Рішення

від 15.07.2019 по справі 911/512/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р. Справа № 911/512/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Садівницького товариства Воїн-2

до Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.М. та Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

Представники:

від позивача: Миколюк М.Д.

від відповідача 1: Вісляєв В.М., Кушніренко Ю.М.

від відповідача 2: Клокун Т.Г.

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про:

- визнання незаконним та скасування рішення 9 сесії 25 скликання Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 3/55 від 20.04.2007;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.08.2007, укладеного між Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю А.В.М. , посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Михальченко М.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 902;

- визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого 19.09.2007;

- скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю А.В.М. , посвідченої державним актом;

- витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.М. на користь Садівницького товариства Воїн-2 земельної ділянки площею 0,0879 га, кадастровий номер НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що рішення про продаж спірної земельної ділянки прийнято з порушенням земельного законодавства і вказана земельна ділянка вибула з володіння позивача без його волі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2019 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 04.04.2019 та витребувано у сторін певні документи.

27.03.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.М. надійшли заява б/н від 25.03.2019 (вх. № 6127/19 від 27.03.2019) про застосування строків позовної давності та відзив б/н від 25.03.2019 (вх. № 6128/19 від 27.03.2019) на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позову.

До господарського суду Київської області від відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.М. надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 6457/19 від 01.04.2019) про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

02.04.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 02.04.2019 (вх. № 6559/19 від 02.04.2019) про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні та зобов`язання відповідача 1 надати позивачу належної якості копії документів, що додані до його відзиву на позов.

До господарського суду Київської області від відповідача 2 - Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надійшов відзив № 02-14/290 від 28.03.2019 (вх. № 6619/19 від 03.04.2019) на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позову та до якого додано заяву № 02-14/291 від 28.03.2019 про застосування строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2019, враховуючи неявку в судове засідання представника позивача та заявленими ним клопотання б/н від 02.04.2019 (вх. № 6559/19 від 02.04.2019), розгляд даної справи у підготовчому засіданні відкладено на 25.04.2019.

12.04.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь б/н від 12.04.2019 (вх. № 7354/19 від 12.04.2019) на заяву про застосування строку позовної давності та на відзив на позовну заяву.

До господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшли клопотання б/н від 24.04.2019 (вх. № 8258/19 від 24.04.2019) про продовження строку розгляду справи та відкладення підготовчого засідання на іншу дату, а також заперечення б/н від 22.04.2019 (вх. № 8309/19 від 24.04.2019) на відповідь позивача на відзив.

25.04.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання № 02-14/368 від 25.04.2019 (вх. № 8353/19 від 25.04.2019) про залучення доказів до матеріалів справи.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 25.04.2019 подав клопотання б/н від 25.04.2019 (вх. № 8364/19 від 25.04.2019) та заявив про відкладення розгляду даної справи у підготовчому засіданні на іншу дату.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.

У судовому засіданні 25.04.2019 судом, в порядку ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 30.05.2019.

До господарського суду Київської області від відповідач 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.М. надійшли клопотання б/н від 22.05.2019, б/н від 29.05.2019 та б/н від 30.05.2019 (вх. № 10200/19 від 22.05.2019, вх. № 10801/19 від 29.05.2019 та вх. № 10873/19 від 30.05.2019) про долучення до матеріалів справи поданих доказів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2019 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 20.06.2019.

12.06.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 12.06.2019 (вх. № 11720/19 від 12.06.2019) про подання доказів та пояснень.

До господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 20.06.2019 (вх. № 12249/19 від 20.06.2019) про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2019, враховуючи основні принципи господарського судочинства щодо рівності сторін, диспозитивності та пропорційності, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, задля сприяння учасникам процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, задоволено клопотання позивача б/н від 12.06.2019 (вх. № 11720/19 від 12.06.2019) про подання доказів та пояснень, задоволено клопотання відповідач 1 б/н від 20.06.2019 (вх. № 12249/19 від 20.06.2019) про витребування доказів, витребувано у Державного підприємства Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва належним чином засвідчену копію витягу з Генерального плану с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області за 2007 рік щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та наявного на ній нерухомого майна, розгляд справи відкладено на 15.07.2019.

Присутній у судовому засіданні 15.07.2019 представник відповідача 1 подав клопотання б/н від 15.07.2019 (вх. № 13811/19 від 15.07.2019) про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 15.07.2019 підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представники відповідачів у судовому засіданні 15.07.2019 заперечили проти задоволення позову з підстав викладених у їх відзивах на позовну заяву.

У судовому засіданні 15.07.2019, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

З матеріалів справи вбачається, що у 1981 році Київському військовому округу видано Державний акт на право користування землею НОМЕР_3 , а саме на земельну ділянку площею 24,2 га для колективного садівництва.

19.02.1982 наказом № 8 заступника командувача військами Червонопрапорного Київського військового округу по будівництву та розквартируванню військ створено для військовослужбовців, працюючих у військових частинах, військово-навчальних закладах, підприємств та організацій Київського гарнізону Садівницьке товариство Радянський воїн-2 на земельній ділянці площею 25 га в районі с. Гореничі.

Рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області № 312 від 24.05.1982 Про реєстрацію статуту садового товариства Київського квартирно-експлуатаційного управління Червонопрапорного Київського військового округу вирішено: зареєструвати статут садового товариства, що організоване при Київському квартирно-експлуатаційному управлінні Київського Червонопрапорного військового округу під назвою Радянський воїн-2 ; Київському квартирно-експлуатаційному управлінню та управлінню садового товариства забезпечити дотримання вимог прийнятого статуту товариства; будівництво садових будинків розпочати після прийняття і видачі кожному члену товариства типового проекту будинку; згідно постанови Ради Міністрів № 151 від 06.02.1981 передати райвиконкому 10 % садових ділянок.

Позивач - Садівницьке товариство Воїн-2 , згідно його статуту, є правонаступником Садівницького товариства Радянський воїн-2 , яке було створено 19.02.1982 на земельній ділянці площею 24,2 га, наданій розпорядженням № 503-р від 15.08.1980 Ради Міністрів УРСР Київському військовому округу в постійне користування для організації колективного саду.

Рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 3/55 від 20.04.2007 вирішено продати у власність ТОВ А.В.М. земельну ділянку площею 1,2449 га для обслуговування виробничої бази, що розташована в межах села Стоянка, 21 км Житомирського шосе, № 7 за ціною 682 080, 71 грн. з оплатою у місячний термін усієї суми з дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, а також доручено сільському голові Гореницької сільської ради ОСОБА_1 укласти від імені ради договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, а також підписати інші необхідні для вчинення цієї угоди документи.

02.08.2007 між Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (продавець - відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю А.В.М. (покупець - відповідач 1) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами якого відповідач 2 у відповідності до Конституції України, Земельного кодексу України, Указу Президента України № 32-99 від 19.01.1999 Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення , згідно з рішенням 9 сесії 25 скликання Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 3/55 від 20.04.2007, продав, а відповідач 1 купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 1,2449 га (забудовані землі), що розташована на території Гореницької сільської ради в межах населеного пункту села Стоянка, 21 км Житомирського шосе, Києво-Святошинського району Київської області, під № сім, кадастрові номери: земельна ділянка № НОМЕР_4 площею 1,1570 га - НОМЕР_5 , земельна ділянка № НОМЕР_6 площею 0,0879 га - НОМЕР_2 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. та зареєстровано в реєстрі за № 902.

На підставі вищезазначеного договору 19.09.2007 відповідачу 1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , а саме на земельну ділянку площею 1,2449 га, що розташована у Києво-Святошинському районі, АДРЕСА_1 для обслуговування виробничої бази.

Позивач стверджує, що він є користувачем земельної ділянки площею 24,2 га згідно Державного акта на право користування землею Б НОМЕР_7 , в тому числі і земельної ділянки площею 0,0879 га, яка на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2007 без його волі була відчужена відповідачу 1, також позивач зазначає, що рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 3/55 від 20.04.2007 про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 1,2449 га прийнято з порушенням земельного законодавства, оскільки при його прийнятті порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки та право позивача на земельну ділянку площею 0,0879 га не було припинено в установленому законом порядку, у зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду.

Відповідачі, в свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджують, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке: земельна ділянка площею 0,0879 га з кадастровим номером НОМЕР_2 лише межує із земельною ділянкою позивача, але не є її частиною та на момент прийняття оспорюваного рішення не відносилася до земель садового товариства; в ЄДРПОУ відсутні відомості про те, що Садівницьке товариство Воїн-2 є правонаступником Садівницького товариства Радянський воїн-2 ; на момент прийняття оспорюваного рішення земельна ділянка загальною площею 1,2449 га перебувала у постійному користуванні відповідача 1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_8 від 09.10.2000 та на вказаній земельній ділянці знаходилося і знаходиться нерухоме майно, що належить відповідачу 1 на праві власності; позивач ще у 2000 році погодив відповідачу 1 межі земельної ділянки, в тому числі і земельної ділянки площею 0,0879 га. Крім того, відповідачами було заявлено про застосування строків позовної даності до спірних правовідносин.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування відповідно до законодавства, яке діє на момент такої передачі.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 та ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право постійного користування землею посвідчується державним актом на право користування (постійного користування) землею.

Пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статями 125 та 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України від 25.10.2001 держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Позивач стверджує, що він є користувачем земельної ділянки площею 24,2 га згідно Державного акта на право користування землею Б НОМЕР_7 , в тому числі і земельної ділянки площею 0,0879 га, яка на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2007 без його волі була відчужена відповідачу 1.

Разом з тим, відповідно до поданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, судом встановлено таке.

24.12.1999 між Відкритим акціонерним товариством Український головний проектно-вишукувальний і науково-дослідний інститут меліоративного та водогосподарського будівництва (скорочено - ВАТ Укрводпроект ) та Товариством з обмеженою відповідальністю А.В.М. укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ВАТ Укрводпроект продало, а відповідач 1 купив нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також обладнання.

На виконання умов вищезазначеного договору ВАТ Укрводпроект передало, а відповідач 1 прийняв нерухоме майно та обладнання, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , про що сторони склали акт здачі-приймання нерухомого майна від 28.12.1999.

Так, згідно акту здачі-приймання нерухомого майна від 28.12.1999 відповідач 1 отримав наступне нерухоме майно та обладнання: адміністративну будівлю, столярний цех, майстерню, цех, склад (літ. Б), склад (літ. Е), склад (літ. Г), склад (літ. Д), склад (літ. Ж), склад (літ. Л), прохідна, навіс, вбиральня, свердловина, башта , огорожа, станок фугувальний, агрегат зварювальний НДП-4002, ножиці ПСМ 2,5, електростанція ПЕС, пила механічна, вантуз, вантуз, молот ковш. пневм., молот ковш. пневм., ножиці, компресор, станок фрезерний, станок вертикально-фрез., станок токарно-винтор., станок токарно-шл., станок універсальний зат.

27.12.1999 між ВАТ Укрводпроект та Товариством з обмеженою відповідальністю А.В.М. , у зв`язку з тим, що Ремонтно-механічні майстерні , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 км Житомирського АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , є цілісним майновим комплексом , для збереження його функціонування, укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 24.12.1999, згідно якої ВАТ Укрводпроект продало, а відповідач 1 купив супутні споруди: дорога під`їзна, естакада для мийки машин, електромережа повітряна, каналізація, водопровід, тепломережа, благоустрій території.

01.06.2000 Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації видано відповідачу 1 реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які розташовані в АДРЕСА_1 , та придбані на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.1999, в тому числі на башню та свердловину, у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності відповідача 1 щодо вказаного нерухомого майна внесено 18.04.2019.

Таким чином, з вищезазначеного та наявних у справі документів вбачається, що відповідач 1 у 1999 році набув право власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, межі якої були встановлені та погоджені суміжними користувачами, в тому числі і позивачем, для виробничої бази НДІ Укрводпроект , що підтверджується актом установлення і погодження меж землекористування від 1996 року.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Судом встановлено, що у договорі купівлі-продажу від 24.12.1999 не визначено умов щодо земельної ділянки, на якій розміщене нерухоме майно.

Також судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність договірних правовідносин між колишнім власником нерухомого майна (ВАТ Укрводпроект ) і відповідачем 2 щодо користування земельною ділянкою, на якій розташовано це нерухоме майно, у матеріалах справи наявний лише акт установлення і погодження меж землекористування виробничої бази НДІ Укрводпроект від 1996 року.

Разом із тим, виходячи з положень ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990, ст. 377 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, статей 120, 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, вбачається, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Про визнання позивачем права користування спірною земельною ділянкою за відповідачем 1 свідчить і акт встановлення та погодження меж землекористування відповідачу 1, і відсутність протягом тривалого часу (з 2000 року) заперечень з боку позивача проти користування відповідачем 1 земельною ділянкою, на якій розташовано належне останньому нерухоме майно.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 1 з 2000 року вчинялися дії щодо встановлення, погодження та оформлення права користування земельною ділянкою, що знаходиться під придбаним ним нерухомим майном.

Так, відповідно до акту встановлення та погодження меж землекористування суміжними землекористувачами, в тому числі і позивачем, погоджено відповідачу 1 межі земельної ділянки під об`єктами нерухомості, а також відповідно до акту про передачу на зберігання встановлених межових знаків власнику (користувачу) земельної ділянки від 22.08.2000 межові знаки земельної ділянки встановлені та передані на зберігання землекористувачу - відповідачу 1.

Також, у 2000 році розроблено кадастровий план земельної ділянки загальною площею 1,2449 га (забудовані землі), що включає в себе земельну ділянку № НОМЕР_4 площею 1,1570 га та земельну ділянку № НОМЕР_6 площею 0,0879 га.

Рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 29/5 від 29.08.2000 Про затвердження технічної документації зі складання державного акта на право постійного користування землею ТОВ А.В.М. під виробничу базу на 21 км Житомирського шосе, 7 , враховуючи, що майно на земельній ділянці являється власністю ТОВ А.В.М ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 24.12.1999, вирішено: затвердити представлену технічну документацію зі складання державного акта на право постійного користування землею ТОВ А.В.М. ; вилучити із землекористування НДІ Укрводпроект земельну ділянку площею 1,2449 га забудованих земель (землі промисловості) та надати її ТОВ А.В.М. в постійне користування в існуючих межах без зміни цільового використання.

На підставі вищевказаного рішення 09.10.2000 відповідачу 1 видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_8 , а саме земельною ділянкою площею 1,2449 га в межах згідно з планом землекористування для обслуговування виробничої бази.

Відповідно до плану зовнішніх меж землекористування, що доданий до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_8 , земельна ділянка загальною площею 1,2449 га включає в себе земельну ділянку № НОМЕР_4 площею 1,1570 га та земельну ділянку № НОМЕР_6 площею 0,0879 га.

Рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 3/55 від 20.04.2007 вирішено продати у власність ТОВ А.В.М. земельну ділянку площею 1,2449 га для обслуговування виробничої бази, що розташована в межах села Стоянка, 21 км Житомирського АДРЕСА_4 , № 7 за ціною 682 080, 71 грн. з оплатою у місячний термін усієї суми з дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, а також доручено сільському голові Гореницької сільської ради ОСОБА_1 укласти від імені ради договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, а також підписати інші необхідні для вчинення цієї угоди документи.

02.08.2007 між Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (продавець - відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю А.В.М. (покупець - відповідач 1) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами якого відповідач 2 у відповідності до Конституції України, Земельного кодексу України, Указу Президента України № 32-99 від 19.01.1999 Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення , згідно з рішенням 9 сесії 25 скликання Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 3/55 від 20.04.2007, продав, а відповідач 1 купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 1,2449 га (забудовані землі), що розташована на території Гореницької сільської ради в межах населеного пункту села Стоянка, 21 км Житомирського шосе, Києво-Святошинського району Київської області, під № сім, кадастрові номери: земельна ділянка № НОМЕР_4 площею 1,1570 га - НОМЕР_5 , земельна ділянка № НОМЕР_6 площею 0,0879 га - НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 1 договору вказана земельна ділянка відноситься до земель промисловості та набувається відповідачем 1 у власність для обслуговування виробничої бази.

Згідно з п. 2 договору зазначена земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні відповідача 1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_8 , виданого Гореницькою сільською радою 09.10.2000 відповідно до рішення № 29/5 від 24.12.1999, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 386/10. На вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно (нежилі будівлі), належне відповідачу 1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на товарній біржі Українська біржа Десятинна 24.12.1999 за реєстраційним № 3928ю-Б/829 та в Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації 01.06.2000 у реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 70.

Також, у 2007 році Державним підприємством Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельні ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю А.В.М. для обслуговування виробничої бази згідно договору купівлі-продажу земельних ділянок в межах села Стоянка Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

На підставі вищезазначених договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.08.2007 та технічної документації із землеустрою 19.09.2007 відповідачу 2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , а саме на земельну ділянку площею 1,2449 га, що розташована у Києво АДРЕСА_6 Святошинському АДРЕСА_7 , АДРЕСА_1 для обслуговування виробничої бази, що включає в себе земельну ділянку № НОМЕР_4 площею 1,1570 га з кадастровим номером НОМЕР_5 та земельну ділянку № НОМЕР_6 площею 0,0879 га з кадастровим номером НОМЕР_2 .

22.09.2015 зареєстровано за відповідачем 1 право власності на земельну ділянку площею 0,0879 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 Гореницька АДРЕСА_1 , що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002928542019 від 27.03.2019, у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності відповідача 1 щодо вказаної земельної ділянки внесено 24.04.2019.

Таким чином, з вищезазначеного та наявних у матеріалах справи документів вбачається, що відповідач 1 починаючи з 2000 року користується земельною ділянкою загальною площею 1,2449 га, що включає в себе земельну ділянку № НОМЕР_4 площею 1,1570 га та земельну ділянку № НОМЕР_6 площею 0,0879 га, а також з 2000 року вчиняв постійні дії щодо оформлення права користування і в подальшому права власності на вказану земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які подаються сторонами повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, позивачем не доведено суду належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами того, що він є користувачем спірної земельної ділянки на підставі Державного акта на право користування землею НОМЕР_3 і що спірна земельна ділянка входить до складу земель площею 24,2 га, які надавалися позивачу у 1981 році згідно вказаного державного акту.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до наявних у матеріалах справи документів, а саме: п. 1 статуту Садівницького товариства Радянський воїн-2 від 10.09.1983, технічного завдання на розробку звіту з інвентаризації земельної ділянки Садівничого товариства Радянський воїн-2 , кадастрового плану земельної ділянки, що передається Садівничому товариству Радянський воїн-2 , листа відділу містобудування та архітектури Києво-Святошнської РДА № 86 від 29.05.2007, рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 15/6 від 24.07.1998, вбачається, що розмір земельної ділянки, що була надана позивачу згідно Державного акта на право користування землею Б НОМЕР_7 , змінювався і на даний час недоведеним є її загальна площа розміром 24,2 га.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

За змістом положень ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтями 203, 204, 215 Цивільного кодексу України встановлено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.12.1999, рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 29/5 від 29.08.2000 Про затвердження технічної документації зі складання державного акта на право постійного користування землею ТОВ А.В.М. , а також Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_8 від 09.10.2000 не оскаржувалися, доказів визнання їх недійсними сторонами не надано.

Щодо посилання позивача на те, що рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 3/55 від 20.04.2007 про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 1,2449 га прийнято з порушенням земельного законодавства, оскільки при його прийнятті порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки та право позивача на земельну ділянку площею 0,0879 га не було припинено в установленому законом порядку, суд зазначає таке.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що спірна земельна ділянка відноситься до земель промисловості, всі документи, які стосуються спірної земельної ділянки починаючи з 2000 року містять таку інформацію щодо спірної земельної ділянки: забудовані землі, землі для обслуговування виробничої бази, землі промисловості.

Будь-якої інформації та будь-яких доказів того, що цільове призначення спірної земельної ділянки змінювалося суду не надано.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки Києво-Святошнського районного відділу земельних ресурсів № 24862 від 12.12.2006 згідно державної статистичної звітності (форма 6-зем) станом на 01.07.2006 земельна ділянка загальною площею 1,2449 га, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ А.В.М. на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_8 , для обслуговування виробничої бази в с. Стоянка Гореницької сільської ради, рахується як забудовані землі - землі промисловості.

За таких обставин, з вищезазначеного вбачається, що на момент прийняття рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 3/55 від 20.04.2007 та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.08.2007 спірна земельна ділянка мала цільове призначення - землі промисловості.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що при продажі спірної земельної ділянки змінилося її цільове призначення, а також, що він був належним користувачем спірної земельної ділянки, що вимагає встановлення наявності правових підстав для припинення права користування земельною ділянкою.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що саме власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, в межах розгляду даної справи позивачем не доведено суду, що він є власником/користувачем спірної земельної ділянки та, що ця земельна ділянка вибула з володіння позивача поза його волею.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, виходячи з норм матеріального права, зокрема ст. 55 Конституції України , статей 15, 16 Цивільного кодексу України, та зазначених норм процесуального права, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту та необхідними умовами захисту прав та охоронюваних інтересів особи, яка звертається до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановленні судом обставини справи, суд вважає, що позивачем не доведено, що він є власником/користувачем спірної земельної ділянки та, що ця земельна ділянка вибула з володіння позивача поза його волею, а також, що при продажі спірної земельної ділянки змінилося її цільове призначення, у зв`язку з чим не доведено наявності порушеного, невизнаного чи оспорюваного суб`єктивного матеріального права та/або законного інтересу, на захист яких подано позов, не доведено в чому полягає порушення, невизнання чи оспорення прав та/або інтересів позивача оспорюваними рішенням, договором та державним актом, а також не доведено порушення, невизнання чи оспорення його прав та/або інтересів відповідачами з підстав заявлених у позові.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про: визнання незаконним та скасування рішення 9 сесії 25 скликання Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 3/55 від 20.04.2007; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.08.2007, укладеного між Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю А.В.М. , посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Михальченко М.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 902; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого 19.09.2007; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю А.В.М. , посвідченої державним актом; витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.М. на користь Садівницького товариства Воїн-2 земельної ділянки площею 0,0879 га, кадастровий номер НОМЕР_9 :0171, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо заяв відповідачів про застосування строків позовної даності до спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Виходячи з вимог ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

Таким чином, оскільки судом відмовлено у задоволенні даного позову з підстав його необґрунтованості, заяви про сплив строків позовної давності до спірних правовідносин не застосовуються.

Судові витрати, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 11, 73-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.07.2019.

Суддя Т.В. Лутак