Рішення

від 19.07.2019 по справі 360/1118/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1118/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Поповій Н.І.,

за участю:

представника позивача: Суткович М.А.,

представника відповідача: Комарової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Луганської регіональної торгово-промислової палати до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною вимогу, бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2019 Луганська регіональна торгово-промислова палата (далі - позивач, ЛРТПП) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Луганській області) про визнання протиправною вимогу, бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.

Після уточнення та збільшення позовних вимог позивач остаточно просив суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 06.02.2019 р. №7847-52;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість, де основний борг - 123 650, 59 грн, штрафні санкції- З 680,93 грн, пеня - 172 880,44 грн (всього - 300211,96 грн);

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу щодо пені з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі -13 544,58 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо неприйняття рішення про списання пені з орендної плати з юридичних осіб у розмірі - 67 447,70 грн;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Луганській області прийняти рішення про визнання податку на додану вартість Луганської регіональної торгово -промислової палати (код ЄДРПОУ 02944811) у розмірі - 123 650, 59 грн, штрафні санкції- 3 680,93 грн, пеня - 172 880,44 грн (всього - 300211,96 грн) безнадійним на підставі статті 102, 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 №577 з підстав дії обставин непереборної сили та списати податок на додану вартість у розмірі - 123 650, 59 грн, штрафні санкції- 3 680,93 грн, пеня - 172 880,44 грн (всього - 300211,96 грн);

- зобов'язати Головне управління ДФС у Луганській області прийняти рішення про визнання пені податку на прибуток приватних підприємств Луганської регіональної торгово -промислової палати (код ЄДРПОУ 02944811) у розмірі -13544,58 грн безнадійною на підставі статті 102, 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 №577 з підстав дії обставин непереборної сили та списати пеню податку на прибуток приватних підприємств у розмірі -13544,58 грн;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Луганській області прийняти рішення про визнання орендної плати з юридичних осіб Луганської регіональної торгово - промислової палати (код ЄДРПОУ 02944811) у розмірі - 46 006,38 грн безнадійною на підставі статті 102, 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 №577 з підстав дії обставин непереборної сили та списати пеню орендної плати з юридичних осіб у розмірі - 67 447,70 грн;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Луганській області внести коригування до інтегрованої картки платника податку на додану вартість Луганської регіональної торгово -промислової палати (код ЄДРПОУ 02944811) шляхом виключення з інтегрованої картки від'ємного сальдо - з податку на додану вартість, де основний борг - 123 650, 59 грн, штрафні санкції- 3 680,93 грн, пеня - 172 880,44 грн (всього - 300211,96 грн), як такий що не передбачений нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Луганській області внести коригування до інтегрованої картки платника податку щодо пені з податку на прибуток приватних підприємств Луганської регіональної торгово - промислової палати (код ЄДРПОУ 02944811) шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків від'ємного сальдо - пені з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі - 13544,58 грн, як такий що не передбачений нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Луганській області внести коригування до інтегрованої картки платника податку орендної плати з юридичних осіб Луганської регіональної торгово - промислової палати (код ЄДРПОУ 02944811) шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків від'ємного сальдо - орендної плати з юридичних осіб у розмірі 67447,70 грн як такий, що не передбачений нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті;

- стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків,72, код ЄДРПОУ 39591445) судові витрати (т.2 а.с.1-6).

При цьому позовні вимоги обґрунтовував тим, що Луганська регіональна торгово -промислова палата є юридичною особою та здійснює основну господарську діяльність на території Луганської області.

Починаючи з червня 2014 року провадження господарської діяльності на території Луганської області та виконання нормативно-правових актів України, що стосуються податків та обов'язкових платежів стало неможливим у зв'язку з наступними обставинами.

Указом Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Прийняття вищевказаного Указу Президента зумовило проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України. За інформацією Служби безпеки України (лист від 13.06.2014р. №33/2117) та Міністерства внутрішніх справ України (лист від 26.06.2014р. №12/3-2428) 07 квітня 2014 року згідно з вимогами чинного законодавства України (ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом") прийнято рішення щодо проведення антитерористичної операції в Донецькій, Луганській і Харківській областях. У проведенні АТО в установленому законом порядку задіяні сили (особовий склад, спеціалісти) і засоби (зброя, транспортні, спеціальні та інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом та інших суб'єктів, відповідно до законів України. При цьому в ході проведення АТО уповноваженими правоохоронними органами виявляються та розслідуються численні кримінальні правопорушення, які мають ознаки терористичних актів, диверсій, умисних вбивств, захоплень будівель і споруд, незаконного заволодіння транспортними засобами, незаконного позбавлення волі, захоплення заручників, блокування і пошкодження об'єктів транспортної системи тощо. Зазначені правопорушення, вчинювані озброєними організованими злочинними угрупованнями та окремими фізичними особами, створюють загрозу життю і здоров'ю людей, збереженню їх майна, обмежують свободу пересування територією зазначених областей.

Станом на 2019 рік заходи з проведення АТО тривають.

При цьому з 01.06.2014 організація не мала можливості вчасно подавати звітність і здійснювати відповідні платежі. Однак, до 30 травня 2014 року ЛРТПП своєчасно у визначені податковим законодавством терміни надавала звітність та сплачувала всі податки.

Також позивачем отримано сертифікати Торгово-промислової палати України від 10.12.2014 № 2139 та від 10.12.2014 № 2140, якими встановлено форс-мажорні обставини для ЛРТПП (обставини непереборної сили) з 01.06.2014.

Станом на 25.05.2017 за даними перереєстрації бухгалтерського обліку ЛРТПП не мала податкового боргу, так як протягом 2015-2016 років сплатила борги за попередні періоди (з початку антитерористичної операції) на загальну суму 1232417,14 грн, у тому числі податок на доходи фізичних осіб - 178326,64 грн, військовий збір - 15870,50 грн, єдиний соціальний внесок - 337400,00 грн, податок на додану вартість - 700820,00 грн, про що ГУ ДФС у Луганській області було надано свій розрахунок.

20.10.2017 на заяву ЛРТПП щодо надання довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів надійшла відповідь від Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області в якій було зазначено, що станом на 20.10.2017 за ЛРТПП обліковується заборгованість: - з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роб, послуг) у сумі 119290, 87 грн; - з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 15 789,99 грн; - орендна плата з юридичних осі у сумі 95801,59 грн - надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у сумі 5,24 грн.

Так, Центральним відділенням Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області було відмовлено у видачі довідки.

Листом від 27.12.2017 №25.1 ЛРТПП звернулася до ГУ ДФС у Луганській області з проханням надати роз'яснення щодо нарахованих сум податкового боргу та сум, які були нараховані на податковий борг (неустойку).

При звірці даних було виявлено, що за період з 2014 по 2017 роки були нараховані штрафні санкції та пеня за несвоєчасне перерахування податків у період проведення антитерористичної операції, незважаючи на сертифікати, що видані Торгово-промисловою палатою України.

24.05.2018 ЛРТПП надіслало до ГУ ДФС у Луганській області запит щодо надання актів звірки за період з 2014-2018 року щодо податків. У відповідь на лист отримано Акти, якими проведено звірення розрахунків платника за податкові періоди з 2014-2018 роки.

Згідно з актами ЛРТПП нарахована пеня в сумі 167113,44 грн. Пеня була нарахована за періодами: 2015 р. - 95067,98 грн, 2016 р.- 62980,82 грн, 2017 р. - 5783,89 грн, 2018 р. - 3280,75 грн.

Зважаючи на події, що тривають в зоні АТО, ЛРТПП задекларувала податкові зобов'язання за липень, серпень, вересень, жовтень 2014 р. в листопаді 2016 р., за листопад-грудень 2014 р. - в грудні 2016 р.

Перерахувань до бюджету сум ПДВ після 30 травня 2014 року не було.

Податкові зобов'язання за січень 2015 року були задекларовані в грудні 2016 р., за лютий - березень 2015 року - в червні 2015 року, в липні 2015 року задекларовано податкові зобов'язання за квітень - травень 2015 року, і в серпні 2015 року - за червень, липень 2015 року.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2016, 2017, 2018 роки були подані в строки, обумовлені ПКУ(п.203.1 ст.203), тобто своєчасно.

В 2016 році заборгованість по ПДВ була погашена.

За 2016-2018 роки з ЛРТПП було списано та погашено до бюджету пеню в сумі 164502,58 грн.

16.10.2018 ЛРТПП повторно подала до ГУ ДФС у Луганській області заяву про видачу довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів платежів, однак 17.10.2018 ЛРТПП було відмовлено.

06.02.2019 р. ЛРТПП отримала податкову вимогу в якій зазначено, що борг з податку на додатну вартість становить - 130019,63 грн, з яких борг по основному платежу - 123650,59 грн, штрафні санкції - 3680,93 грн та пеня - 2688,11 грн.

Враховуючи, що ЛРТПП з 14 квітня 2014 року і до моменту перереєстрації (25 травня 2017 року) знаходилася в зоні проведення антитерористичної операції і підпадає під дію Закону України від 02.09.2014 №1669-УІІ Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , позивач вважає, що нарахування санкцій по сплаті податку на додану вартість є таким, що порушує права позивача, враховуючи Сертифікати про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Також позивач зазначив, що 22.11.2018 ЛРТПП перерахувала 15789,99 грн в якості сплати податку на прибуток приватних підприємств.

Однак, 06.02.2019 ЛРТПП отримала податкову вимогу в якій зазначено, що ЛРТПП було нараховано пеню у розмірі 13544,58 грн.

Зважаючи на зазначене, позивач вважає, що права ЛРТПП були порушені, оскільки відповідно до п.38.2 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового Кодексу України на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходження (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань.

Окрім того, позивач вказав, що згідно з п. 286.2 ст.286 Податкового кодексу України ЛРТПП була надана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) у 2014 році № 9008308278 від 19.02.2014. Організацією була задекларована сума 164231,34 грн, яка відповідно до п. 287.3 ст.287 Кодексу повинна була сплачуватися рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Так, станом на початок періоду позитивне сальдо становило 41745,54 грн.

У 2014 році ЛРТПП були здійснені відповідні плати 22.05.2014 на суму 12998,26 грн та 18.06.2014 на суму 13 685,95 грн.

Однак, з липня 2014 року організація не мала можливості своєчасно здійснювати відповідні платежі, у зв'язку з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що виникли у період проведення антитерористичної операції на території Луганської області. Це підтверджується відповідними сертифікатами ТПП України № 2139 від 10.12.2014 та № 2140 від 10.12.2014, які були надані до Жовтневої ДПІ у м. Луганську та до ГУ ДФС у Луганській області.

Станом на 14.03.2019 пеня за орендну плату в ЛРТПП складає 46006,38 грн та підтверджується Актом №3950-50 від 14.12.2018. Позивач вважає, що пеня нарахована неправомірно, зважаючи на наступне.

До початку оголошення про проведення антитерористичної операції (до 14.04.2014) та до 18 червня 2014 року ЛРТПП своєчасно сплачувала плату за землю. У той же час з 14 квітня 2014 року згідно з п.п. 38.7 п. 38 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України сплачені за цим зобов'язанням кошти вважаються надмірно сплаченими, до яких не застосовуються строки давності. 08.02.2018 р. ЛРТПП листом № 25.1-26 звернулася до в.о. голови ДФС України у зв'язку з тим, що організація є платником податку за землю, однак під час проведення антитерористичної операції на території населених пунктів на лінії зіткнення, сплата податків стала неможливою, оскільки діяльність суб'єктів господарювання майже зупинилася. У відповідь на зазначений лист ДФС України надано відповідь з посиланням на п.п. 38.7 п. 38 підрозд. 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, відповідно до якого не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та на території населених пунктів на лінії зіткнення й перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних та юридичних осіб.

З посиланням на вказані норми позивач вважає, що відповідач неправомірно нараховує пеню за орендну плату ЛРТПП.

Одночасно позивач вважає, що вказані вище податкові зобов'язання підлягають списанню як безнадійний податковий борг з посиланням на статті 102, 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 №577 з підстав дії обставин непереборної сили.

Згідно діючого законодавства факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Такі сертифікати у позивача наявні, що на його думку, є безумовною підставою для визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо неприйняття рішень про списання безнадійного податкового боргу з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з орендної плати з юридичних осіб. Способом захисту порушених прав, позивач вважає, в даному випадку, зобов'язати відповідача прийняти рішення про визнання сум по вказаним видам податків безнадійними з підстав дії обставин непереборної сили та списати їх із виключенням з інтегрованої карки платника податків по вказаним видам податків від'ємного сальдо (т.1 а.с.82-98).

Збільшення позовних вимог позивач обґрунтував тим, що з оскаржуваної податкової вимоги від 06.02.2019 №7847-52 вбачається, що основний борг зі сплати податку на додану вартість складає 123650,59 грн, штрафні санкції - 3680,93 грн, пеня - 2688,11 грн, а всього - 130019,63 грн.

Саме тому в пункті 3 прохальної частини позову про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про списання було зазначено суму 130 019,63 грн.

Проте, позивач здійснив оплату податку на додатку вартість у сумі 170 192,33 грн. Замість того, щоб зарахувати вказану суму в рахунок погашення основного податкового зобов'язання, вказані кошти в порушення вимог п.п.38.2 п.38 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового Кодексу були зараховані в рахунок погашення пені.

Позивач, сплачуючи вказаний податок, в призначені платежу зазначав назву податку. Платежі не призначалися для зарахування в якості погашення пені, що підтверджується виписками із банківського рахунку позивача. В графі призначення платежу зазначався код платежу, ПДВ та період, за який цей податок сплачується.

Таким чином, сума пені, яку необхідно списати становить 172880,44 грн, а не 2688,11 грн, у зв'язку з чим позивач збільшує позовні вимоги на 170192,33 грн.

Також зазначив, що з акту №39-50 від 14.12.2018 року вбачається, що нараховано пеню за несвоєчасне погашення орендної плати у розмірі 67447,7 грн, з яких 21441,32 грн погашено. Несплачена пеня складає 46006,38 грн. Саме тому в пункті 5 прохальної частини позову про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про списання було зазначено суму несплаченої пені - 46006,38 грн.

Проте, виходячи з п.п.38.2 п.38 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового Кодексу відповідач не мав права зараховувати кошти в сумі 21441,32 грн в рахунок погашення пені.

Таким чином, сума пені, яку необхідно списати становить 67447,70 грн, а не 46006,38 грн, у зв'язку з чим позивач збільшує позовні вимоги на 21441,32 грн (т.2 а.с.1-6).

Відповідач позов не визнав, заперечував проти його задоволення, 08.05.2019 надав з цього приводу відзив, в якому зазначив таке.

Станом на 05.02.2019 сума податкового боргу ЛРТПП складала 143564,21 грн, який складається з податку на прибуток у розмірі 13544,58 грн пені, з податку на додану вартість у розмірі 130019,63 грн, з яких 123650,59 грн основного боргу, 3680,93 грн фінансових санкцій та 2688,11 грн пені, а саме:

Податок на прибуток - 13 544,58 грн пені, яку було нараховано відповідно до п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань за декларацією №9090761844 від 27.02.2014.

Податок на додану вартість - 123 650 грн 59 коп. основного боргу, який виник на підставі поданих підприємством декларацій №9176080762 від 20.08.2018 - 9297 грн 59 коп. несплачений залишок, №9200187118 від 18.09.2018 - 24461 грн 00 коп., 27182 грн 00 коп., №9283213187 від 18.12.2018 - 13794 грн 00 коп., №9307310964 від 18.01.2019 - 20 321 грн 00 коп., за уточнюючими розрахунками №9186157435 - 232 грн 00 коп. та 7 грн 00 коп. Отже, вищезазначені суми виникли на підставі самостійно задекларованих зобов'язань позивачем.

3680 грн 93 коп. фінансових санкцій, які виникли на підставі прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 18.12.2018 №0012785205 на суму 47 грн 48 коп., №0012785205 на суму 533 грн 66 коп., №0012785205 на суму 2893 грн 80 коп. та №0012785205 на суму 205 грн 99 коп.

При цьому відповідач зазначив, що вказані податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржені не були.

2688 грн 11 коп. пені, яку було нараховано відповідно до п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань за деклараціями відповідно до розрахунку.

З урахуванням вказаних обставин відповідачем було складено та направлено податкову вимогу №7847-52 від 06.02.2019.

Також відповідач зазначив, що у позивача існує податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 46006 грн 38 коп. пені.

При цьому відповідач вважає, що до позивача не можуть бути застосовані вимоги п.38.2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, оскільки станом на 14.04.2014 у підприємства відсутня сума несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань, за якими зупинено стягнення.

Також відповідач послався на відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо неприйняття рішень про списання безнадійного податкового боргу з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з орендної плати з юридичних осіб та зобов'язання прийняти рішення про визнання сум по вказаним видам податків безнадійними з підстав дії обставин непереборної сили та списати їх із виключенням з інтегрованої карки платника податків по вказаним видам податків від'ємного сальдо, оскільки з відповідними заявами про визнання боргу безнадійним позивач до контролюючого органу не звертався. Наявність лише сертифікатів ТПП України не є підставою для автоматичного визнання боргу безнадійним. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т.2 а.с.113-114).

16.05.2019 позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив свої аргументи аналогічні позовній заяві (т.2 а.с.186-191,202-207).

08.07.2019 на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь, в яких вказав свої аргументи аналогічні відзиву на позовну заяву (т.3 а.с.4-6).

Судом по справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі відкрито провадження після усунення недоліків позовної заяви, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням дати підготовчого засідання (т.1 а.с.1-2).

Ухвалою суду від 24.06.2019 продовжено підготовче провадження на тридцять днів (т.2 а.с.229).

Ухвалою суду від 08.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.3 а.с.19).

Розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції за клопотаннями представника позивача, про що судом були прийняті відповідні ухвали (т.2 а.с.178, 214, 229, т.3 а.с.19, 25).

В судове засідання прибули представники сторін, які надали пояснення аналогічні позовній заяві, відповіді на відзив, відзиву та запереченням на відповідь відповідно.

При цьому представник позивача просив суд задовольнити вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, , дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що Луганська регіональна торгово-промислова палата є юридичною особою, ідентифікаційний код 02944811, до 19.04.2017 була зареєстрована за адресою: Луганська область, м.Луганськ, вулиця М.Раскової, будинок 7А. З 19.04.2017 місцезнаходження змінила і з вказаної дати по теперішній час перебуває за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, проспект Хіміків, будинок 48 А, перебуває на обліку як платник податків в Сєвєродонецькій ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2 а.с.92-98).

10.12.2014 позивач отримав Сертифікати Торгово-промислової палати України (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №2139 та №2140, згідно яких Торгово-промисловою палатою України засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.06.2014 для ЛТПП при здійснення господарської діяльності на території Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів, а також які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації відповідно (т.1 а.с.25-26, 27-28).

09.10.2017 позивач звернувся до Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з заявою щодо надання довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів від 20.10.2017, на що податковий орган 20.10.2017 за №284/Т/12-34 повідомив про наявність заборгованості з податків, зборів, платежів станом на 20.10.2017 по наступним видам:

- з податку на додану варіть із вироблених в Україні товарів у сумі 119290,87 грн;

- з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 15789,99 грн;

- орендна плата з юридичних осіб у сумі 95801,59 грн;

- надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у сумі 5,24 грн (т.1 а.с.33).

Починаючи з цього часу позивач неодноразово звертався до податкових органів з приводу роз'яснення щодо нарахування сум податкового боргу, на що отримував відповіді податкових органів (т.1 а.с. 30-32, 34, 45-46, 47-48, 51, 52, 53-54, 55, 62-63, 64-65, 66).

24.05.2018 позивач звернувся до ГУ ДФС у Луганській області з заявою, в якій просив надати акти звірки за період 2014-2018 рр. з розшифровкою по місяцям з податку на додану вартість, податку на прибуток, орендну плату за землю та єдиний соціальний внесок (т.1 а.с.38).

05.06.2018 податковий орган надав інформацію щодо звірки розрахунків по вказаним видам податків (т.1 а.с.39-44, 56-61, т.3 а.с.29-33).

16.10.2018 позивач знову звернувся з заявою про надання довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, на що 17.10.2018 за №6295/10/12-32-52-07-09 отримав відмову контролюючого органу (т.1 а.с.49, 50).

06.12.2018 позивач подав уточнюючу декларацію з орендної плати за землю за 2016 рік, якою нарахував до зменшення податкове зобов'язання, річну суму якого визначив 117242,91 грн з зазначенням щомісячних виплат з квітня по грудень включно (т.1 а.с. 68-71).

Вказана декларація була прийнята податковим органом (т.1 а.с.67).

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка за договором від 18.07.2007 перебуває в оренді позивача строком на 49 років та розташована за адресою: м.Луганськ, вул.Раскової,7-а (т.2 а.с.209-211).

06.02.2019 відповідачем була складена податкова вимога форми Ю №7847-52, якою зобов'язано позивача сплатити заборгованість на загальну суму 143564,21 грн, яка складається з пені по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13544,58 грн та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), який складається з основного боргу у розмірі 123650,59 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 3680,93 грн та пені - 2688,11 грн (т.1 а.с.21).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим Кодексом України, Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон №1669), наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577 "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376 (далі - Порядок №577). Вказані нормативно-правові акти використовуються судом в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Що стосується позовних вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги №7847-52 від 06.02.2019, то суд зазначає таке.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 №1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

17 березня 2015 року Верховна Рада України прийняла Постанову №254-VІІІ Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями .

Згідно вказаної Постанови визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Статтею 1 Закону України від 16.09.2014 № 1680-VII Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей передбачено, що згідно з цим Законом тимчасово, з дня набрання ним чинності з урахуванням положень Закону України "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей" на строк до 31 грудня 2019 року включно, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (далі - окремі райони Донецької та Луганської областей).

У пункті 1 Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 №252-VІІІ Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування зазначено, що до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.

Враховуючи викладене, місто Луганськ географічно входить до населених пунктів, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, а тому належить до тимчасово окупованих територій.

Як було встановлено судом раніше, до 19.04.2017 позивач був зареєстрований за адресою: Луганська область, м.Луганськ, вулиця М.Раскової, будинок 7А. З 19.04.2017 місцезнаходження змінила і з вказаної дати по теперішній час перебуває за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, проспект Хіміків, будинок 48 А.

Тобто до 19.04.2017 позивач був зареєстрований на тимчасово окупованій території.

01.01.2017 набрав чинності Закон України від 21.12.2016 № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , згідно з яким підрозділ 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України було доповнено пунктом 38.2.

Вказаний пункт на час виникнення спірних правовідносин викладений у наступній редакції:

38.2. На період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об'єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:

1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань;

2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.

Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.

Норми цього підпункту не застосовуються:

з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця;

з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.

Аналізуючи у сукупності вказані норми права, суд дійшов висновку про те, що законодавець закріпив для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України певні преференції, які полягають у тому що на вказаний період зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань.

Оглядом інтегрованої картки платника податку щодо податку на прибуток підприємств, судом встановлено, що пеня у розмірі 13544,58 грн зі сплати вказаного податку виникла у зв'язку з несплатою позивачем по податковій декларації з податку на прибуток підприємства (базовий звітній період рік) №9090761844 від 27.02.2014 (т.3 а.с.72-72-зворотній бік).

Таким чином, оскільки пеня виникла за грошовим зобов'язанням визначеним станом на 14.04.2014, суд дійшов висновку про те, що правових підстав для нарахування пені щодо несвоєчасної сплати податку на прибуток підприємства у відповідача не було.

Як наслідок податкова вимога від 06.02.2019 №7847-52 щодо зобов'язання ЛРТПП сплатити пеню по податку на прибуток підприємств у розмірі 13544,58 грн підлягає скасуванню.

При цьому суд вважає, що в цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав позивача є ще й зобов'язання відповідача внести коригування до інтегрованої картки платника податку ЛРТПП з податку на прибуток приватних підприємств шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків заборгованості по пені з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13544,58 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Оглядом інтегрованої картки платника податку щодо прибутку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), судом встановлено, що станом на квітень 2014 року за ЛРТПП рахувалась переплата по вказаному виду податку у розмірі 1,94 грн, яка 18.04.2014 збільшилась до 20001,9 грн. Лише 30.06.2014 за податковою декларацією з податку на додану вартість №9034917759 від 19.06.2014 у підприємства утворилась недоїмка. З цього часу за підприємством рахується заборгованість, на яку в подальшому були нараховані штрафні санкції та пеня (т.3 а.с.45-71).

Отже, враховуючи той факт, що грошове зобов'язання щодо сплати податку було визначено після 14.04.2014 і в подальшому підприємство не сплачувало своєчасно вказаний податок, суд дійшов висновку про те, що податкова вимога від 06.02.2019 №7847-52 щодо зобов'язання ЛРТПП сплатити податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 130019,63 грн, що складається з основного платежу - 123650,59 грн, штрафних (фінансових) санкцій - 3680,93 та пені - 2688,11 є правомірною, у зв'язку з цим в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Як наслідок не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо зобов'язання ГУ ДФС у Луганській області внести коригування до інтегрованої картки платника податку на додану вартість позивача шляхом виключення з інтегрованої картки від'ємного сальдо - з податку на додану вартість, де основний борг - 123 650, 59 грн, штрафні санкції- 3 680,93 грн, пеня - 172 880,44 грн (всього - 300211,96 грн), як такий що не передбачений нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті.

Щодо сплати позивачем податку орендної плати з юридичних осіб, суд виходить з такого.

Так, відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вже зазначав суд раніше Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 №1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

Закон №1669-VII визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до вимог статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до п.3 ст. 11 Закону №1669, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція .

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, його дія лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053.

Згідно з переліком м.Луганськ віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

08 червня 2016 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17.05.2016 року № 1365-VIII, пунктом 2 якого текст статті 6 викладено в такій редакції: Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону .

Статтю 4 Закону № 1669 доповнено частиною четвертою такого змісту: Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію .

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1276-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Місто Луганськ також міститься в переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Системний аналіз вищезазначених нормативно-правових актів дають підстави вважати, що платники земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, які знаходилися на території визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, а також земельні ділянки державної та комунальної власності, якими такі платники податків користуються, знаходяться на території, де проводилась АТО, на цей період звільняються від виконання своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Окрім того, згідно пункту 38.7. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об'єднаних сил (ООС), плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Таким чином позивач в силу вказаних вище законів, починаючи з 14.04.2014 був звільнений від сплати податку з орендної плати з юридичних осіб та продовжує бути звільнений і станом на теперішній час, оскільки земельна ділянка, розташована на непідконтрольній території, у зв'язку з чим заборгованість по вказаному виду податку у нього відсутня.

Згідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи позивачем у 2016 року надано до Податкового органу уточнююча податкова декларація по податку з орендної плати з юридичних осіб, в яких нараховано до зменшення податкові зобов`язання за 2014 (т.1 а.с.68-71).

Вказана уточнююча податкова декларація прийнята відповідачем (т.1 а.с.67).

При цьому з інтегрованої картки платника податків вбачається, що станом на 14.04.2014 за позивачем рахувалась переплата по вказаному виду податку у розмірі 14373,6 грн. Заборгованість відповідач нараховує з 30.07.2014 та станом на день подачі заяви про збільшення позовних вимог за ЛРТПП рахується залишок несплаченої пені у розмірі 46006,38 грн, які відповідач зазначив у своїх розрахунках (т.3 а.с.73-76).

Відповідно до пп. 14.1.162. п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки;

Нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (пп.129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України).

Пунктом 129.9 ст. 129 ПК України передбачено, що у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Однак, як зазначено судом раніше позивач згідно ст.6 Закону №1669 та пункту 38.7. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України звільнений від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, таким чином за відсутності обов'язку сплати основного податкового зобов'язання, відповідно відсутні підстави для нарахування пені.

Позивач, викладаючи вимоги щодо орендної плати за землю, сформулював свої позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо неприйняття рішення про списання пені з орендної плати з юридичних осіб у розмірі - 67 447,70 грн; зобов'язання Головне управління ДФС у Луганській області прийняти рішення про визнання орендної плати з юридичних осіб Луганської регіональної торгово - промислової палати (код ЄДРПОУ 02944811) у розмірі - 67 447,70 грн безнадійною на підставі статті 102, 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 №577 з підстав дії обставин непереборної сили та списати пеню орендної плати з юридичних осіб у розмірі - 67 447,70 грн; зобов'язання Головне управління ДФС у Луганській області внести коригування до інтегрованої картки платника податку орендної плати з юридичних осіб Луганської регіональної торгово - промислової палати (код ЄДРПОУ 02944811) шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків від'ємного сальдо - орендної плати з юридичних осіб у розмірі 67447,70 грн як такий, що не передбачений нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті.

При цьому суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку є визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Луганській області щодо відображення в інтегрованій картці платника податків Луганської регіональної торгово - промислової палати показників про наявність податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 46006,38 грн та зобов'язання відповідача внести коригування до інтегрованої картки платника податку Луганської регіональної торгово - промислової палати з орендної плати з юридичних осіб шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 46006,38 грн.

З метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне згідно частини другої ст.9 КАС України вийти за межі заявлених позовних вимог з обранням вказаного належного способу захисту прав ЛРТПП.

Сума пені у розмірі 46006,38 грн підтверджена інтегрованою карткою платника податку, а тому саме цю суму суд вважає за необхідне визначити по цим позовним вимогам.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість, де основний борг - 123 650, 59 грн, штрафні санкції- 3 680,93 грн, пеня - 172 880,44 грн (всього - 300211,96 грн); щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу щодо пені з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі -13 544,58 грн; щодо неприйняття рішення про списання пені з орендної плати з юридичних осіб у розмірі - 67 447,70 грн та похідних вимог про зобов'язання відповідача прийняти відповідні рішення про визнання податкових заборгованостей по вказаним вище податкам безнадійними на підставі статті 102, 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 №577 з підстав дії обставин непереборної сили та списати вказані сумі заборгованості, то суд зазначає таке.

Списання безнадійного податкового боргу в ПК України передбачено ст.101.

В розумінні Податкового кодексу України під терміном безнадійний розуміється:

- податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;

- податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку;

- податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

- податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

- податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури. (п.101.2 ст.101 Подактового кодесу України).

Пунктом 101.5 ст.101 передбачено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків.

Дія цього Порядку №577 поширюється на фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або проводять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткуванням згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

В розумінні розділу ІІ Порядку №577 визнається безнадійним податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин)

Такий факт непереборної сили підтверджується:

Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п'ять календарних років;

рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад - у випадках, встановлених Кодексом;

висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини.

Статтею 10 Закону №1669-VII передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

При цьому пункт 101.5 ст.101 ПК України є по собі відсилочною та передбачає, що контролюючі органи здійснюють списання безнадійного податкового боргу згідно Порядку.

Так, згідно розділу IV Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), саме та підстава, на яку посилається позивач), платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним (п.4.1).

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів (п.4.2).

В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу (п.4.3).

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок суду про те, що податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), може бути визнаний податковим органом безнадійним лише за заявою платника податків, до якої необхідно надати сертифікати (висновкт) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин. Самостійно податковий орган позбавлений права визнавати такий борг безнадійним та списувати його.

Матеріалами справи підтверджено, що з такими заявами ЛРТПП до відповідача не зверталась, а заяви, що наявні в матеріалах справи свідчать лише про факт звернення позивача до податкових органів з приводу надання роз'яснень щодо сплати податків.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні підтвердив той факт, що з заявами про визнання податкового боргу безнадійним ЛРТПП до ГУ ДФС у Луганській області не зверталась.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ЛРТПП про визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість, де основний борг - 123650,59 грн, штрафні санкції- 3680,93 грн, пеня - 172880,44 грн (всього - 300211,96 грн); щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу щодо пені з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі -13544,58 грн; щодо неприйняття рішення про списання пені з орендної плати з юридичних осіб у розмірі - 67447,70 грн та похідні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти відповідні рішення про визнання податкових заборгованостей по вказаним вище податкам безнадійними на підставі статті 102, 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 №577 з підстав дії обставин непереборної сили та списати вказані сумі заборгованості є передчасними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що він на даний час не позбавлений можливості у встановленому законодавством порядку звернутися до ГУ ДФС у Луганській області з заявами про списання безнадійного податкового боргу, до яких додати документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II Порядку №577, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним. В залежності від прийнятого відповідачем рішення, у разі порушення прав позивача, звернутись в подальшому за захистом своїх прав.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням вище викладених обставин справи та висновків суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов остаточного висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з обранням ефективного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

За приписами ч.ч.1,2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 10790,96 грн. (т.1 а.с.166-169).

З огляду на те, що вимоги позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2124,18 грн, що складається із задоволення однією вимоги немайнового характеру (1921 грн) та часткового задоволення вимоги майнового характеру (його пропорційний еквівалент складає 203,18 грн). Похідні вимоги від вказаних позовних вимог судовим збором не сплачувались.

Керуючись статтями 2,5,77,90,139,241-245, 255, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Луганської регіональної торгово-промислової палати до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною вимогу, бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Луганській області від 06.02.2019 №7847-52 в частині зобов'язання Луганську регіональну торгово-промислову палату сплатити пеню з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13544 (тринадцять тисяч п'ятсот сорок чотири) гривень 58 коп.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 39591445, місцезнаходження: 93400, м.Сєвєродонецьк, Луганської області, вул.Енергетиків,72) внести коригування до інтегрованої картки платника податку Луганської регіональної торгово - промислової палати (код ЄДРПОУ: 02944811) з податку на прибуток приватних підприємств шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків заборгованості по пені з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13544 (тринадцять тисяч п'ятсот сорок чотири) гривень 58 коп.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Луганській області щодо відображення в інтегрованій картці платника податків Луганської регіональної торгово - промислової палати (код ЄДРПОУ: 02944811) показників про наявність податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 46006 (сорок шість тисяч шість) гривень 38 коп.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 39591445, місцезнаходження: 93400, м.Сєвєродонецьк, Луганської області, вул.Енергетиків,72) внести коригування до інтегрованої картки платника податку Луганської регіональної торгово - промислової палати (код ЄДРПОУ 02944811) з орендної плати з юридичних осіб шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 46006 (сорок шість тисяч шість) гривень 38 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог Луганській регіональній торгово - промисловій палаті відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 39591445, місцезнаходження: 93400, м.Сєвєродонецьк, Луганської області, вул.Енергетиків,72) на користь Луганської регіональної торгово - промислової палати (код ЄДРПОУ: 02944811, місцезнаходження: 93401, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, просп.Хіміків,б.48А) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2124 (дві тисячі сто двадцять чотири) гривень 18 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 26 липня 2019 року.

Суддя Н.М. Басова