Рішення

від 22.07.2019 по справі 640/2970/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2019 року № 640/2970/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Флайт Сервіс ЛТД доМиколаївської митниці ДФС провизнання протиправними та скасування рішення № UA504160/2019/000001/1 про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2019 року, картки відмови № UA504160/2019/00002 від 13 лютого 2019 року, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Флайт Сервіс ЛТД (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Миколаївської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення № UA504160/2019/000001/1 про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2019 року, картки відмови № UA504160/2019/00002 від 13 лютого 2019 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні (випуску) чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - авіаційних двигунів Д-30КП-2, заводські № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні надані всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, подані документи не містять розбіжностей, а також містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про об`єднання позовних вимог.

19 березня 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки відповідачем надані позивачем для митного оформлення документи не містили необхідних даних, які б підтверджували задекларовану ним митну вартість товару, зокрема подані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Вказані обставини слугували підставою для коригування митної вартості за другорядним методом.

У відповіді на відзив, поданій 01 квітня 2019 року, позивач зазначив, що твердження відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки позивачем подано всі необхідні документи для проведення розмитнення, а твердження відповідача не ґрунтується на законі та суперечить обставинам справи.

15 квітня 2019 року відповідачем подано заперечення проти відповіді, відповідно до яких у зв`язку з ненаданням позивачем витребуваних митницею документів, у відповідача була відсутня можливість впевнитися в достовірності та точності розрахунку заявленою митної вартості.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 25 травня 2017 року між компанією TECHNOLINE (FZC) (ОАЕ) (замовник) та ТОВ Флайт Сервіс ЛТД (виконавець) було укладено договір №25/05-17/01F на надання послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання організувати та виконати середній ремонт авіаційних двигунів типу Д-30КП, Д-30КП-2, заводські номера яких приводяться в додатках до даного договору. Додатковою угодою від 02 січня 2018 року №8 до договору на надання послуг від 25 травня 2017 року №25/05-17/01F сторони домовились про виконання середнього ремонту авіаційних двигунів типу Д-30КП-2, зокрема № НОМЕР_1 , НОМЕР_2, № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 .

10 січня 2018 року позивачем (замовник) укладено Договір субпідряду №УФ 1001/01 з ТОВ Авіаремонтне підприємство УРАРП (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання зробити на двигунах Д-30КП-2 заводські № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 наступні послуги: по вузлове розбирання двигунів, дефекацію вузлів і агрегатів на предмет можливості їх подальшої експлуатації, ремонт вузлів і агрегатів або їх заміна, складання вузлів, випробовування двигунів.

Відповідно до ввізної митної декларації від 15 лютого 2018 року №UA504160/2018/300358 та ввізної митної декларації від 15 лютого 2018 року №UA504160/2018/300359 авіаційні двигуни Д-30КП-2, зокрема № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 були ввезені на митну територію України і поміщені в режим переробки з метою їх ремонту до 15 лютого 2019 року.

Додатковою угодою від 12 вересня 2018 року №9/2 до вказаного договору додаткова угода від 02 січня 2018 року №8 вважається такою, що втратила силу з 12 вересня 2018 року, оскільки за результатами проведеного позивачем вхідного контролю і дефектації двигунів типу Д-30КП-2, № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , було встановлено значні пошкодження елементів газоповітряного тракту вказаних двигунів, а також встановлено, що двигуни мають мінімальні запаси ресурсів експлуатації, у зв`язку з чим, виконання їх ремонту виконавцем є економічно недоцільним.

Згідно звіту про незалежну оцінку авіаційних двигунів Д-30КП-2 заводські № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , які зберігаються за адресою м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/14 від 30 вересня 2018 року визначено ринкову вартість вказаних двигунів станом на 30 вересня 2018 року, яка становить для кожного окремого двигуна, який був у користуванні, та який оцінювався, 81 840 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07 лютого 2019 року №0702/19-1, укладеним між компанією TECHNOLINE (FZC) (ОАЕ) (продавець) та ТОВ Флайт Сервіс ЛТД (покупець), останнім придбано авіаційні двигуни Д-30КП-2 заводські № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 загальною вартістю 9024,00 доларів США, по 2895,00 доларів США за кожен двигун та по 113 доларів США за кожну поставку. Пунктом. 3.1 даного Договору передбачено, що протягом 365 календарних днів з дня митного оформлення майна, покупець зобов`язаний перерахувати грошові кошти в розмірі 100 % ціни майна на рахунок продавця.

На виконання договору купівлі-продажу від 07 лютого 2019 року №0702/19-1 за інвойсами від 07 лютого 2019 року №07/02-19/2, 07/02-19/5 позивачу поставлено авіаційні двигуни Д-30КП-2 заводські № НОМЕР_1 , НОМЕР_2, № НОМЕР_3 загальною вартістю 8685,00 доларів США загальною вагою 9000,00 кг.

Для здійснення митного оформлення поставленого товару, позивачем 15 лютого 2019 року до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію №UA504160/2019/300219, в гр.31 яких зазначено: авіаційні газотурбінні, турбореактивні, маршові, двохконтурні двигуни Д-30КП-2, бувші у використанні, зав. № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 - 3 шт. у розібраному стані, без пакування. Позивачем визначено ціну товарів 8685,00 доларів США за штуку, вага - 9000 кг. Разом з декларацією подано лист ДАСУ №3.18-15201 від 18.09.2015, лист вих. №13/02-19/01 від 13.02.2019, інструкції з тех. експлуатації 01.11.1983, 22.09.1989, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №0702/19-1 від 07.02.2019, звіт про незалежну оцінку від 22.10.2018, рахунок-фактура (інвойс) №07/02-19/2 та пакувальний лист №07/02-19/5 від 07.02.2019.

13 лютого 2019 року митним постом Миколаїв-Морський , у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: інформація, яка зазначена у звіті про незалежну оцінку від 22 жовтня 2018 року, не відповідає інформації, зазначеній в договорі на переробку від 25 травня 2017 року №25/05-17/01F, в частині здійснення відповідно до р.1 договору від 25 травня 2017 року №25/05-17/01F середнього ремонту; відсутня документальна інформація щодо числових значень складових митної вартості товару, а саме витрат на страхування, паркування; відсутня документальна інформація про стан виконання робіт з ремонту двигунів відповідно до графіків технологічного процесу середнього (відновлювального) ремонту від 15 січня 2018 року №15/01-18/01ФС та №15/01-18/02ФС. Необхідно надати наступні документи: виписку бухгалтерської документації 1) щодо оплати послуг на оприбуткування товару на виконання контракту №25/05-17/01F, оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 Розрахунок з іноземними постачальниками , оборотно-сальдова відомість по рахунку 28 Товари , оборотно-сальдова відомість по рахунку 685 Розрахунок з іншими кредиторами , оборотно-сальдова відомість по рахунку 312 Поточні рахунки в іноземній валюті , 2) щодо оплати таких складових митної вартості - страхування, паркування, 3) щодо підтвердження виконаних ремонтних робіт відповідно до контракту №25/05-17/01F, копію митної декларації країни відправлення, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) по поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Листом від 13 лютого 2019 року №13/02-19/02 ТОВ Флайт Сервіс ЛТД повідомило відповідача, що на авіаційних двигунах Д-30КП-2 № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 під час виконання робіт з розбирання та визначення технічного стану ніяких замін комплектуючих виробів двигунів на українські товари не проводилось.

Листом від 13 лютого 2019 року №13/02-19/01 ТОВ Флайт Сервіс ЛТД додатково з метою підтвердження вартості авіаційних двигунів Д-30КП-2 № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 надано копії договорів купівлі-продажу аналогічних двигунів типу Д-30КП-2, які були придбані ТОВ Авіаремонтне підприємство УРАРП у ДП Українська авіаційна транспортна компанія по ціні 66538,8 грн. за один двигун з ПДВ.

Листом від 13 лютого 2019 року №13/02-19/04 ТОВ Флайт Сервіс ЛТД повідомило відповідача, що товари були ввезені на митну територію України і поміщені в режим переробки з метою їх ремонту. Відповідно з правилами бухгалтерського обліку товари, ввезені в режим переробки, не обліковуються на бухгалтерських рахунках. Надано пояснення щодо нездійснення оплати послуг та оприбуткування товару у зв`язку з тим, що право власності на цей товар до позивача не перейшло, а товари ввезені в режимі переробки на митній території України;оплата транспортування та страхування товару до митного кордону України позивачем не здійснювалась, оскільки двигуни з підставками постачались в Україну на умовах СТР (Інкотермс-2010); ремонтні роботи не здійснювались, виконаний лише вхідний контроль та дефектикація двигунів засобами неруйнівного контролю, результати яких відображено у звітах про незалежну оцінку; акти приймання-передачі не складались, оскільки ремонтні роботи не проводились; договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, відсутній; митна декларація країни відправлення у позивача відсутня. Всі документи щодо митної вартості вказаних авіаційних двигунів були надані разом з декларацією від 13 лютого 2019 року №UA504160/2019/300219.

13 лютого 2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA504160/2019/000001/1 у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять даних,що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: інформація, яка зазначена у звіті про незалежну оцінку від 22 жовтня 2018 року, не відповідає інформації, зазначеній у договорі на переробку від 25 травня 2017 року №25/05-17/01F, в частині здійснення відповідно до р.1 договору від 25 травня 2017 року №25/05-17/01F середнього ремонту: відсутня документальна інформація щодо числових значень складових митної вартості товару, а саме витрат на страхування, паркування; відсутня документальна інформація про стан виконання робіт з ремонту двигунів відповідно до графіків технологічного процесу середнього (відновлювального) ремонту від 15 січня 2018 року №15/01-18/01ФС та №15/01-18/02ФС. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), товар №1 за рівнем 15000 дол/шт. (МД №UA504070000/2016/004196 від 01 червня 2016 року).

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості митним органом відмовлено позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, про що складено відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA504160/2019/00002.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень ч. 2, 4, 8, 9 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до частини 1-4 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 1, 2, 3, 5 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до частини 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1, 2, 5-8, 10 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2019 року №UA504160/2019/000001/1 митна вартість товару визначена шляхом виключення інших другорядних методів, резервним методом.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: інформація, яка зазначена у звіті про незалежну оцінку від 22 жовтня 2018 року, не відповідає інформації, зазначеній у договорі на переробку від 25 травня 2017 року №25/05-17/01F, в частині здійснення відповідно до р.1 договору від 25 травня 2017 року №25/05-17/01F середнього ремонту: відсутня документальна інформація щодо числових значень складових митної вартості товару, а саме витрат на страхування, паркування; відсутня документальна інформація про стан виконання робіт з ремонту двигунів відповідно до графіків технологічного процесу середнього (відновлювального) ремонту від 15 січня 2018 року №15/01-18/01ФС та №15/01-18/02ФС. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), товар №1 за рівнем 15000 дол/шт. (МД №UA504070000/2016/004196 від 01 червня 2016 року).

При цьому, аналіз положень статті 53, 54, 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а також пояснення.

Щодо зазначених митним органом розбіжностей суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Так, відповідачем у спірному рішенні зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: інформація, яка зазначена у звіті про незалежну оцінку від 22 жовтня 2018 року, не відповідає інформації, зазначеній у договорі на переробку від 25 травня 2017 року №25/05-17/01F, в частині здійснення відповідно до р.1 договору від 25 травня 2017 року №25/05-17/01F середнього ремонту: відсутня документальна інформація щодо числових значень складових митної вартості товару, а саме витрат на страхування, паркування; відсутня документальна інформація про стан виконання робіт з ремонту двигунів відповідно до графіків технологічного процесу середнього (відновлювального) ремонту від 15 січня 2018 року №15/01-18/01ФС та №15/01-18/02ФС.

В спростування доводів відповідача щодо вартості товару позивачем зазначено, що відповідно до звіту про незалежну оцінку суб`єктом оцінюючої діяльності ТОВ Стоун Брідж , враховуючи конкретні технічні характеристики авіаційних двигунів Д-30КП-2 № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та їх технічний стан, залишки міжремонтних та назначених ресурсів, встановлено вартість кожного окремого двигуна у розмірі 81 840,00 грн., на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія вказаного звіту. Крім того, матеріали справи містять копії договорів купівлі-продажу майна на аукціоні від 18 вересня 2018 року №UCA18-09/18-33, від 18 вересня 2018 року №UCA18-09/18-34, від 18 вересня 2018 року №UCA18-09/18-35, від 18 вересня 2018 року №UCA18-09/18-36 від 18 вересня 2018 року №UCA18-09/18-37 на підтвердження вартості аналогічного товару за ціною 66538,80 грн. за один двигун.

В спростування доводів відповідача щодо невідповідності інформації, яка зазначена у звіті про незалежну оцінку від 22 жовтня 2018 року інформації, зазначеній у договорі на переробку від 25 травня 2017 року №25/05-17/01F, в частині здійснення відповідно до р.1 договору від 25 травня 2017 року №25/05-17/01F середнього ремонту, суд зазначає, що матеріали справи містять копію додаткової угоди №9/2 від 12 вересня 2018 року, якою додаткова угода від 02 січня 2018 року №8 (сторони домовились про виконання середнього ремонту авіаційних двигунів типу Д-30КП-2, зокрема № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ) вважається такою, що втратила силу з 12 вересня 2018 року, оскільки за результатами проведеного позивачем вхідного контролю і дефектації двигунів типу Д-30КП-2, № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , було встановлено значні пошкодження елементів газоповітряного тракту вказаних двигунів, а також встановлено, що двигуни мають мінімальні запаси ресурсів експлуатації, у зв`язку з чим, виконання їх ремонту виконавцем є економічно недоцільним. З пояснень позивача вбачається, що після проведення дефекації авіаційних двигунів в рамках договору субпідряду №УФ 1001/01 від 10 січня 2018 року компанія TECHNOLINE (FZC) (ОАЕ) (замовник по договору №25/05-17/01F від 25 травня 2017 року) та позивач дійшли згоди не проводити ремонт авіаційних двигунів, оскільки він є недоцільним та економічно невигідним, наслідком чого стало подальше укладення договору купівлі-продажу двигунів №0702/19-1 від 07 лютого 2019 року за ціною, визначеною на підставі незалежної оцінки.

В спростування доводів відповідача щодо відсутності документальної інформації щодо числових значень складових митної вартості товару, а саме витрат на страхування, паркування, суд зазначає, що положеннями ст. 53 Митного кодексу України визначено, що документами, що підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо здійснювалося страхування.

При цьому, згідно пояснень позивача, яківикладені у листі від 13 лютого 2019 року вих. №13/02-19/04, який подано відповідачу та наявний в матеріалах справи, оплата транспортування та страхування товару до митного кордону України позивачем не здійснювалась у зв`язку з тим, що двигуни з підставками постачались в Україну на умовах СРТ (Інкотермс-2010) тобто оплату цих послуг здійснював замовник; щодо відсутності документальної інформації про стан виконання робіт з ремонту двигунів відповідно до графіків технологічного процесу середнього (відновлювального) ремонту від 15 січня 2018 року №15/01-18/01ФС та №15/01-18/02ФС - ремонтні роботи не проводились, виконаний лише вхідний контроль та дефекація двигунів засобами неруйнівного контролю, результати яких відображені у звітах про незалежну оцінку.

Наведене в сукупності спростовує твердження митного органу про те, що числові значення складових митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, не підтверджені документально.

Отже, подані позивачем документи для митного оформлення давали змогу відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору.

Як вбачається з оскаржуваного рішення та картки відмови, визначена митним органом митна вартість товару ґрунтується на раніше визначених органом доходів і зборів митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), товар №1 за рівнем 15000 дол/шт. (МД №UA504070000/2016/004196 від 01 червня 2016 року).

В той же час, суд зазначає, що застосування відповідачем методу визначення митної вартості вантажу позивача за митною вартістю в митній декларації за основним методом та за другорядним методом (за резервним методом) є неприйнятним, оскільки в даному випадку відсутні підстави для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару.

Законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа №21-498а15).

Крім того, суд зазначає, що у спірному рішенні відповідачем не зазначено, на підставі якого методу визначено митну вартість товару.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження митниці спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд приходить до висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому рішення №UA504160/2019/000001/1 про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2019 року та картка відмови №UA504160/2019/00002 від 13 лютого 2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується правомірність визначення митної вартості товару за ціною договору та, як наслідок, протиправність оскаржуваного рішення та картки відмови суб`єкта владних повноважень, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість винесеного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов приватного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю Флайт Сервіс ЛТД - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України №UA504160/2019/000001/1 про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2019 року.

3. Визнати протиправною і скасувати картку відмови №UA504160/2019/00002 від 13 лютого 2019 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Флайт Сервіс ЛТД (03056, м. Київ, вул. Польова, 37, код ЄДРПОУ 21653858) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України (54017, м. Миколаїв, вул. Московська, буд. 57-А, код ЄДРПОУ 39536431) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 3 842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова