ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
25 липня 2019 року № 826/16396/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Добробут-Дитинство До Третя особаГоловного управління ДФС у м. Києві Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві провизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр Добробут-Дитинство (далі-позивач/ ТОВ Медичний центр Добробут-Дитинство ) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі-відповідач/ГУ ДФС у м. Києві), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі-третя особа) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не підготовки та неподання до органу казначейства висновку про повернення на поточний рахунок позивача суми надмірно сплаченого податку на прибуток в розмірі 408 636,00 грн.; зобов`язання відповідача підготувати та подати до органу казначейства висновок про повернення позивачу суму надмірно плачного податку на прибуток в розмірі 408 636,00 грн. та зобов`язати відповідача подати до суду у визначений строком звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2018 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій, спрямованих на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань, у зв`язку із тим, що за позивачем обліковується сума надмірно сплачених коштів в розмірі 408 636,00 грн. авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають поверненню позивачу з відповідного бюджету згідно зі статтею 43 Податкового кодексу України.
Відповідач у письмовому відзиві на позов проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні з тих підстав, що сума, що арифметично обліковується як переплата, може набути статусу надміру сплачених грошових зобов`язань лише після здійснення контрольно-перевірочних заходів та підтвердження. Крім того, відповідач посилається на не узгодженість суми надміру сплачених грошових зобов`язань, оскільки за наслідком проведеної перевірки, контролюючим органом встановлені відповідні порушення та винесено податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються в судовому порядку.
Третя особа надала письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких зазначила, що висновок від ГУ ДФС у м. Києві про повернення надмірно сплаченого грошового зобов`язання з податку на прибуток позивачу не надходив.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
26.09.2017 р. позивач направив до ГУ ДФС у м. Києві лист № 26.09.17-1, яким просив повернути надлишково перераховані авансові суми з податку на прибуток у розмірі 49 000,00 грн. на поточний рахунок ТОВ Медичний центр Добробут-Дитинство .
Листом від 17.10.2017 р. № 32604/10/26-15-12-03-11 відповідач повідомив позивача про наявність переплати з податку на прибуток у розмірі 408 636,00 грн. та можливість розгляду питання про повернення коштів на рахунок позивача після здійснення контрольно-перевірочних заходів.
16.01.2018 р. позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві з листом від 16/01/17, яким зазначив про безпідставність та необгрунтування проведення контрольно-перевірочних заходів та повторно просив повернути надлишково перераховані авансові суми з податку на прибуток у розмірі 49 000,00 грн. на поточний рахунок ТОВ Медичний центр Добробут-Дитинство .
Однак, листом від 05.02.2018 р. контролюючий орган повторно повідомив позивача про наявність переплати з податку на прибуток у розмірі 408 636,00 грн. та можливість розгляду питання про повернення коштів на рахунок позивача після здійснення контрольно-перевірочних заходів.
20.03.2018 р. позивач втретє звернувся до відповідача із листом № 20/03/18, яким просив повернути надлишково перераховані авансові суми з податку на прибуток у розмірі 408 636,00 грн. на поточний рахунок ТОВ Медичний центр Добробут-Дитинство .
Відповіді на вказаний лист позивачем не отримано.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю контролюючого орагну, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
За змістом підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платнику податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
У відповідності до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України регламентує Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146 (далі по тексту - Порядок).
Разом з тим, за змістом пунктів 10, 11 Порядку висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.
На пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у визначеному законодавством порядку.
Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішеннями, прийнятими державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що умовами повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань є відсутність у платника податків податкового боргу воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем подавалися податкові декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2016 р., за півріччя 2016 р., за три квартали 2016 р., за 2016 р., за І квартал 2017 р., за півріччя 2017 р.
За результатами І кварталу 2016 року та півріччя 2016 року нарахований податок на прибуток становив 598 948,00 грн.
Крім того, були нараховані та плачені авансові платежі на суму 97 014,00 грн.
За результатами діяльності за 2016 рік нарахований податок на прибуток становив 257 326,00 грн.
За результатами І кварталу 2017 року та І півріччя ТОВ Медичний центр Добробут-Дитинство задекларувало збитки.
У листах-відповідях на заяви позивача контролюючий орган вказав, що станом на день звернення із заявою про повернення коштів за ТОВ Медичний центр Добробут-Дитинство обліковувалась переплата в сумі 408 636,00 грн.
Однак, доводи відповідача про те, що повернення коштів можливо після проведення відповідних розрахунків в інтегрованій картці платника податків, визначення фактичної суми переплати та здійснення контрольно-перевірочних заходів, є безпідставними, оскільки такі обставини не спростовують права платника податку на повернення надміру сплачених сум податків в порядку, визначеному статтею 43 Податкового кодексу України, та не звільняють контролюючий орган від обов`язку вчинити дії щодо повернення позивачу надміру сплачених сум.
Крім того, норми Податкового кодексу України та Порядку не ставлять передумовою для надання відповідного висновку про перерахування помилково або надміру сплачених до бюджету коштів обов`язкового проведення документальної перевірки, про що наголошено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №805/2908/17-а, касаційне провадження №К/9901/406/17.
Відтак, вказане підтверджує протиправну бездіяльність відповідача щодо не підготовки та неподання до органу казначейства висновку про повернення на поточний рахунок позивача суми надмірно сплаченого податку на прибуток.
Разом з цим, суд звертає увагу, що з письмового відзиву відповідача вбачається, що останнім на підставу про неможливість повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток слугували висновки акту перевірки ТОВ Медичний центр Добробут-Дитинство з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., валютного за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 03.09.2017 р. по 31.12.2017 р., на підставі яких податковим органом було прийнято податкові повідомлення - рішення від 06.07.2018 р. № 0009511401 та від 02.10.2018 р. № 0012971401.
Як зазначено відповідачем та підтверджено позивачем, вказані податкові повідомлення - рішення від 06.07.2018 р. № 0009511401 та від 02.10.2018 р. № 0012971401 оскаржуються останнім в судовому порядку.
Суд зазначає, що у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Також, згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З огляду на викладене, на даний час податковий борг позивача, на наявність якого посилається відповідач, є неузгодженим, а відтак доводи податкового органу в частині наявності у позивача податкового боргу є необґрунтованими.
Відтак, враховуючи вищевикладене, та з урахуванням встановленого контролюючим органом порушення вимог статті 43 Податкового кодексу України, суд доходить висновку про зобов`язання відповідача підготувати та подати до органу казначейства висновок про повернення позивачу суму надмірно плачного податку на прибуток в розмірі 408 636,00 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У свою чергу пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою застосування цього положення є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Таким чином, задоволення вимог у спосіб, заявлений позивачем, є можливим та узгоджується з приписами статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту, що зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а надані позивачем докази є достатніми для прийняття рішення по справі в порядку спрощеного провадження про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Оскільки дана постанова вимагає від ГУ ДФС вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб`єкта владних повноважень - відповідача строк для подання звіту про виконання вказаного рішення у десять робочих днів з дня набрання ним законної сили.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 139, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Добробут-Дитинство (02068, м.Київ, вул. Драгоманова, 21-А, код ЄДРПОУ 38895554) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо не підготовки та неподання до органу казначейства висновку про повернення на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Добробут-Дитинство суми надмірно сплаченого податку на прибуток в розмірі 408 636,00 грн.
Зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві підготувати та подати до органу казначейства висновок про повернення позивачу суму надмірно плачного податку на прибуток в розмірі 408 636,00 грн. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Добробут-Дитинство (02068, м.Київ, вул. Драгоманова, 21-А, код ЄДРПОУ 38895554, п/р НОМЕР_1 в АТ ПроКредит Банк , МФО 320984).
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Добробут-Дитинство (02068, м.Київ, вул. Драгоманова, 21-А, код ЄДРПОУ 38895554) 1 762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).
Встановити Головному управлінню ДФС у м. Києві строк у десять днів з дня набрання рішенням суду законної сили для подання звіту про виконання рішення.
Попередити Головне управління ДФС у м. Києві про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 25.07.2019 |
Оприлюднено | 26.07.2019 |
Номер документу | 83238289 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні