Постанова

від 19.06.2019 по справі 173/877/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3518/19 Справа № 173/877/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м.Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Куценко Т.Р.,

за участю секретаря - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Верхньодніпровського районного народного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 1992 року Верхньодніпровську районну раду народних депутатів зобов`язано наділити позивача земельною ділянкою розміром 20 га на території Першотравенської сільської ради для ведення фермерського господарства. Актом встановлення меж земельної ділянки Першотравенської сільської ради від 02 жовтня 1992 року встановлено межі земельної ділянки площею 16,6 га на полі №1 четвертої бригади колгоспу ім.Шевченка. Вказані земельні ділянки перебували у користуванні позивача. Для здійснення господарської діяльності було створено фермерське господарство Росток . До 2005 року позивач користувався землею. Розпорядженням голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації №239 від 18 серпня 2005 року припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 36,6 га та земельна ділянка передана до земель запасу Першотравенської сільської ради. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року вищевказане розпорядження визнано недійсним. Проте, Головним управління Держземагенства у Дніпропетровській області укладено договір оренди земельної ділянки №19/03/14-1-ДО від 19 березня 2014 року з ОСОБА_2 та передано їй в оренду строком на 49 років. Саме ця земельна ділянка знаходилась у користуванні ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене та уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати недійсним і скасувати право власності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на земельну ділянку загальною площею 36,6 га, яка розташована на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту та була надана в оренду ОСОБА_2 за договором оренди №19/03/14/1-ДО від 19 березня 2014 року, укладеним між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрації цього права; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19 листопада 2013 року №ДН/1221087500:01:065/0000/342 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18 березня 2014 року №ДН/1221087500:01:065/00001042 про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №19/03/14,/1-ДО від 19 березня 2014 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_2 ; витребувати від ОСОБА_2 на його користь земельну ділянку загальною площею 36,6 га, яка розташована на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту; визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 36,6 га, яка розташована на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, призначену для сільськогогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до ст. 360 ЦПК України подало відзив, в якому просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надав пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Інші учасники процесу своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористались.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Верхньодніпровського районного народного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 1992 року Верхньодніпровську районну раду народних депутатів зобов`язано наділити його земельною ділянкою розміром 20 га на території Першотравенської сільської ради для ведення фермерського господарства.

12 травня 1992 року Верхньодніпровською районною радою народних депутатів було видано державний акт на довічне успадковування володіння земельною ділянкою площею 20 га для створення селянського (фермерського) господарства.

Рішенням від 02 жовтня 1992 року Першотравенської сільської ради народних депутатів Верхньодніпровського району позивачу надано згоду на проектування під виділення земельної ділянки площею 20 га для фермерського господарства.

Актом встановлення меж земельної ділянки Першотравенської сільської ради від 02 жовтня 1992 року встановлено межі земельної ділянки площею 16,6 га на полі №1 четвертої бригади колгоспу ім.Шевченка.

Встановлено, що вказані земельні ділянки перебували в користуванні позивача.

Для здійснення господарської діяльності було створено фермерське господарство Росток . До 2005 року позивач користувався землею.

Розпорядженням голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації №239 від 18 серпня 2005 року припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 36,6 га та земельна ділянка передана до земель запасу Першотравенської сільської ради.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року вищевказане розпорядження визнано недійсним.

Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області уклало договір оренди земельної ділянки №19/03/14-1-ДО від 19 березня 2014 року з ОСОБА_2 та передало їй в оренду строком на 49 років.

Власником земельної ділянки є Держава в особі Головного управлінням Держземагенства у Дніпропетровській, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно копії з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підставою виникнення права власності за Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області є Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , серії та номер: 5245-VI, виданий 06 вересня 2012 року, на земельну ділянку площею 37 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , призначену для ведення фермерського господарства, розташовану за адресою: Дніпропетровська область Верхньодніпровський район, Першотравенська сільська рада.

Право користування спірною земельною ділянкою було передано ОСОБА_2 на правовій підставі - договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований у встановленому законом порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що наказ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою №ДН/1221087500:01:065/00000342 від 19 листопада 2013 року та наказ про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки від 18 березня 2014 року за №ДН/1221087500:01 : 065/00001042 є правомірними та скасуванню не підлягають. Також, суд зазначив, що ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки згідно Державного акту на права довічного успадковуваного володіння, але права свого не використав, а також не навів суду жодних підстав для визнання недійсним і скасування права власності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на земельну ділянку загальною площею 36,6 га, яка розташована на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, яка була надана в оренду ОСОБА_2 за договором оренди №19/03/14/1-ДО від 19 березня 2014 року, укладеним між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_2 , і скасування державної реєстрації цього права, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що ОСОБА_2 ані до суду, ані при оформленні виділення земельної ділянки не надано жодного належного доказу того, що вона має необхідний досвід та/або освіту за аграрною спеціальністю, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про фермерське господарство" (в редакції чинній на дату укладання договору оренди); користувачі земельних ділянок , право яких посвідчено Державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов`язані переоформити його на право власності чи укласти договір оренди земельної ділянки, при цьому у таких користувачів зберігається право на оформлення права власності на землю або землекористування; судом не враховано, що розпорядженням голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації № 239 від 18 серпня 2005 року (яке було визнано судом недійсним лише у 2014 році) право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 було скасовано, що не дало змоги останньому реалізувати своє право на оформлення права власності на землю.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, з наступних підстав.

Частиною першою статті 407 ЦK України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно з частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача.

Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 4 статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до копії наданого клопотання ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, встановив, що воно відповідає чинному законодавству України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вимога про необхідний досвід та/або освіту за аграрною спеціальністю, на яку апелянт посилається в своїй апеляційній скарзі, не є обов`язковою умовою та не може бути підставою для відмови у задоволенні вказаного клопотання в розумінні ч. 3 ст. 123 ЗК України.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право користування спірною земельною ділянкою було передано відповідачці ОСОБА_2 на правовій підставі - договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований у встановленому законом порядку.

Оскільки на момент виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_2 ніяких порушень встановлено не було, колегія суддів прийшла до висновку про обгрунтованість та законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

А тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

Т.Р. Куценко