Рішення

від 09.07.2019 по справі 695/269/18

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/269/18

номер провадження 2/695/269/19

09 липня 2019 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Середи Л. В.,

за участю секретаря - Бреуса В.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Цинди Л.Г.,

представника третьої особи - Ляшенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Силікат-1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Силікат-1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вимоги позовної заяви, з урахуванням уточнених позовних вимог, мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки загальною площею 2,8399 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована: Черкаська область, Золотоніський район, Ковтунівська сільська рада. На даний час вказану земельну ділянку, на думку позивача, протиправно використовує в своїй господарській діяльності ТОВ Силікат-1 , аргументуючи свою позицію тим, що між ним як власником земельної ділянки та Силікат-1 укладений договір оренди землі, який зареєстрований в Золотоніському міськрайонному управлінні держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі ГУ Держкомзему в Черкаській області.

Оскільки реєстрація договору оренди землі ТОВ Силікат-1 здійснювалася в Золотоніському відділі Черкаської регіональної філії Центру ДЗК відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, який постановою Вищого адміністративного суду України від 20.04.10р. № К-8025/09 - визнано протиправними та скасовано, то норми п.3.2. Інструкції № 43 не породжують жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта

На виконання вказаної постанови Вищого адміністративного суду України від 20.04.10р. № К-8025/09 було прийнято наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 03.06.2010 № 433, яким виключено вказаний пункт Інструкції.

Таким чином, позивач наполягав, що договір оренди, належної позивачеві земельної ділянки, що був зареєстрований ТОВ Силікат-1 в Золотоніському відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , не пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку, тобто вищевказаний договір оренди землі не набрав законної сили.

Окрім того позивач ставить під сумнів і сам факт належності укладення вказаного договору оренди землі, оскільки наполягає, що сама ОСОБА_1 не підписувала договір оренди земельної ділянки, що начеб-то стверджується результатами проведеної експертизи, яка засвідчила , що підпис на договорі оренди землі виконала, ймовірно, не ОСОБА_1 ..

За таких обставин позивач по справі наполягає, що вказаний договір між нею та ТОВ Силікат-1 не є укладеним, оскільки позивачем договір не підписувався, а сам договір в установленому законом порядку державну реєстрацію не пройшов, що є необхідною умовою для визнання його укладення, а відтак відповідач по справі користується вказаною вище земельною ділянкою безпідставно.

За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить витребувати у відповідача належну їй земельну ділянку з незаконного володіння ТОВ Силікат-1 .

Представник відповідача направив до суду відзив на позовну заяву, де просив відмовити у задоволенні позову, оскільки 30 квітня 2012 року між позивачем та ТОВ Силікат-1 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,84 га, строком на 12 років, з орендною платою 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка виплачується з 01.09 по 31.12 поточного року. Даний договір зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі ГУ Держкомзему в Черкаській області за №712158584011140 від 26.10.2012 року. Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки, 05.11.2012 року ОСОБА_1 передала в оренду, а ТОВ Силікат-1 прийняло в оренду земельну ділянку площею 2,84 га відповідно до Договору оренди землі від 30 квітня 2012 року зареєстрованого у Книзі державної реєстрації договорів оренди № 712158584011142 від 26.10.2012 року.

Відповідач наполягав, що договір оренди землі від 30 квітня 2012 року є укладеним відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: укладений в належній формі, між належними сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов (предмет договору - земельна ділянка загальною площею 2,84 га, нормативна грошова оцінка - 98 346,53 грн., строк дії договору - 12 років, та орендна плата - 3% від вартості оцінки земельного паю, термін виплати орендної плати- з 01.09.no 31.12 поточного року, один раз на рік) та інше.

З прийняттям же нових нормативно-правових актів, про які зазначає позивач, повноваження щодо державної реєстрації прав на земельні ділянки та скасування державної реєстрації цих прав не розповсюджуються на компетенцію органів земельних ресурсів України.

Окрім того відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову внаслідок спливу строку позовної давності.

Третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача Головним управлінням держгеокадастру у Черкаській області до суду направлені пояснення по суті спору, відповідно до яких третя особа вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають до задоволення, оскільки питання щодо повернення земельної ділянки з чужого володіння можливо вирішити після вирішення питання щодо розірвання договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримала повністю та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі, надавши суду пояснення аналогічні поясненням, що викладені у позовній заяві.

Представник позивача Білий М.М. у судовому засіданні на задоволенні уточнених позовних вимог наполягав у повному обсязі, надавши суду пояснення аналогічні поясненням, що були викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, які знаходяться в матеріалах справи. Окрім того представник позивача наполягав, що позивачу про існування вказаного договору стало відомо у 2013 році. Вважаючи, що позивач договір оренди землі не підписувала, остання в 2013 році звернулася до правоохоронних органів із відповідною заявою про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Досудове розслідування на разі триває. Відповідно, відповідач безпідставно використовує земельну ділянку, без законних на те підстав, оскільки відсутня його належна реєстрація, а тому є неукладеним. Чинність договору позивачем не оспорювалася, грошові кошти, які вона отримувала нібито як орендну плату, являються відшкодуванням її шкоди за незаконне зайняття земельної ділянки відповідачем.

Представник відповідача за дорученням Цинда Л.Г. у судовому засіданні позов не визнала, свої заперечення вона обґрунтовує тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ Силікат-1 30.04.2012 року було укладено договір оренди землі, який є діючим, а відповідач сплачував орендну плату позивачу, яку та приймала та протягом більше п`яти років жодних зауважень чи заперечень не мала. Фактично із матеріалів позову, та уточнених позовних вимог вбачається, що договір оренди землі позивачем не оскаржується, а заперечується його реєстрація та позивач вимагає повернути йому земельну ділянку без врахування зазначеного вище договору оренди землі. Вважає, що позивачем не доведено, що договір оренди від 30.04.2012р. не набрав чинності, оскільки не пройшов державну реєстрацію в порядку, встановленому законом наполягаючи на тому, що міськрайонне управління Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі Черкаської області реорганізовано шляхом приєднання до Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області в 2013 році, а до того часу було територіальним органом Держземагентства, тому мало право реєструвати договори оренди. Окрім того вважала, що з часу реєстрації договору минуло більше п`яти років і позивач не скористалася правом на звернення до суду, а тому сплинув час для оскарження укладення вказаного договору оренди землі.

Представник третьої особи по справі Ляшенко М.В. в судовому засіданні пояснила, що договір оренди, який був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Силікат-1 пройшов державну реєстрацію у Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі, відповідно до чинного на той час законодавства, договір не було скасовано, тому на даний момент він є дійсним. Щодо обставин різних кадастрових номерів пояснила, що при реєстрації вказаного договору оренди землі, земельній ділянці був присвоєний один кадастровий номер, однак в 2013 році, при зміні нормативно-правових актів програма автоматично змінила зазначений кадастровий номер на інший, однак це є одна і та ж земельна ділянка, а сама позивач є власником лише однієї земельної ділянки.

Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Із договору оренди землі від 30 квітня 2012р. вбачається, що ТОВ Силікат-1 та ОСОБА_1 уклали даний договір та відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 2,84 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адмінмежах Ковтунівської сільської ради строком на 12 років.

Даний договір зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі Черкаської області за №712158584011142 від 26.10.2012 року.

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки від 05.11.2012 року ОСОБА_1 передала в оренду, а ТОВ Силікат-1 прийняло в оренду земельну ділянку площею 2,84 га відповідно до Договору оренди землі від 30 квітня 2012 року, зареєстрованого у Книзі державної реєстрації договорів оренди № 712158584011142 від 26.10.2012 року.

Щодо різниці кадастрових номерів на спірну земельну ділянку, судом встановлено наступне. Згідно реєстраційної справи, щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для передачі в оренду в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради земельної ділянки ОСОБА_1 , кадастровий номер зазначено НОМЕР_2 , у кадастровому плані земельної ділянки та акті визначення меж земельної ділянки в натурі зазначено, що ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ Силікат-1 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 .

У своїй позовні вимозі позивач же просить повернути їй земельну ділянку, площею 2,8399 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , право власності позивача на яку стверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, де кадастровий номер зазначений саме НОМЕР_1 .

Скасовуючи ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.07.2018 року, апеляційний суд Черкаської області у своїй постанові від 15.08.2018 року зазначив, що позивач просить про витребовування у відповідача земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 2,8399 га, право власності на яку у позивача стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданим 01.07.2002 року Ковтунівською сільською радою Золотоніського району Черкаської області. Відповідач вказаною земельною ділянкою користується згідно договору оренди землі та на підставі п. 2 якого визначено, що об`єктом оренди є земельна ділянка, яка належить позивачу по справі згідно даних державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 від 01.07.2002 року. Отже мова йде про одну і ту ж земельну ділянку.

Таким чином суд, керуючись нормами ч. 4 ст. 82 ЦПК України, враховуючи висновок суду вищої інстанції приходить до обґрунтованого висновку, що предметом позову є одна і таж земельна ділянка.

Вказана обставина стверджується також поясненнями представника третьої особи, які дані в судовому засіданні, щодо автоматичної зміни кадастрового номеру земельної ділянки.

Подаючи даний позов до суду позивач наполягала саме на витребовуванні у відповідача земельної ділянки вважаючи при цьому, що оскільки вона не підписувала договір оренди земельної ділянки з ТОВ Силікат-1 , а сам договір належним чином не зареєстрований у встановленому законом порядку то він є не укладеним.

Однак аналізуючи позовні вимоги позивача, суд приходить до обґрунтованого висновку, що питання повернення земельної ділянки можливо вирішувати після вирішення питання щодо розірвання договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, питання про яке позивачем взагалі не ставиться.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином недійсність вказаного договору, неналежність його державної реєстрації ще необхідно довести в судовому засіданні та визнати їх неправомірними.

Окрім того суд зазначає, що у період з 2008 до 2010 років реєстрація правовстановлюючих документів на земельні ділянки здійснювалася структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру згідно з Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962. Вказаний нормативний акт втратив чинність тільки 02.07.2012 року, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України.

З 2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 за № 1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (зі змінами), що діяла до 01.01.2013, відповідними повноваженнями були наділені територіальні органи Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.

З 01.01.2013 набрали чинність Закон України Про Державний земельний кадастр , постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , зміни до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з ч. 5 ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

У відповідності до ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за наявних інструкцій та документів і була проведена реєстрація договору оренди землі від 30.04.2012 року між ТОВ Силікат-1 та ОСОБА_1 в Золотоніському міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі ГУ Держкомзему в Черкаській області.

З 1 січня 2013 року вступив у дію Закон Про Державний земельний кадастр , норми якого внесли ряд нововведень у земельні відносини. Істотно змінилася процедура реєстрації договорів оренди землі. З цієї дати встановлено, що орендар не може зареєструвати договір оренди, доки орендодавець - власник земельної ділянки не зареєструє свої права на землю, звернувшись до органів державної реєстраційної служби із відповідною заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Закон № 1952-IV (Закон України від 01.07.04 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами ч. 3 ст. 10 цього Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обовязкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) повязує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з ч.4 ст. 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п. 1-3 ч. З ст. 10 цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобовязані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Таким чином, ТОВ Силікат-1 набув право оренди земельної ділянки після держаної реєстрації Договору оренди землі від 30.04.2012р. в Золотоніському міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі ГУ Держкомзему в Черкаській області, що повністю відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене, суд не може погодитися з доводами позивача та її представника в частині того, що договір оренди земельної ділянки був зареєстрований ТОВ Силікат-1 у Золотоніському відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК при держкомземі України , а тому є неукладеним.

Посилання сторони позивача на Постанову Верховного Суду України в постанові від 31.10.2012 про перегляд ухвали колегії суддів палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.06.2011 у справі № 6-105 цс12 суд вважає недоречним, оскільки теза про те, що Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель є підзаконним нормативним актом, а Держкомзем України не наділений повноваженнями прийняття порядку ведення державного реєстру земель, вирвана з контексту.

Так, у правовій позиції, висловленій у вище вказаній постанові зазначено, що згідно із ч. 2 ст. 20 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (дачі - Закон № 161-XIV) державна реєстрація договорів оренди землі проводиться в порядку, встановленому законом. У період дії вищезазначеного Закону, а саме з 1 січня 2004 року, набрав чинності Цивільний кодекс України, ст. 182 якого передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок поведения державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Оскільки ст. 182 ЦК України передбачає реєстрацію речових прав на нерухомість, а прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України не передбачено відстрочення її дії до прийняття відповідного закону (Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , набрав чинності 3 серпня 2004 року), то така реєстрація повинна була проводитись за Законом України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР).

Згідно із ст. 33 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить реєстрація суб`єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Таким чином, правова позиція Верховного Суду України підтверджує, що державна реєстрація договорів оренди землі проводиться в порядку, встановленому законом; реєстрація речових прав на нерухомість проводиться за тими законами, які діяли на час їх виникнення, оскільки прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України не передбачено відстрочення її дії до прийняття відповідного закону.

Щодо посилання Позивача на Постанову Вищого адміністративного суду України від 20.04.2010 №К-8025/09 суд зазначає наступне.

Вищий адміністративний суд України 20.04.2010 у справі №К-8025/09 виніс постанову, в якій визнав протиправними та скасував п.1.4, абзаци 3,5,6 п.1.16, друге речення п.2.12, п.3.1, 3.2, 3.10, перше та четверте речення п.5.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державного комітету України по земельних ресурсах від 29.02.2000 №27, від 23.08.2001 № 144, від 19.02.2002 №17, від 02.07.2003 №174, від 29.12.2003 №322).

Вищий адміністративний суд України у даній справі визнав, що Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердивши своїм наказом вказані положення Інструкції діяв у спосіб, що не передбачений чинним законодавством та вийшов за межі власних повноважень.

Однак слід зазначити, що Інструкція - це правовий акт, який створюється органами державного управління для встановлення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні фінансові та інші спеціальні сторони діяльності та відносин установ, закладів, підприємств, службових осіб.

Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі - це правила, за якими складаються, видаються, реєструються та зберігаються державні акти на право власності або тимчасового користування земельною ділянкою, однак ніяк не правила реєстрації договору оренду.

Крім того, вище вказана Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, втратила свою чинність 23.08.2013.

У скасованій редакції Інструкції у п.3.2. було зазначено, що Державна реєстрація актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Реєстрація Договору оренди землі від 30.04.2012р. проводилась на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 за №1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі .

Згідно з п. 13-2 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021, Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням на підставі заяви набувача права на земельну ділянку.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 за №1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (зі змінами), що діяла до 01.01.2013, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальними органами Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки на підставі заяви.

Постановою Кабінету Міністрів від 20.07.2011 №791 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021 і від 18.08.2010 №749 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073 внесено зміни, а саме: у тексті Порядку (1021-2009-п) слово Держкомзем в усіх відмінках замінити словом Держземагентство у відповідному відмінку.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 за № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру та Закону України Про Державний земельний кадастр слово Держземагентство в усіх відмінках замінено словом Держгеокадастр у відповідному відмінку.

Тобто, на підставі вище викладених Постанов Кабінету Міністрів України відбулась лише зміна назви слова Держкомзем на слово Держземагентство та Держземагентство на Держгеокадастр .

Посилання позивача на п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 Про судове рішення в адміністративній справі , щодо скасування акту субєкта владних повноважень як способу захисту порушеного права, на думку суду, є недоцільним, оскільки позивач звернувся з позовною заявою в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного.

Посилання позивача на п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 щодо визнання правочину недійним у разі нездійснення його державної реєстрації, суд вважає таким, що не заслуговує на увагу, оскільки предметом спору є зобовязання повернути земельну ділянку, а не визнання недійсним правочину.

Відповідно до вимог статті 90 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право передавати земельну ділянку в оренду.

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.ч.1,5 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 835 від 01.08.2011 Деякі питання надання Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами адміністративних послуг зі змінами, внесеними згідно Постанови КМУ №808 від 06.08.2012 та 11.10.2012 (редакція діяла станом на 26.10.2012 - дата реєстрації Договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ Силікат-1 ) установлено, що:

1) до завершення здійснення заходів з утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів:

2) адміністративні послуги згідно з переліком, затвердженим цією постановою, надаються територіальними органами Державного комітету із земельних ресурсів:

3) функції з ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, а також функції, передбачені Тимчасовим порядком присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 р. № 749 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 65, ст. 2263), покладаються на територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ Силікат-1 на підставі Договору оренди земельної ділянки, укладеного 30.04.2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Силікат-1 , який належним чином, відповідно до діючих на час укладання і реєстрації норм закону, 26.10.2012р. зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі ГУ Держкомзему в Черкаській області, є належним користувачем даної земельної ділянки, тому у позові належить відмовити.

Що стосується доводів представника позивача про результати проведення судової почеркознавчої експертизи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з даними висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 1/310 від 07.02.2018 року вбачається: що експерт прийшов до висновку, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі орендодавець договору оренди землі від 30.04.2012 року виконаний, ймовірно, не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 215 ЦК України та роз`яснень п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ та дізнання правочинів недійсним від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.З ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із законом правочин завжди є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому суд відхиляє доводи представника позивача про те, що вказаний вище договір був підроблений ТОВ Силікат-1 , оскільки справжність підпису позивача на вказаній угоді стороною позивача не оспорювалася, як і сам правочин і факт його укладення, який також позивачем не оспорювався

Із вказаного вище висновку експерта вбачається, що останній лише припускає, що підпис міг бути виконаний не позивачем, окрім того вказаний висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили, що передбачено нормами ст.. 110 ЦПК України та не може бути сприйнятий як доведений факт, тим більше, що вказаний висновок був складений в рамках проведення досудового розслідування заяви позивача про можливе вчинення кримінального правопорушення результати розслідування якої невідомі.

Окрім результатів експертизи матеріали справи не містять жодних відомостей про проведення досудового розслідування та його результати. Будь-яких пояснень із даного приводу жодна із сторін суду надати не змогла.

Більше того суд знову наголошує, що позивач питання чинності правочину та факт його укладення фактично не оспорює, безпідставно вимагаючи при цьому повернення земельної ділянки ігноруючи факт укладення договору оренди землі.

Представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності. Однак, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову по суті позовних вимог, а одночасна відмова в задоволенні позову ще й за строками давності виключається

Вирішуючи питання застосування строків позовної давності, суд встановивши, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо стороною у спорі заявлено вимогу до ухвалення ним рішення про застосування строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови. Тобто, якщо суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення суду про відмову в задоволенні позову саме на цій підставі, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо ж встановлено, що таке право порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в позові у зв`язку із закінченням строку позовної давності. Якщо ж причину пропуску цього строку суд визнає поважною, порушене право повинно бути захищене. Саме загальна позовна давність застосовується до вимог, що стосуються захисту права власності та інших речових прав. Особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за умови обгрунтованості позову, тобто за умови наявності порушеного права.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав".

На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для відмови у задоволенні позовних вимог по суті спору у повному обсязі.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 90, 93 ЗК України, Законом України Про оренду землі , ст.,ст. 4, 5, 12, 76-84, 133, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Силікат-1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя: Середа Л.В.

Повний текст судового рішення складено та підписано головуючим 19 липня 2019 року.