Рішення

від 16.07.2019 по справі 911/743/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/743/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богуславкомінвестсервіс", Київська область, м. Богуслав

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: В.М.Саранюк

від відповідача: Р.Г.Биліна

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України №14/4-421 від 18.03.2019 року (вх.№777/19 від 20.03.2019 року) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Богуславкомінвестсервіс (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу №2655/15-БО-17 від 23.02.2015 року у розмірі 1789864,66 грн., з яких 539953,88 грн. основного боргу, 795396,19 грн. пені, 82485,60 грн. 3% річних та 382028,99 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 25.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/743/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.04.2019 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 22.04.2019 року (вх. №8100/19 від 22.04.2019 року), в якому відповідач проти позову заперечує зазначаючи, що зобов`язання з оплати поставленого у лютому-квітні, жовтні та листопаді 2015 року природного газу виконані відповідачем повністю у строк до 01.08.2016 року. Зобов`язання з оплати природного газу, поставленого у грудні 2015 року виконані частково та станом на 19.03.2019 року заборгованість відповідача складає 308545,13 грн. Відповідач послався на те, що до подачі позивачем даного позову до суду відповідачем в рахунок погашення заборгованості за поставлений у грудні 2015 року природний газ було сплачено 231408,75 грн., що підтверджується наданими копіями платіжних доручень та банківських виписок, однак такі платежі не були враховані позивачем, що спричинило розбіжності у визначенні суми основного боргу. Крім того, відповідач вважає, що станом на 30.11.2016 року зобов`язання по оплаті природного газу, поставленого у грудні 2015 залишились непогашеними в частині сплати 586789,88 грн. і штрафні санкції підлягають нарахуванню саме на цю суму, а в решті нарахованих позивачем інфляційних втрат, 3% річних та неустойки слід відмовити, оскільки такі нарахування суперечать ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 року №1730-VІІІ.

Представником відповідача у судовому засіданні 23.04.2019 року подано клопотання про продовження строків підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 23.04.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 11.06.2019 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив №14/4-1362В від 06.05.2019 року (вх. №9009/19 від 08.05.2019 року).

Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2019 року повідомив, що позивачем сплачено суму основного боргу після відкриття провадження у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.06.2019 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року відкладено розгляд справи на 25.06.2019 року.

Ухвалою суду від 25.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/743/19 та призначено розгляд справи по суті на 16.07.2019 року.

До суду від позивача надійшли додаткові пояснення №14/4-22/8В від 15.07.2019 року (вх.№13812/19 від 16.07.2019 року).

Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2019 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.07.2019 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, а також, до оголошення судом про початок розгляду справи по суті подав додаткові пояснення б/н від 16.07.2019 року (вх. №13917/19 від 16.07.2019 року) та докази сплати частини заборгованості на суму 46281,75 грн. згідно графіку погашення заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до пояснень. Таким чином, відповідач зазначає, що станом на день розгляду спору заборгованість відповідача з оплати природного газу за грудень 2015 року складає 262263,38 грн.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 16.07.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (за договором - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Богуславкомінвестсервіс (за договором - покупець) 23.02.2015 року укладено Договір купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, продавець передає покупцеві з 01 лютого 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 819,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м): січень - 0; лютий - 223,0; березень - 148,0 (І кв. 371,0); квітень - 51,0; травень - 7,0; червень - 4,0; (ІІ кв. 62,0); липень - 4,0; серпень - 4,0; вересень - 5,0 (ІІІ кв. 13,0); жовтень - 79,0; листопад - 136,0; грудень - 158,0 (IV кв. 373,0).

Обсяги газу, що планується передати за цим Договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п. 2.1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, продавець передає покупцю у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Згідно п.п. 3.3.,3.4. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку гаду покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленою печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п. п. 5.1., 5.2. Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 5700,00 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою -20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6180,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1236,14 грн., всього з ПДВ - 7416,84 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.5.5. Договору).

У п. 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до розділу 11 Договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 лютого 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами №1 від 10.03.2015 року, №5 від 15.04.2015 року, №3 від 15.05.2015 року, №4 від 05.05.2015 року до Договору сторони погодили внести зміни до п. 5.2. Договору щодо ціни газу за 1000 куб.м. та тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами.

Додатковою угодою №5 від 15.10.2015 року до Договору сторони погодили внести зміни в п.п. 5.1., 5.2., 5.3. щодо ціни газу за 1000 куб.м. та тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, а також до п. 10.3. Договору.

Додатковою угодою №6 від 22.10.2015 року до Договору сторони погодили внести зміни в п.п. 5.2., щодо ціни газу за 1000 куб.м. та тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, а також до п. 3.4. Договору щодо порядку та умов передачі газу та доповнити статтю 5 Ціна газу пунктом 5.6. У разі погашення покупцем заборгованості перед продавцем за природний газ, використаний в попередніх періодах, покупець звертається до продавця з приводу перегляду умов пункту 5.2. на наступний місяць відповідно до інформації щодо цін, розміщеної на сайті продавця .

Додатковою угодою №7 від 02.11.2015 року до Договору сторони погодили внести зміни в п. 6.3. Договору щодо порядку та умов проведення розрахунків, виклавши такий пункт в редакції, зазначеній в Додатковій угоді.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3782730,88 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 28.02.2015 року за лютий 2015 року на суму 989376,78 грн., від 31.03.2015 року за березень 2015 року на суму 720422,83 грн., від 30.04.2015 року за квітень 2015 на суму 176154,80 грн., від 31.10.2015 року за жовтень 2015 року на суму 280749,12 грн., від 30.11.2015 року за листопад 2015 року на суму 733479,31 грн., від 31.12.2015 року за грудень 2015 року на суму 882548,04 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання зі своєчасної та повної оплати отриманого у 2015 році природного газу виконав частково та з порушенням встановлених Договором строків оплати, що підтверджується довідкою по операціям з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року. Тому, позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ станом на день звернення до суду з позовом становить 539953,88 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду здійснено оплату основного боргу у сумі 231408,75 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №264 від 23.01.2019 року, №324 від 13.02.2019 року, №354 від 21.02.2019 року, №380 від 01.03.2019 року та виписками по рахунку за 04.01.2018 року, 14.02.2018 року, 04.04.2018 року,17.04.2018 року, 27.04.2018 року, 06.11.2018 року, 05.12.2018 року та не заперечувалось позивачем під час розгляду справи та про що також зазначено в додаткових письмових поясненнях позивача №14/4-22/8В від 15.07.2019 року.

Таким чином, станом на день звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідача з оплати поставленого у грудні 2015 році природного газу складала 293117,88 грн., що не заперечувалось позивачем під час розгляду справи.

Крім того, в процесі розгляду справи відповідачем здійснено оплату основного боргу у сумі 46281,75 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №540 від 19.06.2019 року, №502 від 16.05.2019 року, №581 від 15.07.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 46281,75 грн., сплаченого під час розгляду справи у зв`язку з відсутністю предмету спору та про відмову у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у сумі 231408,75 грн., оскільки такий борг був відсутній до відкриття провадження у справі.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений у грудні 2015 року природний газ станом на день розгляду справи складає 262263,38 грн.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач взяті на себе зобов`язання зі своєчасної оплати отриманого у 2015 році природного газу виконав частково, позивач просить стягнути з відповідача 785396,19 грн. пені, 82485,60 грн. 3% річних та 382028,99 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо за загальний період з 17.03.2015 року по 31.12.2017 року згідно виконаного ним розрахунку.

03.11.2016 року прийнято Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі - Закон), який набрав чинності 30.11.2016 року.

Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ст.ст. 1, 2 вказаного Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Дія Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 1.2. Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем зобов`язання по оплаті природного газу, поставленого впродовж лютого - квітня, жовтня - листопада 2015 року виконані до 01.08.2016 року на суму 2900182,84 грн., тобто до набрання чинності відповідним Законом, тому, нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти, згідно ч.3 ст. 7 вказаного Закону, підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом.

Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Зі змісту ст.ст. 4, 5, 6 вказаного Закону вбачається, що до реєстру включаються вимоги саме за заборгованістю, у той час як ч. 3 ст. 7 вказаного Закону визначає, що на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відтак, до заборгованості, що виникла і погашена до набрання чинності відповідним Законом, не можуть бути застосовані передбачені таким Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Таким чином, виконання ч. 3 ст. 7 Закону не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Отже, застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 29.01.2018 року у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 року у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 року у справі №908/3211/16, від 22.02.2018 року у справі №922/4355/14, від 24.04.2018 року у справі №914/3118/16, від 26.04.2018 року у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 року у справі №914/102/17, від 16.04.2018 року у справі №905/375/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із матеріалів справи, заявлені до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеня були нараховані позивачем на заборгованість, яку відповідач погасив до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії , а саме, останній платіж був здійснений відповідачем 01.08.2016 року.

Враховуючи, що заборгованість за поставлений природний газ впродовж лютого - квітня, жовтня - листопада 2015 року була оплачена в повному обсязі, а тому нараховані позивачем пеня, 3% річних та інфляційні втрати за відповідні періоди на загальну суму 858143,63 грн. підлягають списанню згідно ч. 3 ст. 7 Закону, у зв`язку з чим, нарахування позивачем цих сум є безпідставним та необґрунтованим.

Станом на 30.11.2016 року інша частина боргу, а саме, зобов`язання у сумі 882548,04 грн. по оплаті природного газу, поставленого позивачем у грудні 2015 року виконано відповідачем частково, тобто після набрання чинності Закону, що підтверджується банківськими виписками, копії яких долучено до матеріалів справи та залишились непогашеними в частині сплати 586789,88 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, суд вважає, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням положення ч. 3 ст. 7 Закону, слід здійснювати на заборгованість відповідача у сумі 586789,88 грн., яка не була погашена станом на 30.11.2016 року.

Відповідально до вірного розрахунку, зробленого судом розмір пені нарахованої на заборгованість відповідача у сумі 586789,88 грн. з урахуванням часткових оплат за період з 15.01.2016 року по 22.01.2018 року складає 117726,72 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вірного розрахунку, зробленого судом, розмір 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 586789,88 грн., з урахуванням часткових оплат за період з 15.01.2016 року по 22.01.2018 року, складає 35440,30 грн. і є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача. Розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 586789,88 грн., з урахуванням часткових оплат за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, складає 94561,73 грн. і є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Решта нарахованих позивачем сум, а саме: пені - 59337,49 грн., 3% річних - 6086,54 грн. та інфляційних втрат - 78614,37 грн. підлягають списанню згідно ч. 3 ст. 7 Закону, у зв`язку з чим, нарахування позивачем цих сум є безпідставним та необґрунтованим.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Товариства з обмеженою відповідальністю Богуславкомінвестсервіс про стягнення 1789864,66 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Богуславкомінвестсервіс (09701, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Миколаївська, буд. 121, код ЄДРПОУ 37964291) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 262263 (двісті шістдесят дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 38 коп. основного боргу, 117726 (сто сімнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 72 коп. пені, 35440 (тридцять п`ять тисяч чотириста сорок) грн. 30 коп. 3% річних, 94561 (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот шістдесят одну) грн. 73 коп. інфляційних втрат та 7649 (сім тисяч шістсот сорок дев`ять) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В частині стягнення 46281,75 грн. провадження у справі закрити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.07.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць