Постанова

від 17.07.2019 по справі 343/1547/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/1547/17

Провадження № 22-ц/4808/855/19

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С.М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої Пнівчук О.В.

суддів : Мелінишин Г.П, Ясеновенко Л.В.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 23 квітня 2019 року, в складі судді Монташевич С.М., у справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Яворівська сільська рада до ОСОБА_2 про усунення від спадкування,

в с т а н о в и в:

26 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Яворівська сільська рада, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила усунути від спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його спадкоємця за законом ОСОБА_2 1974 року народження.

Позивач свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її близький родич (рідний брат матері) ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому самовільно збудоване незавершене будівництво житлового будинку, готовністю 75%, в АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , дочка померлого ОСОБА_3 , звернулася в суд з позовом про визнання за нею права власності на будівельні матеріали в порядку спадкування.

Позивач посилаючись на те, що ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги, за 20 останніх років не спілкувалась зі своїм батьком, не приїжджала до нього за його місцем проживання, не здійснювала піклування за ним, як особою, яка потребувала догляду в силу похилого віку та зловживання алкоголем, а також не вжила заходів для поховання свого батька, натомість вона (позивач) постійно проживала з спадкодавцем за адресою АДРЕСА_1 та здійснювала за ОСОБА_3 догляд, просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті її батька ОСОБА_3 .

Рішенням Долинського районного суду від 23 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Апелянт зазначила, що суду було представлено достатньо доказів на підтвердження того, що спадкодавець ОСОБА_3 був особою похилого віку, зловживав алкоголем та потребував сторонньої допомоги та опіки і таку допомогу та постійний догляд здійснювала вона проживаючи разом з спадкодавцем в АДРЕСА_1 , натомість відповідач ОСОБА_2 ухилялася від надання допомоги та опіки спадкодавцеві, що є підставою для усунення її від спадкування.

Зокрема, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили що останні 10 років свого життя ОСОБА_3 проживав у селі Яворів та близько спілкувався із своєю сестрою та її дітьми, які допомагали йому по господарству, здійснювали за ним догляд та його поховання. Актом обстеження від 06.01.2018 року встановлено що спадкодавець потребував стороннього догляду.

Апелянт вважає, що висновки суду суперечать доказам, дослідженим у судовому засіданні, а тому ухвалене рішення підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу - ОСОБА_2 зазначила, що позивач ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог не надала суду належних доказів, а відтак суд обгрунтовано відмовив у задоволенні її позову.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі з мотивів наведених у ній.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 заперечили вимоги апеляційної скарги, посилаючись на їх необгрунтованість.

Представник третьої особи Яворівської сільської ради Долинського району у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судове рішення, згідно ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою жодними належними та допустимими доказами не доведено перед судом факту перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані в силу похилого віку чи тяжкої хвороби, внаслідок яких він не міг себе обслуговувати сам, потребував стороннього догляду, а також того, що спадкодавець потребував допомоги відповідачки, остання мала можливість її надати, проте ухилялася від обов`язку щодо її надання.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою про смерть від 22.02.2016 р. №3, виданою відділом РАЦС Долинського РУЮ Івано-Франківської області.

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Яворівської сільської ради від 18.10.2016 року №02-24/736 встановлено, що відповідно до записів погосподарської книги №4 під особовим рахунком №0366-1 за померлим ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 числилось будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 . Рік побудови житлового будинку 1995 року.

Згідно матеріалів Обласного комунального підприємства Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації наданих 27.11.2017 року на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 вбачається, що готовність незавершеного будівництвом житлового будинку становить 75%, балансовою вартістю станом на 07.10.2016 року 358969 грн. та інвентаризаційною вартістю 156992 грн.

Після смерті ОСОБА_3 на вказане незавершене будівництво житлового будинку відкрилась спадщина. При житті спадкодавцем заповіт не складався, а тому право на спадкування мають спадкоємці за законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

За приписом ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 2 ст. 1258 ЦК України передбачено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до копії свідоцтва про народження від 28 листопада 1974 року ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 .

Встановлено, що ОСОБА_2 згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.11.2016 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 , оскільки такий збудований самочинно.

У зв`язку з цим ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом про визнання за нею права власності на майно у порядку спадкування.

Рішенням Долинського районного суду від 20 січня 2017 року, залишеним без зміни Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року, визнано за ОСОБА_2 право власності на будівельні матеріали, які були використані у процесі будівництва незавершеного житлового будинку , що розташований в АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом про усунення ОСОБА_2 від спадкування після смерті ОСОБА_3 , посилаючись на те, що вона проживаючи разом із спадкодавцем прийняла у встановленому законом порядку спадщину, натомість відповідача слід усунути від права на спадкування, оскільки вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який такої потребував.

Відповідно до положень ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту вказаної норми закону та відповідно до роз`яснень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , правило ч.5 ст.1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

У відповідності до вимог ст.ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції правильно зазначив про те, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено факт перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані в силу похилого віку чи тяжкої хвороби, внаслідок яких він не міг себе обслуговувати сам, потребував стороннього догляду, а також того, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, остання мала можливість її надати, однак ухилялался від обов`язку щодо її надання.

Посилання апелянта на те, що суд не дав належної оцінки зібраним доказам по справі, зокрема поясненням свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не заслуговують на увагу, оскільки вказані свідки не підтвердили факт перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані в силу похилого віку чи внаслідок алкогольної залежності, тяжкої хвороби.

Самі по собі обставини про те, що позивач ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_3 , який зловживав алкогольними напоями, допомагала йому та здійснювала за ним догляд не дають підстав для висновку, що ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані.

Згідно відповіді Долинської ЦРЛ №926/01-20/18 від 20.07.2018 р. ОСОБА_3 за останні три роки свого життя (2013-2016 роки) за медичною допомогою в Долинську ЦРЛ не звертався, на стаціонарному, амбулаторному лікуванні, диспансерному обліку не перебував. ОСОБА_3 не перебував на лікуванні в Івано-Франківському обласному наркологічному диспансері, де перебував на обліку.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №47 від 19.02.2016 та довідкою про причини смерті до форми №106/о №47 для поховання, причини смерті ОСОБА_3 : хронічна серцево-судинна недостатність 3 ступеня, кардіосклероз дифузний, гіпертонічна хвороба 2 ступеня; вік померлого - 67 років.

Суду також не подано доказів того, що ОСОБА_3 звертався до спадкоємця ОСОБА_2 за допомогою у зв`язку з перебуванням у безпорадному стані через похилий вік чи хворобу, а також те, що відповідач знала про це та могла таку допомогу надавати.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним доказам по справі та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду від 23 квітня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 липня 2019 року.

Судді: О.В. Пнівчук

Г.П. Мелінишин

Л.В. Ясеновенко