Ухвала

від 15.07.2019 по справі 640/15913/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/15913/18

н/п 1-кс/640/8686/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

представника заявника адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220000001031від 16.08.2017р.за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.4,3ст.190КК України, -

встановив:

11.07.2019 р. ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту на вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, накладеного ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2018 року, а саме на: персональний комп`ютер ноутбук «Apple» сірого кольору; комп`ютер планшет «Ipad» serial DMQP20KPG5VY; мобільний телефон iPhone imei НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_2 ; планшет «Pocket Book 614».

В обґрунтування клопотання посилається на те, що 04.09.2018 в квартирі АДРЕСА_2 , по кримінальному провадженню № 12017220000001031, співробітниками СУ ГУ НП в Харківській області проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено належне йому майно, на яке ухвалою слідчого судді накладено арешт. Вважає в подальшому застосуванні арешту відпала по треба, оскільки за час проведення досудового розслідування припущення органу досудового слідства про те, що вилучені під час обшуку в квартирі речі могли бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи підтвердження не знайшли; жодного доказу на підтвердження обґрунтованості цих припущень орган досудового розслідування не має, тобто вилучені телефон, ноутбук та планшети не мають ознак речових доказів відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучені речі не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберігають на собі його сліди і не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження; речі заявника не є об`єктом кримінально протиправних дій та не набуті кримінально протиправним шляхом; про підозру йому не пред`явлено, цивільний позов в рамках кримінального провадження до ОСОБА_4 не заявлено.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав подане ОСОБА_4 клопотання, просив його задовольнити.

Старший слідчий СУ ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 до судового засідання не з`явився, до суду надав лист, в якому просив залишити подане клопотання без задоволення.

Слідчий суддя, вислухавши доводи представника заявника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

З наданих суду документів вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12017220000001031 від 16.08.2017 року, розпочате за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст.190 КК України.

04.09.2018, на підставі ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, були проведені обшуки, в тому числі в квартирі АДРЕСА_2 , в ході якого вилучене майно, яке зазначене в протоколі обшуку від 04.09.2018 р.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2018 р., накладено арешт на майно, яке було вилучене 04.09.2018 в квартирі АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: персональний комп`ютер ноутбук «Apple» сірого кольору; комп`ютер планшет «Ipad» serial DMQP20KPG5VY; трудову книжку ОСОБА_4 НОМЕР_3 ; записну книжку із рукописними записами із малюнком квітів блакитного кольору; мобільний телефон iPhone imei НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_2 ; носій інформації флешка чорного кольору «PRETEC»; зошит із рукописними записами із малюнком баскетболу; записну книжку із рукописними записами блакитного та жовтого кольорів «UA»; планшет «Pocket Book 614»; банківська картка КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданій стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.

Так, відповідно до ч.4 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, що досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого проміжку часу, досудовим слідством не надано доказів, які б свідчили про наявність будь-яких об`єктивних підстав для продовження арешту на майно, яке перебуває у володінні заявника. Підозра заявнику не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Крім того, досудовим слідством не надано допустимих, в розумінніст. 86 КПК України,доказів щовказують пропрямий,або опосередкованийзв`язокзаявника таінших осіб,які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб.

Таким чином, досудовим слідством на надано доказів, які б свідчили, що у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт тимчасово вилученого майна, існує подальша потреба.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод,в якомузазначено,що кожнафізична таюридична особамає правомирно володітисвоїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Між тим,статтею 28 КПК Українипередбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3ст. 28 КПК України,однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на теперішній час відсутні правові підстави для продовження арешту майна заявника, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне отстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представник органу досудового розслідування в судове засідання не з`явився та не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приймаючи до уваги той факт, що вказане майно перебуває у розпорядженні сторони обвинувачення майже 10 місяців, керуючись також загальними засадами кримінального провадження, визначеними у ст. 7 КПК України, положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 107, 174, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт на майно, яке було вилучене 04.09.2018 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: персональний комп`ютер ноутбук «Apple» сірого кольору; комп`ютер планшет «Ipad» serial DMQP20KPG5VY; мобільний телефон iPhone imei НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_2 ; планшет «Pocket Book 614», накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2018 р. по справі № 640/15913/18, н/п 1-кс/640/9512/18.

Повернути вказане майно - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя- ОСОБА_1