Постанова

від 16.07.2019 по справі 642/1512/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року

м. Харків

справа № 642/1512/18-ц

провадження № 22ц/818/1500/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Колтунової А.І., Маміної О.В.,

за участю секретаря - Колосовської А.Р.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2018 року в складі судді Шрамко Л.Л.

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договорів позики недійсними, який у подальшому уточнив.

Позовна заява мотивована тим, що у квітні 2015 року він познайомився з ОСОБА_4 , який представився менеджером по збуту фірми Юг-Контракт Харків та запропонував йому, як приватному підприємцю, співпрацювати з ним та його директором ОСОБА_3 .

Між ним як покупцем у якості фізичної особи-підприємця та постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю Інлай в особі директора ОСОБА_3 14 квітня 2015 року укладено договір поставки товару, відповідно до якого покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 21 календарного дня з дати поставки товару постачальником. Оплата, за згодою сторін, може бути здійснена шляхом часткової попередньої оплати.

Вказав, що на той момент з ОСОБА_3 особисто знайомий не був, всі документи приносив і підписував ОСОБА_4

21 квітня 2015 року ОСОБА_4 запропонував взяти товари на реалізацію з відстрочкою платежу, але для додаткового забезпечення та гарантії подальшої оплати попросив написати розписку на ім`я ОСОБА_3 , тільки не як на директора Товариства з обмеженою відповідальністю Інлай , а як на приватну особу, пояснивши, що у них на фірмі це звична практика.

Зазначив, що ОСОБА_4 запевнив його, що розписка потрібна виключно для гарантії їх розрахунків й буде знаходитися у ОСОБА_3 , та ним ніде використовуватися не буде, на що він погодився, не вбачаючи в цьому ніякого злого умислу.

Вказав, що в той же день ОСОБА_4 приніс зразок, згідно якого він написав розписку на ім`я ОСОБА_3 про безвідсоткову позику у розмірі 10 000,00 доларів США строком до 11 травня 2015 року (21 день), оригінал якої віддав ОСОБА_4 , залишивши собі її копію.

Вказав, що свої зобов`язання він виконав вчасно, але розписку не забрав.

У подальшому він деякий час співпрацював з вказаними фірмами, отримуючи товарно-матеріальні цінності та розраховуючись за них.

Зазначив, що 15 грудня 2015 року ОСОБА_4 знову запропонував взяти товар для продажу під свята, та написати розписку для гарантії оплати, сказавши, що це умова директора ОСОБА_3 .

Вказав, що він погодився, знову написав розписку на ім`я ОСОБА_3 про отримання безвідсоткової позики на суму 10 000,00 доларів США на строк до 04 січня 2016 року (21 день), її оригінал віддав ОСОБА_4 , який сказав, що оригінали розписок віддає ОСОБА_3 .

Зазначив, що свої зобов`язання він виконав вчасно, але розписку не забрав, не надавши цьому належної уваги.

Вказав, що під час написання обох розписок були присутні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які можуть підтвердити факт того, що розписки були написані ним без фактичного отримання грошових коштів.

Зазначив, що написав обидві розписки під впливом обману і вони є безгрошовими.

Вказав, що про листування щодо виконання договору поставки між ним та товариством свідчать, зокрема, низка електронних листів від працівників Товариства з обмеженою відповідальністю Інлай , що користується торговою назвою ЮК , Юг-Контракт , а саме, ОСОБА_4 від 08 червня 2015 року, ОСОБА_7 від 27 липня 2015 року та доданий до листа акт звірки взаєморозрахунків № 182 від 27 липня 2015 року та 02 лютого 2017 року з додатком.

Вказав, що у березні 2017 року до нього на роботу прийшов чоловік, який представився ОСОБА_3 - директором фірми Юг-Контракт Харків та Інлай , та заявив, що він винен йому особисто 10 000,00 доларів США. Позивач відповів, що розрахувався повністю ще в 2015 році, всі гроші за товар передав ОСОБА_4 , який діяв від його імені, проте ОСОБА_3 з цим не погодився та зазначив, що має оригінали обох вищевказаних розписок.

Просив визнати недійсним договір позики, укладений в усній формі між ним та ОСОБА_3 , відповідно до якого ним була видана розписка 21 квітня 2015 року на суму позики у розмірі 10 000,00 доларів США зі строком повернення боргу до 11 травня 2015 року; визнати недійсним договір позики, укладений в усній формі між ним та ОСОБА_3 , відповідно до якого ним була видана розписка 15 грудня 2015 року на суму позики у розмірі 10 000,00 доларів США зі строком повернення боргу до 04 січня 2016 року; стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2018 року, у якому ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 31 січня 2019 року виправлено описку, у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не задовольнив його клопотання щодо витребування доказів, виклик свідків; не надав можливості встановити осіб, які були учасниками правовідносин, що призвели до складання розписок без отримання коштів.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду - скасувати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду жодних достовірних, належних та допустимих доказів на підтвердження його доводів про те, що оспорювані договори позики укладено внаслідок навмисного введення його іншою стороною договору в оману або внаслідок помилки, або за безгрошовості, на що він посилається.

Матеріали справи свідчать про те, що між ОСОБА_3 , як директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлай", та ОСОБА_1 як фізичною особою - підприємцем, 14 квітня 2015 року укладено договір поставки товару №140415-001. Пунктом 7.1. цього договору передбачено, що покупець повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 21 календарного дня з дати поставки товару. Оплата, за згодою сторін може бути здійснена шляхом 100% попередньої оплати або часткової попередньої оплати.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що розмір поставленого за цим договором товару і не оплаченого ним не може перевищувати суму 330 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

Додатком №1 до договору поставки передбачено асортимент товару та встановлено, що його загальна кількість визначається у грошовому виразі та дорівнює 3 960 000,00 грн. і є попередньою (а. с. 14).

Із акту звірки взаєморозрахунків №182, що не містить підписів сторін, вбачається, що сальдо заборгованості покупця на 27 липня 2015 року складає 113 356,73 грн. (а. с. 17).

Між ОСОБА_1 та менеджером компанії Юг-Контракт ОСОБА_8 , а також ОСОБА_9 відбувалось листування в електронній формі щодо замовлення товару (а. с. 15, 16, 19).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю Інлай , що фактично розташовано за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, № 20, та користується торговою назвою ЮК , Юг-Контракт відомостей про те, чи працює або працював у товаристві ОСОБА_4 , ОСОБА_10 . Якщо так, то повідомити повне прізвище, ім`я, по батькові зазначених осіб з зазначенням повної дати народження, на яких посадах та у який час, та адресу мешкання вказаних осіб.

Однак, витребувані докази на виконання зазначеної ухвали на адресу суду не надійшли, направлена судом ухвала повернута з відміткою поштового відділення про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Інлай відсутнє за вказаною адресою.

В суді апеляційної інстанції позивач підтвердив, що між сторонами тривалий час існували договірні відносини, які пов`язані з реалізацією побутової техніки. Саме цей договір регулював ці відносини та визначив порядок поставки товару та розрахунків за товар, який поставлявся без попередньої оплати. Оплата за товар передбачалась не пізніше 21 календарного дня з дати поставки. Не заперечував проти існування цього договору і відповідач (а. с. 203).

На виконання вимог цього договору щодо оплати в майбутньому за поставлений товар між сторонами укладено дві розписки. Першу розписку укладено 21 квітня 2015 року на 10 000,00 доларів США строком на 21 день з дня поставки товару. Другу розписку укладено 15 грудня 2015 року на суму 10 000,00 доларів США строком на 21 день з дня поставки товару.

Ці розписки укладено в формі договору позики, однак, будь - яких грошових коштів ОСОБА_3 ОСОБА_1 не передавав.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник підтвердили, що ці розписки були гарантією того, що ОСОБА_1 розрахується з ОСОБА_3 саме на 21 календарний день після поставки товару, про що вказано як в пункті 7.1 договору, так і в розписках.

Той факт, що грошові кошти не передавались ОСОБА_1 підтвердив і ОСОБА_3 в своїх поясненнях від 03 червня 2019 року, де зазначив, що довіреностей чи інших доручень на отримання коштів, інших документів від ОСОБА_1 , передання товарно - матеріальних цінностей ОСОБА_1 він не видавав.

При цьому ОСОБА_3 не заперечував проти того, що ОСОБА_1 неодноразово приїздив до офісу Товариства з обмеженою відповідальністю Інлай з приводу поставки товару, спілкувався з ним.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно він неодноразово приїздив до офісу Товариства з обмеженою відповідальністю Інлай , спілкувався з ОСОБА_3 з приводу товару та повернення розписок від 21 квітня 2015 року та 15 грудня 2015 року у зв`язку з повною оплатою за товар.

Матеріали справи містять додаток до договору на поставку товару на суму 3 960 000,00 грн. № 182 від 27 липня 2015 року, що підтверджує інші договірні відносини, а не боргові.

В суді апеляційної інстанції були допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , які також підтвердили про існування між сторонами договірних відносин, пов`язаних з поставкою побутової, комп`ютерної техніки, фотоприладів тощо, а також пояснили, що така практика передачі товарно - матеріальних цінностей під розписки без передачі грошових коштів існувала між Товариством з обмеженою відповідальністю Інлай , яку очолював відповідач, як постачальником товару, та покупцями товару за договорами поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що відносини між сторонами мають договірний характер. Договором поставки та розписками передбачено оплата за поставлений товар на 21 календарний день після його поставки.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В письмових пояснень, які надані ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції, не спростовано існування між сторонами договірних правовідносин.

Частиною 1 статті 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Аналізуючи наведені норми права та обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що укладені між сторонами розписки приховували договірні відносини, пов`язані з поставкою товару та були гарантією оплати за поставлений товар.

Тобто, хоча форма та їх зміст містять всі ознаки договору позики, однак, вони є безгрошовими, оскільки коштів ОСОБА_1 від ОСОБА_3 не отримував.

Зазначене в письмових поясненнях ОСОБА_3 про те, що він не передавав ОСОБА_1 товарно - матеріальних цінностей є безпідставними, оскільки спростовується договором поставки, який не визнаний недійсним, його не розірвано; додатком до нього, в якому існує перелік поставленного ОСОБА_3 ОСОБА_1 товару. Всі документи підписані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Таким чином, укладені розписки не є борговими, оскільки, як вбачається з наданих матеріалів справи, пояснень свідків є гарантією оплати за поставлений товар.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув на зазначене уваги та дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставою відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 376 ЦПК України для скасування судового рішення.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_1 частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з змісту позову ОСОБА_1 він просив визнати договори позики, укладені в формі розписок недійсними, внаслідок навмисного введення його іншою стороною договору в оману або внаслідок помилки, або за безгрошовості.

Надані в матеріалах справи докази свідчать про те, що договори позики, укладені в формі розписок є недійсними на підставі частини 1 статті 1051 ЦК України.

Інші доводи та вимоги позову щодо їх укладення внаслідок навмисного введення його іншою стороною договору в оману або внаслідок помилки судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки системний аналіз цих статей, з урахуванням роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , дає підстави дійти висновку про те, що застосування вказаних статей є взаємовиключним, оскільки доведенню підлягають зовсім різні обставини при застосуванні тої чи іншої норми права, на яку посилається позивач як на підставу позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 22 березня 2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1384,40 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 2139, 60 грн. та в дохід держави - 1384, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір позики від 21 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у формі розписки на суму позики у розмірі 10 000,00 доларів США зі строком повернення боргу до 11 травня 2015 року.

Визнати недійсним договір позики від 15 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у формі розписки на суму позики у розмірі 10 000,00 доларів США зі строком повернення боргу до 04 січня 2016 року.

В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2139, 60 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 1384, 40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді А.І. Колтунова

О.В. Маміна

Повний текст постанови складено 22 липня 2019 року.