Постанова

від 18.07.2019 по справі 640/10716/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 640/10716/19 Головуючий суддя І інстанції Якуша Н. В.

Провадження № 22-ц/818/3762/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року, постановлену у складі судді Якуші Н.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Разом із позовом до канцелярії суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти заборону на відчуження 1/5 частки у праві власності на 2-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Заборонено будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження зазначеного нерухомого майна у будь-який спосіб, а саме: 1/5 частки у праві власності на 2-кімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бірючинський Е.О. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування скарги зазначено, що судом першої інстанції не було надано належну оцінку тому факту, що заявником до суду не було надано доказів існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Вказав, що забезпеченням позову порушуються права інших співвласників квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Послався на те, що заходи забезпечення не є співмірними заявленим позовним вимогам, які є завищеними з урахуванням відшкодування матеріальної шкоди страховою компанією. Вказав, що позивачем не надано доказів ухилення відповідача від компенсації шкоди.

Зазначив, що позивачем не викладено пропозицію щодо зустрічного забезпечення.

ОСОБА_3 надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останню просить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Вказала, що заборона відчуження накладена виключно на частку в майні, що належить відповідачеві, а тому права інших співвласників не порушено.

Зазначила, що частка в квартирі є єдиним майном відповідача, що свідчить про те, що у разі її відчуження позивача може бути позбавлено права на виконання рішення суду.

Послалась на те, що з часу проведення огляду транспортного засобу відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на компенсацію шкоди. Зауважила, що позиція представника відповідача, яку вона вважає такою, що свідчить про намір ухилитись від відшкодування шкоди, викладена у його відзиві на позов, копію якого вона додала.

ОСОБА_3 зауважила, що є правом суду, а не обов`язком вимагати зустрічного забезпечення.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

На адресу Харківського апеляційного суду 18.07.2019 від представника ОСОБА_1 - адвоката Бірючинського Е.О. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності у зв`язку із його зайнятістю у розгляді іншої кримінальної справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що в провадження Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що за результатами дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05.04.2019 року о 15 год. 20 хв., за участі ОСОБА_1 та позивача, було пошкоджено автомобіль Hyundai Accent 1.4 , р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 . За постановою Київського районного суду м. Харкова винним у вищезазначеному ДТП було визнано ОСОБА_1 та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Hyundai Accent 1.4 , р.н. НОМЕР_1 в результаті пошкодження його при ДТП складає 191032,04 грн. Враховуючи майбутнє здійснення часткової оплати цієї шкоди за рахунок страхової компанії Еталон , позивач просить суд стягнути з відповідача частку матеріальної шкоди у розмірі 91032, 04 грн., витрати на проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 1560 грн., витрати на проведення оцінювання та стоянки автомобіля у офіційного дилера у розмірі 1605,00 грн., моральну шкоду у розмірі 30000 грн., а всього 124197,04 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_3 зазначила, що розмір шкоди, яка була завдана неправомірними діями ОСОБА_1 автомобілю, який належить їй на праві власності є достатньо великою, а тому є обґрунтоване припущення того, що в разі продажу нерухомого майна, яке належить відповідачу на праві власності, буде утруднено або зробиться взагалі неможливим виконання рішення суду.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції свої висновки обґрунтував тим, що виходячи з об`єкту, на який позивач просить накласти арешт на час розгляду справи, суд, дослідивши матеріали справи, що підтверджують право власності відповідача на 1/5 частку у праві власності на 2-кімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відсутність у його власності будь-якого рухомого майна, про що свідчить відповідь з Регіонального сервісного центру в Харківській області від 23.05.2019 року, існують підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості накладення арешту на спірне майно з огляду на наступне.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно приписів п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У ч. 1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено судам, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

У п. 4 цієї Постанови зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно зі ст. 154 ЦПК України:

1. Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

2. Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

3. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Так, відповідачем не заперечується в апеляційній скарзі, що між учасниками справи дійсно виник спір про відшкодування майнової шкоди, який має грошовий вимір.

Колегія суддів відхиляє доводи скарги про те, що позивачем не було доведено обґрунтованої вірогідності утруднення виконання імовірного рішення суду, оскільки відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України, що у нього є реальна можливість відшкодувати завдану шкоду.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.

У статті 11 ЦПК України надано визначення пропорційності у цивільному судочинстві, згідно до якого суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Посилання відповідача на те, що вжитими заходами забезпечення позову порушуються права інших співвласників майна є безпідставними, оскілки заборона відчуження на відміну від арешту не виключає можливості використовувати обтяжене майно, а тому за відсутності наміру відчуження суттєво не впливає на обсяг прав володільців.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи ОСОБА_1 про неспівмірність вжитих заходів забезпечення позову заявленому предмету спору.

Так, з урахуванням принципу диспозитивності, позивач самостійно в позовній заяві визначає ціну позову та аргументує її.

ОСОБА_3 визначено суму спору з урахуванням передбачуваного відшкодування шкоди за рахунок страхової виплати, а тому за відсутності даних про неспівмірну вартість 1/5 частки у праві власності на 2-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , такий довід скарги є неспроможним.

При цьому у справі відсутні передбачені у ст. 154 ЦПК України підстави для застосування зустрічного забезпечення, наведені з цього доводи скарги є необґрунтованими.

Таким чином, з урахуванням приписів п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 151 ЦПК України, з урахуванням змісту спору, про який зазначено у заяві про забезпечення позову, запропоновані заявником на розгляд суду засоби забезпечення позову суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову саме у вигладі заборони відчуження майна.

Доводами скарги такий висновок не спростовано.

Відповідно до ч. 4 ст.156 ЦПК України у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму.

З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було додержано норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 19 липня 2019 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії П.В. Кісь.

О.М. Хорошевський.