Рішення

від 22.07.2019 по справі 1.380.2019.001127

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №1.380.2019.001127

22 липня 2019 року

зал судових засідань № 10

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Ходань Н.С.,

за участю:

представника позивача Василенко Ю.В.,

представника відповідача Квасниці Н.Б.,

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України (місцезнаходження: 79034, м.Львів, вул.Тернопільська, 38) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0015801412, №0348671308 від 25.09.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки в акті перевірки Державного підприємства Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України містять відомості про заниження позивачем земельного податку та неперерахування до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників за період 2015-2018 років. Позивач щодо земельного податку зазначає, що згідно Ухвалою Львівської міської ради від 29.01.2015 № 4330 Про встановлення ставок земельного податку та пільг щодо земельного податку, що сплачується на території м. Львова (із змінами внесеними ухвалою 4403-2015, згідно з ухвалою 4540-2015, ухвалою 4875-2015, ухвалою 1030-2016, ухвалою 2140-2017, ухвалою 3704-2018) звільнено від сплати земельного податку: Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державну прикордонну службу України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Відповідно , ДП ВПП МО України Армія України було звільнено від сплати земельного податку на постійній основі , починаючи з 01.01.2015 відповідно до ухвали Львівської міської ради від 29.01.2015 №4330, що не суперечить нормам Податкового кодексу. Також, необґрунтованими та протиправними є висновки податкового органу щодо визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки позивач-податковий агент самостійно визначив в податкових деклараціях податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб і таке зобов`язання, що підлягало утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету вважається узгодженим податковим агентом в момент виникнення податкового зобов`язання, у контролюючого органу відсутні правові підстави для самостійного визначення податковому агенту грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем, що передбачає повторне узгодження грошового зобов`язання. Вважає, що прийняті ГУ ДФС у Львівській області вищезазначені податкові повідомлення-рішення суперечать приписам ч.2 ст . 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов`язок по сплаті грошових зобов`язань на користь Державного бюджету України. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що позивачем занижено земельний податок та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 26.08.2018 в сумі 41987,3 грн . Документів або доказів, які б спростовували встановлені в ході перевірка порушення платником податків не надано. Тому, зважаючи на це, аргументи наведені в позовній заяві, не спростовують зафіксовані порушення в акті перевірки та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Судом встановив таке.

Державне підприємство Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України зареєстроване як юридична особа Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради 14 . 09.2000 за №15846 , свідоцтво про державну реєстрацію серія А01 №203138, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців 1 415 120 0000 018828, код ЄДРПОУ 24975953 , місцезнаходження: 79034, м.Львів, вул.Тернопільська, 38, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та є платником єдиного внеску.

На підставі наказу Міністерства оборони України за №215 від 13.07.2000, наказу Західного оперативного командування №129 від 25.05.2001, згідно з актом приймання (передавання) будинків, споруд і території військового містечка від 08.06.2001 начальником видавництва і друкарні (ЄДРПОУ- 07952413) передано ДП ВПП МО України Армія України за адресою м.Львів, вул.Тернопільська, 38: друкарню загальною площею 3611 кв.м.; побутовий корпус загальною площею 1448 кв.м.; склад загальною площею 1232 кв.м.; водонасосну загальною площею 48 кв.м. та земельну ділянку передано начальником Львівської КЕЧ підполковником Сафоненко Є .С. згідно з рішенням Львівського міськвиконкому №3-С від 08.02.1985 за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 загальною площею 0,6688 га.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 13.07.2000 №215 Про створення Державного підприємства Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України дане підприємство створене на фондах, оборотних коштах та інших цінностях редакції, видавництва та друкарні газети Західного оперативного командування Армія України , які відображені в її самостійному балансі станом на 01.01.2000, за винятком приміщень, транспортних засобів та іншого майна, що передається. Згідно п.1 вказаного наказу зазначене майно закріплено за ДП ВПП МО України Армія України на праві повного господарського відання й утримання за рахунок госпрозрахункової діяльності.

Статут ДП ВПП МО України Армія України затверджено як додаток №1 до наказу Міністра оборони України від 13.07.2000 №215, зареєстровано Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 14.09.2000 за №15846.

Відповідно до п.7.1. та п.7.3.2 цього Статуту основним показником, що узагальнює фінансові результати господарської діяльності ДП ВПП МО України Армія України , є прибуток (доход), а джерелом на оплату коштів працівників підприємства є частина коштів, отриманих у результаті його господарської діяльності.

11 .0 9.2018 Головним управлінням ДФС у Львівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2015 по 26.08.2018. За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 11.09.2018 №2256/13-01-14-12/24975953 (далі - акт перевірки).

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п.49.18.3 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток за 2017рік;

-п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено не подання розрахунків частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України з період з 01.01.2015 по 30.06.2018;

-п.286.2, 286.3 ст.286 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неподання податкових декларацій з плати за землю за 2017 та 2018року;

-п.269.1. ст.269, п.270.1. ст.270, п.271.1. ст.271, 274.1. ст.274, п.287.1. ст.287 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено земельний податок на загальну суму 228733,4 0грн. в тому числі за 2017рік в сумі 114366,7 0грн., 2018рік в сумі 114366,7 0грн.;

- п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.п. а п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого не перераховано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 26.08.2018 в сумі 41987,33грн.;

-п.п.168.1.2, п.п.168.1. ст.168, п.176 . 2 ст.176 Податкового кодексу України, за період з 01.01.2015 пор 26.08.2018 в результаті чого неперераховано до бюджету військовий збір у сумі 218,40грн.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення - рішення форми Р №0015801412 від 25.09.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок на суму 285960,80грн., в тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 228733,40грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 57183,40грн.

Також на підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення - рішення форми Д №0348671308 від 25.09.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 52484,16грн., в тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 41987,33грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10496,83грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Положеннями ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

При цьому, положеннями п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Як передбачено п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно із п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч . 1 ст . 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п.287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Суд встановив, що земельна ділянка площею 0,5802га за адресою: АДРЕСА_2 , була надана ДП Видавничо-поліграфічного підприємства Міністерства оборони України Армія України у постійне користування на підставі рішення Львівської міської ради народних депутатів №203 від 26 . 12 . 2002. Цей факт сторонами визнається.

Суд встановив, що позивач самостійно подавав податкову звітність за 2015рік, 2016рік, 2017рік стосовно вище вказаної земельної ділянки.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу).

Пунктом 284.1 ст. 284 передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно до п. 284.2 ст. 284 Податкового кодексу України якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

Відповідно п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель , споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них.

Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях.

Орган місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель направляє в електронній формі до контролюючого органу інформацію про нормативну грошову оцінку земель.

Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про нормативну грошову оцінку земель.

Центральний орган виконавчої влада, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку' земель.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Платники місцевих податків та зборів при визначенні своїх податкових зобов`язань можуть використовувати зведену інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Такі платники звільняються від відповідальності у разі, якщо у зведеній інформації, розміщеній на офіційному веб-сайті, виявлено помилку, що містить розбіжності між даними контролюючих органів та даними офіційно оприлюдненого рішення про встановлення місцевих податків та зборів. У такому разі до таких платників податку штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом за порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що спричинені такою помилкою, не застосовуються, підстав для притягнення платника податків та/або його посадових осіб до відповідальності немає.

Статтею 57 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

При цьому статтею 64 Конституції України передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 13.07.2000 року №215 Про створення Державного підприємства Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України дане підприємство створене на фондах, оборотних коштах та інших цінностях редакції, видавництва та друкарні газети Західного оперативного командування Армія України , які відображені в її самостійному балансі станом на 01.01.2000, за винятком приміщень, транспортних засобів та іншого майна, що передається. Згідно п.1 вказаного наказу зазначене майно закріплено за ДП ВПП МО України Армія України на праві повного господарського відання й утримання за рахунок госпрозрахункової діяльності.

За період з 01.01.2015 по 26.08.2018 згідно з даних інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ДП ВПП МО України Армія України зареєстрований склад паливно-мастильних матеріалів (військове містечко №318) загальною площею 211,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , а власником є Міністерство оборони України (ЄДРПОУ-0003022).

Згідно із підпунктом 3.1 пункту 3 Ухвали Львівської міської ради від 29.01.2015 року № 4330 Про встановлення ставок земельного податку та пільг щодо земельного податку, що сплачується на території м. Львова (із змінами внесеними ухвалою 4403-2015, згідно з ухвалою 4540-2015, ухвалою 4875-2015, ухвалою 1030-2016, ухвалою 2140-2017, ухвалою 3704-2018) звільнено від сплати земельного податку: Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державну прикордонну службу України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно , ДП ВПП МО України Армія України було звільнено від сплати земельного податку на постійній основі починаючи з 01.01.2015 відповідно до ухвали Львівської міської ради від 29.01.2015 №4330, що не суперечить нормам Податкового кодексу.

З огляду на зміст наведених правових норм , у податкового органу не було підстав для визначення позивачу податкового зобов`язання зі сплати земельного податку згідно з податковим повідомленням, з приводу правомірності якого виник спір.

Вказане правове обґрунтування відповідає постанові Верховного суду від 31.07.2018 року у справі №816/1650/17 адміністративне провадження №К/9901/1361/17.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0015801412 від 25.09.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок на суму 285960,80грн., в тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 228733,40грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 57183,40грн.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0348671308 від 25.09.2018, суд враховує наступне.

Обов`язок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету відповідно до п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку і зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст.167 Податкового кодексу України .

Відповідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.180 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV вказаного Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV вказаного Кодексу.

Порядок сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету передбачено п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування вказаного податку до бюджет

Згідно з п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені вказаним Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені вказаним Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно з п.п. а , б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до вказаного Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені вказаним Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до пп. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Тобто, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

Позивач у позовній заяві покликався на те, що не може бути податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення, оскільки ним самостійно було задекларовано (подано розрахунок) цей податок.

Однак, представник позивача не надав суду доказів (податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків), на які покликався як на підставу позовних вимог.

Водночас, суд бере до уваги покликання представника відповідача на встановлене в акті перевірки щодо повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 26.08.2018 на підставі головної книги, оборотно-сальдової відомості, відомостей нарахування заробітної плати, виписок банку, касових книг встановлено неперерахування утриманого податку з доходів фізичних осіб з заробітної плати найманих працівників за 2015-2018 роки в сумі 41987,33 грн.

Таким чином, визначений відповідачем позивачу оскаржуваним рішенням зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 41987,33 грн. та штрафних санкцій в сумі 10496,83 грн є правомірним. Відтак, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0348671308 від 25.09.2018 у суду відсутні.

Решта доводів та аргументів сторін висновків суду не спростовують та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, за результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 4288,76грн. (5076,02х285916,8/338400,8) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 25.09.2018 №0015801412.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України (місцезнаходження: 79034, м.Львів, вул.Тернопільська, 38, код ЄДРПОУ 24975953) судовий збір в сумі 4288(чотири тисячі двісті вісімдесят вісім)грн.76коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2019.

Суддя Лунь З.І.