Постанова

від 16.07.2019 по справі 910/922/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2019 р. Справа№ 910/922/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Руденко М.А.

секретар Добрицька В.С.

за участю

представників: позивача - не з`явився

відповідача - Бригадир Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія."

на рішення Господарського суду м. Києва від 10.05.2018 р. (повне рішення складено 21.05.2018 р.)

у справі № 910/922/18 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Приватного підприємства "ТЛК Європа"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія."

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 1633160,08 грн

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "ТЛК Європа" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 1633160,08 грн

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що у зв`язку з настанням страхового випадку, передбаченого умовами укладеного сторонами договору добровільного страхування відповідальності експедитора, у відповідача виник обов`язок виплатити позивачеві страхове відшкодування в межах страхової суми за цим договором.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.05.2018 р. у справі № 910/922/18 позов Приватного підприємства "ТЛК Європа" задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія." подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивач не повідомляв ПрАТ УТСК до 2017 року (майже три роки) про настання події, що мала ознаки страхового випадку, та не надав жодного документу, який повинен надати страхувальник відповідно до умов укладеного договору. Також скаржник вважає безпідставним стягнення страхового відшкодування у визначеному позивачем розмірі з огляду на жодним чином не підтверджений розмір штрафних санкцій, а також без урахування умов договору, відповідно до яких страховиком не покриваються непрямі збитки та неотриманий прибуток, не відшкодовуються збитки, не підтверджені документально, та штрафні санкції до страхувальника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 10.05.2018 р. у справі № 910/922/18 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Постановою Верховного Суду від 13.11.2018 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 р. у справі № 910/922/18 скасовано та передано зазначену справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." у справі № 910/922/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/922/18 та призначено до розгляду на 04.02.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/411/19 від 04.02.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/922/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/922/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 р. справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Також ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 р. розгляд справи відкладено до 05.03.2019 р.

У призначеному засіданні суду 05.03.2019 р. оголошено перерву до 26.03.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/712/19 від 25.03.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці та судді Зубець Л.П. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/922/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/922/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 р. справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У призначеному засіданні суду 26.03.2019 р. оголошено перерву до 16.04.2019 р., а 16.04.2019 р. - до 21.05.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1379/19 від 20.05.2019 р. у зв`язку з призначенням судді Власова Ю.Л. суддею Верховного Суду відповідно до Указу Президента № 195/2019 від 07.05.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/922/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/922/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 р. справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

До суду 21.05.2019 р. представником Приватного підприємства "ТЛК Європа" подано заяву про відвід судді Буравльова С.І. у справі № 910/922/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 р. заявлений відвід визнано необгрунтованим, зупинено провадження у справі № 910/922/18 та передано матеріали справи для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України з метою розгляду заявленого відводу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019 р. заяву Приватного підприємства "ТЛК Європа" про відвід судді Буравльова С.І. у справі № 910/922/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Отрюх Б.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 р. у задоволенні заяви Приватного підприємства "ТЛК Європа" про відвід судді Буравльова С.І. у справі № 910/922/18 відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 р. поновлено провадження у справі № 910/922/18 та призначено її до розгляду на 09.07.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1960/19 від 08.07.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/922/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/922/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Мартюк А.І., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 р. справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду, а в призначеному засіданні суду оголошено перерву до 16.07.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2100/19 від 15.07.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/922/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/922/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 р. справу № 910/922/18 було прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У засідання суду, призначене на 16.07.2019 р., представник позивача не з`явився, однак надавав пояснення по суті спору у попередніх судових засіданнях та був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Належних доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розумного строку розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

10.10.2013 р. між Приватним підприємством ТЛК Європа (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Омега-Автопоставка (далі - замовник) було укладено договір на транспортне обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 023024-13 (далі - договір на транспортне обслуговування).

Відповідно до п. 1.1 договору на транспортне обслуговування перевізник зобов`язався за плату та за рахунок замовника надавати транспортні послуги з перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за цінами, встановленими на транспортному ринку.

Згідно з п. п. 3.2.1, 3.2.2 договору на транспортне обслуговування перевізник зобов`язується виконати перевезення вантажів, наданих йому замовником у відповідності з умовами та правилами, обумовленими в заявці, в межах строків тривалості перебування автомобіля в дорозі, транспортними засобами перевізника на найбільш вигідних для замовника умовах. Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за схоронність (цілісність) вантажу та митних пломб (пломб вантажовідправника) з моменту завантаження до моменту здачі його вантажоотримувачеві.

У разі пошкодження або втрати вантажу перевізник відшкодовує на вимогу замовника вартість пошкодженого та/або втраченого вантажу, а також усі завдані цим замовнику збитки, що випливають з договорів з третіми особами (п. 3.2.4 договору на транспортне обслуговування).

05.02.2014 р. між Приватним акціонерним товариством УТСК (далі - страховик) та Приватним підприємством ТЛК Європа (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування відповідальності експедитора № 13139 (далі - договір страхування).

Відповідно до п. 1.1 договору страхування предметом цього договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов`язані з обов`язком страхувальника: відшкодувати збитки, які виникли внаслідок неналежного виконання страхувальником перед клієнтом умов договору транспортного експедирування; відшкодувати збитки, завдані вантажем, який перевозиться, життю, здоров`ю та майну третіх осіб; відшкодувати збитки, які виникли внаслідок порушення митних процедур, встановлених міжнародними конвенціями або законодавством країни, яка регулює перевезення вантажів та інших нормативних актів, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до цього договору страховик провадить страхування відповідальності експедиторів (надалі - страхувальник) за шкоду, завдану клієнту та/або третім особам під час виконання ним транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів відповідно до вимог Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність та інших актів чинного законодавства України, міжнародних конвенцій, які регламентують міжнародні перевезення вантажів (п. 2.1 договору страхування).

Пунктом 3.2.1 договору страхування сторони визначили, що страховим випадком є подія, що відбулася після набуття чинності цього договору, яка є наслідком страхового ризику, яка зазначена у пункті 3.2 цього договору, і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування клієнту та/або третім особам.

Як передбачено п. 3.2 договору страхування, настання відповідальності страхувальника перед клієнтом за: збитки, завдані внаслідок знищення, пошкодження, втрати або нестачі вантажу, що сталися з будь-якої причини, в тому числі в результаті протиправних дій третіх осіб, розкрадання вантажу, шляхом грабежу, розбою, крадіжки, шахрайства, пропажи вантажу разом з перевізним засобом, навмисне або ненавмисне пошкодження вантажу третіми особами, пожежі, вибуху, ДТП, аварії, катастрофи, стихійних лих, намокання вантажу в результаті ДТП, або витікання рідини, яка є вантажем, втрата або пошкодження вантажу в результаті впливу температури (якщо перевезення здійснювалось без листа контрольних перевірок температури вантажу) в період з моменту прийняття вантажу до перевезення і до доставки його одержувачу; збитки, завдані внаслідок порушення строків доставки вантажу. При цьому умовою несвоєчасної доставки вантажу є порушення термінів доставки вантажів, які передбачені договором автоперевезення/експедирування або встановлені умовами КДПВ, FIATA-FLB, статутом автомобільного транспорту України чи іншими нормативно-правовими актами та документами.

Відповідно до п. 3.4 договору страхування факт настання відповідальності страхувальника визнається: на підставі рішення судових органів тих країн, де стався страховий випадок - у випадку розгляду претензії до страхувальника в судовому порядку; на підставі документів, зазначених в розділі 10 цього договору - у випадку врегулювання претензії в досудовому порядку.

Згідно з п. 5.1 договору страхування загальна страхова сума (ліміт відповідальності відповідача за цим договором) складає 100000,00 дол. США, що в гривнях за курсом Національного банку України на день укладення договору становить 942630,00 грн.

Строк дії договору страхування з 00-00 годин 26 лютого 2014 року по 24-00 годину 25 лютого 2015 року (п. 6.1 договору страхування).

26.08.2014 р. між ПП ТЛК Європа (далі - експедитор) та ТОВ Сефт-Плюс (далі - перевізник) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 556/1-С, відповідно до п. 2.1 якого перевізник зобов`язується здійснювати перевезення вантажів, а експедитор надавати до перевезення вантажі в обсягах згідно із заявкою й оплачувати вартість кожного перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, за заявкою замовника - ТОВ Омега-Автопоставка № ХВ-005513, позивач зобов`язався організувати перевезення вантажу (шини) за маршрутом 05870- Blonіe/Бабаї, дата завантаження 27.08.2014 р., вантажовідправник - Mitsubishi Corporation, 05-870 Blonіe, Ul. Spedycyjna, 1, Poland, дата поставки 01.09.2014 р., вантожоотримувач ТОВ ТПК Омега-Автопоставка , місце прибуття/розвантаження Харківська обл., Харківський р-н, смт. Бабаї, вул. Вторчерметівська, 4, база Дельта , фрахт 20000,00 грн.

Згідно з вказаної заявки 28.08.2014 р. автомобіль перевізника був завантажений у Польщі, що підтверджується міжнародною транспортною накладною CMR з відповідною відміткою про завантаження.

У зв`язку з тим, що вантаж не був доставлений у пункт розвантаження замовника в строк до 01.09.2014 р., останній направив позивачеві претензію № 4013 від 09.09.2014 р. з вимогою сплати вартості вантажу, яка складає 1384033,97 грн, а також штрафу в розмірі 18% від вартості вантажу в сумі 249126,11 грн, що разом становить 1633160,08 грн.

Оскільки водій транспортного засобу, який перевозив вантаж, не відповідав на телефонні дзвінки та представники ТОВ Сефт-Плюс ухилялися від надання відповіді про причини зникнення транспортного засобу та вантажу, позивач звернувся до Шевченківського відділу поліції ГУНП в Харківській області із заявою про злочин, яка була внесена до Єдиного реєстру досудового розслідування 09.10.2014 р.

Відповідно до наданого позивачем витягу з кримінального провадження № 12014220480005385, відкритого за вказаною заявою, за результатами розслідування 20.10.2014 р. провадження було закрито на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України.

Як зазначив представник позивача, 15.09.2014 р. заявою вих. № 266 від ПП ТЛК Європа повідомило ПрАТ УТСК про настання страхового випадку та просило відшкодувати збитки у розмірі 1633160,08 грн, визначені сумою претензії замовника, однак, станом на час звернення з позовом до суду відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що вищевказана подія, на думку позивача, є страховим випадком, передбаченим п. 3.2.1 договору добровільного страхування, а відтак, є підставою для здійснення відповідачем страхової виплати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено настання страхового випадку, передбаченого умовами укладеного сторонами договору добровільного страхування відповідальності експедитора, підтверджений розмір заподіяних збитків, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок виплатити позивачеві страхове відшкодування в межах страхової суми за договором.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, враховуючи наступне.

Як передбачено ст. 979 ЦК України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ст. 8 Закону України Про страхування страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Так, розділом 9 договору страхування визначені дії страхувальника при настанні страхового випадку, перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитку.

Відповідно до 9.2 договору страхування страхувальник повинен негайно, як тільки йому стало відомо про настання страхового випадку (або подію, що може кваліфікуватися, як страховий випадок) повідомити страховика про таке настання, а потім, протягом двох робочих днів будь-яким документальним способом (письмово, факсом, телеграмою, тощо) підтвердити факт настання страхового випадку.

Підтвердженням факту та обставин настання страхового випадку та визначення розміру збитку, відповідно до п. 9.5 договору страхування, страховик здійснює на підставі наступних документів, що надає страхувальник, зокрема: заяви на виплату страхового відшкодування, претензій, пред`явлених страхувальнику та всіх документів, що додаються до них, в тому числі листування із заявником претензії; транспортних накладних або інших транспортних документів з відмітками клієнта чи його представника про нестачу, загибель чи пошкодження вантажу, інвойсу, тощо; актів огляду вантажу (аварійні сертифікати), актів експертизи, що складаються незалежними спеціалізованими організаціями; розрахунку збитку (претензії), що заявляється страхувальнику стороною, що вимагає відшкодування збитків; довідки органів міліції чи поліції, що підтверджує факт звернення в ці органи по випадку крадіжки вантажу чи інших кримінальних дій під час перевезення вантажу; інших документів за вимогою страховика, щодо страхового випадку.

Згідно з п. 8.1.9 договору страхування страхувальник зобов`язаний при настанні страхового випадку повідомити страховика в строк, передбачений договором страхування та виконати умови розділу 9 договору страхування, а також виконувати розпорядження та рекомендації страховика.

Позивач стверджує, що ПП ТЛК Європа повідомило ПрАТ УТСК про настання страхового випадку заявою вих. № 266 від 15.09.2014 р.

Також позивач вказує, що вищенаведена обставина щодо належного повідомлення відповідача про настання страхового випадку підтверджується наданою до матеріалів справи нотаріально посвідченою заявою свідка ОСОБА_1 , в якій останній повідомляє про те, що заяву № 266 від 15.09.2014 р. було подано до ПрАТ УТСК ним особисто як керівником та учасником ПП ТЛК Європа .

З наданої позивачем копії заяви, адресованої голові правління ПрАТ УТСК , вбачається, що рукописним текстом на ній вказано саме вхідний № 266 від 15.09.2014 р. Даний напис скріплено підписом особи, прізвище, ім`я та посада якої не вказані, а тому неможливо ідентифікувати ким саме було проставлено вхідний номер та дату документу.

Разом з цим, відповідно до копії витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції ПрАТ УТСК з 12.09.2014 р. по 16.09.2014 р. реєстрація вищевказаної заяви не здійснювалася.

Інших достовірних доказів, що підтверджують подання вказаної заяви відповідачеві, окрім письмової заяви свідка, суду не надано.

Однак надана позивачем нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_1 не може бути визнана судом як належний та допустимий доказ, що підтверджує факт звернення позивача до відповідача з заявою про настання страхового випадку.

Крім того, заява про настання страхового випадку № 266 від 15.09.2014 р. не містить додатків до даного документу, у тому числі претензії про сплату грошових коштів у розмірі 1633160,08 грн та інших документів, які зобов`язаний надати страхувальник страховику на підтвердження факту та обставин настання страхового випадку та визначення розміру збитку.

У матеріалах справи відсутні інші докази на підтвердження звернення позивача до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку та/або з заявою про виплату страхового відшкодування, а також з документальним підтвердженням факту настання страхового випадку (претензії, транспортні накладні, розрахунки, довідки органів поліції тощо) відповідно до умов розділу 9 договору страхування.

За відсутності документального підтвердження факту настання страхового випадку, колегія суддів дійшла висновку про порушення позивачем свого обов`язку, встановленого п. 9.2 договору страхування.

Згідно з п. 9.8 договору страхування страхувальник зобов`язаний подати страховику заяву про виплату страхового відшкодування та документи, які зазначені у п. 9.5 договору страхування, не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати настання страхового випадку, якщо подія сталася за межами України, то не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після перетину кордону.

Однак, в строк, передбачений договором страхування, страхувальник не подав заяву про виплату страхового відшкодування та відповідні документи для підтвердження факту страхової події та розміру заподіяного збитку.

Як передбачено ст. 25 Закону України Про страхування , здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про страхування підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ УТСК було повідомлено про вищевказане зникнення вантажу лише 21.08.2017 р. шляхом отримання від ПП ТЛК Європа копії позовної заяви, тобто майже через три роки після настання події, що мала ознаки страхового випадку.

Оскільки до 2017 року відповідача не було проінформовано про настання страхового випадку, це створило перешкоди відповідачу, як страховику, у визначені обставин і характеру настання страхового випадку.

Відповідно до п. п. 11.1.5, 11.1.9, 11.1.12 договору страхування підставами для прийняття рішення страховиком щодо відмови в здійсненні страхової виплати є порушення страхувальником умов договору страхування, в тому числі несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку та неподання документів, передбачених умовами договору.

Так, після повідомлення про страхову подію відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою надати документи, передбачені розділом 9 договору страхування, зокрема, 29.08.2017 р. із запитом № 455, 12.10.2017 р. із запитом № 569. Вказані листи-запити були отримані позивачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

19.02.2018 р. за результатами розгляду відповідачем справи щодо зникнення вантажу при його перевезенні у період з 27.08.2014 р. по 04.09.2014 р. ПрАТ УТСК прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, яке було надіслано на адресу ПП ТЛК Європа листом № 136.

Крім того, як вбачається з рішення ПрАТ УТСК , останнім було відмовлено у виплаті страхового відшкодування позивачеві також у зв`язку з тим, що останнім не було надано відповідних документів, що підтверджують оплату збитків у заявленому розмірі власнику викраденого вантажу.

Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ПП ТЛК Європа відшкодовувало ТОВ Омега-Автопоставка збитки за наслідками здійснення зазначеного вище перевезення.

Відповідно до п. 3.1 договору страхування страховим випадком є подія, що відбулася після набуття чинності цього договору, яка є наслідком страхового ризику, яка зазначена у пункті 3.2 цього договору, і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування клієнту та/або третім особам.

Згідно з п. 2.2.3 договору страхування клієнтом визначено споживача послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг.

Вказані положення договору свідчать про те, що за умови відсутності у страховика підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, така виплата має здійснюватися на користь клієнта (споживача послуг експедитора), тобто у даному випадку на користь ТОВ Омега- Автопоставка , а не позивача як страхувальника.

Позивач, у свою чергу, має право на виплату йому страхового відшкодування лише за умови дотримання ним вимог п. 10.5 договору страхування, відповідно до якого страхове відшкодування сплачується страхувальнику після того, як останній за письмовим погодженням зі страховиком компенсував завдані внаслідок страхового випадку збитки заявнику претензії. При цьому виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі наданих документів, що підтверджують таку виплату.

Однак, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження звернення позивача до відповідача з письмовим погодженням щодо компенсації збитків заявнику претензії - ТОВ Омега-Автопоставка , а також належні докази на підтвердження відшкодування позивачем будь-яких збитків за наслідками вказаного перевезення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про страхування страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з ч. 1 ст. 988 ЦК України, у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Як передбачено ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З матеріалів справи вбачається, що розмір та факт збитку за наслідками перевезення позивач визначив на підставі інформації, вказаній у претензії ТОВ Омега Автопоставка № 4013 від 09.09.2014 р. та транспортній накладній CMR.

Так, у вказаній претензії ТОВ Омега-Автопоставка зазначає, що розмір збитку визначається на підставі вартості втраченого товару, яка згідно із специфікаціями до контракту № 01 від 02.11.2012 р., укладеного між ТОВ Омега-Автопоставка і постачальником товару, а також інвойсами № FSE-131/FR/2014, № FSE-132/FR/2014 складає 1384033,97 грн. Посилання на вказані інвойси також наявне в п. 5 бланку CMR.

Крім того, за змістом претензії вбачається, що крім вартості втраченого товару в сумі 1384033,97 грн ТОВ Омега-Автопоставка має сплатити штраф постачальнику згідно контракту № 01 від 02.11.2012 р. у розмірі 18% від вартості товару, що складає 249126,11 грн.

Однак, позивачем не надано суду зазначених інвойсів та контракту № 01 від 02.11.2012 р., а в бланку CMR було вказано лише загальну вагу товару, відтак неможливо встановити вартість втраченого товару, а також дослідити умови контракту, що передбачають сплату відповідного штрафу.

Таким чином, розмір заподіяного збитку та суми страхового відшкодування не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому, відповідно до п. 4.2.4 договору страхування страховиком не відшкодовуються збитки, що не підтверджені документально.

Наявна в матеріалах справи копія протоколу про визначення розміру збитків до угоди № 060495-14 від 20.11.2014 р., підписаного ТОВ ТПК Омега-Автопоставка та ПП ТЛК Європа , згідно з яким позивачем, як експедитором, визнано обґрунтованість претензії замовника № 4013 від 09.09.2014 р. на суму 1633160,08 грн, також не є належними та допустимим доказом, що підтверджує розмір збитків, оскільки вказаний протокол свідчить лише про погодження позивача з вимогами пред`явленої йому претензії.

Крім того, вказаний протокол містить посилання на угоду № 060495-14 від 20.11.2014 р., однак позивачем така угода суду не надана.

Оскільки в суді не було доведено факту настання страхового випадку, не підтверджений належними доказами розмір збитків при перевезенні, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1633160,08 грн страхового відшкодування є необгунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому колегією суддів було враховано вказівки касаційної інстанції під час нового розгляду справи та вирішено спір на підставі належних доказів. Колегією суддів було з`ясовано дійсні правовідносини сторін, досліджено обставини і підстави, з якими умови укладеного договору та закону пов`язують здійснення страхового відшкодування, виходячи із предмета та підстав заявленого позову.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з`ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.05.2018 р. у справі № 910/922/18 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3. В задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного підприємства "ТЛК Європа"(62490, Харківська область, Харківський район, село Котляри, вул. Миру, 1 К, код 37657692) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." (01033, м. Київ, вул.Саксаганського, 77, код 22945712) 36746 (тридцять шість тисяч сімсот сорок шість),10 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 23.07.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді С.А. Пашкіна

М.А. Руденко