Постанова

від 28.11.2019 по справі 911/743/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2019 р. Справа№ 911/743/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Яковлєва М.Л.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Піун С.П. за довіреністю від 17.05.2019;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

на рішення господарського суду Київської області від 16.07.2019 (повний текст складено 22.07.2019)

у справі №911/743/19 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богуславкомінвестсервіс"

про стягнення 1 789 864,66 грн.,

УСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (наразі перейменоване на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богуславкомінвестсервіс" (далі - відповідач) про стягнення 1 789 864,66 грн., з яких 539 953,88 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 795 396,19 грн. пені, 82 485,60 грн. 3% річних та 382 028,99 грн. інфляційних втрат коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу №2655/15-БО-17 від 23.02.2015 в частині оплати природного газу, поставленого відповідачу у період лютого - грудня 2015 року.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що зобов`язання з оплати поставленого у лютому-квітні, жовтні та листопаді 2015 року природного газу виконані відповідачем повністю у строк до 01.08.2016 року. Зобов`язання з оплати природного газу, поставленого у грудні 2015 року, виконані частково та станом на 19.03.2019 року борг відповідача складає 308545,13 грн. Відповідач послався на те, що до звернення з даним позовом до суду відповідачем в рахунок погашення заборгованості за поставлений у грудні 2015 року природний газ було сплачено 231408,75 грн., що підтверджується наданими копіями платіжних доручень та банківських виписок, проте, ці платежі не були враховані позивачем, що спричинило розбіжності у визначенні суми основного боргу. Крім того, відповідач вважає, що станом на 30.11.2016 року зобов`язання з оплати природного газу, поставленого у грудні 2015 року, залишились непогашеними в частині сплати 586789,88 грн., і штрафні санкції підлягають нарахуванню саме на цю суму, а в решті нарахованих позивачем інфляційних втрат, 3% річних та неустойки слід відмовити, оскільки ці нарахування підлягають списанню.

Рішенням господарського суду Київської області від 16 липня 2019 року позов задоволено частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Богуславкомінвестсервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 262263 грн. 38 коп. основного боргу, 117726 грн. 72 коп. пені, 35440 грн. 30 коп. - 3% річних, 94561 грн. 73 коп. інфляційних втрат та 7649 грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

У частині стягнення 46281,75 грн. провадження у справі закрито.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у позові та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 667 669,47грн., 3% річних в розмірі 47045,30грн. та 287 467,26 грн. втрат коштів від інфляції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач був включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості лише 29.05.2019, а тому положення ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на відповідача не поширюються, отже, позивачем правомірно нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Крім цього, станом на 30.11.2016 відповідач мав непогашену заборгованість перед позивачем, тому застосування положень ч.3 ст. 7 зазначеного Закону є неможливим.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду, однак не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу та не направив представника у судове засідання.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богуславкомінвестсервіс", як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01 лютого 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 819,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м): січень - 0; лютий - 223,0; березень - 148,0 (І кв. 371,0); квітень - 51,0; травень - 7,0; червень - 4,0; (ІІ кв. 62,0); липень - 4,0; серпень - 4,0; вересень - 5,0 (ІІІ кв. 13,0); жовтень - 79,0; листопад - 136,0; грудень - 158,0 (IV кв. 373,0).

Обсяги газу, що планується передати за цим Договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п. 2.1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, продавець передає покупцю у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Згідно п.п. 3.3,3.4 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленою печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п. п. 5.1, 5.2 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 5700,00 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою -20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6180,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1236,14 грн., всього з ПДВ - 7416,84 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.5.5 Договору).

У п. 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до розділу 11 Договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 лютого 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами №1 від 10.03.2015 року, №5 від 15.04.2015 року, №3 від 15.05.2015 року, №4 від 05.05.2015 року до Договору сторони погодили внести зміни до п. 5.2 Договору щодо ціни газу за 1000 куб.м. та тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами.

Додатковою угодою №5 від 15.10.2015 року до Договору сторони погодили внести зміни в п.п. 5.1, 5.2, 5.3 щодо ціни газу за 1000 куб.м. та тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, а також до п. 10.3 Договору.

Додатковою угодою №6 від 22.10.2015 року до Договору сторони погодили внести зміни в п.п. 5.2, щодо ціни газу за 1000 куб.м. та тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, а також до п. 3.4 Договору щодо порядку та умов передачі газу та доповнити статтю 5 "Ціна газу" пунктом 5.6 "У разі погашення покупцем заборгованості перед продавцем за природний газ, використаний в попередніх періодах, покупець звертається до продавця з приводу перегляду умов пункту 5.2 на наступний місяць відповідно до інформації щодо цін, розміщеної на сайті продавця".

Додатковою угодою №7 від 02.11.2015 року до Договору сторони погодили внести зміни в п. 6.3 Договору щодо порядку та умов проведення розрахунків, виклавши такий пункт в редакції, зазначеній в Додатковій угоді.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

На виконання умов Договору у період лютого-грудня 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 782 730,88грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 28.02.2015 року за лютий 2015 року на суму 989376,78 грн., від 31.03.2015 року за березень 2015 року на суму 720422,83 грн., від 30.04.2015 року за квітень 2015 на суму 176154,80 грн., від 31.10.2015 року за жовтень 2015 року на суму 280749,12 грн., від 30.11.2015 року за листопад 2015 року на суму 733479,31 грн., від 31.12.2015 року за грудень 2015 року на суму 882548,04 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Однак, в порушення умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання зі своєчасної та повної оплати отриманого у 2015 році природного газу виконав не у повному обсязі та з порушенням встановлених Договором строків оплати, що підтверджується довідкою по операціям з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

Тому, за доводами позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ станом на день звернення до суду з позовом (18 березня 2019 року) становила 539 953,88 грн.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 539 953,88 грн. основного боргу, а також 795 396,19 грн. пені, 82 485,60 грн. - 3% річних та 382 028,99грн. інфляційних втрат коштів, нарахованих по кожному акту окремо за загальний період з 17.03.2015 року по 31.12.2017 року, з врахуванням здійснених відповідачем платежів.

Однак, судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду здійснено оплату основного боргу у сумі 231 408,75 грн., які не були враховані позивачем у розрахунку боргу, що підтверджується платіжними дорученнями №264 від 23.01.2019 року, №324 від 13.02.2019 року, №354 від 21.02.2019 року, №380 від 01.03.2019 року та виписками по рахунку за 04.01.2018 року, 14.02.2018 року, 04.04.2018 року,17.04.2018 року, 27.04.2018 року, 06.11.2018 року, 05.12.2018 року та не заперечувалось позивачем під час розгляду справи та про що також зазначено в додаткових письмових поясненнях позивача №14/4-22/8В від 15.07.2019 року.

Отже, станом на день звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідача з оплати поставленого у грудні 2015 році природного газу складала 308 545,13 грн.

Крім того, у процесі розгляду справи відповідачем здійснено оплату основного боргу у сумі 46281,75 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №540 від 19.06.2019 року, №502 від 16.05.2019 року, №581 від 15.07.2019 року.

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 262263 грн. 38 коп. основного боргу, 117726 грн. 72 коп. пені, 35440 грн. 30 коп. - 3% річних, 94561 грн. 73 коп. інфляційних втрат.

У частині стягнення 46281,75 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмету спору. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки частина основного боргу була сплачена до звернення з позовом, а пеня в розмірі 667 669,47 грн., 3% річних в розмірі 47045,30 грн. та 287 467,26 грн. інфляційних втрат коштів підлягають списанню згідно положень ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки вони нараховані на суму боргу, яка була сплачена до набрання чинності цим законом.

Позивач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 667 669,47 грн., 3% річних в розмірі 47045,30 грн. та 287 467,26грн. інфляційних втрат коштів.

Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права в частині задоволених позовних вимог та в частині закриття провадження у справі, апеляційний господарський суд встановив, що судом першої інстанції норми процесуального права не порушені, а норми матеріального права застосовані правильно, тому відсутні підстави для скасування судового рішення в цій частині.

Щодо оскаржуваної частини рішення суду, то Північний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу №2655/15-БО-17 від 23.02.2015, який за своєю правовою природою є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був чинним і обов`язковим для сторін.

Договір купівлі-продажу також відповідає вимогам статті 714 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частин 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 3 782 730,88 грн., а відповідачем станом на день подання позову здійснено оплату лише на загальну суму 3 474 185,75 грн., при цьому відповідач платежі здійснював з порушенням встановлених строків.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім цього, у сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У зв`язку із порушенням строків оплати позивачем, на підставі наведених норм ЦК України, ГК України та умов договору купівлі-продажу, нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 785396,19 грн. пені, 82485,60 грн. - 3% річних та 382028,99 грн. інфляційних втрат коштів, нарахованих на заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо за загальний період з 17.03.2015 року по 31.12.2017 року згідно доданого до позову розрахунку.

Однак, 30 листопада 2016 року набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно норм ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов пункту 1.2 Договору купівлі-продажу газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідач мав ліценцію серії АЕ №179812 від 23.10.2012 на виробництво теплової енергії зі строком дії з 15.10.2012 по 15.10.2017.

Отже, за встановлених обставин відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, а придбаний газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії.

Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

З наведених норм вбачається, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості (проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості) необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів.

Разом з тим, частиною 3 статті 7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто, до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування її приписів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день набрання чинності вказаним Законом (30.11.2016) відповідачем було сплачено 3 195 941,00 грн. основного боргу, а заборгованість становила 586 789,88 грн., отже, на відповідача поширювалась дія Закону в частині сплаченої ним заборгованості, тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нараховані позивачем суми пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, сплачену до 30.11.2016, не підлягають стягненню з відповідача згідно з ч. 3 ст. 7 Закону.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційним господарським судом, з огляду положення статті 236 ГПК України, при розгляді даної справи враховані висновки Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", які викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №925/105/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі №905/299/18, від 05.08.2019 у справі №927/934/18.

Таким чином, місцевий господарський суд зробив юридично вірний висновок про те, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, з врахуванням положення ч. 3 ст. 7 Закону, слід здійснювати на заборгованість відповідача у сумі 586789,88 грн., яка не була погашена станом на 30.11.2016 року, що становить 117726 грн. 72 коп. пені, 35440 грн. 30 коп. - 3% річних, 94561 грн. 73 коп. інфляційних втрат, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Перевіривши наведений у рішенні суду розрахунок, суд апеляційної інстанції вважає його арифметично та методологічно вірним.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16 липня 2019 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.12.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Л. Яковлєв

Г.П. Коробенко