Постанова

від 24.11.2020 по справі 173/877/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7261/20 Справа № 173/877/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.,

суддів Лаченкової О.В., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна.

Позовна заява, яка була уточнена позивачем у червні 2018 року, мотивована тим, що рішенням Верхньодніпровського районного народного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 1992 року Верхньодніпровську районну раду народних депутатів зобов`язано наділити ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 20 га на території Першотравенської сільської ради для ведення фермерського господарства. 12 травня 1992 року Верхньодніпровська районна рада народних депутатів видала ОСОБА_2 державний акт на довічне успадковане володіння земельною ділянкою площею 20 га для створення селянського (фермерського) господарства. Актом встановлення меж земельної ділянки Першотравенської сільської ради від 02 жовтня 1992 року встановлено межі земельної ділянки площею 16,6 га на полі № 1 четвертої бригади колгоспу ім. Шевченка. Вказані земельні ділянки перебували у користуванні позивача. Для здійснення господарської діяльності було створено фермерське господарство Росток . До 2005 року позивач користувався землею. Розпорядженням голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації від 18 серпня 2005 року № 239 припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 36,6 га та земельна ділянка передана до земель запасу Першотравенської сільської ради. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року вищевказане розпорядження визнано недійсним. Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області уклало договір оренди земельної ділянки від 19 березня 2014 року № 19/03/14/1-ДО з ОСОБА_3 та передало земельну ділянку, яка знаходилась у користуванні ОСОБА_2 , їй в оренду строком на 49 років. Враховуючи вищезазначене позивач просив суд визнати недійсним і скасувати право власності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на земельну ділянку загальною площею 36,6 га, яка розташована на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту та була надана в оренду ОСОБА_3 за договором оренди від 19 березня 2014 року № 19/03/14/1-ДО, укладеним між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію цього права; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19 листопада 2013 року №ДН/1221087500:01:065/0000/342 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у ;Дніпропетровській області від 18 березня 2014 року №ДН/1221087500:01:065/00001042 про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19 березня 2014 року № 19/03/14/1-ДО, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_3 ; витребувати від ОСОБА_3 на його користь земельну ділянку загальною площею 36,6 га, яка розташована на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту; визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 36,6 га, яка розташована на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, призначену для сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (т.2 а.с. 146-148).

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 36,6 га на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту для ведення фермерського господарства. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат (т.1 а.с. 139-144).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року було скасовано в частині витребування від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 земельної ділянки площею 36,6 га на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту для ведення фермерського господарства та в частині стягнення судових витрат, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін (т.1 а.с. 205-210).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року скасовані, справу передано на розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с. 35-38).

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року справу передано на розгляд Криничанського районного суду Дніпропетровської області (т.2 а.с. 42-43).

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна у задоволенні позовних вимог відмовлено (т.2 а.с.230-236).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі (т.3 а.с. 1-10).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року залишено без змін (т. 3 а.с. 86-90).

Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.3 а.с. 185-191).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, рішенням Верхньодніпровського районного народного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 1992 року Верхньодніпровську районну раду народних депутатів зобов`язано наділити ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 20 га на території Першотравенської сільської ради для ведення фермерського господарства (т.1 а.с. 5).

12 травня 1992 року Верхньодніпровською районною радою народних депутатів було видано державний акт на довічне успадковування володіння земельною ділянкою площею 20 га для створення селянського (фермерського) господарства (т.1 а.с. 15).

Рішенням від 02 жовтня 1992 року Першотравенської сільської ради народних депутатів Верхньодніпровського району позивачу надано згоду на проектування під виділення земельної ділянки площею 20 га для фермерського господарства (т.1, а.с. 16).

Актом встановлення меж земельної ділянки Першотравенської сільської ради від 02 жовтня 1992 року встановлено межі земельної ділянки площею 16,6 га на полі № 1 четвертої бригади колгоспу ім. Шевченка (т.1 а.с. 17).

Для здійснення господарської діяльності позивачем було створено фермерське господарство Росток .

До 2005 року позивач користувався землею. Розпорядженням голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації № 239 від 18 серпня 2005 року припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 36,6 га та земельна ділянка передана до земель запасу Першотравенської сільської ради (т.1 а.с. 18).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року вищевказане розпорядження визнано недійсним (т.1 а.с. 22-24).

Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області уклало договір оренди земельної ділянки № 19/03/14-1-ДО від 19 березня 2014 року з ОСОБА_3 та передало їй в оренду земельну ділянку площею 37 гектарів ріллі строком на 49 років (т.1 а.с. 26-30).

Посилаючись на порушення його законного права володіння земельною ділянкою, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції посилався на те, що наказ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та наказ про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки є правомірними, ОСОБА_2 є користувачем земельної ділянки згідно державного акта на право довічного успадковуваного володіння, але права свого не використав та не навів суду жодних підстав для визнання недійсним і скасування права власності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на спірну земельну ділянку, скасування державної реєстрації цього права, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Встановлено, рішенням Верхньодніпровського районного народного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 1992 року Верхньодніпровську районну раду народних депутатів зобов`язано наділити ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 20 га на території Першотравенської сільської ради для ведення фермерського господарства (т.1 а.с. 5).

12 травня 1992 року Верхньодніпровською районною радою народних депутатів було видано державний акт на довічне успадковування володіння земельною ділянкою площею 20 га для створення селянського (фермерського) господарства (т.1 а.с. 15).

Рішенням від 02 жовтня 1992 року Першотравенської сільської ради народних депутатів Верхньодніпровського району позивачу надано згоду на проектування під виділення земельної ділянки площею 20 га для фермерського господарства (т.1 а.с. 16).

Актом встановлення меж земельної ділянки Першотравенської сільської ради від 02 жовтня 1992 року встановлено межі земельної ділянки площею 16,6 га на полі № 1 четвертої бригади колгоспу ім. Шевченка (т.1 а.с. 17).

До 2005 року позивач користувався землею. Розпорядженням голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації № 239 від 18 серпня 2005 року припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 36,6 га та земельна ділянка передана до земель запасу Першотравенської сільської ради (т.1 а.с. 18).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року вищевказане розпорядження визнано недійсним (т.1 а.с. 22-24).

Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області уклало договір оренди земельної ділянки № 19/03/14-1-ДО від 19 березня 2014 року з ОСОБА_3 та передало їй в оренду ділянку строком на 49 років. У договорі зазначено, що площа земельної ділянки становить 37 га. (т.1 а.с. 26-30).

Згідно зі статтею 2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (далі - Закон № 2009-XII) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед державними, кооперативними, громадськими, зарубіжними, іншими підприємствами і організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею або приватної власності. З ним укладається договір на користування землею на умовах оренди, складаються також й інші документи відповідно до законодавства України.

У частині першій статті 5 Закону № 2009-XII визначено, що земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду.

Згідно зі статтею 8 цього Закону після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи; одержує печатку із своїм найменуванням і адресою; відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку; вступає в ділові відносини з іншими підприємствами, установами та організаціями; визнається як самостійний товаровиробник державними і господарськими органами при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Аналогічно врегульовані і правовідносини зі створення та діяльності фермерського господарства Законом України Про фермерське господарство від 19 червня 2003 року № 937-IV (далі - Закон № 937-IV), у статті 1 якого вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (статті 7, 8 Закону № 937-IV).

Із комплексного аналізу вимог статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після укладення договору оренди земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №317/2520/15-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц.

У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Велика Палата Верховного Суду продовжує дотримуватись такої правової позиції, про що свідчать, зокрема, її постанови від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 695/2632/17 та від 19 лютого 2020 року у справі № 629/4590/17.

Встановлено, 12 травня 1992 року Верхньодніпровською районною радою народних депутатів ОСОБА_2 було видано державний акт на довічне успадковування володіння земельною ділянкою площею 20 га для створення селянського (фермерського) господарства (т.1 а.с. 15).

22 травня 1992 року на підставі державного акту на довічне успадковування володіння землею від 12 травня 1992 року, виданого Верхньодніпровською районною радою народних депутатів, ОСОБА_2 було створено фермерське господарство Росток (ідентифікаційний код 202455695) (т.3 а.с. 223-234).

Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області уклало договір оренди земельної ділянки № 19/03/14-1-ДО від 19 березня 2014 року з ОСОБА_3 та передало їй в оренду земельну ділянку площею 37 гектарів ріллі строком на 49 років. Земельна ділянка була передана в оренду з призначенням - для ведення фермерського господарства (т.1 а.с. 26-30).

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_2 посилався на ті обставини, що у його користуванні, як голови фермерського господарства Росток , на праві довічного успадковуваного володіння знаходилася земельна ділянка, яка була незаконно у нього вилучена та передана в оренду відповідачеві ОСОБА_3

26 травня 2019 року на підставі державного акту від 12 травня 1992 року на довічне успадковування володіння землею площею 20 га у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Воєводівка, західна частина поля № НОМЕР_1 , створено фермерське господарство Росток-Дніпро , засновником якого є - ОСОБА_2 , що підтверджується Статутом фермерського господарства та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.3 а.с. 235-250, 251).

ОСОБА_2 звернувся до суду у цій справі із вказаними позовними вимогами як фізична особа, який є головою фермерського господарства.

Згідно Державного акту від 12 травня 1992 року землю 20 гектарів було надано у довічне успадковуване володіння для створення селянського /фермерського/ господарства (т.1 а.с.15).

Фермерське господарство Росток-Дніпро не зверталось до суду у цій справі за захистом своїх прав.

Крім того, земельна ділянка була передена ОСОБА_3 в оренду на підставі вказаного договору оренди земельної ділянки з призначенням - для ведення фермерського господарства.

Відповідач у справі ОСОБА_3 є засновником фермерського господарства Степ-17» .

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно ч. 5 ст. 12 ЦПК України на суд, як державний орган, покладено обов`язок, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснити у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однак, судом першої інстанції були порушені вказані норми процесуального права.

Розглядаючи по суті спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги, що ОСОБА_2 не є належним позивачем у справі, оскільки спірну земельну ділянку 20,0 гектарів було надано у довічне успадковуване володіння не фізичній особі ОСОБА_2 , а було надано саме для створення селянського /фермерського/ господарства, та належним позивачем у справі має бути фермерське господарство.

Відповідач у справі ОСОБА_3 є засновником фермерського господарства Степ-17» . Земельна ділянка була передена ОСОБА_3 в оренду на підставі вказаного договору оренди земельної ділянки з призначенням - саме для ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство Степ-17» не залучалися до участі у цій справі у якості співвідповідача.

Крім того, наказом Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-1176/15-18сг від 05 квітня 2018 року передано Верхньодніпровській міській раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2132,2308 га на території Верхньодніпровської міської об`єднаної територіальної громади Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком (т.1 а.с. 165).

Отже, спірна земельна ділянка, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Воєводівка, західна частина поля № 1 на теперішній час перебуває у комунальній власності Верхньодніпровської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Згідно ч.1 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Верхньодніпровська міська рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області не була залучена до участі у цій справі у якості співвідповідача.

Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 Про судове рішення в цивільній справі ).

Розглядаючи по суті даний спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на предмет і підстави поданого позову, не установив, які особи були/є належними землекористувачами у спірних правовідносинах, а отже є сторонами цього спору.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

Судді