Постанова

від 17.07.2019 по справі 273/2036/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №273/2036/18 Головуючий у 1-й інст. Новицький Є. А.

Категорія 19 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 273/2036/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, отриманих повіреним від імені довірителя, інфляційних втрат та 3 % річних

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_3 , на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 08 квітня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Новицького Є.А. у м. Баранівка,

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із відповідачки грошові кошти в загальній сумі 77387 грн. 43 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.08.2014 він видав на ім`я ОСОБА_2 довіреність, яка посвідчена державним нотаріусом Баранівської державної нотаріальної контори Вовк Н.М. та зареєстрована в реєстрі за №1352. Вказаною довіреністю, маючи попередню усну домовленість з відповідачкою, він уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в тому числі в нотаріальних органах, державному нотаріальному архіві, реєстраційній службі, житлово - експлуатаційних конторах, органах газо-тепло-енергопостачання та інших комунікацій, бюро технічної інвентаризації з усіх без винятку питань, що будуть стосуватися продажу за ціну та на умовах на її розсуд належного йому на праві власності нерухомого майна - житлового будинку та земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , для чого надав їй право, зокрема, підписати від його імені договори купівлі-продажу, а також отримати належні йому гроші.

21.11.2014 року ОСОБА_2 , діючи на підставі довіреності, уклала від імені ОСОБА_1 три правочини, за якими вона, як продавець, продала належні позивачу на праві власності будинок та земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки кошти, отримані від продажу зазначеного нерухомого майна ОСОБА_2 не повернула, позивач просив стягнути з неї на свою користь 77 387,43грн. в тому числі: 36 904грн. - отримані кошти на підставі договорів купівлі-продажу від 21.11.2014: 36 054,95грн.- сума інфляційних втрат станом на 30.11.2018 за користування його грошовими коштами - 36 904грн.; 4 428,48 грн. - сума 3% річних за період з 11.11.2014 по 11.11.2018.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 08 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 Р.М. ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог позивача. Посилається на порушення судом норм процесуального права, зокрема на допуск до участі в судовому процесі представника відповідачки без наявності адвокатського посвідчення, покладення обов`язку доказування на позивача, ухвалення судового рішення на підставі недопустимих доказів, невідповідність показань свідків фактичним обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зокрема, вказує, що суд обґрунтовано допустив його до участі у розгляді справи, як представника відповідачки, оскільки справа є малозначною, до того ж представник позивача також не має права на здійснення адвокатської діяльності. Зазначає, що в цивільному процесі кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вказує, що представник позивача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі намагається переоцінити пояснення свідків і документальні докази по справі на підставі своїх власних припущень.

До суду апеляційної інстанції сторони не з`явились. Їх представники в апеляційному суді надали пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12 серпня 2014 року ОСОБА_1 , маючи попередню усну домовленість зі своєю дочкою ОСОБА_2 , уповноважив останню представляти його інтереси в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в тому числі в нотаріальних органах, державному нотаріальному архіві, реєстраційній службі, житлово-експлуатаційних конторах, АТ Укртелеком та його відділеннях, органах газо-водо-тепло-енергопостачання та інших комунікацій, бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (в усіх без винятку питань), райдержадміністраціях, міських, районних та сільських радах, у відділі Держкомзему, державного земельного кадастру з питань, що будуть стосуватися продажу за ціну та на умовах на її розсуд належного йому на праві приватної власності нерухомого майна - житлового будинку та земельних ділянок розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Для цього надав їй право представляти його інтереси у відповідних установах, подавати та отримувати необхідні довідки, дублікати документів, подавати від його імені будь-які заяви, в тому числі стосовно його сімейного стану, підписати від його імені договори завдатку, попередні договори, договори купівлі-продажу, в тому числі укладати всі передбачені законодавством угоди, розписуватись за нього, отримати належні йому гроші, отримувати примірники договорів, здійснювати розрахунки за договорами, сплачувати необхідні збори, мито, інші визнані обов`язковими платежі, а також виконувати всі інші юридично значимі дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.

Довіреність видана на три роки із зазначенням строку її дійсності - до 12.07.2017 року (а.с. 11).

Договорами купівлі-продажу від 21.11.2014 підтверджується, що ОСОБА_2 продала ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1 за 14009 грн.; земельні ділянки площею 0,1 га та 0,0638 га, кадастрові номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 відповідно за 15150 грн. та 7445 грн., які розташовані за цією ж адресою (а.с. 12, 13, 14).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що показаннями свідків спростовано доводи позивача, поясненнями самого ОСОБА_1 , відсутності інших доказів, які б обґрунтовували заявлений позов та спростовували доводи відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належать вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.

Частина 1 ст. 1004 ЦК України передбачає, що повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Відповідно до ст. 1006 ЦК України, на яку посилався позивач у справі, повірений зобов`язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Судом першої інстанції встановлено, що дочка позивача ОСОБА_2 на підставі довіреності батька від 20.08.2014 року відчужила належну останньому нерухомість 21 листопада 2014 року на загальну суму 36 604 грн.

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 пояснили, що ОСОБА_1 в кінці 2014 року вже був обізнаний про продаж будинку в АДРЕСА_1 та розповідав свідкам як розпорядився коштами.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що у березні 2015 року возив позивача у лікарняні заклади на прохання доньки ОСОБА_11 і ОСОБА_1 йому розповідав, що лікується за кошти виручені від продажу будинку по АДРЕСА_1 .

Колегія суддів вважає такі докази належними та допустимими, оскільки показання свідків у суді ґрунтувались на поясненнях і повідомленнях самого ОСОБА_1 , який спілкуючись з ними, особисто розповідав про факт продажу будинку та земельних ділянок і розпорядження ним вирученими коштами.

Пояснення свідків узгоджуються з обставинами справи в цілому, оскільки ОСОБА_1 , надавши 20.08.2014 довіреність своїй дочці на вчинення певних дій щодо продажу житлового будинку та земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , не висував з цього приводу жодних претензій до неї аж до грудня 2018 року, пов`язавши заявлений позов з вимогами стосовно житлового будинку по АДРЕСА_2 , що вбачається із змісту позовної заяви та пояснень представників сторін в суді апеляційної інстанції. Тобто спір, що виник з приводу житлового будинку по АДРЕСА_2 , став підставою для позивача для пред`явлення цього позову.

Показаннями свідків достовірно встановлено ще один факт, а саме те, що про відчуження нерухомості ОСОБА_1 було відомо в кінці 2014 року, а з позовом до суду він звернувся у грудні 2018 року, що свідчить про пропуск позовної давності, про що заявлялось відповідачкою у судовому засіданні.

Водночас відповідачка наполягала на тому, що позов є необґрунтованим та просила відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

В абзаці 3 п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі №14 від 18.12.2009 року роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Встановивши, що позов не доведено, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в його задоволенні по суті, а не у зв`язку з пропуском позовної давності.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі щодо недопустимості доказів - показань свідків, які ґрунтуються на повідомленні іншої особи, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу з підстав наведених вище.

Посилання в апеляційній скарзі щодо порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки саме відповідачкою надавались докази на спростування позовних вимог ОСОБА_1 .

Поданий позивачем в ході розгляду справи судом першої інстанції лист відповідачки до нього не спростовує заперечень відповідачки проти позову, а навпаки підтверджує обставину отримання ним коштів від дочки у листопаді 2014 року, про що вказує ОСОБА_2 .

Посилання в апеляційній скарзі на дискримінацію позивача за ознакою інвалідності є безпідставним, оскільки позивач хоча і перебував на лікуванні у Любарському психоневрологічному інтернаті, проте у дієздатності не обмежений і інвалідність йому встановлена Новоград-Волинською міськміжрайМСЕК, а не психіатричною МСЕК м. Житомира.

Доводи в апеляційній скарзі, що при оцінці доказів суд виходив з припущення щодо впливу діагнозу позивача на його можливість адекватно сприймати ситуацію, зазначивши про можливу неправдивість показів ОСОБА_1 або про його часткову втрату пам`яті, на правильність висновків суду щодо недоведеності позову не впливають, оскільки саме по собі пояснення сторони у справі свідчить про спосіб захисту нею своїх прав, а не - про їх безумовну правдивість.

Із змісту документів, що містяться в матеріалах справи та які не стосуються предмету розгляду даного позову, можна зробити висновок, що між сторонами виникли спори щодо нерухомості по АДРЕСА_2 , аліментних платежах, які сторони не бажають врегулювати мирним шляхом, а натомість заявляють різні позови метою яких є не стільки вирішення спору як поглиблення конфліктної ситуації.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суду вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 08 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.07.2019.

Головуючий Судді