Постанова

від 16.07.2019 по справі 263/16623/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1588/19

263/16623/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„16" липня 2019 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 263/16623/18

Номер провадження 22-ц/804/1588/19

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б.

за участю секретаря: Єфремової О.В

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

треті особи - ОСББ МТЛ-93 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2019 року головуючого судді Соловйова О.Л. із складанням повного тексту судового рішення 15 квітня 2019 року по цивільній справі про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям 03 травня 2018 року її квартири АДРЕСА_1 , з вини відповідача , яка є власником квартири НОМЕР_3 того ж будинку по суміжному стояку. Встановлено, що залиття відбувається з верхнього поверху, квартири НОМЕР_3, через вентиляційну шахту. Внаслідок залиття квартири позивачу спричинені матеріальні збитки, які складаються з необхідності проведення ремонтних робіт щодо усунення наслідків залиття. Зазначила, що неодноразово зверталася до відповідача з питанням мирного врегулювання конфлікту, проте остання не реагувала. З урахуванням висновку експертизи, позивачем уточнені позовні вимоги, в яких просила стягнути з відповідача у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7 024 грн., витрати за проведення експертизи у сумі 1 250 грн., витрати на правову допомогу та витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7 024 грн., витрати на проведення експертизи про визначення шкоди причиненої в результаті залиття у сумі 1 250 грн., витрати на правову допомогу у сумі 4 000 грн., та витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн., а всього 12 978,80 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись неповне дослідження матеріалів справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги цивільного процесуального кодексу України щодо вручення судових повісток, справу було розглянуто за відсутності відповідача, хоча нею у відзиві було зазначено про розгляд справи за її участю. Крім того, вказує, що вона є неналежним відповідачем, оскільки за технічний стан стояків холодного та гарячого водопостачання, каналізацію відповідає організація, що керує даним багатоквартирним будинком - ОСББ МТЛ -93 , а тому відповідальність за неякісне надання послуг по обслуговуванню інженерних мереж та каналізаційної системи повинна нести юридична особа за неналежне виконання вимог Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку . Також вказує, що судом не прийнято до уваги, що в її квартирі в санвузлі каналізаційна чавунна труба абсолютна суха та ціла, що можуть підтвердити члени двох комісій від 23 серпня 2018 року та 23 листопада 2018 року,які у різний час обстежували стан інженерних комунікацій в санвузлі, які визначали, що підлога суха, сліди течі та протікання відсутні, труба суха, без конденсату та течі, що проблема утворилася нижче рівня її квартири. Це зазначено і судом першої інстанції, а саме що протікає трійник стояку водовідведення. Судом безпідставно відхилено її клопотання від 08 лютого 2019 року про виключення з числа письмових доказів акту від 01 листопада 2018 року та не прийнято до уваги прохання розглядати справу на підставі інших письмових доказів - оригіналу технічного паспорту на будинок АДРЕСА_3 . Вказаний акт від 01 листопада 2018 року не відповідає затвердженій формі, додатку 4 до Правил утримання житлових будинків та при домових територій від 17 травня 2005 року № 76. Вказує, що саме в цьому акті повинні були описані наслідки залиття, визначені обсяги відповідних робіт з встановленням причини залиття. Крім того, вказаний акт повинен бути складений протягом п`яти днів після виявлення в квартирі 12 слідів намокання, плісняви, грибка, але не через шість місяців. Вважає, що метою складення вказаного акту є можливість отримання від неї певної суми грошей. Судом так і не встановлено причини протікання над квартирою НОМЕР_4 та зауважує, що викликає великий сумнів висновок про те, що пошкодження у квартирі виникли саме внаслідок протікання у квартирі НОМЕР_6 . Зазначає, що відшарування шпаклівки та фарби на стелі та стінах у квартирі НОМЕР_4 є наслідком непрацюючої вентиляції, з фотографій долучених до матеріалів справи вбачається, що в квартирі були замінені вентиляційні решітки, якщо при ремонті вентиляційний короб було зрізано з метою збільшення корисної площі кухні, через порушення його роботи підвищується вологість, що може призвести до вказаних в акті наслідків. Крім того, зазначає, що не згодна з висновком експерта, оскільки зазначені суми в його звітах завищені, замість вітчизняних якісних будівельних матеріалів до відшкодування обирались аналогічні дорогі матеріали.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивований законністю та обгрунтованістю рішення суду. Зокрема,позивач зазначає,що ОСОБА_2 надсилала до суду першої інстанції відзив до позовної заяви та ряд клопотань,що підтверджує той факт,що вона була обізнана про розгляд цивільної справи за її участю,однак неодноразово ігнорувала появи до судових засідань,тому процесуальних порушень з боку суду не вбачається. Відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства позивач самостійно визначає відповідача по справі у залежності від наявних доказів,тому позивач заперечувала проти заміни відповідача без обгрунтування своєї вимоги щодо такої заміни . Відповідно до наданих доказів вбачається,що залиття в квартирах АДРЕСА_6 відбулося через протікання трійника стояку водовідведення в квартирі НОМЕР_3 ,власником якого є ОСОБА_2 . Однак ,в наданих актах зазначено,що вона неодноразово не надавала допуску до своєї квартири для усунення аварійної ситуації. Відповідач не надала до суду доказів ,що вона самостійно намагалася витребувати з ОСББ МТЛ-93 технічний паспорт, план інженерних мереж будинку,клопотання через неможливість самостійно надати докази ,про витребування доказів не подавала ,а тому не вбачається порушення її прав при розгляді справи. Апелянт безпідставно звинувачує її у змові з головою правління ОСББ ОСОБА_4 для отримання вигоди ,доказів з цього приводу суду не надала. Усі надані документи є офіційними ,складені без порушень норм чинного законодавства та повністю відповідають обставинам справи .

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги . У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат Пудак О.І.,треті особи ОСОБА_3 та представник ОСББ МТЛ-93 ,що діє за довіреністю ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення ,рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1, ч.2, ч.5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає, враховуючи наступне.

Задовольняючи позовні вимоги ,суд першої інстанції посилався на ст.156 ЖК України, ст. ст.317 ,1166 ЦК України та виходив з того, що презумпція вини в процесі розгляду справи відповідачем не спростована, відповідач належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи до судового засідання не з`явилася, обов`язок доведення відсутності вини покладено саме на відповідача, однак, у зв`язку з її неявкою, такий нереалізований, відзив відповідача на позовну заяву, окрім суб`єктивної думки, що вона є неналежним відповідачем, не містить належних заперечень та доказів її невинуватості, а тому суд дійшов висновку про доведеність підстав позову про матеріальну шкоду та наявність підстав для його задоволення в цій частині.

З рішенням суду апеляційний суд не може погодитись, з таких підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1 ст. 376 ЦПК України).

Вирішуючи спір по суті і ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ,суд апеляційної інстанції виходить з наступного .

З матеріалів справи вбачається,що позивач ОСОБА_1 є співвласником ? частки квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту від 01 листопада 2018 року, складеного комісією ОСББ МТЛ-93 , в квартирі АДРЕСА_1 ,на день обстеження встановлено ,що затікання відбувається з верхнього поверху із санвузла. Оскільки з травня 2018 року надходили скарги від ОСОБА_6 про затоплення її квартири сусідкою з квартири НОМЕР_3 ОСОБА_2 , можливо припустити, що протікання досягло й квартири НОМЕР_4 ОСОБА_2 ,не зважаючи на повідомлення , для обстеження квартири НОМЕР_4 та складання акту не з`явилася.

Відповідно до висновку експерта (а.с.12), складеного за заявою ОСОБА_1 та проведеного на підставі договору № 665 від 20 листопада 2018 року Центром експертних послуг , ринкова вартість права вимоги станом на дату оцінки з урахуванням сформованих соціально-економічних умов складає 7 024 грн. З висновку експерта вбачається опис пошкоджень,виявлених в квартирі позивача, а саме : намокання стелі в кухні, туалеті (внаслідок чого спостерігаються розводи, відшарування і зміна кольору стелі, поява цвілі, грибка), намокання стін в кухні (внаслідок чого спостерігаються розводи, відшарування і зміна кольору, поява цвілі, грибка), намокання задньої стінки верхньої шафи кухні.

Відповідно до частини першої та другої статті 22 ЦК України особа,якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права ,має право на їх відшкодування. Збитками є ; втрати,яких особа зазнала у зв*язку зі знищенням або пошкодженням речі ,а також витрати,які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи,які особа могла б реально одержати за звичайних обставин,якби її право не було порушене (упущена вигода ).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальними правилами деліктних зобов`язань, закріплених ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З аналізу наведеної статті ЦК України та роз`яснень, наданих в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012р., вбачається, що відсутність своєї вини відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити саме заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

Аналогічні роз`яснення містяться в п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013р. № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З акту ОСББ МТЛ-93 від 01 листопада 2018 року вбачається , що в квартирі АДРЕСА_1 на день обстеження встановлено ,що затікання відбувається з верхнього поверху із санвузла. Оскільки з травня 2018 року надходили скарги від ОСОБА_6 про затоплення її квартири сусідкою з квартири НОМЕР_3 ОСОБА_2 можливо припустити, що протікання досягло й квартири НОМЕР_4 .

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76,зареєстрованими в Міністерстві юстиції України НОМЕР_3 серпня 2005 року № 927/11207 (далі-Правила ),передбачено ,що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил ). В додатку № 4 до цих Правил зазначено ,що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємств), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ,представників організацій (підприємства ),яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку,будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства ),яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій .Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов*язковою. В акті повинно бути відображено : дата складання акта (число,місяць,рік ); прізвища ,ініціали та посади членів комісії; прізвище,ім*я,по батькові власника (наймача,орендаря) квартири ,що зазнала шкоди ; адреса квартири,поверх,форма власності,характер залиття та його причини : завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири,перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість);висновок комісії щодо встановлення вини особи,що вчинила залиття .

Вищевказаний акт від 01 листопада 2018 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах,та в ньому не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи,які допустили таке залиття,інші необхідні для такого документа реквізити .Тому цей акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

Вказаний акт не містить належних і допустимих доказів неправомірних дій щодо залиття квартири 12 саме ОСОБА_2 ,а відтак відсутній причинно-наслідковий зв*язок між неправомірними діями та шкодою. Вина відповідача не доведена. Підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Акт про залиття квартири є одним із доказів ,який оцінюється судом у сукупності з іншими доказами , відповідно до ст.89 ЦПК України , та не є єдиним і безумовним . Доводи апеляційної скарги відповідача у вказаній частині є слушними .

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач ОСОБА_2 зазначала,що квартира АДРЕСА_1 знаходиться по іншому стояку водовідведення ніж її квартира. Також зазначала ,що відповідно до п.6 ст.6 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , водопровід, каналізація відносяться до загальнобудинкового обладнання. Капітальний ремонт на магістралях водопостачання не проводився з 1983 року, тому належним відповідачем повинно бути ОСББ МТЛ-93 . Протікання трійнику стояку водовідведення у перекритті між квартирами відбувається не з її вини.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом також встановлено ,що 23 листопада 2018 року було організовано комісійне обстеження за участю представників Центральної районної адміністрації, УВРП ОСББ ДРЖКІ та голови правління ОСББ МТЛ-93 . В ході обстеження було встановлено, що імовірно в результаті протікання трійника стояка водовідведення в перекритті між квартирами НОМЕР_3 та 19 відбувається залиття квартири АДРЕСА_7 . Для вирішення проблеми власнику квартири НОМЕР_3 ОСОБА_2. комісією було запропоновано забезпечити доступ до квартири для огляду спеціалістом-сантехніком та подальшого проведення ремонтних робіт. 27 листопада 2018 року у ході огляду, проведеного спеціалістом ФОП ОСОБА_9 встановлена необхідність заміни ділянки чавунного стояка водовідведення в перекритті між квартирами НОМЕР_3 та 19 на пластикову трубу.

Беручи до уваги вказані норми ЦК України , наявний акт ОСББ від 01 листопада 2018 року, лист Департамента розвитку житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради від НОМЕР_3 лютого 2019 року №33/02.19-08, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність провини відповідача у заподіянні шкоди .

За змістом статті 1166 ЦК України відсутність вини має доводити особа ,яка завдала шкоди ,тоді як у даному випадку факт завдання шкоди саме відповідачем не встановлений .

Виходячи із встановлених обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку ,що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те,що акт залиття квартири від 01 листопада 2018 року складений за змовою із головою ОСББ МТЛ -93 ОСОБА_4 є необгрунтованими та такими,що не підтверджені жодними доказами .

Надані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу акт ТОВ Азовцентр від 06 травня 2018 року про обстеження аварійної ділянки інженерних мереж каналізації, гарячого та холодного водопостачання в багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 із зазначенням проведення обстеження та встановлення причини поточних пошкоджень в квартирах НОМЕР_5 у зв*язку з несправністю трубопроводу , що знаходиться в квартирі НОМЕР_3 , попередження власника квартири НОМЕР_3 відповідача по справі про необхідність надання доступу до будинкових трубопроводів ,які проходять через квартиру НОМЕР_3 ,для виконання ремонтних робіт з метою усунення аварії ; акт від 30 травня 2019 року складений Центральною районною адміністрацією Маріупольської міської ради про обстеження квартири НОМЕР_6 та квартири позивача 12 ,відхиляються судом апеляційної інстанції ,оскільки складені після винесення судового рішення судом першої інстанції та обов*язок власника квартири НОМЕР_3 відповідача по справі з забезпечення доступу до мережі інженерного устаткування ,не були предметом позову ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції не правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не повно та не всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм не належну оцінку, не правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на вище зазначене , апеляційний суд дійшов висновків, що рішення суду першої інстанції від 15 квітня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі ч.ч.1,2,13 ст. ст. 141, 382 ЦПК України апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ухвалюючи нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову , вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції 876,50 грн. ,та до доходу держави у відшкодування витрат судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції 180, 70 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки ціна позову складає 7 024 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити .

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2019 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : об*єднання співвласників багатоквартирного будинку МТЛ-93 в особі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - відмовити .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,яка народилася у місті Маріуполі Донецької області , ІПН НОМЕР_1 ,яка зареєстрована за адресою : АДРЕСА_11 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у місті Маріуполі Донецької області, ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_12 у відшкодування витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції 876 (вісімсот сімдесят шість ) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,яка народилася у місті Маріуполі Донецької області , ІПН НОМЕР_1 ,яка зареєстрована за адресою : АДРЕСА_11 до доход держави у відшкодування витрат судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції 180 ( сто вісімдесят ) грн. 70 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 22 липня 2019 року .

Судді: