Рішення

від 15.07.2019 по справі 922/1589/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1589/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Міжгалузевої регіональної корпорації "Теплоенергія", м. Харків про стягнення 109343,79 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Головня Л.А.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Міжгалузевої регіональної корпорації "Теплоенергія" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за період з травня 2016 по квітень 2019 у сумі 88440,23 грн., 3% річних за період з 25.05.2016 по 24.05.2019 у сумі 20903,56 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.05.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.06.2019 о 10:10.

18.06.2019 відповідач надав до суду відзив на позов (вх. 14708), згідно з яким останній просив суд у позові відмовити, вказуючи, що позивач не є кредитором відповідача; основна заборгованість була списана; наказ суду не був переданий на примусове виконання на протязі 3 років, у зв`язку з чим сплив строк позовної давності по основному зобов`язанню.

У наданій позивачем відповіді на відзив (вх.№ 15864 від 01.07.2019) позивач зазначав, що згідно п.1.2. статуту Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" компанія є правонаступником реорганізованого Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"; відповідач помилково вважає, що позовна давність поширюється на вимоги про стягнення коштів за судовими рішеннями; наявна заборгованість не підлягає списанню.

18.06.2019 судом розгляд справи було відкладено на 15.07.2019 о 12:00.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні, надав заперечення на відповідь позивача на відзив (вх.№ 17007 від 15.07.2019).

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2009 по справі № 60/10-09 за позовом Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ) до Міжгалузевої регіональної корпорації "Теплоенергія" (м. Харків) про стягнення 5320137,02 грн., позов було задоволено частково в сумі 233412,94 грн., стягнуто з Міжгалузевої регіональної корпорації "Теплоенергія" на користь Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 233412,94 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1118,77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 5,18 грн.

При цьому, вказаним рішенням було встановлено наявність простроченої заборгованості Міжгалузевої регіональної корпорації "Теплоенергія" перед ДП "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в розмірі 233412,94 грн., яка виникла на підставі укладеного договору комісії №12/05-439 від 01.10.2005.

З КП "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що 22.04.2019 у справі № 60/10-09 було видано наказ на виконання рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2009, зі строком пред`явлення його до виконання у кредитні установи (державному виконавцю) до 23.04.2012.

З єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено наступне:

- постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 по справі № 60/10-09 рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2009 по справі № 60/10-09 залишено без змін;

- постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2009 по справі № 60/10-09 постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 та рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2009 у справі № 60/10-09 залишено без змін.

06.07.2011 між сторонами було укладено договір № 14/11-412 про припинення зобов`язання, відповідно до якого, зобов`язання за договором від 01.10.05 № 12/05-439, що підтверджене рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2009 у справі № 60/10-09, припинялось на загальну суму 2147,00 грн. (з них: 1023,05 грн. - основний борг, в.т.ч. ПДВ 20% - 170,51 грн., 1118,77 грн. - держмито, 5,18 грн. - ітз.).

Таким чином, як на підставу позову в даній справі № 922/1589/19 позивач посилається на те, що заборгованість, яка виникла у Міжгалузевої регіональної корпорації "Теплоенергія" на підставі договору комісії №12/05-439 від 01.10.2005 та стягнута згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2009 у справі № 60/10-09, з урахуванням договору № 14/11-412 про припинення зобов`язання від 06.07.2011, у розмірі 232389,89 грн. відповідачем станом на дату звернення позивача з даною позовною заявою до суду, погашена не була, у зв`язку з чим у позивача, як кредитора, виникло право на отримання від відповідача передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України сум інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на цю суму боргу, аж до повного виконання грошового зобов`язання. Враховуючи наявні грошові зобов`язання позивачем з посилання на ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 25.05.2016 по 24.05.2019 та інфляційних втрат за період з 01.05.2016 по 30.04.2019.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Доказів добровільного погашення відповідачем заборгованості, як і доказів звернення до останнього з вимогою про погашення такої заборгованості, позивачем до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, суд констатує, що виконання рішення суду нерозривно пов`язане відповідними діями з примусового виконання вказаного рішення.

Відповідно до приписів ст. 21 ЗУ "Про виконавче провадження" в редакції станом на 2009 рік були встановлені чітко визначені строки пред`явлення виконавчого документа до виконання, а саме було унормовано, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років, з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Згідно п. 1.2. статуту Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (нова редакція) від 2016 року компанія є правонаступником реорганізованого Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Проте, в матеріалах справи відсутні докази здійснення заміни позивача у справі № 60/10-09 - Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 32587579) на правонаступника - Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827).

Крім того, позивачем до матеріалів справи № 922/1589/19 не надано жодного доказу реалізації права наданого законом щодо звернення до виконавчої служби з метою пред`явлення наказу суду по справі № 60/10-09 для примусового виконання у строки визначені судом до 23 квітня 2012 року. Також, не надано доказів вчинення будь-яких дій протягом періоду з травня 2016 року по червень 2019 року направлених на стягнення вказаної заборгованості.

Таким чином, з наданих до матеріалів справи документів вбачається, що відповідачем не було реалізовано право на пред`явлення виконавчого документу, виданого у справі № 60/10-09, до виконавчої служби на виконання.

Згідно з положеннями статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Як унормовано в статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом з тим, у даному випадку позивачем жодними доказами не доведено прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, оскільки позивачем, як кредитором не надано доказів звернення ані до відповідача, ані до виконавчої служби у період за який нараховані інфляційні втрати та річні, що виключає можливість встановлення дійсного періоду прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, та, відповідно, застосування до останнього приписів ст. 625 ЦК України, а відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, як необґрунтованих та недоведених належними доказами.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що судом відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості, заява відповідача про застосування позовної давності підлягає відхиленню.

За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір, у зв`язку з відмовою в позові, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73-79, 86, 91, 120, 123, 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827).

Відповідач: Міжгалузева регіональна корпорація "Теплоенергія" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, ідентифікаційний код 31343118).

Повне рішення складено "22" липня 2019 р.

Суддя А.М. Буракова

справа № 922/1589/19