Постанова

від 25.07.2019 по справі 1440/1893/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 р.м. ОдесаСправа № 1440/1893/18

Головуючий в І інстанції: Мороз А.О.

Дата та місце ухвалення рішення: 28.12.2018 р. м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

суддя-доповідач - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року по справі за позовом приватного підприємства Римчук до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2018 року № 00065181407, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2018 року приватне підприємство Римчук звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2018 року № 00065181407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 308850 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 77212,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог приватне підприємство Римчук посилалось на протиправність зазначеного податкового повідомлення-рішення. Позивач вказував, що відображені в акті перевірки від 23.07.2018 року висновки щодо безтоварного характеру господарської операції із ТОВ Опт-Капитал є необґрунтованими та безпідставними. Позивач пояснив, що основним видом діяльності підприємства за КВЕД є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур. З метою виконання власної господарської діяльності у підприємства виникла необхідність у придбанні мінеральних добрив (для оброблення полів), у зв`язку з чим і був укладений договір поставки з ТОВ Опт-Капитал . Отримані за вказаним договором добрива були частково використані підприємством для обробки полів під врожай 2017-2018 року, а решту добрив підприємство мало намір використати під удобрення наступного врожаю.

Позивач зазначив, що здійснена господарська операція була оформлена первинними документами, які були надані до перевірки, а фактичне перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, які також надавались перевіряючим під час проведення перевірки.

З огляду на зазначене позивач вважає, що ним у відповідності до вимог чинного податкового законодавство було сформовано податковий кредит.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 10.07.2018 року по 16.07.2018 року, на підставі наказу від 09.07.2018 року № 1461, відповідно до ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, Головним управлінням ДФС в Миколаївській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства Римчук з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ ОПТ-КАПИТАЛ за вересень, жовтень 2017 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведеного контрагента-постачальника.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.07.2018 року № 1775/14-29-19-09/24543140.

В ході проведення зазначеної перевірки податковим органом було виявлено порушення позивачем вимог:

- п.198.1, п.198.3 ст.198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 308 850 грн. (в тому числі за вересень 2017 року на суму 98 038 грн., за жовтень 2017 року на суму 210 812 грн.).

В акті перевірки фіскальний орган посилався на те, що у видаткових накладних не зазначено особу, відповідальну за здійснення господарських операцій, а проставлено лише підпис, що не дає можливості ідентифікувати учасника господарської операції, до перевірки не надано жодного документу, який міг би свідчити про походження товару, отриманого від ТОВ ОПТ-КАПИТАЛ . Також зазначено, що надані товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином, оскільки з них не можливо встановити точну адресу пункту розвантаження. Крім того, встановлено суперечності у відомостях, зазначених в облікових листах тракториста-машиніста та лімітно-забірних картках на паливо за вересень, жовтень 2017 року. Так, згідно лімітно-забірних карток відображено кількість видачі трактористам однієї кількості палива, тоді як вказана кількість не збігається з даними облікових листів трактористів та є значно меншою.

Фіскальний орган зазначив, що підприємством також не надано прибуткові ордери, книги складського обліку, лімітно-забірні картки, акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (ф. № ВЗСГ-3), тобто первинних документів, що підтверджують фактичне використання (рух) ТМЦ.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено реєстрацію на адресу ТОВ ОПТ-КАПИТАЛ податкових накладних з надання послуг перевезення вантажів та оренди транспортних засобів, складських приміщень, вказаним контрагентом не відображається за формою 1 ДФ дохід, виплачений само зайнятим особам, що свідчить, на думку податкового органу, про відсутність факту отримання будь-яких послуг від ФОП на адресу ТОВ ОПТ-КАПИТАЛ .

Відповідач посилався на встановлення відсутності у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності: виробничих активів, трудових ресурсів, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності.

З огляду на зазначене, перевіряючі дійшли висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом при складанні первинних документі та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

У зв`язку із виявленими порушеннями, на підставі акту перевірки, Головним управлінням ДФС в Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2018 року № 00065181407, яким ПП Римчук збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 386 062,50 грн. (за основним зобов`язанням на суму 308 850 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 77 212,50 грн.

Не погоджуючись з вказаними повідомленнями-рішеннями, ПП Римчук оскаржило його до суду першої інстанції.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача про безтоварність здійснюваних позивачем з розглядуваним в акті перевірки контрагентом носять опосередкований характер, так як прямо не свідчать про відсутність постачання позивачу товару. Суд першої інстанції зазначив, що для того, щоб стверджувати про порушення податкового законодавства саме позивачем, відповідач повинен був довести протиправний характер його діяльності, зокрема, в контексті обставин даної справи, відсутність товару, але доказів, які б свідчили про це, відповідач суду не подав. З огляду на зазначене суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З вказаних норм законодавства вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Окрім того, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у перевіряємому періоді ПП Римчук мало господарські відносини з ТОВ ОПТ-КАПИТАЛ , за наслідками яких було задекларовано податковий кредит в сумі 308 849 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що 01.09.2017 року між ПП Римчук (Покупець) та ТОВ ОПТ-КАПИТАЛ (Постачальник) було укладено договір поставки № ДГ-0000135, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язувався поставити, а Покупець прийняти та оплатити мінеральні добрива.

Згідно умов вказаного договору конкретний асортимент, кількість, ціна поставки товару наводиться в рахунках-фактурах до даного договору. Поставка здійснюється на основі доповнень до цього договору або узгоджених рахунків-фактур.

Умовами поставки товару передбачено, що постачальник зобов`язується поставити товар з моменту оплати рахунку-фактури в термін 3 робочих днів. Базис поставки: EXW склад продавця. Постачальник зобов`язаний надати покупцю рахунок-фактуру та накладну на передачу товару (видаткову накладну).

У підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем були надані податкові накладні, видаткові накладні, згідно з якими ПП Римчук отримано товар (селітру аміачну, карбамід, амофос NP, діамофос) від ТОВ ОПТ-КАПИТАЛ , рахунки-фактури, акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів, товарно-транспортні накладні на перевезення товару, платіжні доручення про оплату товару (а.с. 25-61).

В ході розгляду справи встановлено, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. При цьому, додатковим видом діяльності є вантажний автомобільний транспорт.

З пояснень позивача встановлено, що укладення договору поставки з ТОВ ОПТ-КАПИТАЛ було обумовлено здійсненням власної господарської діяльності, а саме вирощуванням врожаю зернових (озимих пшениці та ячменю).

Позивач посилався на те, що придбаний у контрагента товар (мінеральні добрива) частково був використаний для удобрення 273 га полів, а інша частина, яка залишалась не використаною, планувалась для удобрення врожаю наступного року.

Отримання товару підтверджується видатковими накладними, в яких зазначено найменування товару, його кількість та одиниця виміру, ціна, договір, на підставі якого такий товар постачався. Також містяться найменування учасників господарської операції, підписи та печатки підприємств.

У підтвердження перевезення товару позивачем були надані товарно-транспортні накладні, в яких наявна інформація щодо дати і місця її складання, найменувань перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження, підписи відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія, відомості щодо документів до вантажу.

З товарно-транспортних накладних вбачається, що товар перевозився автомобілями марки ДАФ ВЕ8152АК, ЗІЛ-130 НОМЕР_1 .

З акту перевірки вбачається, що у період, який перевірявся на балансі позивача перебували наступні основні фонди: нежитлові приміщення, розташовані в селах Кам`яне та Новорозанівка Новобузького району Миколаївської області, трактори, комбайни, автомобілі DAF (2 шт.), ЗІЛ-130, ГАЗ-53 (3 шт.), які використовувались на підставі договору оренди сільськогосподарської техніки від 03.01.2019 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Римчук".

З досліджених податковим органом облікових листів тракториста-машиніста за вересень, жовтень 2017 року, встановлено, що в них містяться записи про здійснення протягом зазначеного періоду водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (вказані особи вказані і у товарно-транспортних накладних) виїздів з метою перевезення міндобрив з Херсону.

В акті перевірки відповідач посилався на суперечності даних, зазначених в облікових листах машиніста-тракториста та лімітно-забірних картках на паливо за вересень, жовтень 2017 року. Зазначено, що у лімітно-забірних картках на паливо (далі - ЛЗК) на автомобіль ДАФ відображено видачу палива у вересні в загальній кількості 2370 л, тоді як згідно облікових листів машиніста-тракториста загальні кількість витраченого палива 720 л. (наявні чотири записи про перевезення міндобрив з Херсона). Згідно ЛЗК за жовтень 2017 року на автомобіль ДАФ відображено видачу водію Шаповалову палива у кількості 1340 л, а згідно облікового листа тракториста-машиніста за жовтень 2017 року наявні три записи про перевезення міндобрив та загальна кількість витраченого пального склала 540 л. Згідно ЛЗК за вересень 2017 року на автомобіль ЗИЛ-130 відображено видачу водію Цибульському палива у кількості 585 л, а згідно облікового листа тракториста-машиніста за жовтень 2017 року наявні два записи про перевезення міндобрив та загальна кількість витраченого пального склала 144 л. Згідно ЛЗК на ЗИЛ-130 за жовтень 2017 року відображено видачу водію Цибульському палива у кількості 5л, а згідно облікового листа тракториста-машиніста за жовтень 2017 року наявні два записи про перевезення міндобрив та загальна кількість витраченого пального склала 144л.

В свою чергу, податковим органом не зазначено, які саме розбіжності встановлено в наданих документах, які б впливали на висновок про реальність господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що лімітно-забірні картки служать підтверджуючим документом для списання матеріальних цінностей сільськогосподарських підприємств, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби. Лімітно-забірні картки виписуються бухгалтерією (відділом постачання або іншою відповідальною особою) на одне або декілька найменувань матеріалів у двох примірниках терміном на один місяць.

В свою чергу, облікові листи тракториста-машиніста (форма № 67-б) використовуються для обліку праці та її оплати (форма № 67-б), для обліку механізованих робіт.

Згідно акту перевірки ЛЗК містять дати видачі водіям паливно-мастильних матеріалів, а облікові листи містять інформацію про виїзди водіїв з метою перевезення міндобрив, які співпадають з датами оформлення товарно-транспортних накладних.

При цьому, вбачається, що згідно ЛЗК водіям видавалось паливо не лише у дні виїзду за мінеральними добривами, а відображено видачу палива протягом всього місяця, тоді як облікові картки містять відомості саме про виїзди за міндобривами та витрату пального на такі виїзди.

Колегія суддів зазначає, що вказаними документами навпаки підтверджено факт перевезення товарів, отриманих від ТОВ ОПТ-КАПИТАЛ власними силами приватного підприємства Римчук .

З наданого акту про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів вбачається, що 11.10.2017 року позивачем було використано мінеральне добриво (амофос) для удобрення врожаю озимої пшениці у кількості 206 центнер (134 га поля) та озимого ячменю у кількості 420 центнер (139 га поля).

У підтвердження оплати поставлених товарів позивачем були надані платіжні доручення, які підтверджують проведення банком оплати згідно рахунків-фактур.

Дослідивши надані позивачем документи у підтвердження реальності здійснюваних з контрагентом ТОВ ОПТ-КАПИТАЛ господарських операцій, колегія суддів вважає, що вони у своїй сукупності відображають відомості щодо здійснюваних господарських операцій, дозволяють чітко встановити дати та місця здійснення господарських операцій, зміст здійснюваних операцій, їх кількісні та якісні характеристики та інші відомості, які мають значення для підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій.

Позивачем надано докази подальшого часткового використання товарів, отриманих від контрагента у власній господарській діяльності для вирощування зернових культур. Відсутність залишків товару, які не були використані позивачем, відповідачем не встановлено.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки ГУ ДФС проведена виїзна перевірка ПП "Римчук", відповідач не був позбавлений можливості безпосередньо дослідити наявність чи відсутність товару, отриманого позивачем від ТОВ "Опт-Капитал", або його подальший рух, однак цього не зробив.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання податкового органу, як на підставу для визнання безтоварними операцій позивача з вказаним контрагентом, на те, що видаткові накладні на відпуск, виписані контрагентом на користь позивача, мають суттєві недоліки, оскільки не містять посад і прізвищ відповідальної особи отримувача, що не дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Надані позивачем видаткові накладні, які знаходяться в матеріалах справи, містять необхідні відомості, крім того, видаткові накладні містять інші реквізити, за якими можливо ідентифікувати сторін, які брали участь у господарських операціях.

Посилання відповідача на відсутність у товарно-транспортних накладних точної адреси пунктів навантаження та розвантаження, що на думку податкового органу, свідчить про нереальний характер господарських операцій, суд апеляційної інстанції оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Однак, в даному випадку позивачем були надані товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт перевезення товару. За умови встановлення факту переміщення товару у процесі його поставки порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Колегія суддів зазначає, що в товарно-транспортних накладних міститься вся необхідна інформація для ідентифікації учасників господарської операції, товару, який постачався, місць поставки. При цьому, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням приватного підприємства є село Кам`яне, Новобузький район, Миколаївська область. Така сама адреса вказана і у графі пункт розвантаження товарно-транспортних накладних.

Не може бути також беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій і відсутність документів на підтвердження якості (походження) товарів, які постачались, оскільки такі документи не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.

Ненадання позивачем прибуткових ордерів, карток складського обліку, за наявності інших документів, які підтверджують факт переміщення (руху) товарно-матеріальних цінностей не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагента позивача економічної можливості для здійснення вказаних господарських операцій по поставці товару, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (Форми № 1 ДФ) за 4 квартал 2017 року на підприємстві ТОВ ОПТ-КАПИТАЛ працювало за трудовими договорами (контрактами) 4 особи, за цивільно-правовими договорами - 0 осіб, а згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік, станом на 31.12.2017 року у вказаного товариства відсутні основні засоби на початок та кінець звітного періоду, в тому числі і транспортні засоби.

В свою чергу, з урахуванням специфіки господарських операцій (поставка товарів), враховуючи наявність у контрагента позивача трудових ресурсів у кількості чотирьох осіб, а також враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини щодо здійснення перевезення вантажу силами ПП Римчук за рахунок орендованих вказаним підприємством транспортних засобів, наявність яких не заперечується відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів податкового органу про неможливість виконання контрагентом позивача таких операцій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що економічний зміст (господарська (ділова) мета) таких операцій з поставки товарів полягав в необхідності забезпечення нормальної господарської діяльності позивача.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

У підтвердження фактичного виконання господарських операцій за укладеним з ТОВ ОПТ-КАПИТАЛ договором поставки, позивачем були надані докази фактичного отримання товару (мінеральних добрив) та його використання у власній господарській діяльності, а також надано пояснення щодо економічної необхідності отримання вказаного товару.

Досліджені судом первинні та інші документи, підтверджують факт реальності господарських операцій позивача з ТОВ ОПТ-КАПИТАЛ .

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в наданих позивачем документах є недостовірними та (або) суперечливими.

Також, податковим органом не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

В даному випадку податковим органом не доведено наявності таких обставин.

Що стосується, посилань податкового органу на відсутність придбання ТОВ ОПТ-КАПИТАЛ товару, який в подальшому реалізовувався позивачу, колегія суддів зазначає, що підприємство не позбавлено можливості реалізовувати товар, який придбавався ним раніше, а не у той самий період, коли здійснювалась його реалізація на адресу позивача.

Крім того, порушення контрагентом позивача податкової дисципліни та невідповідність окремих документів складених відносно товару постачальником по ланцюгу постачання не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту сум за господарською операцією, яка фактично відбулася, оскільки закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від наявності документів щодо належного виконання постачальниками по ланцюгу постачання своїх податкових та інших зобов`язань. Нарахування і сплата податків та фінансова відповідальність позивача не може ґрунтуватись на припущеннях податкового органу стосовно протиправних дій чи зловживань інших осіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про правомірність формування позивачем податкового кредиту з урахуванням результатів здійснення вищезгаданих господарських операцій, та, відповідно, про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 25.07.2019 р.

Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька