Постанова

від 23.07.2019 по справі 910/944/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2019 р. Справа№ 910/944/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

представники сторін не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2019 р.

у справі № 910/944/19 (суддя - Гумега О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТУДІЯ ІНЖИНІРИНГ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО"

про стягнення 82 891,55 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "СТУДІЯ ІНЖИНІРИНГ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" про стягнення 82 891,55 грн., з яких: 81 669,87 грн. основного боргу, 1 127,71 грн. пені та 93,97 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2019 р. у справі № 910/944/19 позов задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТУДІЯ ІНЖИНІРИНГ" 81 669,87 грн. основного боргу, 1 127,71 грн. 3 % річних, 93,97 грн. пені, 1 921,00 грн. судового збору та 102,40 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що сума боргу відповідача в розмірі 81 669,87 грн. за поставлений позивачем товар підтверджується належними доказами і відповідачем документально не спростована, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Враховуючи прострочення сплати відповідачем боргу по видатковій накладній № 1026 від 19.10.2018 р. за період з 28.12.2018 р. по 10.01.2019 р., суд дійшов висновку про підставність вимог позивача в частині стягнення 1 127,71 грн. пені та 93,97 грн. 3 % річних за наведений період.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2019 р. у справі № 910/944/19 в частині стягнення пені в розмірі 1 127,71 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував на те, що розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є помилковим, оскільки за його контррозрахунком розмір пені складає 563,85 грн. за заявлений позивачем період.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 р., у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 09.07.2019 р.

09.07.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про відвід головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 р. визнано заяву відповідача необґрунтованою, провадження у справі зупинено та передано справу для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому статтею 32 Господарського кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 р., у складі колегії суддів: Грек Б.М. (головуючий), Отрюх Б.В., Остапенко О.М., відмовлено в задоволенні заяви відповідача про відвід головуючого судді від розгляду справи; справу повернуто колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2019 р. поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.07.2019 р.

В судове засідання 23.07.2019 р. представники сторін не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.02.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "СТУДІЯ ІНЖИНІРИНГ" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" (покупець) укладено договір поставки № 13-02/18-1 (далі - договір; а.с. 10 том 1), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця запасні частини (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та сплатити за нього встановлену договором грошову суму.

За умовами пунктів 1.2, 1.3 договору номенклатура, асортимент, кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю товару, сумарна вартість партій визначаються у рахунках, видаткових накладних, податкових накладних. Датою поставки є дата передачі товару покупцеві (перевізнику), зазначена у видатковій накладній та в транспортній накладній, якщо доставка товару здійснюється перевізником.

Згідно пунктів 3.1-3.3 договору товар постачається партіями відповідно до письмових заявок покупця. Поставка продукції здійснюється відповідно до правил "Інкотерм-2010" на умовах: EXW склад постачальника: м. Дніпро, вул. Краснозаводська, 68. В окремих випадках, за домовленістю з покупцем, поставка товару здійснюється на умовах: відправка товару транспортною компанією, за письмовою або усною згодою покупця. На кожну партію товару постачальник надає покупцеві такі документі: рахунок-фактуру; видаткову накладну.

Відповідно до пунктів 4.1-4.3 договору загальна вартість договору з урахуванням ПДВ складається із сум вартостей окремих поставок, здійснених протягом дії договору. Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Термін поставки кожної партії продукції: протягом 14 робочих днів з моменту зарахування на рахунок постачальника передоплати в розмірі 100 % вартості партії продукції, якщо інше не обумовлено в письмових додатках.

Пунктом 6.1 договору сторонами погоджено, що за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, яка передбачена чинним законодавством України та договором. Сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за договором.

Умовами пункту 8.1 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019 р.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на суму 417,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 396 від 05.05.2018 р. (а.с. 11 том 1), на суму 99 669,87 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1026 від 19.10.2018 р. (а.с. 12 том 1), які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, без зауважень по кількості та якості.

З банківських виписок по рахунку позивача вбачається (а.с. 15-18 том 1), що оплату за виставлені постачальником рахунки № 359 від 02.04.2018 р. на суму 417,60 грн. (а.с. 13 том 1), № 1374 від 09.10.2018 р. на суму 99 669,87 грн. (а.с. 14 том 1), покупець здійснив частково на загальну суму 18 417,60 грн., наступними платежами: 04.04.2018 р. - 417,60 грн.; 19.10.2018 р. - 10 000,00 грн.; 25.10.2018 р. - 5 000,00 грн.; 01.11.2018 р. - 3 000,00 грн.

Актом звірки взаєморозрахунків від 08.11.2018 р. (а.с. 19 том 1), складеним та підписаним за період з 01.01.2018 р.-08.11.2018 р., сторонами погоджено, що заборгованість відповідача за договором поставки № 13-02/18-1 від 13.02.2018 р. складає 81 669,87 грн.

21.12.2018 р. постачальник звернувся до покупця з претензією № 2112/1 (а.с. 22 том 1), в якій вимагав виконати зобов`язання за договором поставки № 13-02/18-1 від 13.02.2018 р. в термін до 27.12.2018 р., перерахувавши на рахунок позивача суму заборгованості у розмірі 81 669,87 грн.

Претензія отримана відповідачем 26.12.2018 р. (а.с. 23 том 1), однак залишена без задоволення.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки у розмірі 81 669,87 грн., а також нарахованих на суму заборгованості 1 127,71 грн. пені та 93,97 грн. 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що сума боргу відповідача в розмірі 81 669,87 грн. за поставлений позивачем товар підтверджується належними доказами і відповідачем документально не спростована. Враховуючи прострочення сплати відповідачем боргу по видатковій накладній № 1026 від 19.10.2018 р. за період з 28.12.2018 р. по 10.01.2019 р., суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 1 127,71 грн. пені та 93,97 грн. 3 % річних за заявлений період.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постачальником виконано обов`язок з поставки товару покупцю на загальну суму 100 087,47 грн. за договором поставки відповідно видаткових накладних № 396 від 05.05.2018 р. на суму 417,60 грн., № 1026 від 19.10.2018 р. на суму 99 669,87 грн. (а.с. 11-12 том 1), який оплачено відповідачем частково у розмірі 18 417,60 грн. (а.с. 15-18 том 1).

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар у розмірі 81 669,87 грн. матеріалами справи не спростовується та відповідачем не заперечується, а отже колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 1 127,71 грн. пені та 93,97 грн. 3 % річних за період прострочення виконання зобов`язання з оплати з 28.12.2018 р. по 10.01.2019 р., слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми, за кожен день прострочення (п.6.3. Договору).

Враховуючи вставлений позивачем у претензії строк виконання зобов`язання за договором до 27.12.2018 р. та приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, покупець повинен був здійснити оплату за поставлений товар до 27.12.2018 р., а отже з 28.12.2018 р. відбулося прострочення грошового зобов`язання на суму заборгованості (81 669,87 грн.).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний суд встановив, що нараховані 93,97 грн. 3 % річних за період з 28.12.2018 р. по 10.01.2019 р., є арифметично вірними, тож підлягають задоволенню. Водночас, вірна сума пені, усупереч твердженню апелянта, складає 5 716,89 грн., однак суд першої інстанції приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача 1 127,71 грн. пені за період з 28.12.2018 р. по 10.01.2019 р. підлягає задоволенню.

Контррозрахунок відповідача до уваги не приймається, оскільки здійснений за розміром облікової ставки НБУ, що не відповідає умовам укладеного між сторонами договору поставки (пункту 6.3).

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2019 р. у справі № 910/944/19, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2019 р. у справі № 910/944/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2019 р. у справі № 910/944/19 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали справи № 910/944/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.07.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко