Постанова

від 18.06.2020 по справі 1.380.2019.001127

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року

Київ

справа №1.380.2019.001127

адміністративне провадження №К/9901/33075/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (суддя Лунь З.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Запотічний І.І., судді - Матковська З.М., Довга О.І.) у справі №1.380.2019.001127 за адміністративним позовом Державного підприємства Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У березні 2019 року Державне підприємство Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України (далі - ДП ВПП МО України Армія України , Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0015801412, №0348671308 від 25 вересня 2018 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 25 вересня 2018 року №0015801412; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. Зазначає, що суди не надали правової оцінки доказам, наданим відповідачем на обґрунтування своїх доводів.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як законні й обґрунтовані.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову не є предметом касаційного оскарження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що Державне підприємство Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України зареєстроване як юридична особа Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради 14 вересня 2000 року, місцезнаходження: 79034, м. Львів, вул. Тернопільська, 38.

Згідно з наказом Міністерства оборони України від 13 липня 2000 року №215 Про створення ДП Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України означене підприємство створене на фондах, оборотних коштах та інших цінностях редакції, видавництва та друкарні газети Західного оперативного командування Армія України , які відображені в її самостійному балансі станом на 1 січня 2000 року, за винятком приміщень, транспортних засобів та іншого майна, що передається. Згідно з пунктом 1 вказаного наказу майно закріплено за Підприємством на праві повного господарського відання й утримання за рахунок госпрозрахункової діяльності.

11 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 1 січня 2015 року по 26 серпня 2018 року.

За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом складено акт від 11 вересня 2018 року, яким, серед іншого, встановлено неподання позивачем податкових декларацій з плати за землю за 2017, 2018 роки та занижено земельний податок на загальну суму 228733,40 грн, в тому числі за 2017 рік - в сумі 114366,70 грн, 2018 рік - в сумі 114366,70 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми Р №0015801412 від 25 вересня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок на суму 285960,80 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 228733,40 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 57183,40 грн.

Задовольняючи позов частково й скасовуючи означене податкове повідомлення-рішення, суд попередніх інстанцій виходили з того, що починаючи з 1 січня 2015 року ДП ВПП МО України Армія України звільнене від сплати земельного податку на постійній основі, а тому визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов`язання зі сплати земельного податку є безпідставним.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

За приписами пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

Пунктом 4.4 статті 4 ПК України унормовано, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом 7.2 статті 7 ПК України під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії (пункт 30.3 статті 30 ПК України).

За приписами пункту 30.5 статті 30 ПК України податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 30.9 статті 30 ПК України податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Отже, якщо рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення пільг із сплати земельного податку прийнято, то таке рішення є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка площею 0,5802 га за адресою: м . Львів, вул. Тернопільська, 38, була надана ДП Видавничо-поліграфічного підприємства Міністерства оборони України Армія України у постійне користування на підставі рішення Львівської міської ради народних депутатів №203 від 26 грудня 2002 року.

Позивач самостійно подавав податкову звітність за 2015, 2016, 2017 роки стосовно зазначеної земельної ділянки.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ДП ВПП МО України Армія України зареєстрований склад паливно-мастильних матеріалів (військове містечко №318) загальною площею 211,5 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Тернопільська, будинок 38/вулиця Панаса Мирного, будинок 26, а власником є Міністерство оборони України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 ухвали Львівської міської ради від 29 січня 2015 року №4330 Про встановлення ставок земельного податку та пільг щодо земельного податку, що сплачується на території м. Львова (зі змінами) звільнено від сплати земельного податку: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державну прикордонну службу України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Отже, відповідно до ухвали Львівської міської ради від 29 січня 2015 року №4330 позивача було звільнено від сплати земельного податку на постійній основі починаючи з 1 січня 2015 року.

З огляду на наявність чинного рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення пільг зі сплати земельного податку, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у податкового органу не було підстав для визначення ДП ВПП МО України Армія України податкового зобов`язання зі сплати земельного податку згідно з податковим повідомленням-рішенням №0015801412 від 25 вересня 2018 року, починаючи з 1 січня 2015 року.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень. Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи, колегією суддів також не встановлено.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з цим, касаційна скарга відповідача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року підлягає залишенню без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська