справа № 489/990/16-ц провадження №2/489/779/19
РІШЕННЯ
Іменем України
12 липня 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Коденко К.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представників відповідача Чампой В.В., Савицької О.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу Граніт (далі - АГК Граніт ), третя особа - ОСОБА_3 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання відновити трудову книжку
встановив:
У березні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача, в якому просила поновити її на посаді бухгалтера в АГК Граніт ; стягнути з АГК Граніт на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.09.2015 до 01.03.2016; зобов`язати поновити їй трудову книжку.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що з 20.04.2010 працювала бухгалтером у відповідача та звільнена із займаної посади за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри. Перед звільненням 04.09.2015 рішенням правління АГК Граніт в неї відібрали ключі від кабінету, відмовили у призначенні ревізії та вимагали передати документи і касу. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки їй не пояснили причини звільнення, через які до неї було втрачено довіру та не повернуто трудову книжку до теперішнього часу. Крім того, зазначила, що частина документів і готівки на момент її звільнення знаходились в сейфі, а ключі від сейфу були в неї. Після чого члени правління відчинили сейф без її відома та змінили замки, тому відповідальність за документи і готівку вона з себе зняла.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.01.2019 на підставі постанови Верховного Суду від 31.10.2018 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судових справ згідно розпорядження керівника апарату суду № 83 від 13.03.2019 року (в зв`язку з відставкою судді ОСОБА_4) вказана справа передана для розгляду головуючому судді Коваленку І.В. та ухвалою якого від 02.04.2019 прийнята до провадження з призначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача в задоволенні позову просили відмовити, з підстав наведених у відзиві.
У наданому до суду 15.02.2019 відзиві на позовну заяву представник відповідача -АГК Граніт голова правління ОСОБА_11 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що наказом АГК Граніт від 20.04.2010 ОСОБА_1 було призначено на посаду бухгалтера кооперативу. Наказом від 15.09.2015 її звільнено із займаної посади у зв`язку з втратою довіри на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, в якому ставити свій підпис остання відмовилась. Тобто, про звільнення з посади бухгалтера АГК Граніт позивачу було відомо 15.09.2015, що підтверджено актом від 15.09.2015, складеного та підписаного членами правління АГК Граніт про відмову від підпису в наказі про звільнення, та копіями претензій на ім`я АГК Граніт , які особисто позивач додала до позовної заяви. А тому, як вказував вище, ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України, звернувшись до суду лише 02.03.2016 після того, як довідалась про своє звільнення з посади бухгалтера АГК Граніт 15.09.2015, що є підставою для відмови у позові.
Щодо підстав звільнення позивача з посади бухгалтера у зв`язку з втратою довіри вважає, що при вирішенні спору необхідно врахувати, що позивач, як бухгалтер кооперативу, взяла на себе зобов`язання забезпечувати прийом, облік, видачу та зберігання грошових коштів з обов`язковим дотриманням правил, які забезпечують їх зберігання, ведення фінансових, матеріальних та господарських розрахунків і звітів, балансів. Виявлені факти отримання грошових коштів неповноважними особами з відома позивача свідчать про неналежне виконання нею своїх трудових обов`язків, та наявність в її діях вини у вигляді необережності. Відповідно до посадової інструкції бухгалтера-касира кооперативу до обов`язків позивача ОСОБА_1 входило обслуговування грошових та товарних цінностей, операції по прийому, обліку, видачі та зберігання грошових цінностей, зокрема прийняття членських внесків. Відсутність в кооперативі касира не давало підстав бухгалтеру для передачі повноважень по отриманню членських внесків іншим особам. В іншому випадку, бухгалтер повинен був звернутись до голови правління з таким питанням і вимагати покладання такого обов`язку на конкретних осіб кооперативу тощо. Однак, цього зроблено позивачем не було та такі її дії є порушенням посадової інструкції, фінансової дисципліни та могли слугувати для відповідача підставою для втрати довіри.
Стосовно вимог позивача про поновлення трудової книжки у відзиві вказано, що ОСОБА_1 одночасно працювала в декількох місцях і зі слів колишнього голови правління ОСОБА_5 говорила про те, що її трудова книжка знаходиться в неї вдома, оскільки їй як пенсіонеру записи в трудовій книжці не потрібні, що також підтверджено описом наявних документів в сейфі колишнього голови правління та актом відкриття сейфу бухгалтера кооперативу, в яких трудова книжка ОСОБА_1 була відсутня. Тому вважає, що трудова книжка позивачу у день звільнення не була видана з поважних причин, так як неможливо затримати видачу трудової книжки, яку робітник не передавала роботодавцю. Тому, вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
Позивач в запереченнях проти відзиву вказала, що до теперішнього часу їй не видали трудову книжку та не надали копію наказу про звільнення, хоча трудову книжку в АГК Граніт вона надавала і без неї її б голова правління не оформив на роботу. Зауважила, що не було жодного разу зауважень від державних структур, Миколаївобленерго та комунальних служб про несвоєчасну здачу звітів та несвоєчасну оплату страхових внесків, оплату електричної енергії та комунальних послуг, і будь-якого відношення до установленого порядку сплати членських внесків черговим вона не має. Крім цього, зазначила, що ніяких зобов`язань забезпечувати прийом коштів вона на себе не брала, договір матеріальної відповідальності не підписувала і таких вимог до неї не існувало.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив.
Вислухавши присутніх учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно наказу голови правління АГК Граніт ОСОБА_6 від 20.04.2010 № 2 ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера з матеріальною відповідальністю.
Відповідно до посадової інструкції бухгалтера - касира, погодженої головою правління АГК Граніт ОСОБА_3 , підпис про ознайомлення з якою ОСОБА_1 відсутній, в посадові обов`язки бухгалтера - касира входило, зокрема, вести фінансові, матеріальні та господарські розрахунки і звіти, баланси; оформлювати платежі за матеріальні, комунальні та інші послуги; нараховувати заробітну плату, переводити засоби за виконані роботи, вести інші розрахунки з працівниками, громадянами і юридичними особами; здійснювати операції по прийому, обліку, видачі та зберіганні грошових коштів з обов`язковим дотриманням правил, які забезпечують їх зберігання; вести на основі прибуткових і видаткових документів касову книгу; здійснювати готівкові розрахунки в установленому порядку з організаціями і фізичними особами при оплаті робіт і послуг підприємства.
Статутом АГК Граніт , затвердженого рішенням конференції представників АГК Граніт 11.11.2000, протокол № 7, діючого в період роботи позивача бухгалтером на вказаному підприємстві, встановлено порядок організації автогаражного кооперативу, його мету і предмет діяльності.
Згідно статуту кооператив знаходиться на земельній території, виділеній в постійне користування АГК Граніт за адресою: АДРЕСА_1 , 1а під будівництво гаражних боксів. Організація автогаражного кооперативу, будівництво та благоустрій гаражних боксів проводиться за рахунок особистих коштів членів кооперативу. Основною метою автогаражного кооперативу є: забезпечення ефективного керівництва автогаражним кооперативом; утримання і використання майна, що знаходиться в спільному користуванні; благоустрою території; захист прав та інтересів членів кооперативу. Кооператив не має метою одержання прибутку від своєї діяльності та розділу членами кооперативу.
Кошти кооперативу складаються з внесків членів кооперативу на утримання, експлуатацію гаражів та господарства кооперативу, виплати заробітної плати найманим робітникам, поточних витрат і податків. Всі надходження та видача готівки обліковується в касовій книзі, яка пронумерована, прошнурована, скріплена печаткою і завірена підписом голови кооперативу. Витрата коштів проводиться по документах, підписаних головою кооперативу і бухгалтером.
Як вбачається із протоколу засідання правління АГК Граніт від 29.08.2015 на повістки дня про фінансовий стан кооперативу на серпень місяць було встановлено нестачу коштів у зв`язку з тим, що охорона самостійно взяла собі заробітну плату, про що свідчить доповідна записка бухгалтера, з якої слідує, що охорона без дозволу взяла з каси 4508,00 грн. Вирішено ОСОБА_1 за халатне ставлення до своїх обов`язків винести сувору догану, враховуючи те, що це не перший випадок.
Вказані обставини підтверджені доповідними охоронців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 05.09.2015, в яких вони пояснили, що бухгалтер ОСОБА_1 у серпні місяці практично на роботу не з`являлась, тому її обов`язки виконували вони самі і взяли собі дві зарплати за липень місяць.
Окрім цього, ОСОБА_1 без поважних причин зберігала у себе вдома грошові кошти з каси АГК Граніт в сумі 4697,46 грн., що підтверджено її розпискою від 04.09.2015.
Із змісту позовної заяви слідує, що у позивача ОСОБА_1 перед звільненням 04.09.2015 рішенням правління АГК Граніт відібрали ключі від кабінету та вимагали передати документи і касу без ревізії. Після того як вона відмовилась, їй дзвонили на домашній телефон з вимогою повернути документи і кошти із каси. Зазначила, що в сейфі знаходилась частина документів та готівки, тим самим погодилась, що іншу частину документів і грошових коштів кооперативу зберігала вдома.
У протоколі засідання правління АГК Граніт від 04.09.2015 на повістку дня поставлено питання щодо нестачі коштів для оплати податків і інших платежів, у ході розгляду якого голова правління ОСОБА_3 доповів, що не дивлячись на катастрофічний стан кооперативу, нестачу коштів для оплати за електроенергію, податків в пенсійний фон, інших платежів, позивач видала заробітну плату електрику, чим свідомо посилила критичний стан кооперативу, що тягне за собою накладення великих штрафів. На засіданні виступили всі члени правління, засудили вчинок ОСОБА_1 , яка на той час займала посаду бухгалтера, в результаті чого за систематичну непокору правлінню, за порушення фінансової та трудової дисципліни правління АГК Граніт висловило ОСОБА_1 свою недовіру з наступним звільненням. З протоколом засідання правління АГК Граніт позивач ОСОБА_1 ознайомлена, однак від підпису відмовилась.
Відповідно до протоколу засідання правління АГК Граніт від 15.09.2015 окрім іншого встановлено, що працюючи на посаді бухгалтера, позивач неодноразово отримувала зауваження від правління за порушення трудової і фінансової дисципліни, а саме гроші зберігала вдома, членські внески, замість неї приймала охорона та зберігала у себе в гаражах по декілька днів, що спровокувало працівників охорони взяти собі заробітну плату без дозволу. На роботу приходила нерегулярно, приблизно один, два рази на тиждень. Також в ОСОБА_1 відсутня первинна заява прийняття її на роботу в АГК Граніт та трудова книжка.
Наказом АГК Граніт від 15.09.2015 № 13 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади бухгалтера у зв`язку з втратою довіри за пунктом 2 статті 41 КЗпП України.
З наказом ознайомитися ОСОБА_1 відмовилася, про що членами правління кооперативу складено акт від 15.09.2015.
Відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Пунктом 28 постанови Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів передбачено, що звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.
Як слідує з положень пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України розірвання трудового договору можливе за умови: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, розподілом і т.д.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини частини статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У судовому засіданні позивач факт виконання обов`язків бухгалтера-касира не оспорювала, але вказувала на те, що жодних зобов`язань з прийняття коштів на себе не брала, договору про матеріальну відповідальність та посадової інструкції не підписувала.
Як на факт виконання ОСОБА_1 обов`язків касира, до повноважень якого належить прийняття, облік, видача та зберігання коштів і матеріальних цінностей кооперативу, представники відповідача вказували на прибуткові касові ордери, квитанції до прибуткового касового ордеру, табеля обліку робочого часу, які скріпленні підписами бухгалтера ОСОБА_1 .
Вказаних обставин позивач не оспорювала та вказала, що до її повноважень належало виконання лише обов`язків бухгалтера, обов`язки бухгалтера-касира вона виконувала вимушено, так як на цьому наполягав колишній голова правління, який не забезпечив належної роботи кооперативу.
Щодо посадової інструкції бухгалтера-касира, ОСОБА_1 пояснила, що розробила проект цієї інструкції за дорученням колишнього голови правління, але таку посадову інструкцію не підписувала, так як до її повноважень не входило виконання обов`язків бухгалтера-касира.
Доказів укладення між сторонами договору про матеріальну відповідальність позивача суду не надано.
Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що відповідачем належними і допустимими доказами не доведено виконання позивачем обов`язків бухгалтера-касира.
Зазначення в наказі відповідача від 20.04.2010 про прийняття ОСОБА_1 бухгалтером з матеріальною відповідальністю за готівкові кошти за відсутності доказів покладення на позивача відповідних обов`язків згідно посадової інструкції та укладення договору про матеріальну відповідальність, не є достатньою підставою вважати, що ОСОБА_1 виконувала обов`язки бухгалтера-касира.
Також, з наказу АГК Граніт від 15.09.2015 про звільнення позивача вбачається, що підставою такого звільнення вказано рішення правління АГК Граніт згідно протоколу АГК Граніт без зазначення реквізитів таких документів та переліку порушень, допущених позивачем.
За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності звільнення позивача з роботи, а тому наказ про її звільнення суд розцінює як неправомірним.
При вирішенні спору в частині вимог позивача про відновлення трудової книжки суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 48 КЗпП України трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 із змінами (далі - Інструкція № 58) на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції № 58 робота за сумісництвом, яка оформлена у встановленому порядку, у трудовій книжці працівника зазначається окремим рядком.
Запис відомостей про роботу за сумісництвом здійснюється за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи, оскільки саме там зберігається трудова книжка працівника.
Довідкою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Скороходово від 11.08.2016 підтверджується, що позивач ОСОБА_1 у періоди з 01.11.2009 по 01.01.2011 та з 01.04.2011 по 01.07.2012 працювала на посаді бухгалтера по трудовій книжці, як за основним місцем роботи в Об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку Скороходово .
Згідно довідки Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перлина від 17.08.2016 у період з 11.11.2000 по 01.11.2010 ОСОБА_1 обіймала посаду бухгалтера та працювала по трудовій книжці в Об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку Перлина .
В наявних у справі запереченнях на позовну заяву колишній голова правління АГК Граніт ОСОБА_5 вказував на те, що встановити чи надавала при прийняті на роботу ОСОБА_1 трудову книжку неможливо, оскільки вона була прийнята на роботу за розпорядженням попереднього керівника АГК Граніт . Натомість вона говорила про те, що трудова книжка знаходиться у неї, оскільки їй, як пенсіонеру, записи в трудовій книжці непотрібні.
Факт відсутності трудової книжки ОСОБА_1 в АГК Граніт станом на 01.07.2010 підтверджується описом наявності документів у сейфі колишнього голови правління АГК Граніт ОСОБА_9 та актом відкриття сейфу в приміщенні бухгалтерії АГК Граніт від 05.10.2015, у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 передати ключі від сейфа.
Таким чином, досліджені судом докази спростовують доводи позивача про те, що вона передавала трудову книжку до АГК Граніт , оскільки на момент працевлаштування за сумісництвом до вказаного кооперативу основним місцем її роботи був інший кооператив, де і зберігалася її трудова книжка, що підтверджується наведеними вище довідками.
У зв`язку із наведеним, підстави для задоволення позовних вимог в частині відновлення трудової книжки відсутні.
Щодо строку звернення позивача до суду.
З позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання відповідача відновити трудову книжку, ОСОБА_10 звернулася до суду 02.03.2016, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
Заяву про поновлення цього строку з обгрунтуванням поважності причин його пропуску, позивач не подавала, в т.ч. і після направлення справи на новий розгляд Верховним Судом.
Відповідно до частини другої статті 47 КЗпП України у разі звільнення працівника за ініціативи власника або уповноваженого ним органу власник зобов`язаний у день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи та видати трудову книжку.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Обов`язок видати працівнику у день звільнення копію наказу про звільнення та трудову книжку покладено на власника або уповноважений ним орган, і саме з цього часу у працівника починається перебіг строку на звернення до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9, встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного чи тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи і обов`язки сторін.
З наказу про звільнення від 15.09.2015 вбачається, що він не містить відмітки про ознайомлення з його змістом ОСОБА_1 , оскільки як встановлено судом з пояснень представників відповідача вона відмовилася від його ознайомлення. Внаслідок чого було складено акт від 15.09.2015, який підписаного членами правління АГК Граніт .
Крім того, в судовому засіданні позивач пояснила, що строк звернення до суду не пропустила, так ні наказу про звільнення, ні трудової книжки не отримала по теперішній час. Аналогічне зазначила і у своїх заперечних на відзиві від 10.07.2019.
Однак, доводи позивача про не отримання нею наказу про звільнення спростовуються актом від 15.09.2015. Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про неправомірність наказу про звільнення позивача, наслідком чого є поновлення останньої на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак зважаючи на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України, що є підставою відмови в задоволенні позову, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді бухгалтера та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із пропуском позивачем передбаченого статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду.
Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву представник АГК Граніт ОСОБА_11 просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат, зокрема стягнути з ОСОБА_1 1708,72 грн. судового збору, стягнуті з кооперативу Інгульським ВДВС Миколаївського МУЮ за подання позивачем апеляційної скарги та 1984,32 грн. судового збору, сплаченого АГК Граніт за подання касаційної скарги, що підтвердив меморіальним ордером від 20.07.2018 на суму 2030,59 грн.
Відповідно до частини першої статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За положеннями частини восьмої цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Із матеріалів справи вбачається, що згідно рішення апеляційного суду Миколаївської області від 20.03.2017 з АГК Граніт на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 1708,72 грн., сплату яких відповідач підтвердив меморіальним ордером від 20.07.2018 на суму 2030,59 грн. Крім того, при зверненні до касаційного суду відповідач сплатив судовий збір в розмірі 1984,20 грн.. що підтверджується квитанціями № 0.0.739632140.1 від 06.04.2017, №0.0.766948530.1 від 17.05.2017.
Таким чином, оскільки в позові відмовлено на підставі статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3693,04 (1708,72 + 1984,32).
Крім того представник АГК Граніт ОСОБА_11 подав заяву про стягнення з позивача витрат, понесених на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., сплату яких підтвердив квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 18.02.2019.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.
За положеннями частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Між тим, представником АГК Граніт вимог частини третьої статті 137 ЦПК України не дотримано та не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому суд не вбачає підстав для стягнення таких витрат з позивача.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позивних вимог ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу Граніт , третя особа - ОСОБА_3 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання відновити трудову книжку.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу Граніт судовий збір у розмірі 3693,04 грн. (три тисячі шістсот дев`яносто три гривні 72 коп.).
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач - Автогаражний кооператив Граніт , місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Ганни Дівіної, 1А;
третя особа - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено 24.07.2019.
Суддя І.В.Коваленко
Суд | Ленінський районний суд м. Миколаєва |
Дата ухвалення рішення | 12.07.2019 |
Оприлюднено | 26.07.2019 |
Номер документу | 83234174 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Ленінський районний суд м. Миколаєва
Коваленко І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні