Рішення

від 22.07.2019 по справі 360/1955/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1955/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Поповій Н.І.,

за участю:

представника позивача: Рибас А.С.,

представника відповідача: Пугаченко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Науково-виробнича і комерційна фірма Мета до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Науково-виробнича і комерційна фірма Мета (далі - позивач, ПРАТ НВКФ МЕТА ) до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі - відповідач), в якому після уточнення позовних вимог просив суд:

-визнати протиправною та скасувати винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області постанову від 11.04.2019 № ЛГ243/34/АВ/НП/ПД/П/ПТ/ІП-ФС про накладення на Приватне акціонерне товариство Науково-виробнича і комерційна фірма МЕТА (Код ЄДРПОУ 21781740) штрафу в розмірі 1251900,00 грн;

-судові витрати покласти на відповідача та стягнути з Головного управління Держпраці у Луганській області на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 18778,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн (т.1 а.с.192-199).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

21.03.2019 інспекторами праці Головного управління Держпраці у Луганській області за результатами інспекційного відвідування позивача, здійсненого з метою перевірки додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, складено Акт інспекційного відвідування від 21 березня 2019 року № ЛГ/243/34/НП/ПД/АВ (далі - Акт).

В ході інспекційного відвідування інспекторами були проаналізовані трудові договори, укладені з працівниками Приватного акціонерного товариства Науково- виробнича і комерційна фірма МЕТА , а також цивільно-правові договори, укладені між позивачем та громадянами України (фізичними особами).

За наслідками інспекційного відвідування в акті зазначено про наявність ознак трудових відносин з фізичними особами, з якими у підприємства укладено договори цивільно-правового характеру на надання послуг. Розділ III Акту містить відомості про порушення підприємством: частини першої статті 21 КЗпП України та частини третьої статті 24 КЗПП України. 11.04.2019 Першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області винесено постанову №ЛГ243/34/АВ/НП/ПД/П/ПТ/1П-ФС про накладення на Приватне акціонерне товариство Науково-виробнича і комерційна фірма МЕТА штрафу у розмірі 1251900,00 грн (далі - постанова).

Підставою для винесення постанови зазначено Акт щодо порушень законодавства про працю, а саме що ряд фізичних осіб працюють за відсутності трудового договору, що є порушенням ч. 1 ст. 21 КЗпП України, і що вказані особи працюють без оформлення трудового договору, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Позивач вважає постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки договори цивільно-правового характеру між ПРАТ НВКФ МЕТА та фізичними особами укладено у встановлений законом спосіб за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними, а також про необґрунтованість висновків інспекторів про наявність зазначених в акті порушень ст. 21 та 24 КЗпП України.

Вважаючи протиправною постанову про накладення на ПРАТ НВКФ МЕТА штрафу в розмірі 1251900,00 грн, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 10.06.2019 за вхідним реєстраційним номером 31367/2019 надав відзив на позовну заяву (т.2 а.с.1-10), в якому заперечував проти задоволення позову.

В обґрунтування відзиву зазначив, що 11 березня 2019 року до Головного управління надійшла інформація Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.03.2019 № 3441/05-01. 13.03.2019 Головним управлінням винесено направлення № 01-17/274 на проведення інспекційного відвідування, яке отримано представником ПРАТ НВКФ Мета . 14.03.2019 інспекторами праці Башинською Оксаною Володимирівною та Кривенцовим Олександром Михайловичем була здійснена спроба провести інспекційне відвідування. 14.03.2019 у зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування з причини створення перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, інспектором праці винесено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 14.03.2019 №ЛГ243/34/ПД, згідно якого строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 20.03.2019 та вимогу про надання/поновлення документів № ЛГ243/34/НД. Вказані документи надані представнику ПРАТ НВКФ Мета .

21.03.2019 інспекторами праці за результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛГ243/34/НП/ПД/АВ. У відповідності до пункту 20 Порядку № 295 Акт складено у двох примірниках, які підписані інспекторами праці та директором ПРАТ НВКФ Мета .

21.03.2019 у відповідності із пунктами 23 та 24 Порядку № 295 інспектором праці складено припис про усунення виявлених порушень № ЛГ243/34/НП/ПД/АВ/П, який 15.04.2019 отримано директором ПРАТ НВКФ Мета .

27.03.2019 у відповідності із пунктом 21 Порядку № 295 інспектором праці надано відповідь на зауваження, яку направлено рекомендованим листом.

Під час проведення інспекційного відвідування були надані цивільно-правові угоди укладені з 10 працівниками за період з 01 серпня 2018 року по час проведення інспекційного відвідування, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Відповідач зазначив, що у всіх вище зазначених цивільно-правових договорах виконавці зобов`язуються виконувати роботи. В жодному з них не містяться відомості щодо того, який саме конкретний результат наданих послуг повинні передати виконавці замовникові. Надання послуг, які визначені в цивільно - правових договорах з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , вказують на те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.

Тобто, хоча зі всіма особами були укладені цивільно-правові угоди, фактично все вищеназване свідчить, що вони знаходилися з позивачем у трудових правовідносинах, що, в свою чергу, надало інспекторам праці кваліфікувати у діях Позивача порушення, передбачені частиною 1 статті 21 КЗпП України.

Таким чином, працівники були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України.

28.03.2019 Головне управління склало повідомлення, яке направлено позивачу рекомендованим листом. Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. 11.04.2019 першим заступником начальника Головного управління розглянуто справу та винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛГ243/34/АВ/НП/ПД/П/ПТ/ІП-ФС у розмірі 1251900,00 грн, яка підписана та отримана директором ПРАТ НВКФ Мета .

24.04.2019 у відповідності із пунктом 30 Порядку № 295 заступником начальника розглянуто скаргу, лист про розгляд скарги направлено рекомендованим листом.

Таким чином, на думку відповідача, посадовими особами Головного управління дотримано норми матеріального та процесуального права під час підготовки до інспекційного відвідування, його проведення та прийняття рішення про накладення штрафу. Всі дії та рішення посадових осіб Головного управління відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі викладеного, відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.

19.06.2019 позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив про те, що викладені у відзиві доводи не спростовують правових підстав позову.

Зокрема, у відзиві не наведено номери та зміст конкретних статей, пунктів, підпунктів нормативно-правового акту, якими, як стверджує відповідач, припинено антитерористичну операцію.

За таких обставин, доводи відповідача щодо відсутності мораторію на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) є необґрунтованими.

Крім того, у відзиві не наведено конкретну визначену чинним законодавством підставу для здійснення відповідачем позапланового заходу державного нагляду (контролю), як це передбачено статтею 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Підпункт 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 26.04.2017 № 295, на який посилається відповідач, Законом не є.

Крім того, відзивом взагалі не заперечується відповідачем твердження позивача про невстановлення інспекторами бажання фізичних осіб укласти трудові договори, неможливість їх укладання без відповідного волевиявлення фізичної особи, відсутність в акті інспекційного відвідування відомостей щодо непогодження фізичних осіб з укладенням цивільно-правових договорів або про їх бажання укласти трудові договори з підприємством, невзяття інспекторами пояснень від фізичних осіб, недослідження під час інспекційного відвідування фактичних умов виконання робіт та допуску осіб до виконання робіт.

Вказане свідчить про те, що договори цивільно-правового характеру між ПРАТ НВКФ МЕТА та фізичними особами укладено у встановлений законом спосіб за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними, а також про необґрунтованість висновків інспекторів про наявність зазначених в акті інспекційного відвідування порушень ст. 21 та 24 КЗпП України.

Крім того, відзивом не спростовано твердження позивача про відсутність у інспекторів та у особи, що виносила постанову, повноважень на тлумачення цивільно-правових договорів, не наведено правову позицію з приводу ігнорування посадовими особами відповідача встановленої 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину.

Крім того, відповідачем не доведено правомірність винесення постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю першим заступником територіального (а не центрального) органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Крім того, не відповідають дійсності, не підтверджені доказами і спростовуються матеріалами справи викладені відповідачем відомості щодо створення перешкод під час здійснення позапланового заходу.

По факту інспекційне відвідування ПРАТ НВКФ`МЕТА розпочалося 14.03.2019 (четвер) в кінці першої половини робочого дня, Головне управління Держпраці у Луганській області (далі - Держпраці ) представляли інспектори праці Башинська Оксана Володимирівна та Кривенцов Олександр Михайлович .

З боку ПРАТ НВКФ МЕТА були присутні: директор ОСОБА_13 , головний інженер ОСОБА_14 , в. о. головного бухгалтера ОСОБА_15 , начальник відділу кадрів ОСОБА_16 , бухгалтер ОСОБА_17 , головний спеціаліст з автоматизованих систем контролю ОСОБА_18 .

Інспектором Башинською О.В. було повідомлено про причини відвідування та про матеріали (копії певних документів), які ПРАТ НВКФ МЕТА повинно надати в рамках інспекційного відвідування. Оскільки обсяг матеріалів виявився значним і для їх підготовки необхідно було кілька робочих днів, то інспектором Башинською О. В. було запропоновано скласти Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, за яким Товариство мало надати необхідні копії документів до 20.03.2019 (середа). В.о. головного бухгалтера ОСОБА_15 , зважаючи на значний обсяг матеріалів та їх знаходження в різних облікових регістрах, в т. ч. в регістрах минулого року, було запропоновано встановити термін надання матеріалів 22.03.2019, тобто до кінця відповідного робочого тижня. Проте інспектор Башинська О.В. зазначила, що 20.03.2019 - це крайній термін надання матеріалів. Товариство погодилось і зазначений акт був підписаний.

Після цього інспектору Башинській О.В. були надані для огляду оригінали відповідних документів і сторони визначилися з обсягом матеріалів, які ПРАТ НВКФ МЕТА має надати Держпраці. Товариству була надана Вимога про надання документів, яка містить перелік зазначених документів.

Слід особливо відзначити, що перемовини між сторонами велися в цілком дружній атмосфері, узгоджувались лише технічні аспекти інспекційного відвідування.

10.06.2019 матеріали були підготовлені, а 20.03.2019 доставлені безпосередньо Держпраці.

Отже твердження у відзиві про відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю є необґрунтованим.

Крім відсутності у ПРАТ НВКФ МЕТА готових копій документів, перелік яких визначився тільки в ході інспекційного відвідування, ніяких інших перешкод для негайного проведення заходу не було.

Крім того, не відповідають дійсності викладені відповідачем відомості щодо підміни трудових договорів нібито цивільно правовими договорами .

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Інспекторами не наведено в акті законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів, відомостей щодо їх нечинності чи удаваності цих договорів акт не містить.

Вказане свідчить про відповідність цивільно-правових договорів, укладених між ПРАТ НВКФ МЕТА і фізичними особами, нормам чинного законодавства і про необґрунтованість висновків інспекторів про наявність зазначених в Акті інспекційного відвідування порушень ст. 21 та 24 КЗпП України.

При цьому позивач зазначив, що накази чи розпорядження про приймання на роботу осіб, які уклали з підприємством цивільно-правові договори, не видавалися. Виконавці за цивільно-правовими договорами не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку (зокрема, для них не ведеться табель обліку робочого часу), і договори не містять умов про підпорядкування виконавця правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, строки виконання робіт не співпадають з робочим часом працівників ПРАТ НВКФ МЕТА .

З огляду на викладене, наведені у розділі III Акту інспекційного відвідування та в мотивувальній частині Постанови про накладення штрафу відомості щодо виявлення порушень частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України, на думку позивача, є необґрунтованим. Особи, зазначені в цьому описі не є працівниками ПРАТ НВКФ МЕТА , вони є сторонами цивільно-правових договорів, укладених із підприємством, які, відповідно до вказаних договорів, виконують свої зобов`язання і реалізують свої права.

Крім того, не відповідає дійсності, не підтверджено доказами і спростовується матеріалами справи твердження відповідача в розділі 6 відзиву про те, що ПРАТ НВКФ Мета під час проведення інспекційного відвідування на вимогу інспектора праці про надання всіх документів стосовно працівників було надано копії цивільно-правових договорів підряду та акти передачі-приймання виконаних робіт, при цьому копії замовлень до цивільно-правових договорів в період проведення інспекційного відвідування з 14.03.2019 по 21.03.2019 позивачем не надавалися.

Інспектор не вимагав надати всі документи стосовно працівників, вимога про надання документів від 14.03.2019 № ЛГ243/34/НД містить вичерпний перелік документів, копії яких ПРАТ НВКФ МЕТА повинно було надати відповідачу. Саме копії документів, зазначених у вимозі, в тому числі копії договорів підряду цивільно-правового характеру, і були надані Товариством.

Правом на подачу заперечень на відповідь відповідач не скористався.

Під час розгляду справи по суті сторони надали письмові пояснення (т.2 а.с.93,100-104).

Судом по справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою суду від 21.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с.1-2).

Ухвалою суду від 05.06.2019 заяву представника позивача ОСОБА_19 про забезпечення позову в адміністративній справі № 360/1955/19 задоволено. Зупинено дію постанови Головного управління Держпраці у Луганській області від 11.04.2019 року № ЛГ243/34/АВ/НП/ПД/П/ПТ/ІП-ФС про накладення на Приватне акціонерне товариство "Науково-виробнича і комерційна фірма "Мета" штрафу у розмірі 1251900,00 грн - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 360/1955/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича і комерційна фірма "Мета" до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 59154347, відкритому 21.05.2019 на підставі постанови Головного управління Держпраці у Луганській області від 11.04.2019 № ЛГ243/34/АВ/НП/ПД/П/ПТ/ІП-ФС про накладення на Приватне акціонерне товариство Науково-виробнича і комерційна фірма МЕТА штрафу у розмірі 1 251 900,00 грн до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 360/1955/19 (т.1 а.с.210-211).

Ухвалою суду від 19.06.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (т.2 а.с.78).

В судове засідання прибули представники сторін.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні адміністративному позову, відповіді на відзив та письмовим поясненням, просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та письмових пояснень, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Приватне акціонерне товариство Науково-виробнича і комерційна фірма Мета є юридичною особою, зареєстрованою реєстраційною службою Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, основним видом економічної діяльності є будівництво житлових і нежитлових будівель (т.1 а.с.29-32).

18.02.2019 до Головного управління надійшли матеріали від ПРАТ Науково-виробнича і комерційна фірма Мета для реєстрації декларації матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці на виконання робіт підвищеної небезпеки (т.2 а.с.94-96).

25.02.2019 листом за №01-15/682 відповідач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про надання інформації за період з 2018 року по час складання листа щодо: офіційного працевлаштування працівників ПРАТ НВКФ Мета та їх кількості; з якого та до якого періоду працюють в ПРАТ НВКФ Мета наступні працівники: ОСОБА_20 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

При цьому, обґрунтування для надання такої інформації в листі зазначено з метою виявлення фактів використання праці неоформлених працівників, порушення законодавства про працю та підтвердження достовірності наданої заявником інформації, відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Розпорядження КМУ від 05.09.2018 №649-р Про заходи спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення та Робочої наради проведеної Пенсійним фондом України 07.05.2018 з представниками Держпраці (т.2 а.с.97).

В своїх письмових поясненнях, які зареєстровані в суді 18.07.2019, відповідач зазначив, що правовою підставою такого звернення стало ще й абзац 2 частини 5 статті 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , а саме щодо підтвердження достовірності наданої заявником інформації (т.2 а.с.93).

11.03.2019 відповідач отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.03.2019 за № 3441/05-01, в якому було надано інформацію щодо категорій працівників, які перебували у трудових відносинах із ПРАТ НВФ Мета , їх кількості у період січень 2018 року - січень 2019 року. Щодо інформації про запитуваних осіб повідомило, що конкретний пошук даних у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру виконується за реєстраційним номером облікової картки платника податків. В додатках до листа була додана таблиця щодо кількості застрахованих осіб у звітному періоді, в якій серед іншого значились відомості щодо кількості осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру (т.1 а.с.34,35).

13.03.2019 Головним управлінням Держпраці у Луганській області було винесено наказ №240 про проведення інспекційного відвідування позивача. Підставами для проведення зазначено підпункт 3 пункту 5 та пункту 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, стаття 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України №1985-ІV від 08.09.2004, за результатами аналізу інформації, отриманої із листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганські області від 05.03.2019 №3441/05-01. Строк проведення визначений з 14.03.2019 по 15.03.2019. Предметом перевірки є додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору (т.1 а.с.36).

Того ж дня за №01-17/274 було видано інспекторам Держпраці направлення на проведення інспекційного відвідування (т.1 а.с.37).

14.03.2019 інспектором праці винесено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 14.03.2019 №ЛГ243/34/ПД, згідно якого строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 20.03.2019 та Вимогу про надання документів № ЛГ243/34/НД. Підставою для винесення вказаних документів зазначено неможливість проведення інспекційного відвідування з причини створення перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Акт та Вимогу отримано 14.03.2019 уповноваженими особами позивача (т.1 а.с.38-41,42-44).

21.03.2019 інспекторами праці складено Акт інспекційного юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛГ243/34/НП/ПД/АВ та припис про усунення виявлених порушень № ЛГ243/34/НП/ПД/АВ/П, які того ж дня отримані директором підприємства (45-59, 60-62).

25.03.2019 подав зауваження та заперечення на Акт інспекційного відвідування та скаргу на припис (т.1 а.с.63-67, 71).

27.03.2019 за вих. №02-36/304 відповідач розглянув зауваження та заперечення на акт, а 24.04.2019 за №01-15/1507 розглянув скаргу (т.1 а.с.68-70,72).

28.03.2019 відповідач прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛГ243/34/НП/ПД/АВ/П/ПТ/ТД, яким призначив розгляд справи на 11.04.2019 об 11.00 год. (т.1 а.с.76-77).

Того ж дня було виготовлено повідомлення щодо розгляду справи (т.1 а.с.75).

11.04.2019 відповідач прийняв постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛГ243/34/АВ/НП/ПД/П/ПТ/ІП-ФС про накладення на Приватне акціонерне товариство Науково-виробнича і комерційна фірма МЕТА штрафу в розмірі 1251900,00 грн (т.1 а.с.73-74).

Підставою для прийняття постанови стало те, що у позивача працюють 10 осіб за відсутності трудового договору, що є порушенням частини першої статті 21 КЗпП України; ці особи допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України. Керувався при цьому відповідач статтею 259, абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України Про зайнятість населення , частиною третьою статті 34 Закону України Про місце самоврядування в Україні , пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.

Саме з вказаною постановою позивач не згоден та оскаржує її в судовому порядку.

Судом також встановлено, що підставами для кваліфікування відповідачем порушень з боку позивача передбачених частиною 1 статті 21 КЗпП України та частиною третьою статті 24 КЗпП України стало те, що під час інспекційного відвідування інспекторами Держпраці були досліджені цивільно-правові угоди укладені з 10 працівниками за період з 01 серпня 2018 року по час проведення інспекційного відвідування, а саме з: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

При цьому відповідач вважає, що хоча у всіх вище зазначених цивільно-правових договорах виконавці зобов`язуються виконувати роботи, проте в жодному з них не містяться відомості щодо того, який саме конкретний результат наданих послуг повинні передати виконавці замовникові. Надання послуг, які визначені в цивільно - правових договорах з вказують на те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається. Хоча зі всіма особами були укладені цивільно-правові угоди, фактично все вищеназване свідчить, що вони знаходилися з позивачем у трудових правовідносинах.

Між тим, суд не може погодитись з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок №295), який був чинний нас проведення інспекційного відвідування, встановлено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Пункт 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі також - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, встановлює, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.8 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 9 Порядку №295 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (Конвенцію ратифіковано Законом №1985-IV від 08.09.2004) Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків

У відповідності до п.11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктом 19 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Пунктами 27 та 29 Порядку №295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень на акт відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого виносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України перебачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 203 ЦК України закріплює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 204 ЦК України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина перша статті 843 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина перша статті 846 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина перша статті 854 ЦК України).

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Приписами пункту 8 Порядку № 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність або відсутність ознак трудових правовідносин між ПРАТ НВКФ Мета та фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Оглядом наявних в матеріалах справи копій цивільно-правових договорів підряду, укладених між позивачем та зазначеними вище особами, судом встановлено, що за умовами вказаних договорів замовник на умовах, визначених у Договорі, дає замовлення Виконавцеві щодо виконання разових монтажних робіт. Конкретний обсяг робіт та строки їх надання обумовлюється в замовленні, узгодженому сторонами усно або, за вимогою однієї зі сторін, - письмово. Виконавець має право відмовитися від виконання замовлення, якщо воно надійшло від замовника менше, ніж за одну добу до початку його виконання. 1.2. Ціна робіт обумовлюється в замовленні, узгодженому сторонами. В замовленні обумовлюються технічні засоби, які надає замовник виконавцю для забезпечення надання ним робіт. Роботи мають надаватися у відповідності з вимогами, що звичайно ставляться до даного виду робіт. Виконавець самостійно планує часовий графік виконання робіт, що є предметом даного договору (зокрема, конкретного замовлення), забезпечуючи при цьому вчасне та належне виконання вказаних робіт. Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти і оплатити роботи. Факт надання робіт оформляється актом передачі-приймання наданих робіт, який складається та затверджується сторонами або після надання робіт за одним замовленням, або після надання робіт за замовленнями за певний період часу. В акті передачі-приймання наданих робіт сторони зазначають сам факт надання робіт, недоліки робіт, якщо такі мали місце, обсяг робіт, їх ціну, вартість, іншу, необхідну на думку Сторін, інформацію. За надані роботи замовник сплачує виконавцеві грошові кошти, розмір яких визначений в акті передачі-приймання наданих робіт. Оплата здійснюється в день виплати заробітної плати у замовника, що слідує за днем підписання сторонами акта передачі-приймання наданих робіт. При наданні робіт виконавець самостійно несе відповідальність за дотримання вимог, норм правил чинних в Україні нормативно-правових актів, а також нормативних актів замовника з питань охорони праці, техногенної безпеки, пожежної безпеки, промислової санітарії, забезпечує власну безпеку праці і не створює небезпечних ситуацій для працівників замовника та інших осіб. Під час виконання підряду виконавець забезпечує себе сам: спецодягом, спецвзуттям та засобами індивідуального захисту, інструментом і знаряддям праці, інструктажами і навчанням з охорони праці, медичними оглядами.

Всі вказані договори є строковими з зазначенням конкретної дати.

До кожного з договорів додані замовлення, в яких зазначений перелік робіт, строки їх виконання та розмір винагороди; акти передачі-приймання виконаних робіт, в яких зазначений конкретний перелік робіт, які виконав виконавець, та розрахунок винагороди з указівкою сум податку. Всі документи підписані сторонами договору та місять печатку підприємства (т.1 а.с.81-181).

Також на підтвердження сплати винагороди та податків по вказаним цивільно-правовим договорам позивач надав суду витяги із відомостей нарахування коштів та платіжні доручення про сплату податків (т.2 а.с.109-116).

З урахуванням викладених обставин справи, виходячи із системного аналізу зазначених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про те, що між ПРАТ НВКФ Мета та фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 були укладені саме цивільно-правові угоди підряду, їх умови підпадають під дію виключно ЦК України, а виконані роботи фізичними особами не містять ознак трудових правовідносин.

Доводи відповідача про те, що надані послуги фізичними особами позивачу вказують на те, що предметом цих договорів є процес, а не кінцевий результат, є неприйнятними і спростовуються переліченими вище доказами по справі (договори, замовлення до них, акти передачі-приймання виконаних робіт, відомості нарахування коштів та платіжні доручення про сплату податків).

Також суд вважає доречними твердження позивача про дію мораторію щодо проведення відповідачем позапланової перевірки, до якої відноситься інспекційне відвідування.

Так, Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі- Закон № 1669-VII).

Статтею 1 вказаного Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Сєвєродонецьк.

Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Сєвєродонецьк, на території якого позивач здійснює свою господарську діяльність.

Також статтею 3 Закону № 1669-VII введено мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності. А саме: органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

На час виникнення спірних правовідносин Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, Указ Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 року № 405/2014 чинний, тобто період проведення АТО триває.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Указом Президента від 30.04.2018 року № 116/2018 затверджено рішення РНБО Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей .

При цьому у назві Указу №116/2018 не йдеться про завершення АТО, а його текст не оприлюднений. Органи судової влади не отримували копії частини Указу з позначкою для службового користування , а тому даний Указ не може вважатися оприлюдненим з огляду на вимоги п. 7 Указу Президента України Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності від 10 червня 1997 року за № 503/97 (із змінами та доповненнями).

Виходячи з назви самого рішення РНБО слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей лише змінила свій формат.

Окрім того відсутність тексту Указу Президента №116/2018 не відповідає принципу правової визначеності.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 вказав, що з конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її неоднакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці та неминуче призводить до свавілля (абз.2 пп.5.4 п.5 мотивувальної частини).

На необхідність дотримання принципу правової визначеності у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини, практика якого є джерелом права в Україні, відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини . Урахування судової практики Європейського суду з прав людини також закріплено в частині другій статті 6 КАС України.

Так, у п.54 рішення у справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства ЄСПЛ наголошує, що Конвенція вимагає, щоб усе право (писане чи неписане) було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою, за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки на теперішній день Президентом України Указ саме про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території Донецької та Луганської областей не прийнятий, таким чином вважати, що антитерористична операція на вказаних територіях припинена, виходячи з Указу № 116/2018, неможливо.

Як наслідок, суд вважає неприйнятними доводи з цього приводу відповідача.

Також суд вважає недоречним посилання відповідача на роз`яснення, які вони отримали з Адміністрації Президента України від 08.10.2018 №46-01/1905 та Державної служби України з питань праці від 26.10.2018 №8508/4/41-ДП-18, оскільки вони не є нормативно-правовими актами, не можуть їх підміняти та мають лише роз`яснювальний та рекомендований характер.

Оскільки суд дійшов до висновку про те, що період проведення АТО триває, тому мораторій на проведення перевірок введений статтею 3 Закону № 1669-VII продовжує існувати.

Виключенням є лише проведення позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Доказів того, що ПРАТ НВКФ Мета відноситься до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику, відповідачем не надано.

Що стосується того, що відповідач проводив інспекційне відвідування, то як вбачається з Порядку № 295, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці саме перевіряє суб`єкт господарювання на предмет додержання законодавства про працю, таким чином за правовим змістом поняття інспекційне відвідування та перевірка в даному випадку є тотожними та являють собою форми державного контролю у сфері дотримання вимог законодавства про працю.

Не заперечував і представник відповідача в судовому засіданні, що інспекційне відвідування відноситься до видів позапланових перевірок - заходів державного нагляду (контролю) суб`єктів господарювання.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані положеннями Закону України від 05.04.2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877).

Приписами частин 4 та 5 статті 2 Закону №877 визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами та зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

З огляду на зазначені приписи Закону, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється за наявності підстав виключно у встановленому Законом №877 порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.

Конституційне поняття закон , на відміну від поняття законодавство , не підлягає розширеному тлумаченню. Це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень.

Єдиним діючим законом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон №877. Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) підлягають застосуванню усі положення Закону №877, оскільки будь-яких особливостей іншими законами не встановлено.

Одночасно слід зазначити, що КЗпП не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

У свою чергу, постанова Кабінету міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підзаконним нормативно-правовим актом, застосування якого прямо суперечить вимогам Закону №877.

Отже, повертаючись до законодавчого регулювання питання здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю, судом враховується, що статтею 1 Закону №877 визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Згідно з ч. 4 статті 4 Закону №877 виключно законами встановлюються спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).

При цьому частина перша статті 6 Закону №877 передбачає перелік підстав для здійснення позапланових заходів.

Такими підставами є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Частиною 2 ст. 6 Закону №877 визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Здійснивши фактично позаплановий захід державного контролю позивача у формі інспекційного відвідування, який передбачений Конвенцією міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованою Законом від 08.09.2004 №1985-ІV, відповідач підставою для такого контролю зазначив інформацію територіального органу Пенсійного фонду України щодо застрахованих осіб на підприємстві від 05.03.2019 №3441/05-01.

Однак вказана підстава взагалі не передбачена статтею 6 Закону №877.

Статтею 1 Конституції України Україна проголошується правовою державою. Згідно загальнотеоретичних положень про державу у концепції правової держави правове регулювання діяльності держави, її органів та посадових осіб будується за принципом "заборонено все, за винятком того, що прямо дозволяється законом".

Відповідач, здійснивши захід позапланового контролю без дотримання імперативних вимог Закону №877, порушив наведений принцип.

Окрім того, суд звертає увагу й на те, що відповідач самостійно запросив інформацію від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яка не могла бути витребуваним ним під час вирішення питання щодо перевірки достовірності інформації зазначеної позивачем при подачі документів для реєстрації декларації матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці на виконання робіт підвищеної небезпеки, оскільки декларація взагалі не містить в собі відомостей щодо кількості застрахованих осіб, які працюються на підприємстві, а лише перелічені особи, з якими проведені навчання з питань охорони праці (т.2 а.с.94-96).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що по-перше, відповідачем було незаконно, безпідставно, не в межах повноважень та не у спосіб передбачений законом, під час дії мораторію, ініційовано та здійснено позаплановий захід державного контролю діяльності позивача у вигляді інспекційного відвідування; по-друге, встановлені ним порушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті; по-третє, відповідач не довів у суді правомірності своїх дій та прийнятого рішення.

Як наслідок, суд дійшов висновку про те, що постанова Головного управління Держпраці у Луганській області від 11.04.2019 № ЛГ243/34/АВ/НП/ПД/П/ПТ/ІП-ФС про накладення на Приватне акціонерне товариство Науково-виробнича і комерційна фірма МЕТА штрафу в розмірі 1251900,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Розглянувши питання щодо розподілу судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн, та судового збору - 18778,50 грн, суд зазначає наступне.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Судом встановлено, що 11 квітня 2019 року ПРАТ НВКФ Мета та адвокат Рибас А.С., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1984 від 13.04.2016 уклади договір про надання правової допомоги (т.1 а.с.182-183,187).

Згідно пункту 1 вказаного договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу з питань представництва інтересів клієнта в судах всіх ланок та інстанцій, в тому числі, але не обмежуючись, Луганському окружному адміністративному суді, ІІершому апеляційному адміністративному суді, у справі про визнання протиправним і скасування винесеної першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області постанови від 11.04.2019 ЛГ243/34/АВ/НП/ПД/П/ПТ/ІП-ФС про накладення на ПРАТ НКФ Мета штрафу у розмірі 1251900,00 грн в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрата, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.

Відповідно до пунктів 4.1,4.2,4.3 договору сторони погодили, що вартість послуг становить 600,00 грн за одну годину надання послуг без ПДВ. Остаточна вартість наданих за цим договором послуг узгоджується сторонами у відповідних актах приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов`язується оплатити послуги протягом трьох місяців з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до акту про надання правової допомоги від 06.05.2019, який наявний в матеріалах справи (т.1 а.с.184), адвокат надав клієнту в період з 11.04.2019 по 06.05.2019 такі послуги: правовий аналіз документів клієнта з метою звернення до Луганського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним і скасування постанови від 11.04.2019 ГУ Держпраці у Луганській області - 6 годин, вартість - 3600 грн; надання клієнту усної консультації щодо можливості та перспективності подачі клієнтом до Луганського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправною і скасування постанови - 3 години, вартість - 1800 грн; складання позовної заяви до Луганського окружного адміністративного суду - 10 годин, вартість - 6000 грн; підготовка документів для подачі до суду - 3 години, вартість - 1800 грн; надання клієнту усної консультації з процесуальних питань судового розгляду справи - 3 години, вартість - 1800 грн. Загальна вартість послуг - 15000 грн.

Вказану суму позивач сплатив адвокату, що підтверджується платіжним дорученням №316 від 06.05.2019 (т.1 а.с.186).

Також позивачем за подачу позовної заяви по справі було сплачено судовий збір у розмірі 18778,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №277 від 18.04.2019 року (т.1 а.с.3).

Таким чином, суд зазначає, що наданими позивачем документами, фактичний обсяг витрат, які сторона сплатила у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги та сплати судового збору підтверджено належними та допустимими доказами, а тому суд приходить до висновку, що всі судові витрати, які поніс позивач по даній справі підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 296, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Науково-виробнича і комерційна фірма Мета до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Луганській області від 11.04.2019 № ЛГ243/34/АВ/НП/ПД/П/ПТ/ІП-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Приватне акціонерне товариство Науково-виробнича і комерційна фірма МЕТА (код ЄДРПОУ 21781740) в розмірі 1251900 (один мільйон двісті п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот) гривень 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Луганській області (код ЄДРПОУ 39801404, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Малиновського, буд.1А) на користь Приватного акціонерного товариства Науково-виробнича і комерційна фірма Мета (код ЄДРПОУ 21781740, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Сметаніна, буд.3-А) судові витрати, що складаються зі сплати судового збору в сумі 18 778 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 50 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 26 липня 2019 року.

Суддя Н.М. Басова