач ОСОБА_30 21.12.2017 р. набув право власності на земельну ділянку за кадастровим номере НОМЕР_5 , площею 5.8446 га. ріллі, для ведення товарна сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, шляхом здійснення державної реєстрації такого права (номер запису про право власності 24176315) згідно до ЗК України та Закої України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер 125742086 від 30.05.2018 р.).

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (дачі - Закон) державній реєстрації прав підлягають зокрема право власності.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться зокрема на підставі: інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Враховуючи те, що у відповідності до постанови апеляційного суду Донецької області від 22.05.2018 р. у справі № 237/5365/16-ц, ОСОБА_3 не є власником спірної земельної частки (паю), а отже йому не повинна була виділятися в натурі (на місцевості) земельна ділянка, вказане вище розпорядження № 569 від 08.12.2017 р. суперечить вимогам ст. ст. 1, 2, 3, 5. 11 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , і порушує цивільні права і інтереси позивача ОСОБА_2 , як спадкоємиці права на земельну частку (пай), після смерті матері ОСОБА_5 , щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та набуття на неї права власності згідно до ст. 81 ЗК України, ст. ст. 4, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а тому розпорядження № 569 від 08.12.2017 р. є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема - визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи відзив на позовну заяву Мар`їнської районної державної адміністрації Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, в якому відповідач просить відмовити в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Мар`їнської районної державної адміністрації, керівника районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 118 Конституції України виконавчц владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до ст.. 1 ЗУ Про місцеві державні адміністрації виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до ст.. 1 ЗУ Про військово-цивільні адміністрації Для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації. Військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.

Відповідно до ст.. 6 ЗУ Про військово-цивільні адміністрації керівник військово-цивільної адміністрації зокрема видає накази та розпорядження в межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що й рішення відповідної ради (рад). Накази та розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ст.. 43 ЗУ Про місцеві державні адміністрації акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного суду України, актам президента та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та Законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст.. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавстваі порушує цивільні права та інтереси.

Конституційний Суд України в п. 4,5 рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конститкції Конституції України, статті 25, частини 14 ст. 46 , ч. 1, 10 статті 59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймаючі нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Також, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення. вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

При цьому Конституційний суд України зазначає, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (ч. 3 ст. 8, ч. 2 ст. 55).

Зі змісту частини 2 ст. 144 Конституції України та частини 10 ст. 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Коституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фічними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо віднопідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняття більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже діючим законодавством гарантоване ОСОБА_2 право на оскаржування актів місцевої державної адміністрації до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду, тобто на свій розсуд, що узгоджується з положеннями ст.. 20 ЦК України. Однак враховуючи те, що оскаржуване розпорядження є ненормативним правовим актом індивідуальної дії, а тому не підлягає скасуванню місцевою державною адміністрацією, а оскаржується лише в судовому порядку.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та фермерським господарством Дон .

Так, рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 06.02.2017 р. у справі № 237/5365/16-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як між племінником та рідним дядьком, та про визнання за ОСОБА_3 права на земельну частку (пай) площею 6,83 умовних кадастрових гектарах по КСП ім. Пречистівка Новоукраїнської сільської ради, яка належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 14.10.1996 р., в порядку спадкування за законом.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 22.05.2018 р., що набрала законної сили, рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 06.02.2017 у справі № 237/5365/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 скасовано в частині визнання за ОСОБА_3 права на земельну частку (пай), площею 6,83 умовних кадастр гектарах по КСП ім. Пречистівка Новоукраїнської сільської ради, яка належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 14.10.1996 р., в порядку спадкування за законом, та відмовлено в позові ОСОБА_3 в цій частині.

До скасування, судом апеляційної інстанції, рішення Мар`їнського районного Донецької області від 06.02.2017 р. у справі № 237/5365/16-ц, відповідач ОСОБА_3 , набувши права на спірну земельну частку (пай), на підставі зазначеного рішення суду першої інстанції, реалізував право власника земельної частки (паю) на виділення її в натурі (на місцевості), з подальшою державною реєстрацією права власності на земельну ділянку, та уклав договір оренди землі з фермерським господарством Дон , з подальшою державною реєстрацією права оренди земельної ділянки.

Між тим, приймаючи до уваги те, що відповідно до постанови апеляційного суду Донецької області від 22.05.2018 р., відповідач ОСОБА_3 не є власником спірної земельної частки (паю), останній не має права на виділення її в натурі (на місцевості) і державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, а також на укладення договору оренди землі і державну реєстрацією права оренди земельної ділянки відповідно до Законів України Про оренду землі , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

02.01.2018 року відповідач ОСОБА_3 (орендодавець) уклав з відповідачем ФГ Дон (ЄДРПОУ 30349082) (орендар) договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_5 , площею 5,8446 га. ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, державна реєстрація права оренди за яким здійснена 27.03.2018 р., чим порушено права і охоронювані законом інтереси позивача ОСОБА_2 , зокрема щодо права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що була виділена із земельної частки (паю), належної її матері ОСОБА_5 , а після її смерті належної позивачу (спадкоємцеві), незалежно від часу прий ОСОБА_2 спадщини.

Отже, договір оренди землі від 02.01.2018 р., укладений між ОСОБА_3 та ФГ Дон , є недійсним зокрема з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочу є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму (оренди) земельної ділянки, регулюються зокрема актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі тощо.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавиями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи , у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавцята особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі об 'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають зокрема - речові права, похідні від права власності: право оренди земельної ділянки.

Отже, вказані нормативно-правові акти визначають орендодавцями земельних ділянок лише громадян, у власності яких перебувають земельні ділянки, при цьому ОСОБА_3 з моменту набрання законної сили постанови апеляційного суду Донецької області від 22.05.2019 року у справі № 237/5365/16-ц, не є спадкоємцем спірного права на земельну частку (пай), а тому не має права на виділення її в натурі (на місцевості) відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та на державну реєстрацію права власності на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а звідси не є власником земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_5 , площею 5,8446 га. ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області.

Враховуючи те, що у відповідності до постанови апеляційного суду Донецької області від 22.05.2018 р. у справі № 237/5365/16-ц, ОСОБА_3 не є власником спірної земельної частки (паю), а отже йому не повинна була виділятися в натурі (на місцевості) земельна ділянка та здійснюватись державна реєстрація її права власності, вказаний вище договір оренди землі від 02.01.2018 р. укладений між ОСОБА_3 та ФГ Дон суперечить вимога ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 6, 13 Закону України Про оренду землії , ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , і порушує цивільні права і інтереси позивача ОСОБА_2 , зокрема щодо права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою за кадастрови номером НОМЕР_5 , що була виділена із земельної частки (паю), належної її матері ОСОБА_5 , а після її смерті належної позивачу (спадкоємцеві), а тому підлягає визнанню судом недійсним, відповідно до частини першої статті 203, частин першої, третьої статті 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема - визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

На підставі викладеного і керуючисьст.ст. 4, 6, 10, 12, 19, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 41 Конституції України , ст. ст. 15 , 16 , 182 , 321 , 328 , 331 , 1217 , 1220 , 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1272 ЦК України , суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Мар`їнської районної державної адміністрації Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області, Фермерського господарства Дон про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права на земельну ділянку, визнання дій протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ), спадщини, яка складається із земельної частки (паю) розміром 8,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, на землях колишнього КСП Пречистівське , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_4 17.09.1996 р. Мар`їнською районною державною адміністрацією Донецької області і зареєстрованого 14.10.1996 р. в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5012, після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ), право на земельну частку (пай) розміром 8,16 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, на землях колишнього КСП Пречистівське , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_4 17.09.1996 р. Мар`їнською районною державною адміністрацією Донецької області і зареєстрованого 14.10.1996р. в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 5012, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Мар`їнської районної державної адміністрації, керівника Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області № 569 від 08.12.2017 р. "Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) на землях колективної власності колишнього КСП Пречистівське громадянину ОСОБА_3 .

Визнати недійсним договір оренди землі за кадастровим номером НОМЕР_5 , площею 5,8446 гектар ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, укладений 02.01.2018 р. (дата державної реєстрації права оренди - 27.03.2018 р.) між ОСОБА_3 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) та фермерським господарством Дон (ЄДРПОУ 30349082), місцезнаходження: Україна, 85640, Донецька область, Мар`їнський район, с.Новоукраїнка, вул.Степна, буд. 10Б.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 917 (дев`ятсот сімнадцять) гривень 10 коп.

Стягнути з Фермерського господарства Дон на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 917 (дев`ятсот сімнадцять) гривень 10 коп.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення (п.15, п.п.15.5Перехідних положень ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 10.07.2019 року.

Суддя С. М. Ліпчанський

Дата документу 01.07.19 року