Рішення

від 22.07.2019 по справі 640/2327/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2019 року № 640/2327/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Єркін М.М., від відповідача - Стельмах Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Геоцентр-Сервіс доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними дій, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Геоцентр-Сервіс (далі - позивач/ ТОВ Геоцентр-Сервіс ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.01.2019 №1015.

Позивач мотивує свої вимоги протиправністю спірного наказу, прийнятого за відсутністю законодавчо визначених підстав на проведення перевірки.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що при прийнятті оспорюваного наказу, контролюючий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві направлено запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) №25252/10/26-15-14-02-04 від 01.06.2018 до ТОВ Геоцентр-Сервіс (код СДРПОУ 38293247), що підтверджується поштовим конвертом з відміткою про відправлення канцелярії ГУ ДФС у м. Києві.

В наведеному запиті зазначалося, що ГУ ДФС у м. Києві виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ Геоцентр-Сервіс даних податкової звітності з податку на додану вартість, щодо визначення податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП Романа-Мобіл (код ЄДРПОУ 36871662), що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень 2015 року у сумі 9904 грн., лютий 2015 року у сумі 38686 грн., ТОВ Трастор (код ЄДРПОУ 39625594) за квітень 2015 року в сумі 1980 грн., ТОВ Дакстер Трен (код ЄДРПОУ 40076727) за травень 2016 року у сумі 4429 грн., ТОВ Апекстрейд ЛТД (код ЄДРПОУ 40139962) за вересень 2016 року у сумі 12195 грн.

19.06.2018 ГУ ДФС у м. Києві було отримано відповідь ТОВ Геоцентр-Сервіс на запит про надання інформації та її документального підтвердження, що підтверджується штемпелем канцелярії ГУ ДФС у м. Києві на супровідному листі.

Наказом відповідача від 10.08.2018 року №12209 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Геоцентр-Сервіс призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ПП РОМАНА-МОБІЛ за січень-лютий 2015 року, ТОВ ТРАСТОР за квітень 2015 року, ТОВ ДАСКТЕР ТРЕН за травень 2016 року, ТОВ АПЕКСТРЕЙД ЛТД за вересень 2016 року.

Не вбачаючи у контролюючого органу наявності законодавчо визначених підстав для прийняття наказу на проведення перевірки, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року у справі № 826/14679/18 позовні вимоги було задоволено, визнано протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Геоцентр-Сервіс та скасовано наказ № 12209 від 10.08.2018 ГУ ДФС у м. Києві.

Дане рішення суду мотивовано тим, що контролюючим органом не спростовано факт отримання пояснень та підтверджуючих документів від позивача, та тим, що за таких обставин, у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Геоцентр-Сервіс .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018р. у справі №826/14679/18 набуло законної лиси у відповідності до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2019 року про повернення апеляційної скарги.

На підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, у зв`язку з наданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 01.06.2018 №25252/10/26-15-14-02-04 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві видано наказ від 25.01.2019 №1015 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Геоцентр-Сервіс .

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як було зазначено вище, наказ від 25.01.2019 №1015 прийнято на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України та доповідної записки від 21.01.2019 №416/26-15-14-02-04 Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві.

Згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи та матеріали.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та їх документального підтвердження. У письмовому запиті обов`язково зазначаються:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатка контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Суд звертає увагу, що запит від 01.06.2018 №25252/10/26-15-14-02-04 сформовано на підставі проведеного відповідачем аналізу інформаційних баз, яким встановлено відсутність у контрагентів позивача будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, фізичну неможливість здійснення господарської операції з позивачем, також зазначається, що керівниками підприємств-контрагентів ПП Романа-Мобіл та ТОВ Трастор надано пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про недотримання ТОВ Геоцентр-Сервіс норм пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів 2.1 та 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року №168/704.

За змістом норм ПК України, зокрема статті 198, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 зазначив, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, суд зазначає, що у запиті від 01.06.2018 № 22252/10/26-15-14-02-04 не зазначено чіткого та вичерпного переліку документів, які повинен був надати позивач.

Крім того, за змістом вказаного запиту, відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами з огляду на відсутність у останніх ресурсів для здійснення господарської діяльності. Тому, є не зрозумілим яким чином позивач міг підтвердити наявність ресурсів у іншої юридичної особи для здійснення у минулому господарських операцій.

Разом з цим, супровідним листом від 18.06.2018 №18/06/1 ТОВ Геоцентр-Сервіс у відповідь на запит від 01.06.2018 № 22252/10/26-15-14-02-04 надано копії документів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. Документи отриманні відповідачем 19.06.2018, що підтверджується відбитком штампу.

При цьому, вказаний запит отриманий позивачем 06 червня 2018 року, відповідь на запит надіслана протягом 15 робочих днів, отже, строк на надання відповіді не був порушений. Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Водночас, відповідачем не обґрунтовано в якій частині вимоги запиту від 01.06.2018 № 22252/10/26-15-14-02-04 не виконані позивачем.

Згідно постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №813/2162/17 наказ контролюючого органу про проведення перевірки має утримувати в собі в якості підстави її проведення посилання на неотримання пояснень від платника податку та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу щодо виявлених обставин, визначених таким запитом. Посилання у спірному наказі на доповідну записку заступника начальника управління Офісу, яка за своєю суттю є документом внутрішнього використання та здебільшого має за мету спонукання керівника до прийняття конкретного рішення, свідчить про необґрунтованість та безпідставність наказу податкового органу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем виконано вимоги запиту від 01.06.2018 № 22252/10/26-15-14-02-04 та надано всі можливі документи.

Крім цього, контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4,78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Судом встановлено, що на підставі спірного наказу від 25.01.2019 №1015 Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Геоцентр-Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП Романа-Мобіл за 2015 рік, ТОВ Трастор за 2015 рік, ТОВ Дакстер Трен за 2016 рік, ТОВ Апекстрейд ЛТД за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням в декларації з податку на прибуток, результати якої оформлені актом перевірки від 05.02.2019 №72/26-15-14-02-04/38293247.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 10.08.2018 №12209 контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Геоцентр-Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП Романа-Мобіл за січень, лютий 2015 року, ТОВ Трастор за квітень 2015 року, ТОВ Дакстер Трен за травень 2016 року, ТОВ Апекстрейд ЛТД за вересень 2016 року, результати якої оформлені актом перевірки від 28.08.2018 №589/26-15-14-02-04/38293247, зі змісту якого вбачається і предмет дослідження правомірності визначення позивачем податку на прибуток.

За таких обстави, суд вважає, що предмет перевірки, визначений наказом від 25.01.2019 №1015, вже був охоплений перевіркою, здійсненою на підставі наказу від 10.08.2018 №12209, що суперечить вимогам абзацу другого пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, як наслідок, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Одночасно, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Разом з тим, під час судового розгляду справи відповідачем не було доведено суду правомірність спірного наказу, дотримання посадовими особами контролюючого органу порядку призначення перевірки, як це передбачено наведеними вище приписами податкового законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до Окружного адміністративного суду м. Києва сплачений судовий збір на загальну суму 1921 грн.

З огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу, складає 1921 грн.

Що стосується заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за надання правової допомоги, суд зазначає наступне.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАСУ у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд, дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, а саме: Договір про надання правничої допомоги від 29.01.2019 №б/н та додатки до нього, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом справи в суді та є співмірними по відношенню до складності справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Отже, з огляду на задоволення позовних вимог, витрати по сплаті послуг адвоката підлягають стягненню в сумі 4200 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоцентр-Сервіс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №1015 від 25.01.2019р.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна ) грн. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 4200 (чотири тисячі двісті) грн. відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоцентр-Сервіс" (пр-т. Воз`єднання, 15,к.702,Київ 160,02160, код ЄДРПОУ38293247) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19,Київ,Центральна Частина Києва, Київ,04655, код ЄДРПОУ39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 24.07.2019.

Суддя С.К. Каракашьян