Постанова

від 15.10.2019 по справі 360/1955/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року справа №360/1955/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сіваченко І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя - Басова Н.М.) від 22 липня 2019 року (повне судове рішення складено 26 липня 2019 року) у справі № 360/1955/19 за позовом Приватного акціонерного товариства Науково-виробнича і комерційна фірма Мета до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 11.04.2019 №ЛГ243/34/АВ/НП/ПД/П/ПТ/ІП-ФС про накладення на штрафу в розмірі 1251900,00 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову від 11.04.2019 №ЛГ243/34/АВ/НП/ПД/П/ПТ/ІП-ФС про накладення штрафу в розмірі 1 251 900,00 грн.; стягнуто судові витрати, що складаються зі сплати судового збору в сумі 18 778,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що інспекційне відвідування позивача було проведено у відповідності до вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв.постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України №1985-ІV від 08.09.2004, Закону України від 05.04.2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Висновок про відсутність у відповідача права на проведення інспекційного відвідування в результаті дії мораторію, встановленого ст.3 Закону №1669, є помилковим наслідок неправильного тлумачення вказаного закону. Відповідач вважає, що надані позивачем під час інспекційного відвідування цивільно-правові договори вказують на те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат, тобто фактично є трудовими договорами, що надало інспекторам праці кваліфікувати у діях позивача порушення, передбачені ч.1 ст.21 КЗпП України.

На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Відповідач в апеляційній скарзі просив розгляд справи проводити за його відсутністю.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є юридичною особою, основним видом економічної діяльності є будівництво житлових і нежитлових будівель (т.1 а.с.29-32).

18.02.2019р. до відповідача надійшли матеріали від ПРАТ НВКФ Мета для реєстрації декларації матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці на виконання робіт підвищеної небезпеки (т.2 а.с.94-96).

Відповідач 25.02.2019 року листом за №01-15/682 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про надання інформації за період з 2018 року по час складання листа щодо: офіційного працевлаштування працівників ПРАТ НВКФ Мета та їх кількості; з якого та до якого періоду працюють в ПРАТ НВКФ Мета наступні працівники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

В обґрунтування для надання такої інформації в листі зазначено з метою виявлення фактів використання праці неоформлених працівників, порушення законодавства про працю та підтвердження достовірності наданої заявником інформації, відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Розпорядження КМУ від 05.09.2018 №649-р Про заходи спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення та Робочої наради проведеної Пенсійним фондом України 07.05.2018 року з представниками Держпраці (т.2 а.с.97).

В своїх письмових поясненнях, які зареєстровані в суді 18.07.2019 року, відповідач зазначив, що правовою підставою такого звернення стало ще й абзац 2 частини 5 статті 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , а саме щодо підтвердження достовірності наданої заявником інформації (т.2 а.с.93).

11.03.2019 року відповідач отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.03.2019 року за № 3441/05-01, в якому було надано інформацію щодо категорій працівників, які перебували у трудових відносинах із ПРАТ НВФ Мета , їх кількості у період січень 2018 року - січень 2019 року. Щодо інформації про запитуваних осіб повідомило, що конкретний пошук даних у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру виконується за реєстраційним номером облікової картки платника податків. В додатках до листа була додана таблиця щодо кількості застрахованих осіб у звітному періоді, в якій серед іншого значились відомості щодо кількості осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру (т.1 а.с.34,35).

13.03.2019 року Головним управлінням Держпраці у Луганській області було винесено наказ №240 про проведення інспекційного відвідування позивача. Підставами для проведення зазначено підпункт 3 пункту 5 та пункту 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, стаття 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України №1985-ІV від 08.09.2004, за результатами аналізу інформації, отриманої із листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганські області від 05.03.2019 року №3441/05-01. Строк проведення визначений з 14.03.2019 року по 15.03.2019 року. Предметом перевірки є додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору (т.1 а.с.36).

Того ж дня за №01-17/274 було видано інспекторам Держпраці направлення на проведення інспекційного відвідування (т.1 а.с.37).

14.03.2019 року інспектором праці винесено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 14.03.2019 року №ЛГ243/34/ПД, згідно якого строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 20.03.2019 року та Вимогу про надання документів № ЛГ243/34/НД. Підставою для винесення вказаних документів зазначено неможливість проведення інспекційного відвідування з причини створення перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Акт та Вимогу отримано 14.03.2019 року уповноваженими особами позивача (т.1 а.с.38-41,42-44).

21.03.2019 року інспекторами праці в присутності директора позивача проведено інспекційне відвідування ПРАТ НВФ Мета , за результатами якого складено акт інспекційного юридичної особи, яка використовує найману працю №ЛГ243/34/НП/ПД/АВ та припис про усунення виявлених порушень №ЛГ243/34/НП/ПД/АВ/П, які того ж дня отримані директором підприємства (45-59, 60-62).

25.03.2019 року подав зауваження та заперечення на Акт інспекційного відвідування та скаргу на припис (т.1 а.с.63-67, 71).

27.03.2019 року за вих. №02-36/304 відповідач розглянув зауваження та заперечення на акт, а 24.04.2019 року за №01-15/1507 розглянув скаргу (т.1 а.с.68-70,72).

28.03.2019 року відповідач прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛГ243/34/НП/ПД/АВ/П/ПТ/ТД, яким призначив розгляд справи на 11.04.2019 року об 11.00 год. (т.1 а.с.76-77).

Того ж дня було виготовлено повідомлення щодо розгляду справи (т.1 а.с.75).

11.04.2019 року відповідач прийняв постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛГ243/34/АВ/НП/ПД/П/ПТ/ІП-ФС про накладення на Приватне акціонерне товариство Науково-виробнича і комерційна фірма МЕТА штрафу в розмірі 1251900,00 грн (т.1 а.с.73-74).

Підставою для прийняття постанови стало те, що у позивача працюють 10 осіб за відсутності трудового договору, що є порушенням частини першої статті 21 КЗпП України; ці особи допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України. Керувався при цьому відповідач статтею 259, абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України Про зайнятість населення , частиною третьою статті 34 Закону України Про місце самоврядування в Україні , пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.

Під час інспекційного відвідування інспекторами Держпраці були досліджені цивільно-правові угоди укладені з 10 працівниками за період з 01 серпня 2018 року по час проведення інспекційного відвідування, а саме з: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

Відповідач вважає, що хоча у всіх вище зазначених цивільно-правових договорах виконавці зобов`язуються виконувати роботи, проте в жодному з них не містяться відомості щодо того, який саме конкретний результат наданих послуг повинні передати виконавці замовникові. Надання послуг, які визначені в цивільно - правових договорах , вказують на те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається. Хоча зі всіма особами були укладені цивільно-правові угоди, фактично все вищеназване свідчить, що вони знаходилися з позивачем у трудових правовідносинах.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держпраці у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018р. №84 Головне управління Держпраці у Луганській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі по тексту - Порядок № 295) згідно п.1 якого цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

За приписами пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів.

Як встановлено судом, наказ від 13.03.2019р. № 240 про проведення інспекційного відвідування позивача винесено відповідачем у відповідності до вимог підпункту 6 пункту 5 Порядку № 295, а саме за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.03.2019р. №3441/05-01.

Крім цього, відповідно до вимог частини 1 статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , яка ратифікована Законом України №1985-IV (1985-15) від 08 вересня 2004 року, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і у будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке інспектується.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про наявність у нього повноважень з проведення інспекційного відвідування позивача.

Висновок суду першої інстанції щодо дії мораторію на проведення відповідачем позапланової перевірки, до якої відноситься інспекційне відвідування, колегія суддів вважає помилковим виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669) органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Таким чином, статтею 3 Закону № 1669 встановлено мораторій щодо проведення планових та позапланових перевірок.

Як визначено п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів (…).

Частиною 1 статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) визначено підстави для здійснення позапланових заходів.

Разом з цим, частиною 4 статті 2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Крім того, у частині 5 статті 2 Закону №877-V наведено вичерпний перелік норм даного Закону, дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, серед яких відсутня частина 1 статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Натомість, відповідно до положень пп.6 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів.

В даному випадку державними інспекторами було проведено інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору на підставі п.п.6 п. 5 Порядку № 295.

Таким чином, оскільки ст.3 Закону № 1669 встановлено мораторій на проведення планових та позапланових перевірок, однак відповідачем здійснено інспекційне відвідування, яке не віднесено до вищезазначених контрольних заходів, тому є помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для проведення перевірки позивача внаслідок дії мораторію на проведення перевірок.

Згідно п. п. 8, 9 Порядку N 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

За приписами п. 10 Порядку N 295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Відповідно до п. 11 Порядку N 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктом 19 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року N 509 (далі - Порядок N 509).

Згідно пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

За приписами наведеної норми однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Отже, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що підставою для накладення штрафів є виявлені під час інспекційного відвідування суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті .

Як встановлено судом, підставою для накладення штрафу у спірних правовідносинах, стало встановлене актом інспекційного відвідування порушення позивачем вимог частин першої, третьої статті 21 КЗпП України.

Статтею 21 КЗпП України визначено поняття трудового договору, згідно якої це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6)при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3)таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини 1 та частини 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Частиною 1 статті 850 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Стаття 857 ЦК України передбачає, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. При цьому, частина 1 статті 854 ЦК України вказує, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що з аналізу наведених норм вбачається, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.

Основною ознакою, що відрізняє трудовий договір від цивільно-правового, є те, що трудовим договором регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Ще одна відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №822/723/17.

Оглядом наявних в матеріалах справи копій цивільно-правових договорів підряду судом встановлено, що за згідно вказаних договорів замовник на умовах, визначених у договорі, дає замовлення Виконавцеві щодо виконання разових монтажних робіт. Конкретний обсяг робіт та строки їх надання обумовлюється в замовленні, узгодженому сторонами усно або, за вимогою однієї зі сторін, - письмово. Виконавець має право відмовитися від виконання замовлення, якщо воно надійшло від замовника менше, ніж за одну добу до початку його виконання. Ціна робіт обумовлюється в замовленні, узгодженому сторонами. В замовленні обумовлюються технічні засоби, які надає замовник виконавцю для забезпечення надання ним робіт. Роботи мають надаватися у відповідності з вимогами, що звичайно ставляться до даного виду робіт. Виконавець самостійно планує часовий графік виконання робіт, що є предметом даного договору (зокрема, конкретного замовлення), забезпечуючи при цьому вчасне та належне виконання вказаних робіт. Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти і оплатити роботи. Факт надання робіт оформляється актом передачі-приймання наданих робіт, який складається та затверджується сторонами або після надання робіт за одним замовленням, або після надання робіт за замовленнями за певний період часу. В акті передачі-приймання наданих робіт сторони зазначають сам факт надання робіт, недоліки робіт, якщо такі мали місце, обсяг робіт, їх ціну, вартість, іншу, необхідну на думку сторін, інформацію. За надані роботи замовник сплачує виконавцеві грошові кошти, розмір яких визначений в акті передачі-приймання наданих робіт. Оплата здійснюється в день виплати заробітної плати у замовника, що слідує за днем підписання сторонами акта передачі-приймання наданих робіт. При наданні робіт виконавець самостійно несе відповідальність за дотримання вимог, норм правил чинних в Україні нормативно-правових актів, а також нормативних актів замовника з питань охорони праці, техногенної безпеки, пожежної безпеки, промислової санітарії, забезпечує власну безпеку праці і не створює небезпечних ситуацій для працівників замовника та інших осіб. Під час виконання підряду виконавець забезпечує себе сам: спецодягом, спецвзуттям та засобами індивідуального захисту, інструментом і знаряддям праці, інструктажами і навчанням з охорони праці, медичними оглядами.

Всі вказані договори є строковими з зазначенням конкретної дати.

До кожного з договорів додані замовлення, в яких зазначений перелік робіт, строки їх виконання та розмір винагороди; акти передачі-приймання виконаних робіт, в яких зазначений конкретний перелік робіт, які виконав виконавець, та розрахунок винагороди з указівкою сум податку. Всі документи підписані сторонами договору та місять печатку підприємства (т.1 а.с.81-181).

Також на підтвердження сплати винагороди та податків по вказаним цивільно-правовим договорам позивач надав суду витяги із відомостей нарахування коштів та платіжні доручення про сплату податків (т.2 а.с.109-116).

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що аналіз наведених договорів дозволяє дійти висновку про те, що позивачем були укладені саме цивільно-правові угоди підряду, їх умови підпадають під дію виключно ЦК України, а виконані роботи фізичними особами не містять ознак трудових правовідносин.

Крім того, в матеріалах справи не має ніякого підтвердження, що ці роботи виконуються за визначеним позивачем графіком. Табель робочого часу не складається та немає ніякого іншого документу або наказу, яким би цій графік був встановлений.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірність спірних рішень, в порядку частини 2 статті 77 КАС України, а тому постанова Головного управління Держпраці у Луганській області від 11.04.2019 № ЛГ243/34/АВ/НП/ПД/П/ПТ/ІП-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Приватне акціонерне товариство Науково-виробнича і комерційна фірма МЕТА (код ЄДРПОУ 21781740) в розмірі 1251900 (один мільйон двісті п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот) гривень 00 коп. підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі № 360/1955/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі 360/1955/19 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 15 жовтня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко