Рішення

від 25.07.2019 по справі 1340/3638/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3638/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Жовковська Ю.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області, про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, з урахуванням заяви про зміну предмета і підстав, про:

- визнання протиправним та скасувати рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яке викладене у листі від 15 грудня 2017 року №Х-14363/0-8962/6-17.

- зобов`язання повторно розглянути питання щодо надання дозволу та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,99 га, що розташована за адресою Стрийський район, с.Дуліби, об`їзна дорога за межами населеного пункту с. Дуліби, південніше приблизно 110 м. від земельної ділянки кад.№ НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 .

Підставою позову, на думку позивача, є незаконна відмова відповідача у надані дозволу на розробку проекту землеустрою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що чинне законодавство не передбачає такої умови отримання дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності як включення бажаної до відведення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, що передаються в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, сформованого територіальним органом Держгеокадастру. А відтак, на думку позивача, у своєму листі від 15.12.2018 року за вих.№ Х-14363/0-8962/6-17 відповідач не вказав жодної причини щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбаченої ч.7 ст.118 ЗК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, не входить до переліку земельних ділянок, що можливо передати у власність в межах норм безоплатної приватизації у ІV кварталі 2017 року. Окрім того, продовжує відповідач, місце розташування земельної ділянки щодо якої звернувся позивач не відповідає вимогам нормативно-правових актів, оскільки стосовно саме цієї ділянки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року за №413 Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними вирішено не передавати її у власність громадян.

Третя особа у письмових поясненнях зазначає, що земельна ділянка орієнтовною площею 1,99 га, що розташована за адресою Стрийський район, с.Дуліби, об`їзна дорога південніше приблизно 110 м. від земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства і яку хоче у власність позивач, включено в межі с.Дуліби. Відповідно, усі подальші рішення про виділення земельних ділянок у межах зазначеного населеного пункту із земель комунальної власності, приймаються виключно на сесіях сільської ради за безпосередньої участі місцевих депутатів згідно ст. 121 Земельного кодексу України. Поряд з цим, третя особа вважає, що будь-які земельні ділянки в межах населеного пункту, відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , в першочерговому порядку будуть надаватись учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них. Станом на 10 липня 2019 року в Дулібській сільській раді, зареєстровано 60 (шістдесят) заяв від осіб, які мають статус учасників бойових дій та бажають отримати земельні ділянки у власність для різних потреб.

Ухвалою суду від 03.09.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.10.2018 року позов було залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 року скасовано, а справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 16.11.2017 року звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,99 га, що розташована за адресою Стрийський район, с.Дуліби, об`їзна дорога за межами населеного пункту с.Дуліби, південніше приблизно на 110 м земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства.

15.12.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області було прийнято рішення за №Х-14363/0-8962/6-17, яким було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Даним рішенням позивачу було повідомлено, що на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Львівській області опубліковано інформацію про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації на території Львівської області у ІV кварталі 2017 року. Пропонована позивачем до відведення земельна ділянка в даному переліку відсутня, а відтак вирішення даного питання по суті, стане можливим після внесення відображеної на картографічних матеріалах земельної ділянки, поданої у клопотанні, до переліку та розміщення її на сайті.

Також, підставою для відмови стали вимоги положень постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року за №413 Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними .

Позивач не погодившись з такою відмовою звернувся до суду з метою захисту його порушеного права.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як передбачено п. "є-1" ч. 1 ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених ЗК України.

Статтею 122 ЗК України встановлено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, а саме центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 цього ж Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

В матеріалах справи наявне клопотання та додатки до нього, зміст якого вказує на те, що позивачем дотримано вимог законодавства при його оформленні.

Згідно з ч. 7 цієї ж статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наведена норма вказує на те, що законодавцем визначено вичерпний перелік на підставі, яких допускається відмова у наданні згаданого дозволу.

Відповідач покликається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року за №413 Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними , як на передбачену законом підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то суд зазначає наступне.

Так, пунктом 1 даної постанови Кабінету Міністрів України затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Зі змісту цієї Стратегії вбачається, що така не регулює відносини, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами під час передачі у власність чи користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Більше того, зазначена постанова Уряду не містить посилань на норми Закону, на виконання яких вона прийнята.

Таким чином, суд вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року за №413 не являється тим нормативно-правовим актом, який прийнятий на виконання закону, що встановлює вимоги з приводу порядку надання у власність чи користування земельних ділянок.

А відтак, невідповідність положенням вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України безпідставно трактується відповідачем як передбачена законом підстава (ч.7 ст.118 ЗК України) для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також, суд звертає увагу на те, що дана постанова Кабінету Міністрів України встановлює додаткові обмеження щодо площ земельних ділянок, які пропонується передати безоплатно у власність, що в свою чергу також не відповідає вимогам вищенаведеної норми закону, яка встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу.

Наведене дозволяє суду констатувати факт про те, що суб`єкт владних управлінських функцій - відповідач діяв не у відповідності до норм чинного законодавства, а саме відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача для ведення особистого селянського господарства, з підстав які не передбачені положеннями ст.118 ЗК України (містить вичерпний перелік для відмови).

Відтак, такі дії відповідача щодо відмови є протиправними, оскільки не відповідають критерію законності (п.1 ч.2 ст.2 КАС України) та обґрунтованості (п.3 ч.2 ст.2 КАС України).

З приводу наявного в матеріалах справи рішення Стрийської районної ради Львівської області від 21.03.2019 року за №466, яким затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Дуліби Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області та відповідно до якого земельна ділянка з приводу якої звернулась позивач знаходиться в межах с.Дуліби, то суд вважає за необхідне зазначити що дане рішення було відсутнє станом на момент звернення ОСОБА_1 з клопотанням до відповідача, а тому вирішуючи спір по суті суд не приймає дане рішення Стрийської районної ради до уваги.

Що стосується вимоги про зобов`язання повторно розглянути питання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, то суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.05.2018 року у справі за №820/4436/17 та від 11.04.2018 року у справі за №806/2208/17.

Як наслідок, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині визнання протиправним та скасувати рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яке викладене у листі від 15 грудня 2017 року №Х-14363/0-8962/6-17 та зобов`язання повторно розглянути питання щодо надання дозволу. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яке викладене у листі від 15 грудня 2017 року №Х-14363/0-8962/6-17.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,99 га, що розташована за адресою Стрийський район, с.Дуліби, об`їзна дорога за межами населеного пункту с. Дуліби, південніше приблизно 110 м. від земельної ділянки кад.№ НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (код ЄДРПОУ 39769942), що знаходиться за адресою м.Львів, пр.Чорновола, 4, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), що проживає за адресою АДРЕСА_3 , 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Я.Мартинюк