Рішення

від 09.07.2007 по справі 5/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

09.07.2007                                                             Справа  № 5/190

За позовом:         ТОВ „Ексттаві” м.Ужгород

До відповідача:   ТОВ „Бенон” м.Ужгород

Про захист права інтелектуальної власності та відшкодування моральної і матеріальної шкоди

                              Суддя                     О.С.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача:       Анісімов Ю.О. - представник

відповідача:   представник не з'явився

                                             ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Ексттаві” м.Ужгород заявлено вимогу про зобов'язання ТОВ „Бенон” м.Ужгород припинити порушення права інтелектуальної власності шляхом перейменування ресторану, розташованого по вул..Минайська, 16-а м.Ужгород.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наявністю правоохоронного документа –Свідоцтва на знак для товарів та послуг №36204 від 15.12.2003р. та тим, що його права та знак для товарів та послуг „DELIZIA” порушуються відповідачем, який використав цей торговий знак для найменування власного ресторану по вул..Минайська, 16-а в м.Ужгороді.

Крім того, посилаючись на те, що Свідоцтвом на знак для товарів та послуг №42882 від 15.09.2004р. надано охорону торговому знаку „DELIZIA-насолода” із зображенням, позивач просить суд зобов”язати відповідача вилучити зображення цього знака для товарів на послуг з усіх товарів та предметів, що знаходяться в ресторані по вул..Минайська, 16-а м.Ужгород.

Далі, стверджуючи про порушення власних майнових та немайнових прав, позивач просить стягнути з відповідача 10 000 грн. моральної шкоди, оскільки його немайнові права порушено, та 36000 грн. матеріальної шкоди, оскільки саме цю суму було сплачено як плату за скористування торговим знаком за ліцензійним договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач є особою –ліцензіатом, що у власній господарській діяльності використовує знак для товарів та послуг „DELIZIA” та торговий знак „DELIZIA-насолода” із зображенням на підставі Ліцензійного договору на комерційне використання товарного знаку від 15.09.2004р. та авторського ліцензійного договору на комерційне використання товарного знаку від 15.12.2003р., укладених із власником згаданих вище об'єктів права інтелектуальної власності Ващенко І.В. (Свідоцтво на знак для товарів та послуг №42882 від 15.09.2004р. та Свідоцтво на знак для товарів та послуг №36204 від 15.12.2003р.).

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідач у справі надає ресторанні послуги, використовуючи як найменування ресторану товарний знак „DELIZIA” та товарний знак „DELIZIA-насолода” із зображенням на атрибутах цього ресторану.

Письмових заперечень по суті заявлених позивачем вимог, відповідач не надав.       

Рішення виноситься в порядку ст.85,87 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 19.07.2007р.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,

Суд задовольняє позов частково, виходячи з наступного:

Згідно з висновком судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності №50 від 30.11.2006р., складеним експертом НДЦСЕ з питань інтелектуальної власності м.Київ, позначення, що використовуються відповідачем та знак для товарів та послуг за свідоцтвом №42882, правами на використання якого володіє позивач є схожими настільки, що їх можна сплутати.

Крім того, згідно із цим же висновком експерта, розміщення відповідачем позначення на упаковці цукру-піску слід вважати використанням знаку для товарів та послуг, що охороняється свідоцтвом №42882.

Товари та послуги відповідача є спорідненими із товарами та послугами, що наведені у Свідоцтвах на знак для товарів та послуг №42882 від 15.09.2004р. та №36204 від 15.12.2003р.

Отже, із урахуванням викладеного, відповідача слід визнати таким, що без відповідних погоджень використовує у власній господарській діяльності об'єкт інтелектуальної власності, майновими правами на який володіє позивач у справі.

Статтею16, зокрема пунктом 5 Закону України „Про захист прав на знак для товарів та послуг” передбачено право власника охоронного документа (свідоцтва) забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак, стосовно товарів та послуг, споріднених з наведеними у свідоцтвах на знак для товарів та послуг. При цьому власник свідоцтва вправі вимагати усунення незаконно використовуваного знаку із товарів та інших об'єктів (ст..20 п.2 Закону України „Про захист прав на знак для товарів та послуг”).

Згідно із ст..20 Закону України „Про захист прав на знак для товарів та послуг”, вимагати поновлення порушених прав власника охоронного документа може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Згідно із п.е ст..2 Ліцензійного договору на комерційне використання товарного знаку від 15.09.2004р. та авторського ліцензійного договору на комерційне використання товарного знаку від 15.12.2003р. ліцензіат вправі звертатися за захистом прав на знак для тварів та послуг.

Тому, зважаючи на викладене вище, вимоги позивача про усунення відповідачем порушень прав інтелектуальної власності у спірній ситуації, слід визнати підставними і такими, що заявлені в межах встановленої законом та договорами компетенції.

Право власника об'єкта інтелектуальної власності, або уповноваженої ним особи, на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення права інтелектуальної власності передбачене ст..16 ЦК України, супроводжується, встановленим п.2 ст.20 Законом України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, обов'язком порушника відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Згідно із ст..432 ЦК України, кожна особа вправі звернутися за захистом свого права інтелектуальної власності, відповідно до ст..16 ЦК України.

При цьому, моральна шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.

Спричинення позивачу моральної шкоди неправомірним використанням торгового знаку підтверджується фактом неправильного уявлення споживачів споріднених послуг про якість та асортимент (меню), які пропонують сторони у справі. Окрім того, будь-які можливі прояви негативного відношення до клієнтів ресторану відповідача, можуть бути співвіднесені споживачами із послугами, які надаються позивачем. Факт використання відповідачем найменування, схожого до степені змішування із найменуванням позивача, перешкоджає ідентифікації позивача на ринку ресторанних послуг, а це приводить до створення перешкод при проведенні міроприємств, направлених на підвищення позитивного іміджу та занижує ділову репутацію ТОВ „Ексттаві”.

Отже, наявність моральної шкоди у спірній ситуації слід визнати накою, що була спричинена.

Заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди на думку суду співвідноситься із розміром моральної шкоди, з огляду на тривалість та, власне, суть і спосіб порушення.

Тому, вимоги стягнення 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди належить визнати такими, що підлягають задоволенню.

Вимагаючи відшкодування 36000 грн. матеріальної шкоди, позивач посилається на те, що таких розмір негативних наслідків він зазнав внаслідок щомісячної сплати власнику об'єкту інтелектуальної власності 3000 грн., згідно із Ліцензійним договором від 15.12.2003р. Тому, оскільки відповідач незаконно використовував торговий знак протягом 12 місяців, розмір матеріальної шкоди становить 36000 грн.

Однак, вимагаючи відшкодування матеріальної шкоди, позивач не довів належними та допустимими доказами факт використання позивачем торгового знаку „DELIZIA” протягом 12 місяців. Лист позивача, адресований ТОВ „Бенон” 05.04.2006р. не може вважатись доказом протиправного використання товарного знаку, оскільки не є належним, у розумінні ст..34 ГПК України, та не супроводжується відповіддю самого порушника.

Також позивачем не надано доказів фактичного понесення витрат у сумі 36 000 грн. (п.2 ст.224 ГК України).

Окрім того, як вбачається із ст.4 Ліцензійного договору від 15.12.2003р., плата за комерційне використання товарного знаку для позивача становить 3000 грн. щорічно, а не щомісячно, як про це стверджує ТОВ „Ексттаві”.

Тому, оцінивши у сукупності аргументи позивача, суд вважає, що вимоги про стягнення 36 000 грн. матеріальної шкоди задоволенню не підлягають через відсутність доказів її понесення позивачем.

Отже, на підставі викладеного, та керуючись ст.ст.33,34,49,82-85, 87 ГПК України,  

                                   СУД ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Бенон” (м.Ужгород, вул..Минайська, 16-а код 33796956) припинити порушення права інтелектуальної власності шляхом вилучення із найменування ресторану по вул..Минайська, 16-а м.Ужгород назву „DELIZIA” та вилучити зображення знака для товарів на послуг „DELIZIA-насолода” з усіх товарів та предметів, що знаходяться в ресторані по вул..Минайська, 16-а м.Ужгород.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Бенон” (м.Ужгород, вул..Минайська, 16-а код 33796956) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ексттаві” (м.Ужгород, пр.Свободи, 45 код 20439873) суму 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та суму 118 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-ехнічне забезпечення судового процесу.

4.В решті вимог у задоволенні позову відмовити.

                    Суддя                                                                   О.С.Йосипчук