Рішення

від 27.06.2019 по справі 826/10766/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2019 року № 826/10766/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., за участю секретаря судових засідань Ксендзов А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Самей

до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської

ради (Київської міської державної адміністрації),

третя особа Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація,

Комунальне підприємство Київтранспарксервіс ,

Товариство з обмеженою відповідальністю АВТО ГРОМ

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Тимків Д.В., Дяченко С.М.,

від відповідача: Кравець В.В.,

від третьої особи 1: Матющенко О.М.,

від третьої особи 2: Шурда О.В. ,

від третьої особи 3: не прибув,

свідки: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 червня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Самей (далі-позивач/ТОВ Самей ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач/Департамент транспортної інфраструктури), треті особи: Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство Київтранспарксервіс , Товариство з обмеженою відповідальністю АВТО ГРОМ , в якій просить суд:

- визнати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради 21.03.2017 року, яким затверджено схему організації дорожнього руху за адресою: АДРЕСА_2 - недійсним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2018 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2019 року ухвалено перейти розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення прийняте відповідачем є протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства. Зокрема зазначає, що вказаним рішенням було затверджено схему дорожнього руху за адресою АДРЕСА_2, однак фактично вказана схема розповсюджується на адресу АДРЕСА_1 , відповідно до якої свою господарську діяльність здійснює позивач.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача та третіх осіб проти позову заперечували та просили суд відмовити в їх задоволенні, вважають, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

22.01.2001 року розпорядженням Харківської (в даний час Дарницької) районної державної адміністрації міста Києва № 19 було затверджено акт приймання в експлуатацію завершеного об`єкта будівництва підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю Самей є власником приміщень, що розташовані у підземній автостоянці за вказаною адресою та, разом з іншими власниками підземних гаражів володіє на праві спільної сумісної власності автостоянкою на 45 парковочних місць, які облаштовані на даху цих гаражів.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у 2002 році останній звернувся до Харківської (Дарницької) районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про влаштування автостоянки над підземним гаражем по АДРЕСА_1.

11.04.2002 р, розглянувши звернення позивача, Харківська ( Дарницька ) районна в місті Києві державна адміністрація листом № 1718/04 погодила влаштування автостоянки над вказаним підземним гаражем.

03.09.2004 р. відбулися загальні збори власників боксів підземних гаражів по АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом загальних зборів було прийнято рішення про надання позивачу згоди на створення автостоянки над гаражами та її подальшу експлуатацію.

На підставі вказаного дозволу Харківської ( Дарницької ) районної в місті Києві державної адміністрації та на підставі рішення загальних зборів власників боксів підземних гаражів позивач здійснив облаштування автостоянки по АДРЕСА_1, і в подальшому здійснював її обслуговування та експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві затверджений перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за Комунальним підприємством Київтранспарксервіс . До даного переліку включено майданчик по АДРЕСА_2, як спеціально обладнаний майданчик для паркування, на 45 машино місць.

21.03.2017 року Департаментом транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради затверджено схему організації дорожнього руху за адресою АДРЕСА_2.

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві КП Київтранспарксервіс визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.

Згідно з п. 268-1.1.2 ст. 268-1 Податкового кодексу України перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору. Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011р. №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві (таблиця №1 Додатку 5) був затверджений перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством Київтранспарксервіс , в тому числі паркувальний майданчик, розташований за адресою: АДРЕСА_2, в межах III територіальної зони паркування м. Києва.

Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Положеннями ст. 9 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 Про правила благоустрою м. Києва експлуатація паркувальних майданчиків здійснюється лише оператором або контрагентами, які уклали з оператором відповідні договори.

Згідно з пп. 17.3.2 п. 17.3 розділу XVII Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, особливість умов користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягає в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок.

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві (таблиця №1 Додатку 5) був затверджений перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством КП Київтранспарксервіс , в тому числі паркувальний майданчик, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

На момент розгляду справи, вищевказане рішення в частині закріплення адреси паркувального майданчику, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, не скасовано, не оскаржено у судовому порядку, а тому має законну силу. Тобто КП Київтранспарксервіс здійснює господарську діяльність з паркування на вказаній земельній ділянці на законних підставах, в тому числі укладення договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування.

Відповідно до п. 17.3.3 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 Про правила благоустрою м. Києва , оператор розробляє схеми організації дорожнього руху за погодженням з управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві (при розташуванні місць для паркування в межах червоних ліній міських вулиць і доріг), Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а в випадках необхідності їх розміщення:- в межах шляхопроводів, на тротуарах (при заниженні їх бордюрного каменя) - з комунальною корпорацією "Київавтодор";- в межах міжквартальних територій - з КП "УЖГ" або КП "ШЕУ" виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій);- на вулицях та в районі об`єктів відповідно постійного руху та відвідування осіб, яких охороняють відповідно до чинного законодавства, - з Управлінням державної охорони.

КП Київтранспарксервіс було розроблено та подано на затвердження до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) схему організації дорожнього руху на паркувальному майданчику, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, на підставі якої в подальшому було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування.

21.03.2017 року Департаментом транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради затверджено схему організації дорожнього руху за адресою АДРЕСА_2.

08.12.2017 КП Київтранспарксервіс та ТОВ АВТО ГРОМ укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/64, що розташовані за адресою АДРЕСА_2.

Однак, як зазначає позивач, фактично вказані місця паркування знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Самей" є власником приміщень, що розташовані у підземній автостоянці за вказаною адресою та, разом з іншими власниками підземних гаражів володіє на праві спільної сумісної власності автостоянкою на 45 парковочних місць, які облаштовані на даху цих гаражів.

На підставі дозволу Харківської (Дарницької) районної в місті Києві державної адміністрації та на підставі рішення загальних зборів власників боксів підземних гаражів позивач здійснив облаштування автостоянки по АДРЕСА_1, і в подальшому здійснював її обслуговування та експлуатацію.

Допитані в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пояснили, що вони є власниками підземних гаражів за адресою АДРЕСА_1 . На дахах їх гаражів була облаштована автостоянка, яка на даний час використовується ТОВ Авто Гром .

Суд, надавши оцінку показам свідків, приймає до уваги факти, що містять їх свідчення, пояснення яких не викликали у суду сумніву щодо їх достовірності, за відсутності даних про зацікавленість свідків щодо наслідків розгляду справи.

Також суд звертає увагу, що відповідно до листа від 31.08.2017 року №053105-2941 КП Київтранспарксервіс зазначено, що працівниками даного комунального підприємства було проведено обстеження на предмет відповідності його облаштування та розміщення за адресою: АДРЕСА_2. Внаслідок проведеної перевірки, було встановлено, що фактична та поштова адреса автостоянки по АДРЕСА_1 відрізняються від адреси закріпленої рішенням Київської міської ради №242/5629 від 23.06.2011 року. Також, зазначеним листом, Комунальне підприємство Київтранспарксервіс повідомило, що буде вжито необхідних заходів щодо усунення недоліків, розірвання договору з товариством з обмеженою відповідальністю МТР ГРУП .

У рішенні у справі Рисовський проти України (№ 29979/04) від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик їх помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Також зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен накладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку, що під час затвердження схеми організації дорожнього руху за адресою м. Київ, вул. А. Ахматової відповідач діяв з порушенням вимог законодавства України, не у межах та не у спосіб наданих йому повноважень.

За правилами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

На переконання суду, ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування акта індивідуальної дії.

Враховуючи наведене у сукупності, з огляду на те, що в прохальній частині позову ТОВ Самей просить визнати недійсним відповідне рішення, на думку суду, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними та скасування рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради від 21.03.2017 року, яким затверджено схему організації дорожнього руху за адресою АДРЕСА_2.

Так, оцінюючи оскаржувані дії та рішення, суд керується нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції №11 від 11.07.2018 року позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Самей (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 15-а, ЄДРПОУ 30580325) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.03.2017 року, яким затверджено схему організації дорожнього руху по вул. А. Ахматової, 15 в м. Києві.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Самей (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 15-а, ЄДРПОУ 30580325) судові витрати в сумі 1 762 (однієї тисячі сімсот шістдесят дві) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, ЄДРПОУ 37405284).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Повний текс рішення складено та підписано 19.07.2019 р.