Постанова

від 18.07.2019 по справі 460/3095/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/4599/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Качмара В. Я., Ніколіна В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

суддя в 1-й інстанції - Комшелюк Т. О.,

час ухвалення рішення - 11.03.2013 року,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 11.03.2013 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» звернулося в суд з позовом до відповідачів - Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації № 942960/31245569 від 04 жовтня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 72 від 31 серпня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати ДФС України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкової накладної № 72 від 31 серпня 2018 року.

22 січня 2019 року позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення ним судових витрат, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 04 жовтня 2018 року №942960/31245569 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" від 31 серпня 2018 року №72 повністю. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" від 31 серпня 2018 року №72 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

28 лютого 2018 року ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» подало заяву про присудження на користь позивача додаткових судових витрат, пов`язаних із розглядом цій справи в сумі 3000 грн., про що повідомлено у судовму засіданні 27 лютого 2019 року.

Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року стягнено на користь ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у м. Києві судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що позивач не надав договір про надання правової допомоги, а подані позивачем документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.134 КАС України. Просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін з таких підстав.

Стягуючи судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приймаючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що такі документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи, а тому такі підлягають стягненню в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Ч.3 ст.134 КАС України передбачає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України.

Зокрема, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 цього Закону інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 жовтня 2018 року ТОВ «Торгова компанія «Дорсервіс» в особі директора ОСОБА_1 і Адвокатське об`єднання «ПРИЩЕПА І ПАРТНЕРИ» в особі голови ОСОБА_2 уклали договір про надання правової допомоги (а. с. 25-29 т. 2).

Предметом цього договору є надання юридичної допомоги клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в тому числі у процесі захисту прав та представництва інтересів Клієнта при оскарженні рішень Державної фіскальної служби України та її територіальних органів.

Також до матеріалів справи долучений акт приймання-передачі наданих послуг №21/01-1 від 21 січня 2019 року, рахунок на оплату послуг №21/01-1 від 21 січня 2019 року, додаткова угода №1 до Договору № 04/10/18 від 04 жовтня 2018 року, платіжне доручення № 1034 від 21 січня 2019 року на суму 10000грн, банківська виписка за період з 21 січня 2019 року по 21 січня 2019 року (а. с. 54-59 т.2).

Крім того, на підтвердження понесення витрат, пов`язаних із розглядом справи, долучений акт приймання-передачі наданих послуг №28/02-1 від 28 лютого 2019 року, рахунок на оплату послуг № 28/02-1 від 28 лютого 2019 року, платіжне доручення № 1194 від 28 лютого 2019 на суму 3000 грн, банківська виписка за період з 20 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року(а. с. 124-127 т.2).

Таким чином, в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Матеріалами справи стверджується факт дотримання позивачем вищевказаних вимог.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи, а тому такі підлягають стягненню в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат, понесених позивачем на професійну правову допомогу, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року у справі № 460/3095/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 19 липня 2019 року.