Рішення

від 22.07.2019 по справі 580/1444/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року справа № 580/1444/19

16 годин 53 хвилини м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/1444/19

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач ОСОБА_1 - особисто]

до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації (вул. Пастерівська, 102, м. Черкаси, 18036, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33903680) [представник відповідача Олененко О.В. - за ордером]

про визнання незаконними, скасування наказів, стягнення коштів, прийняв рішення.

26.04.2019 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації, з урахуванням позовної заяви, поданої у порядку усунення недоліків (а.с.74-99), просить:

- визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії - наказ Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації від 24.05.2018 № 22к;

- визнати протиправним акт індивідуальної дії - наказ Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації від 30.05.2018 № 25к;

- визнати протиправним та скасувати акт індивідуальної дії - наказ Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації від 04.06.2018 № 26к;

- визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії - наказ Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації від 18.06.2018 № 30к;

- стягнути з Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації (18036, вул. Пастерівська. 102, м. Черкаси. ЄДРПОУ 33903680) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) премію у розмірі 50% від окладу та надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 45% від окладу за травень та червень місяці, що не виплачено позивачу у сумі 3274,15 грн;

- стягнути з Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації (18000, вул. Пастерівська, 102, м. Черкаси, ЄДРПОУ 33903680) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 70 000 грн моральної шкоди.

Ухвалою від 20.05.2019 відкрито загальне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.06.2019. Представником відповідача 03.06.2019 подано заяву про відвід судді на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою від 03.06.2019 заяву представника відповідача - адвоката Олененко О.В. про відвід судді визнано необґрунтованою, зупинено провадження у справі №580/1444/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації (надалі - Управління) про визнання протиправними, скасування наказів, стягнення коштів до вирішення питання про відвід судді. Ухвалою судді А.В.Руденко від 05.06.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника Управління про відвід судді Л.В.Трофімової. Ухвалою від 13.06.2019 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 26.06.2019. Ухвалою від 26.06.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.07.2019. До суду 08.07.2019 надійшла заява позивача про відвід судді Л.В. Трофімової. Ухвалою від 08.07.2019 заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді визнано необґрунтованою, зупинено провадження у справі №580/1444/19 до вирішення питання про відвід судді. Ухвалою судді П.Г. Паламаря від 07.07.2019 відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Л.В. Трофімової. Ухвалою поновлено провадження у справі, 10.07.2019 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті у цей же день відповідно до письмових заяв учасників справи згідно частини 7 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою від 10.07.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.07.2019.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 21.05.2018 до 30.05.2018 Управлінням стосовно позивача було здійснено три дисциплінарних провадження, наслідком якого стало стягнення у вигляді догани (наказ від 30.05.2018 № 25-к), інші закрито. Під час проведення першого дисциплінарного провадження та за його результатами позивачем надіслано скарги до Інспекції праці (від 04.06.2018 та 18.06.2018), голові облдержадміністрації (від 04.06.2018 та 18.06.2018), Національному агентству з питань державної служби (від 04.06.2018, від 18.06.2018). За результатами розгляду звернень було проведено перевірки, з позивачем не спілкувалися, результатів перевірок станом на час розгляду справи у суді не повідомлено. Листом міжрегіонального управління Національного агентства з питань державної служби у місті Києві, Чернігівській та Черкаській областях від 19.06. 2018 № 543/Т004041.18 повідомлено позивача, що до Управління направлено обов`язкову до виконання вимогу Про скасування наказу управління від 30.05.2018 № 25к Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності . Наказом відповідача - управління від 22.06.2018 № 35к наказ від 30.05.2018 № 25к Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності скасовано , проте з матеріалами першого дисциплінарного провадження позивача не ознайомлено. 01.06.2018 відкрито друге дисциплінарне провадження. 18.06.2018 на засіданні дисциплінарної комісії Управлінням було оголошено про закінчення другого дисциплінарного провадження, в якому не виявлено дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , вручено наказ від 18.06.2018 №29к Про дисциплінарну відповідальність в якому зазначено, що дисциплінарне провадження закрито , проте з матеріалами другого дисциплінарного провадження позивача не ознайомлено. 18.06.2018 позивачу вручено наказ від 18.06.2018 №30к про відкриття третього дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , де зазначено, що з 18.06.2018 на час здійснення дисциплінарного провадження ОСОБА_1 відсторонена від виконання посадових обов`язків. Підставою для видачі наказу слугував лист ГУ ДКСУ від 01.06.2018 №09.1-12/270-2167 з попередженням про неналежне виконання Управлінням бюджетного законодавства , проте лист ГУ ДКСУ від 01.06.2018 №09.1-12/270-2167 був наданий у відповідь на лист Управління від 31.05.2018 з яким позивача не ознайомлено, що викликає сумніви у неупередженості органів виконавчої влади, оскільки за звичайних обставин термін надання відповіді становить 5 днів. Позивачем зазначено, що відповідь отримано 01.06.2018, а дисциплінарне провадження порушено 18.06.2019, що (на думку позивача) свідчить про додаткову підставу для порушення третього дисциплінарного провадження. На засіданні дисциплінарної комісії 19.06.20018 позивачеві не було запропоновано надати пояснення. Позивач вважає оскаржувані накази протиправними, оскільки на думку позивача метою проведення дисциплінарних розслідувань був очевидний тиск щодо змушення позивача звільнитися. Позивачем зазначено, що 20.06.2018 написана заява про звільнення. На думку позивача, підтвердженням протиправності оскаржуваних наказів є те, що керівником не видано наказів про проведення службової перевірки. За відсутності наказів є невизначеною дата початку дисциплінарного провадження. У позові зазначено, що керівником відповідача не видано наказ про створення нової дисциплінарної комісії у складі не менше 6 осіб для проведення кожного з трьох дисциплінарних проваджень, у зв`язку з чим дисциплінарна комісія діяла у неправомочному складі, оскільки згідно із Законом України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII (надалі - Закон №889) склад дисциплінарної комісії мав бути не менше 6 осіб (начальник Управління мав видати наказ про створення окремої комісії для розгляду кожної з трьох дисциплінарних справ, оскільки позивач є членом постійно діючої дисциплінарної комісії Управління, один член комісії є підпорядкованою позивачу особою). У трьох дисциплінарних провадженнях не включено до складу дисциплінарної комісії юриста згідно методичних рекомендацій. Наказ від 24.05.2018 № 22к (про відсторонення позивача від посади) є незаконним, оскільки не містить мотивів його прийняття, зокрема відсутні посилання на факти допущених позивачем порушень, відсутня оцінка ступеню їх тяжкості та відсутнє обґрунтування причин, з яких ОСОБА_1 необхідно було відсторонити від виконання службових обов`язків, не зазначено, яку шкоду може спричинити позивач, виконуючи обов`язки. Заступником начальника управління - начальником відділу фізичної культури та спорту ОСОБА_4 не взято у позивача письмові пояснення у першому дисциплінарному провадженні, у зв`язку з чим на думку позивача, сфальсифіковано акт про відмову надавати пояснення, не складено опису матеріалів першої дисциплінарної справи, що (на думку позивача) зроблено з метою можливості сфальсифікувати та доробити документи дисциплінарної справи. Дисциплінарна справа є часткою особової справи державного службовця і заборони робити копії зі своєї особової справи немає. Посадовими особами відповідача проігноровано (допущено бездіяльність) клопотання про відібрання пояснень від посадових осіб, якими проводилася підготовка пакетів документів з договорами та вживались відповідні заходи. Рішення про накладення першого дисциплінарного стягнення прийнято, незважаючи на: відсутність письмових пояснень ОСОБА_1 ; відсутність сформованої дисциплінарної справи; відсутність доказів ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами дисциплінарної справи. Заступником начальника управління ОСОБА_4 прийнято рішення стосовно ОСОБА_1 в умовах реального конфлікту, оскільки ОСОБА_4 будучи безпосереднім начальником осіб відповідальних за підготовку і подачу пакету документів для подальшої реєстрації в ГУ ДКСУ, допустила порушення, за які позивача притягнуто до відповідальності (це ж стосується і члена дисциплінарної комісії ОСОБА_5 , яка готувала пакети документів). Головні спеціалісти і члени дисциплінарної комісії ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 безпосередньо підпорядковані ОСОБА_4 . Керівником видано наказ від 30.05.2018 №25к (про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани), що є незаконним, оскільки не містить мотивів його прийняття, передбачених частиною 1 і 2 статті 74 Закону №889, зокрема відсутні посилання на факт допущеного порушення, відсутня оцінка ступеню його тяжкості, характеру проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, відомостей про наявність заохочень, стягнень та ставлення до служби, відсутнє обґрунтування вини позивача. У позові зазначено, що повноваження за посадою начальника відділу не дозволяли позивачу давати розпорядження та контролювати роботу заступника начальника управління ОСОБА_4 та головних спеціалістів інших відділів, крім відділу бухгалтерського обліку та документообігу. Підстав кваліфікувати дії позивача, як невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, немає. Накази від 04.06.2018 №26к та від 18.06.2018 №30к (про відсторонення ОСОБА_1 від посади) є незаконними, оскільки містять посилання на статтю 72 Закону №889, але не містять посилання на частину (першу чи другу), що має визначальне значення під час оцінки законності відсторонення від посади. Під час другого дисциплінарного провадження проігноровано заяву позивача про надання необхідних документів, відібрання пояснень від ОСОБА_10 та осіб, якими проводилася підготовка пакету документів, проігноровано право позивача надавати пояснення та витребувати пояснення від інших працівників, які відповідальні за вирішення питань, що розглядаються дисциплінарною комісією. Позивача не ознайомлено з матеріалами другої дисциплінарної справи до моменту звільнення. В обґрунтування розміру моральної шкоди зазначено, що маючи кандидатуру ОСОБА_16 на посаду головного бухгалтера та, отримавши формальні приводи для проведення дисциплінарного провадження, силою впливу на заступника і працівників Управління вижито позивача з роботи, тому начальником Управління було вчинено психологічний тиск, що призвело до зміни роботи і життя позивача. Позивачем зазначено, що у силу віку (06.04.1965) і особистих якостей можливості зайняти будь-яку посаду на державній службі практично нереальні. Втраченими є соціальні зв`язки із колишніми колегами по роботі, оскільки вони вимушені прийняти позицію керівництва. Відомості про конфлікт вийшли далеко за межі Управління і відомі Голові облдержадміністрації, заступникам, а також працівникам структурних підрозділів. Позивачем зазначено, що втрачено доходи. За період на державній службі щомісячно отримувала би мінімально 12 775,18 грн, а фактично після звільнення у інших організаціях , де позивач працювала отримувала 4 800,00 грн, щомісячна втрата у доході складає 7 975,18 грн, за 10 місяців позивач втратила 79 751,80 грн. Зазначені обставини призвели до моральних страждань, у зв`язку з чим позивач просить відшкодувати моральну шкоду у сумі 70 000 грн. Позивачем зазначено, що за травень та червень 2018 року премія у розмірі 50% від окладу та надбавка за високі досягнення у праці у розмірі 45% від окладу не виплачені ОСОБА_1 у зв`язку із конфліктною ситуацією: премія за травень: 3 144,58 грн*50%=1 572,29 грн; премія за червень: 301,89 грн*50%=150,95 грн; надбавка за травень: 3 144,58 грн* 45% - 1415,06 грн; надбавка за червень: 301,89 грн*45%=135,85 грн - усього, на думку позивача, їй протиправно не виплачено 3 274,15 грн. Позивач у судовому засіданні 22.07.2019 просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, 10.06.2019 представник відповідача подав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що наказом Управління від 24.05.2018 № 22-к відсторонено позивача від виконання посадових обов`язків з 24.05.2018 на час здійснення дисциплінарного провадження . Наказом від 30.05.2018 № 25-к за наслідками дисциплінарно провадження оголошено догану позивачу, дисциплінарне провадження стосовно позивача було завершено 30.05.2018 і позивач з 30.05.2018 не була відсторонена від виконання професійних обов`язків. Враховуючи зазначене наказ від 24.05.2019 № 22-к припинив свою дію і предмет спору щодо скасування вказаного наказу відсутній, так як наказ № 22-к є виконаним. Наказом від 22.06.2018 № 35-к наказ від 30.05.2018 № 25-к про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності скасовано Управлінням до звернення позивача до суду 26.04.2019, вирішено питання щодо здійснення оплати праці за період відсторонення позивача від посади, а саме за період з 24.05.2018 до 29.05.2018, на думку відповідача, спору щодо визнання протиправними наказів № 22-к та № 25-к не існує . Наказом Управління від 04.06.2018 № 26-к відкрито дисциплінарне провадження та відсторонено позивача від виконання посадових обов`язків з 04.06.2018 на час здійснення дисциплінарного провадження. Наказом від 18.06.2018 № 29-к дисциплінарне провадження стосовно позивача закрито, вирішено здійснити оплату праці за період з 04.06.2017 до 17.06.2018. Управлінням обчислено середньоденний заробіток (у т.ч. надбавка) та фактично проведено розрахунок за дні відсторонення . Предмет спору щодо визнання протиправним та скасування наказу № 26-к відсутній, оскільки він припинив чинність з прийняттям наказу № 29-к і компенсація оплати праці за відсторонення від посади відбулась у повному обсязі . Наказом Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації від 18.06.2018 № 30-к відкрито дисциплінарне провадження та відсторонено позивача від виконання посадових обов`язків з 18.06.2018 на час здійснення дисциплінарного провадження. Наказом від 22.06.2018 № 36-к дисциплінарне провадження стосовно позивача закрито, вирішено здійснити оплату праці за період з 18.06.2017 до 20.06.2018 . Управлінням вирахувано середньоденний заробіток (у тому числі надбавка) та фактично проведено розрахунок за дні відсторонення . На думку відповідача, предмет публічно-правового спору щодо визнання протиправним та скасування наказу № 30-к відсутній, оскільки наказ не є чинним з прийняттям наказу № 36-к, компенсація оплати праці за час відсторонення від посади проведена. Надбавка за період відсторонення була включена під час розрахунку середньоденного заробітку та сплачена позивачу. Керівники самостійних структурних підрозділів відповідного державного органу або особи, які їх замінюють, на основі розрахунків, наданих бухгалтерською службою, готують обґрунтоване подання щодо встановлення розміру місячної або квартальної премії кожному державному службовцю. У травні та червні 2018 року подання щодо преміювання ОСОБА_1 не вносились. Преміювання не залежить від конфліктних ситуацій, застосовується на розсуд керівництва і прямого обов`язку сплачувати працівнику премію у відповідача (бюджетної установи) немає. Щодо стягнення моральної шкоди відповідачем зазначено, що вона має немайновий характер та може характеризуватись болем та/або стражданнях фізичної особи, а також інших негативних наслідках немайнового характеру, що було спричинено внаслідок приниження честі, гідності фізичної особи фізичної особи. Зазначені ОСОБА_13 у позовній заяві обставини не підпадають під визначення моральної шкоди. Позивач звільнилася за угодою сторін з 20.06.2018 згідно заяви ОСОБА_1 Дисциплінарні стягнення припинено добровільно відповідачем до дня подачі позову. Оплата праці відбулась у встановленому порядку. Надана позивачем виписка з історії хвороби охоплює період з 28.11.2018 до 10.12.2018 не має причинного зв`язку з обставинами ситуації між позивачем та відповідачем у травні-червні. Дисциплінарні провадження скасовані відповідачем з урахуванням зауважень Міжрегіонального управління національного агентства України з питань державної служби у м. Києві, Київській, Чернігівській та Черкаських областях, що пов`язані з відсутністю у складі дисциплінарної комісії юриста. Відповідно до листа Державної казначейської служби України від 04.07.2018 № 15-09/696-10809 (а.с.160) адресованого Управлінню у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації висновки щодо оцінки виконання головним бухгалтером бюджетної установи своїх повноважень за 2017 рік - ОСОБА_1 отримала менше 70 % загальної кількості балів, результат оцінювання є незадовільним. За скаргою ОСОБА_13 у відповідача проведено перевірку Управліням держпраці у Черкаській області та складено акт від 19.06.2018 № ЧК-500/375/АВ згідно результатів якого порушень законодавства про працю не виявлено . Сама позивач мала різні конфліктні ситуації з працівниками відповідача, за що відповідач не може нести відповідальність, що підтверджується зверненням заступника начальника Управління до вищестоящого керівництва з приводу конфліктів з позивачем, а також колективне звернення працівників відповідача стосовно ОСОБА_1 . Зазначені обставини (на думку відповідача) доводять, що відповідач не завдавав моральної шкоди позивачу. Докази завдання такої шкоди у матеріалах справи відсутні. Представник відповідача у судових засіданнях зазначив про відсутність спірних відносин, здійснення виплат із позивачем в установленому порядку. У судовому засіданні 22.07.2019 просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позицію позивача та представника відповідача, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Конституцією України (стаття 19) встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом . Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головним бухгалтером управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації з 22.12.2015, що підтверджується наказом від 22.12.2015 № 72-к (а.с.215) до 20.06.2018, що підтверджується наказом від 20.06.2018 № 32-к про звільнення ОСОБА_1 згідно пункту 1 статті 36 КЗпПУ, статті 86 Закону № 889 (а.с.142). Згідно наказу від 22.12.2015 № 72-к (а.с.215) ОСОБА_14 було переведено на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головного бухгалтера управління у справах сім`ї, молоді та спорту обласної державної адміністрації, з урахуванням того, що ОСОБА_1 має 9 ранг державного службовця. Згідно відомостей особової картки державного службовця № 75 позивач прийняла присягу державного службовця 03.10.1994 в Управлінні соціального захисту населення (а.с.236).

Відповідно до Положення про Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 16.07.2014 № 233 (далі - Положення № 233) Управління (33903680) є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, що утворюється головою облдержадміністрації і в межах області забезпечує виконання покладених на нього завдань. Пунктом 16 Положення № 233 встановлено, що Управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Головному управлінні Державної казначейської служби України у області, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки та штампи. Згідно пункту 9 Положення № 233 начальник управління, зокрема: здійснює керівництво управлінням, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, сприяє створенню належних умов праці в управлінні; видає у межах своїх повноважень накази , організовує контроль за їх виконанням; забезпечує дотримання працівниками управління правил внутрішнього службового розпорядку та виконавської дисципліни; здійснює добір кадрів; начальник управління здійснює повноваження з питань державної служби та організації роботи інших працівників управління. Відповідно до пункту 11 Положення № 233 накази начальника управління, що суперечать Конституції та законам України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади можуть бути скасовані головою облдержадміністрації, Мінмолодьспорту України, Мінсоцполітики України. Пунктом 12 Положення № 233 передбачено, що граничну чисельність, фонд оплати праці працівників управління визначає голова облдержадміністрації в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до штатного розпису на 2018 рік від 01.03.2018 (а.с.217) відділ бухгалтерського обліку та документообігу налічує 6 осіб, зокрема начальник відділу - головний бухгалтер з окладом 6000 грн, чотири головні спеціалісти з окладом 4000 грн та провідний документознавець.

Надаючи оцінку твердженню відповідача, що спору про визнання протиправними наказів № 22-к та № 25-к не існує, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Тлумачення поняття спір, що не належить розгляду у порядку адміністративного судочинства наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18 та від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття спір, що не належить розгляду у порядку адміністративного судочинства необхідно розуміти у більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, що не належать розгляду у порядку адміністративного судочинства , так і тих, що взагалі не належать судовому розгляду.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, що стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС). Пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 визначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.01.2019 у справі № 823/1154/18 (ЄДРСР 79475164). Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржувані накази №22к, №26к, №30к є ненормативними правовими актами одноразового застосування, що вичерпали свою дію фактом виконання, закритими дисциплінарними провадженнями та скасуванням наказу №25, відповідно не можуть бути додатково визнані протиправними, протиправними та скасованими, тому у задоволенні позовних вимог - визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії - наказ Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації від 24.05.2018 № 22к; визнати протиправним акт індивідуальної дії - наказ Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації від 30.05.2018 № 25к; визнати протиправним та скасувати акт індивідуальної дії - наказ Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації від 04.06.2018 № 26к; визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії - наказ Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації від 18.06.2018 № 30к належить відмовити.

У судовому засіданні з`ясовувалось питання щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права у контексті вимог статті 5 КАС України, зокрема визнати протиправним акт індивідуальної дії - наказ Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації від 30.05.2018 № 25к , що скасовано відповідачем і повідомлено листом міжрегіонального управління Національного агентства з питань державної служби у місті Києві, Чернігівській та Черкаській областях від 19.06.2018 № 543/Т004041.18 позивача, що до Управлінню направлено обов`язкову до виконання вимогу Про скасування наказу управління від 30.05.2018 № 25к Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності , що була виконана відповідачем. З вимоги вбачається, що у зв`язку з тим, що дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б і В Управління, створена та затверджена наказом Управління від 05.12.2016 № 134/01 не відповідає вимогам абзацу 5 частини 4 статті 69 Закону № 889, будь-які дії та подання такої дисциплінарної комісії, що формується за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно державних службовців категорії Б і В - працівників Управління, є незаконними. Відповідачем скасовано наказ від 30.05.20018 № 25-к у зв`язку з його незаконністю / синонім протиправність , що у даному випадку є виправленням помилок відповідача та не потребує додаткового його визнання протиправним судом, оскільки відсутнє порушене право, яке позивач прагне захистити, формуючи таку позовну вимогу. Суд зазначає, що заявлена позивачем вимога про визнання протиправним наказу відповідача від 30.05.2018 № 25к не відповідає пункту 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень), оскільки не містить способу відновлення порушеного права у контексті протиправним та скасування . Відповідно до методичних рекомендацій міжрегіонального управління національного агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях Національного агентства України з питань державної служби від 27.07.2017 № 534/ТО2505-17 до складу дисциплінарної комісії повинна бути включена щонайменше одна особа, яка має юридичну освіту не нижче другого (магістерського) рівня та досвід роботи за фахом.

Судом встановлено, що на час звернення з позовом до суду позивач вважала порушене право у невиплаті премій і надбавок з відшкодуванням моральної шкоди, що обумовлено неправомірними діями керівника відповідача у травні-червні 2018 року. З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу Управління: від 24.05.2018 № 22к (а.с.22, 129) відсторонено ОСОБА_1 , начальника відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головного бухгалтера від виконання посадових обов`язків з 24.05.2018 на час здійснення дисциплінарного провадження; від 30.05.2018 № 25к (а.с.23, 130) ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності: оголошено догану (наказ № 25к скасовано наказом Управління від 22.06.2018 № 35к); від 04.06.2018 № 26к (а.с.41, 135) відсторонено ОСОБА_1 , начальника відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головного бухгалтера від виконання посадових обов`язків з 04.06.2018 на час здійснення дисциплінарного провадження; від 18.06.2018 № 30к відкрито дисциплінарне провадження щодо невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 , начальника відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головного бухгалтера; відсторонено ОСОБА_1 , начальника відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головного бухгалтера від виконання посадових обов`язків з 18.06.2018 на час здійснення дисциплінарного провадження (наказом від 22.06.2018 № 36-к наказ від 18.06.2018 № 30-к Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 визнано таким, що втратив чинність (а.с.138), що вплинуло на розрахунок надбавки за високі досягнення.

Згідно статті 41 Закону України Про місцеві державні адміністрації від 09.04.1999 № 586-XIV акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію, ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов`язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів . Структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій, а також органам виконавчої влади вищого рівня (стаття 42). Накази керівників структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані головою місцевої державної адміністрації, відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади (стаття 43). Типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації та рекомендаційний перелік її структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України (постановою КМУ від 26.09.2012 № 887). Типові регламенти місцевих державних адміністрацій затверджуються Кабінетом Міністрів України (постановою КМУ від 11.12.1999 № 2263).

Надаючи оцінку твердженню позивача щодо сфальсифікованого акта про відмову надавати пояснення, суд зазначає, що доказів та обґрунтувань для з`ясування та/або застосування доктрини превалювання змісту над формою на підтвердження доводів учасниками не надано. Стандарт ДСТУ 4163-2003, затверджений наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 № 55 поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані у результаті діяльності: органів державної влади України. Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Згідно із частиною 1 статті 64 Закону № 889 за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Законом. Частиною 1 статті 68 Закону № 889 встановлено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення, тобто питання ініціювання дисциплінарного провадження віднесено до повноважень суб`єкта призначення, про що приймається відповідне рішення. Відповідно до частини 1 статті 69 Закону № 889 для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Частиною 2 статті 69 Закону № 889 встановлено, що дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В , утворює керівник державної служби у кожному державному органі. З моменту прийняття суб`єктом призначення рішення про ініціювання дисциплінарного провадження таке провадження вважається розпочатим, дисциплінарна комісія набуває відповідних повноважень щодо його здійснення, формування дисциплінарної справи та її розгляду, а державний службовець, стосовно якого ініційоване дисциплінарне провадження, наділяється відповідними правами.

Відповідно до частини 1 статті 71 Закону № 889 з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. Згідно частини статті 72 Закону № 899 невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення. Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження (частина 3 статті 72 Закону № 899). Відповідно до частини 4 статті 72 Закону № 899 у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку. Під час відсторонення від виконання посадових обов`язків державний службовець зобов`язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження (частина 5 статті 72 Закону № 899).

Спору щодо оплати у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків між сторонами немає.

Наказом відповідача від 24.05.2018 № 22-к відсторонено позивача від виконання посадових обов`язків з 24.05.2018 на час здійснення дисциплінарного провадження. Оплату праці вирішено здійснити за результатами розгляду дисциплінарного провадження. Виконання обов`язків начальника відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головного бухгалтера на період відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків покладено на головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку ОСОБА_15 (а.с.129). Підставою прийняття наказу у зв`язку з проведенням дисциплінарного провадження зазначено статтю 72 Закону України Про державну службу (відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків) і підпункт 11 пункту 9 Положення №233 (видає в межах своїх повноважень накази, організовує контроль за їх виконанням). Комісією у складі голови комісії - ОСОБА_4, секретаря комісії - ОСОБА_6, членів комісії ОСОБА_7, ОСОБА_6 підготовлено висновок про розгляд дисциплінарної справи від 29.05.2018 № 4, де комісія рекомендує начальнику управління притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків (зміст яких саме посадових обов`язків і згідно якого нормативно-правового акта чи посадової інструкції не вказано) відповідно до пункту 3 статті 66 Закону № 889 з оголошенням догани. Наказом від 30.05.2018 № 25-к за наслідками дисциплінарно провадження оголошено позивачеві догану (а.с.130). Наказом від 22.06.2018 № 35-к наказ від 30.05.2018 № 25-к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності скасовано , головному спеціалісту бухгалтерського обліку та документообігу ОСОБА_15 доручено здійснити оплату праці ОСОБА_1 за період з 24.05.2018 до 29.05.2018 (а.с.131).

Наказом від 04.06.2018 № 26-к відсторонено ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків з 04.06.2019 на час здійснення дисциплінарного провадження , оплату праці вирішено здійснити за результатами розгляду дисциплінарного провадження. Виконання обов`язків начальника відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головного бухгалтера на період відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків покладено на головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку ОСОБА_15 (а.с.135). Наказом від 18.06.2018 № 29-к закрито дисциплінарне провадження стосовно начальника відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головного бухгалтера ОСОБА_1 , ініційоване за результатами виконання доручення начальника управління від 24.05.2018 1256/01 - причини закриття не зазначено. Головному спеціалісту бухгалтерського обліку та документообігу ОСОБА_15 доручено здійснити оплату праці ОСОБА_1 за період з 04.06.2018 до 17.06.2018 (а.с.136).

Наказом від 18.06.2019 № 30-к відкрито дисциплінарне провадження щодо невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 , начальником відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головним бухгалтером, та доручено дисциплінарній комісії Управління у повному обсязі визначити ступінь вини, характер і тяжкість дисциплінарного проступку та надати пропозиції щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Відсторонено позивача від виконання посадових обов`язків з 18.06.2018 на час здійснення дисциплінарного провадження . Оплату праці вирішено здійснити за результатами розгляду дисциплінарного провадження. Виконання обов`язків начальника відділу бухгалтерського обліку та документообігу - головного бухгалтера на період відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків покладено на головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку ОСОБА_15 (а.с.137). Наказом від 22.06.2018 № 36-к наказ від 18.06.2018 № 30-к Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 визнано таким, що втратив чинність. Головному спеціалісту бухгалтерського обліку та документообігу ОСОБА_15 доручено здійснити оплату праці ОСОБА_1 за період з 18.06.2018 до 20.06.2018 в установленому порядку (а.с.138). Суд зазначає, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії , подання дисциплінарної комісії у державному органі, що мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення . Рішення про накладення дисциплінарного стягнення приймає відповідно до статті 77 Закону № 889 суб`єкт призначення.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 7 Закону № 889 державний службовець має право на: проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Згідно частини 3 статті 73 Закону № 889 з метою збору інформації про обставини, що стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Відповідачем 19.07.2019 надано суду копії дисциплінарних справ стосовно позивача від 21.05.2018 (а.с.253-269) та від 01.06.2018 (а.с.270-284).

Судом з матеріалів справи досліджено, що 21.05.2018 сформовано дисциплінарну справу стосовно ОСОБА_1 , підставою для відкриття дисциплінарного провадження зазначено доручення начальника Управління, відповідно до резолюції голови Черкаської обласної державної адміністрації ОСОБА_17 від 27.04.2018 № 2869/01/01-24 до листа головного управління державної казначейської служби у України у Черкаській області від 27.04.2018 № 08.1-10/36-1445 (а.с.253-269). Правом накладати дисциплінарне стягнення на позивача, як начальника відділу наділений начальник управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації ОСОБА_18 Трудове законодавство пов`язує строк накладення дисциплінарного стягнення з моментом його виявлення саме тією особою, яка має право накладати таке стягнення - власником або уповноваженим ним органом. З матеріалів справи встановлено, що згідно відмітки штампу вхідної кореспонденції на листі Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області від 27.04.2018 (а.с.256) № 08.1-10/36-1445 (вх. № 2869/01/01-24) та службового розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації до вх.№ 2869/01/01-24: до відповідного реагування ОСОБА_18, датою, коли уповноважений орган дізнався про порушення є 17.05.2018.

01.06.2019 сформовано другу дисциплінарну справу стосовно ОСОБА_1 , підставою для відкриття дисциплінарного провадження зазначено резолюцію начальника Управління до доручення від 24.05.2018 № 1256/1 за неналежне виконання посадових обов`язків (а.с.270-284).

Згідно статті 77 Закону № 899 державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи. Відповідно до частин 1-3 статті 77 Закону № 899 рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).

Порядок та підстави притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності визначено статтею 14 Закону № 889 та Кодексом законів про працю України.

Відповідно до статті 50 Закону № 889 держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; премії (у разі встановлення). За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать: премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу. Загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Згідно статті 1 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів праці та фінансування установи. Статтею 15 Закону України Про оплату праці передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

На час звернення до Черкаського окружного адміністративного суду позивач вважала, що неправомірно не отримала премії за травень-червень у розмірі 50% від окладу за відпрацьовані дні, проте не було визначено рік за який варто відновити порушене, на думку позивача, право на матеріальні виплати. Згідно особового рахунку ОСОБА_1 за 1 півріччя 2018 року надбавка у березні, квітні, травні та червні 2018, а премія у квітні, травні, червні 2018 року позивачеві не виплачувалась (а.с.212). Підставою невиплати премії і надбавки у квітні 2018 була відпустка позивача.

Відповідно до змісту статті 2 Закону України Про оплату праці у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно пункту 1 постанови КМУ від 09.03.2006 № 268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів (далі - постанова № 268) умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і схем посадових окладів згідно з додатками. Згідно пп.2 п.2 Постанови № 268 надано право керівникам органів, зазначених у п.1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

Відповідно до частини 5 статті 52 Закону №889 премії виплачуються у межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу. Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).

Наказом Управління від 24.10.2016 № 106/01 (із змінами згідно наказу від 23.04.2018 № 50) затверджено положення про преміювання державних службовців та працівників, які виконують функції з обслуговування, управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Положення № 106/01). Відповідно до абзацу 2 пункту 4 розділу 1 Положення № 106/01 вид преміювання визначає начальник Управління в залежності від особливостей виконання функцій і завдань управління. Відповідно до пунктів 5, 6 розділу 1 Положення № 106/01 встановлення премій та розмір премій здійснюється начальником Управління. Пунктом 3 розділу 2 Положення № 106/01 за період відпусток (основної, додаткової та інших, передбачених законодавством), тимчасової непрацездатності та в інших випадках, коли згідно із законодавством виплати проводяться з розрахунку середньої заробітної плати, місячна або квартальна премії не нараховуються.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону № 889 державний службовець має право на: оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу.

Згідно письмового пояснення начальника Управління встановлено, що преміювання працівників здійснюється згідно статті 52 Закону № 889 та Положення про преміювання працівників управління, затвердженого наказом управління від 24.10.2016 № 106/01 (у редакції наказу управління від 23.04.2018 № 50). Розмір премії залежить від особистого внеску у загальний результат роботи управління. За період відпусток, тимчасової непрацездатності та в інших випадках, коли виплати проводяться з розрахунку середньої заробітної плати, місячна або квартальна премія державним службовцям не нараховується (а.с.214).

Частина 3 статті 97 КЗпП України тільки зобов`язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам. Законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри премій, що виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника премій обов`язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором).

Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і у межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, чи позбавлення премій, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці (ВСУ справа № 6-2790цс16).

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Управління на користь ОСОБА_1 премії у розмірі 50% від окладу, то у задоволенні зазначеної вимоги належить відмовити, оскільки премії не належать до складових основної зарплати, а є додатковою виплатою, виплата не є обов`язковою та преміювання залежить від подання за оцінкою результатів роботи керівником, документи про нарахування із оцінкою роботи позивача за травень-червень місяць 2018 року матеріали справи не містять.

Відповідно до Закону №889 державним службовцям можуть встановлюватися надбавки, доплати та премії. Зокрема, пунктом 5 цього Закону передбачено, що премії виплачуються у межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця у загальний результат роботи державного органу. Положенням про преміювання державних службовців для визначення відповідного розміру місячної або квартальної премії передбачено такі критерії - ініціативність у роботі; якість виконання завдань, визначених положеннями про державний орган, самостійний структурний підрозділ, у якому працює державний службовець, його посадовою інструкцією, а також дорученнями керівництва відповідного державного органу та безпосереднього керівника державного службовця; терміновість виконання завдань; виконання додаткового обсягу завдань, інше.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог , якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 22 Закону №889 передбачено, що за час відсторонення за працівниками зберігається заробітна плата. Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 статті 72 Закону № 889 у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку.

ВСУ у справі № 6-2790цс16 зазначив: згідно із частинами 2, 3 статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідач зазначив, що Управлінням обчислено середньоденний заробіток (у т.ч. надбавка) та фактично проведено розрахунок за дні відсторонення, проте не надав доказів і відповідних порівняльних розрахунків та не уточнив про яку саме надбавку йдеться у якому розмірі, так само як і не надано розпорядчих документів про її встановлення і відміну. Судом встановлено і сторонами не заперечується, що за час відсторонення позивачеві здійснено відповідні нарахування, проте звірка розрахунків між сторонами у частині нарахування надбавки не проведена, відповідач повідомив, що бухгалтер у відпустці (а.с.286).

На час звернення до суду позивач вважала, що надбавки за травень-червень неправомірно не були нараховані відповідачем, проте не було визначено рік за який варто відновити порушене, на думку позивача, право на матеріальні виплати шляхом стягнення. Легітимні очікування законодавчо закріпленого права особи на виплату надбавки за високі досягнення у праці у травні-червні 2018 року у попередньо встановленому розмірі 45% підтверджено під час вирішення спору з урахуванням необхідного способу для ефективного захисту прав шляхом зобов`язання Управління нарахувати і виплатити такі надбавки, тобто позовну вимогу варто задовольнити частково.

Відповідачем не зазначено про причини не нарахування або причини позбавлення позивача щомісячної надбавки за високі досягнення у праці у травні-червні 2018 року. Чинних рішень, розпоряджень про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни та відповідних наказів, що можливо було би оцінити як підставу позбавлення надбавки відповідачем суду не надано. Посилання відповідача на численні порушення у роботі позивача не беруться судом до уваги, оскільки порушення на які посилається відповідач були підставами для відкриття дисциплінарних проваджень, за результатами яких: наказ Управління від 30.05.2018 № 25к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності скасовано наказом Управління від 22.06.2018 № 35к; дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 закрито згідно наказу від 18.06.2018 № 29к; дисциплінарне провадження за наказом від 18.06.2018 № 30-к стосовно ОСОБА_1 закрито згідно наказу від 22.06.2018 № 36-к, тобто після звернення ОСОБА_1 14.06.2018 до Придніпровського районного суду м. Черкаси за захистом порушеного права (справа №711/4851/18), а наказ №25к скасовано 22.06.2018.

Згідно статті 11 Закону №889 порушені права державного службовця належать безумовному поновленню.

Постановою №268 (пункт 2) надано право керівникам органів, зазначених у п.1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Судом встановлено, що згідно табелю обліку робочого часу за травень 2018 року ОСОБА_1 має відпрацьовані дні, дні відпустки, дні відсторонення, інші (а.с.221). Згідно табелю обліку робочого часу за червень 2018 року ОСОБА_1 має відпрацьований за місяць день, 4 дні відпустки (а.с.222).

Відповідно до штатного розпису на 2018 рік від 01.03.2018 (а.с.217) затверджено штат Управління у кількості 17 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовим окладом 92900 грн. Відділ бухгалтерського обліку та документообігу налічує 6 осіб, зокрема начальник відділу - головний бухгалтер з окладом 6000 грн, чотири головні спеціалісти з окладом 4000 грн та провідний документознавець.

Згідно довідки від 01.07.2018 № 1446/03 ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата за травень 2018 року: 2574,46 відпускні (виплачено в квітні); оклад 3144 грн, за ранг 262,05 грн, надбавка за вислугу років 1226,39 грн (виплачено в травні); донараховано в червні за 30 та 31 травня - 852,39 грн; донараховано в червні у зв`язку із скасуванням наказу від 30.05.2018 № 25-к за 24, 25 та 29 травня у сумі 1305,71 грн, а всього у сумі 9365,23 грн (а.с.219). Відповідно до довідки від 03.08.2018 № 1280/03 ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата за червень 2018 року з 01.06.2018, 05-07.06.2018: оклад 301,89 грн, за ранг 25,16, вислуга років 117,74 грн, відпускні 1249,32 грн, компенсація відпустки 832,88 грн, утримано надлишково нараховані відпускні за квітень 2018 року - 264,65 грн; донараховано в червні за 30-31.05.2018 оклад 578,31 грн, 48,19 грн, 225,54 грн, всього 852,04 грн; донараховано в червні у зв`язку із скасуванням наказу від 30.05.2018 № 25-к за 24, 25 та 29 травня у сумі 1305,71 грн; донараховано в червні у зв`язку із скасуванням наказу від 04.06.2018 № 26-к за 04.06.2018, 11-20.06.2018 (а.с.220).

Судом встановлено, що накази про позбавлення ОСОБА_1 надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у травні - червні 2018 року відповідачем не приймались, доказів відповідачем не надано. Згідно записки від 25.06.2018 (а.с.145) та особового рахунку ОСОБА_1 за 1 півріччя 2018 року (а.с.63) встановлено, що така надбавка виплачувалась у попередніх місяцях - січень-лютий 2018 року і включалась у структуру визначення фонду оплати праці. За встановлених обставин справи та наявних доказів, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно, не нарахувавши щомісячні надбавки за високі досягнення у праці ОСОБА_1 у травні - червні 2018 року, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому позовні вимоги щодо надбавок належать до часткового задоволення, позаяк стягнути неможливо суму, що не нарахована. Позивач мав законне сподівання, що результати його праці будуть оцінені належним чином, а відповідач під час нарахування надбавок і премій буде діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тобто про підстави припинення (скасування) виплат надбавок згідно постанови КМУ №268 - позивач не був повідомлений, таке рішення не прийнято.

Відповідач не надав доказів і пояснень щодо не нарахування/відміну/ скасування/позбавлення із завчасним попередженням позивача щомісячної надбавки за високі досягнення у праці у травні - червні 2018 року, зважаючи на те, що у попередні місяці 2018 року такі надбавки нараховано та передбачено до виплати (а.с.63, 145). Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог для повного захисту порушеного права позивача та визнати протиправними дії Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації щодо не нарахування на користь ОСОБА_1 надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 45% за травень та червень місяці 2018 року. Разом з тим, враховуючи, що надбавка за високі досягнення у праці ОСОБА_1 не була нарахована (доказів відповідачем не надано), позовна вимога про стягнення з Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації на користь ОСОБА_1 надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 45% від окладу за травень та червень місяці є передчасною , у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 45% за травень та червень місяці 2018 року.

ВС 05.07.2019 у справі №823/1272/17 (ЄДРСР 82857417) зазначив: з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, що законодавством віднесені до компетенції, у даному випадку відповідача, що відповідно є підставою для у задоволенні позовних вимог частково. Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями варто розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу під час прийняття рішення щодо нарахування премій і надбавок, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення, а саме: здійснити нарахування надбавки у розмірі 45% за високі досягнення з урахуванням проведених виплат за травень-червень 2018 року та згідно табеля робочого часу з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд не може підміняти повноваження відповідача, а покликаний забезпечити судовий контроль, у тому числі за виконанням судового рішення.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Майнова (матеріальна) шкода поділяється на реальні збитки - фактичні втрати, пов`язані із знищенням або пошкодженням майна, та (або) витрати, пов`язані із відновленням свого порушеного права, а також упущену вигоду - доходи, що особа могла би одержати, якщо би її право не було порушено. Моральна (немайнова) - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У роз`ясненні Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 № 02-5/95 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням моральної шкоди зазначено: моральною визнається шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав. Відповідно до чинного законодавства моральна (немайнова) шкода відшкодовується у грошовій або іншій матеріальній формі. Якщо дії винної особи заподіяли як майнову, так і моральну (немайнову) шкоду, то відшкодування майнової шкоди не звільняє таку особу від обов`язку відшкодувати моральну шкоду. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під час визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України). Частиною 2 статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом. Перелік особистих немайнових прав, що визначені Конституцією України, ст. 270 ЦК України та іншими законами, не є вичерпним.

З метою перевірки обчисленої позивачем (з моменту звільнення на державній службі щомісячно отримувала би мінімально 12 775,18 грн, а фактично у інших організаціях, у яких позивач працювала щомісячно отримувала 4 800,00 грн, втрата у доході складає 7 975,18 грн, за 10 місяців втратила 79 751,80 грн, зазначені обставини призвели до моральних страждань, у зв`язку з чим позивач просить відшкодувати моральну шкоду 70 000 грн) суми для відшкодування суд не тільки перевіряє безпосередній причинний зв`язок між порушенням суб`єктивного права чи інтересу (наслідок) і порушенням закону (причина), але й враховує чи призвело порушення прав особи до спричинення незручностей (позови до судів можуть у контексті вирішення публічно-правового спору характеризувати небайдужий стан позивача до ймовірного порушення і про певний дискомфорт, переживання, що обумовили шукати і вимагати захисту). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 5 статті 122 кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк . Позивачем у обґрунтування пропуску строку звернення до суду зазначено, що за захистом своїх прав зверталась до Придніпровського та Соснівського районних судів, оскільки вважала, що спір у даній справі є трудовим та що порушення строку відбулося з вини судів, що відкривали провадження у справах за її позовами із порушенням правил підсудності.

Судом встановлено, що позивач 14.06.2018 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом у порядку цивільного судочинства до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації про скасування наказів, стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25.02.2019 цивільну справу №711/4851/18 передано за підсудністю до Соснівського районного суду м.Черкаси. Ухвалою від 02.05.2019 провадження у справі №711/4851/18 Соснівським районним судом м. Черкаси закрито, роз`яснено право на вирішення спору у порядку адміністративного судочинства. Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею і могла бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області через Соснівський районний суд м.Черкаси у п`ятнадцятиденний строк з дня складення (ЄДРСР 81526045). Ухвалою від 18.04.2019 провадження у справі № 711/5164/18 Соснівським районним судом м. Черкаси закрито, зазначено, що ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (ЄДРСР 81258925).

Суд зазначає, що позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду у межах визначеного законом строку, що підтверджується ухвалами про відкриття провадження у справах № 711/5164/18 та № 711/4851/18, проте про підсудність справи саме до юрисдикції Черкаського окружного адміністративного суду останній міг дізнатись лише з ухвал Соснівського районного суду м. Черкаси про закриття провадження у справі від 18.04.2019 у справі № 711/5164/18 та від 02.05.2019 у справі № 711/4851/18. Нормами ЦПК України передбачено, що у разі якщо справа не належить розгляду в порядку цивільного судочинства суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України Про оплату праці , відповідно до якого у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду із позовом про стягнення заробітної плати, що належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, що мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування виплат. У мотивувальній частині рішення № 8-рп/2013 зазначається, що реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, у межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

У зв`язку із зазначеним з метою не допущення руйнування намагань позивачки домогтися розгляду у рамках передбаченої національним законодавством процедури її майнових вимог та з огляду на вирішальний характер провадження для захисту прав особи у розумний строк, Черкаським окружним адміністративним судом визнано поважними причини строку звернення із даною позовною заявою до суду та 20.05.2019 відкрито провадження у справі № 580/1444/19.

ЄСПЛ у рішенні від 26.07.2007 у справі Walchli проти Франції, № 35787/03 зазначив, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, що буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, що призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

У разі порушення наданих Законом № 889 прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав згідно статті 11 державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації. Якщо права державного службовця, встановлені цим Законом, порушені керівником державної служби чи державним службовцем вищого органу або якщо ці особи створили перешкоди в реалізації прав державного службовця, він може подати скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Судом взято до уваги, що позивачем надіслано скарги до Інспекції праці (від 04.06.2018 та 18.06.2018 - а.с.76), голові облдержадміністрації (від 04.06.2018 а.с.78 та 18.06.2018 - а.с. 76), Національному агентству з питань державної служби (від 04.06.2018 - а.с.61, від 18.06.2018 - а.с.765).

Згідно частини 1 статті 61 Закону №889 службова дисципліна забезпечується шляхом: 1) дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку; 2) формування керівником державної служби у підпорядкованих державних службовців високих професійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України; 3) поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців; 4) поєднання повсякденної вимогливості керівників до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості.

Відповідно до пункту 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88 керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Судом встановлено, що позивач повідомляє про лист ГУ ДКСУ від 01.06.2018 №09.1-12/270-2167 (а.с.79-80), де зазначено про неналежне виконання Управлінням бюджетного законодавства: Управлінням, у порушення вимог наказу Міністерства фінансів України від 22.06.2012 №758, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 за №1206/21518, не замінено картки зі зразками підписів у зв`язку з виданням Управлінням наказів від 22.12.2015 №72к, від 05.01.2016 №1/1к, від 20.03.2018 №12к, проте відповідачем не надано доказів реагування з метою підтвердження або спростування таких фактів.

Суд критично оцінює доводи у контексті втручання у реалізацію права на відпустки інших працівників з огляду на доводи позивача, яка службовою запискою від 24.05.2019 повідомила начальника Управління, що перед візуванням заяви ОСОБА_10 на відпустку на 21.05.2018 було надано усне розпорядження про те, що термінові документи повинні бути передані в ГУ ДКСУ у Черкаській області перед відпусткою, затребувала у ОСОБА_10 пояснення з причин не реєстрації документів кошторису від 15.05.2018 № 251, повідомила про ігнорування доручень начальника бухгалтерського відділу з пропозицією коригування розміру стимулюючих виплат та зниження на п`ять відсотків (а.с.47), позаяк достовірних доказів, посадових інструкцій, резолюцій на документах, порядку взаємодії, графіку відпусток щодо цього не надано і такі обставини не є предметом спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач підвищувала рівень професійної компетентності державного службовця з терміном навчання 06.06.17 - 08.06.2017, 01.11.17 - 14.05.2018(а.с.284), що у травні місяці 2018 року частково співпадає із спірними обставинами щодо конфліктної ситуації у невиплаті надбавок і премій. Судом з матеріалів справи встановлено, що наявність конфліктів у колективі мала місце з урахуванням письмових пояснень заступника начальника управління - начальника відділу фізичної культури та спорту управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської ОДА ОСОБА_4 (а.с. 154, 155, 156) і працівників Управління (а.с.275, а.с.278-279) та усних і письмових доводів позивача (а.с.277, а.с.281, а.с.290-291), проте опосередковано впливає на сукупну оцінку доказів у справі щодо спірних відносин.

Судом встановлено, що пункт 28 дисциплінарна відповідальність особової справи ОСОБА_1 (а.с.284) міститься запис про накладення дисциплінарної відповідальності згідно наказу від 24.05.2018 № 25-к - догани за неналежне виконання посадових обов`язків та запис про скасування дисциплінарного стягнення на підставі наказу від 22.06.2018 № 35-к, тобто після звернення ОСОБА_1 14.06.2018 до Придніпровського районного суду м. Черкаси за захистом порушеного права (справа № №711/4851/18) та вимоги від 19.06.2018 № 09 Міжрегіонального агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях про скасування наказу Управління від 30.05.2018 № 25-к, листа Міжрегіонального агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях від 19.06.2018 (а.с.61-62) про те, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки в Управлінні встановлено порушення: в структурі Управління відсутня юридична служба/посада спеціаліста юрисконсульта, що передбачено постановою КМУ від 26.11.2008 № 1040; дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б і В Управління, створена та затверджена наказом Управління від 05.12.2016 № 134/01 не відповідає вимогам абзацу 5 частини 4 статті 69 Закону № 889, а відтак будь-які дії та подання такої дисциплінарної комісії, що формується за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно державних службовців категорії Б і В - працівників Управління, є незаконними, у зв`язку з чим складено довідку та відповідно до наказу Національного агентства України з питань державної служби від 25.05.2016 № 110, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.06.2016 за № 841/28971, до Управління направлено обов`язкову до виконання вимогу Про скасування наказу Управління від 30.05.2018 № 25-к Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності . До суду з позовом про поновлення на роботі позивач не зверталась, позаяк звільнилась за угодою сторін згідно заяви ОСОБА_1 від 20.06.2018.

За змістом частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб під час здійснення ними повноважень.

Відповідно до частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами у порядку цивільного або господарського судочинства.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі Kraska проти Швейцарії зазначено: ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, що вони вважають важливими для справи. Такі аргументи мають бути почуті , тобто ретельно розглянуті судом. Суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами .

Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством. Під час визначення суми відшкодування враховуються принципи розумності і справедливості.

Надаючи оцінку твердженням позивача щодо працевлаштування на державній службі, суд враховує, що згідно статті 21 Закону №889 прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 2 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я ; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої , членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Суд критично оцінює твердження відповідача щодо непрацездатності позивача в обґрунтування страждань після звільнення з доводами щодо виписки з історії хвороби у період з 28.11.2018 до 10.12.2018 (а.с.126) та зазначає, що психотравмуючі ситуації впливають на людину, створюють їй перешкоди в реалізації прав та інтересів, у тому числі з підстав неправомірного обмеження виплат для забезпечення життєдіяльності людини, зокрема очікуваної і не скасованої надбавки за травень-червень 2018 року, відсутності доказів поінформування позивача після звільнення про скасування наказів щодо дисциплінарних проваджень і потребою звернення до суду 26.04.2019.

Відкриття дисциплінарних проваджень, що у подальшому були припинені, оголошення догани і скасування стягнення та невиплата у зв`язку із цим надбавок мало наслідком певні моральні переживання та страждання ОСОБА_1 , у зв`язку із чим суд вбачає підстави для часткового задоволення вимоги: розумним розміром відшкодування моральної шкоди є 3872 грн із розрахунку один місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб (1921 грн) за кожен місяць, коли стосовно позивача відкривались та закривались дисциплінарні провадження, позивачеві безпідставно не поновлено майнове право на виплати - не нараховано надбавку за високі досягнення у праці (травень, червень 2018 року).

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини, як джерело права належить застосуванню національними судами під час розгляду справ. Відповідно до пункту 59 Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи з питання Правосуддя та суспільство зазначено, що юридичні поняття та норми можуть бути вичерпно пояснені цитуванням законодавства або судових рішень. У рішеннях Європейського Суду з прав людини зазначено про обставини, що беруться до уваги як такі, що заподіюють моральну шкоду: стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго, припускаючи, що заявники зазнали деякої шкоди через психічне напруження [Zimmerman and Steiner проти Швейцарської Конфедерації, 13.07.1983, №8737/79, п. 35]; Суд вважає, що заявник може розглядатись як такий, що зазнав певного розчарування та страждання в результаті встановленого у справі порушення [Полтораченко проти України, 18.01.2005, №77317/01, п. 50].

За наявними обставинами позивач може розглядатись як такий, що зазнав певного розчарування та страждання у результаті встановленого у цій справі порушення через не нарахування і не виплату надбавки за високі досягнення у праці (травень, червень 2018 року), що впливає на структуру оплати праці перед звільненням через повторюваність дисциплінарних проваджень із відстороненням позивача від виконання обов`язків.

Верховний Суд у справі № 821/3861/15-а (ЄДРСР 83143449) щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди зазначив: оскільки у межах даної справи позивачем не надано ні розрахунку моральної шкоди, ні доказів чи обґрунтування моральних страждань, спричинених неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача. Оцінюючи завдану позивачеві моральну шкоду у сумі 5000 грн., суд першої інстанції не навів жодного обґрунтування . Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому розуміється шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань виходила позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. У межах справи позивачем надано розрахунок моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями відповідача з окресленням неотриманої вигоди у контексті різниці в щомісячній оплаті праці держслужбовця і у інших організаціях, у яких позивач працювала та щомісячно отримувала 4 800,00 грн. Доказів на підтвердження наданих розрахунків щодо 12 775,18 грн, нарахування/отримання виплат у сумі 4800 грн, обрання періоду розрахунку у 10 місяців позивачем не надано, а також не обґрунтовано причинно-наслідкового зв`язку з розмежуванням складових майнової і немайнової шкоди у контексті звільнення за угодою сторін і права подальшого вільного вибору місця працевлаштування, моральних страждань та інших ушкоджень здоров`я через конфліктну ситуацію, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги щодо стягнення моральної шкоди - тому в частині вимоги у сумі 66128 грн (70000-3872) належить відмовити.

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, оскільки будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, № 29979/04).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.01.2012 Rysovskyy проти України, № 29979/04, зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Згідно частини 2 статті 46 Закону України Про судоустрій і статус суддів Пленум Верховного Суду: пункт 10-1) з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні окремих категорій справ узагальнює практику застосування матеріального і процесуального законів, систематизує та забезпечує оприлюднення правових позицій Верховного Суду з посиланням на судові рішення, в яких вони були сформульовані; пункт 10-2) за результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики надає роз`яснення рекомендаційного характеру з питань застосування законодавства при вирішенні судових справ. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Верховний Суд у справі №640/14909/16-ц зазначив: захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК 2004 року). КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 КЗпПУ передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Статтею 80 Закону № 889 встановлено, що матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави. Держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до: 1) державного службовця, який заподіяв шкоду; 2) посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.

З огляду на Кодекс адміністративного судочинства України (частина 2 статті 2) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, проаналізувавши матеріали справи і наявні докази на їх підтвердження, врахувавши усні і письмові доводи і мотивацію позицій представників сторін щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково: визнати протиправними дії Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації щодо не нарахування на користь ОСОБА_1 надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 45% за травень та червень місяці 2018 року та зобов`язати Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 45% за травень та червень місяці 2018 року; стягнути з Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації на користь ОСОБА_1 3872 грн моральної шкоди; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити, оскільки оскаржувані накази як акти одноразового застосування від 24.05.2018 № 22к (про відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків), від 30.05.2018 № 25к (про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності), від 04.06.2018 № 26к (про відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків), від 18.06.2018 № 30к (про відкриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 ) хоча і не відповідають у повній мірі критеріям частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проте вичерпали свою дію виконанням/втратою чинності у зв`язку із прийняттям наказів від: 22.06.2018 № 35-к (про скасування наказу від 30.05.2018 № 25-к); від 18.06.2018 № 29-к (про закриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 ініційоване за результатом виконання доручення начальника управління від 24.05.2018 № 1256/01); від 22.06.2018 № 36-к (про втрату чинності наказу управління від 18.06.2018 № 30-к), а встановлення премій є правом (а не обов`язком) керівника управління за результатами оцінки виконання посадових обов`язків позивача.

Відповідно до частини 2 статті 139 кодексу адміністративного судочинства України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд зазначає, що позовна заява містить 4 вимоги немайнового характеру - судовий збір за вимоги немайнового характеру (4 х 0,4 х 1921) 3073,60 грн та вимоги майнового характеру- судовий збір за вимоги майнового характеру становить 768,40 грн. Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог немайнового характеру позивачу відмовлено у частині сплачено судового збору 3073,60 грн , а частково задоволено вимоги майнового характеру, суд розподіляє витрати із сплати судового збору пропорційно задоволеній частині майнових вимог: 73274,15 грн (70000 + 3274,15) (загальна сума майнових вимог) / 5422,91 грн (3842 задоволена судом сума моральної шкоди + розрахунок невиплаченої надбавки за травень 1415,06 + 135,85 за червень) у співвідношенні 7,4 % (задоволених майнових вимог від загальної суми майнових вимог) до сплаченого 768,40 судового збору у частині задоволених майнових вимог на користь позивача 56,86 грн.

Згідно копії квитанції від 17.05.2019 № 0.0.1356023374.1 позивачем сплачено за подання до Черкаського окружного адміністративного суду позовної заяви судовий збір у сумі 3842 грн (а.с.100).

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації (18036, вул. Пастерівська. 102, м. Черкаси, ЄДРПОУ 33903680) щодо не нарахування на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 45% за травень та червень місяці 2018 року.

Зобов`язати Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації (18036, вул. Пастерівська. 102, м. Черкаси, ЄДРПОУ 33903680) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 45% за травень та червень місяці 2018 року.

Стягнути з Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської облдержадміністрації (18000, вул. Пастерівська, 102, м. Черкаси, ЄДРПОУ 33903680) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3872 грн моральної шкоди.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації (вул. Пастерівська, 102, м. Черкаси, 18036, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33903680) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 56 (п`ятдесят шість) грн 86 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )];

відповідач: до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації [вул. Пастерівська, 102, м. Черкаси, 18036, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33903680].

Повне судове рішення складено 25.07.2019.

Суддя Л.В. Трофімова