Постанова

від 24.07.2019 по справі 815/5632/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/5632/17 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Тутової Л.С.

за участю:

представника апелянта - Олійник Л.О.

представника позивача - Крутенко Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 612-49 від 18.10.2017 року, визнання протиправними дій,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якій позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування товариству з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна пені в розмірі 8 284 592,50 грн.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 612-49 від 18.10.2017 року про сплату ТОВ ТЕДІС Україна податкового боргу в розмірі 8 284 592,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки складено акт № 73/28-10-49-14/30622532 від 22.08.2017 року, на підставі висновків якого було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 року ТОВ ТЕДІС Україна 18.09.2017 року у повному обсязі сплачено податкове зобов`язання в розмірі 49 935 336,00 грн., однак 28.09.2017 року ТОВ ТЕДІС Україна було отримано лист Одеського управління Офісу ВПП ДФС, в якому податковим органом повідомлялося про нарахування товариству пені на суму заниженого податкового зобов`язання, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 року. Так, 18.10.2017 року позивачем було отримано податкову вимогу № 612-49 від 18.10.2017 року, відповідно до якої станом на 17.10.2017 року сума податкового боргу (пені) ТОВ ТЕДІС Україна становить 8 284 592,50 грн. Позивач вважає неправомірним нарахування TOB ТЕДІС Україна пені у сумі 8 284 592,50 грн. згідно податкової вимоги №612-49 від 18.10.2017 року у зв`язку з неправильністю її нарахування, невірним визначенням дати початку нарахування пені за грошовими зобов`язаннями, визначеними контролюючим органом за результатами проведення перевірки платника податків. Враховуючи, що ст.129 ПК України не містить жодних приписів, які б надавали контролюючому органу можливість нарахування пені на суму заниженого податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, за весь період такого заниження, нарахування пені, починаючи з граничної дати сплати у звітному періоді, за який було виявлено заниження/завищення податкового зобов`язання є протиправним. Відтак, ТОВ ТЕДІС Україна вважає оскаржувану податкову вимогу протиправною, незаконною, прийнятою без достатніх правових підстав, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом.

Відповідачем в обґрунтування правової позиції зазначено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Позивач, керуючись положеннями п.57.3 ст.57 ПК України сплатив суму визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0006744907 від 15.09.2017 року грошового зобов`язання, однак без дотримання пп.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України, а саме в частині сплати пені. Також відповідач акцентував увагу, що згідно пп.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Відтак, на думку контролюючого органу, пеня має нараховуватись на суму заниженого податкового зобов`язання за весь період такого заниження. Також відповідач зазначив, що з урахуванням приписів пп.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення, а відповідно відсутній предмет спору, оскільки позивачем самостійно погашено суму боргу, визначену оскаржуваною податковою вимогою.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали, проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року позов товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна (65044, Одеська обл., місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4А; код ЄДРПОУ 30622532) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г; код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 612-49 від 18.10.2017 року, визнання протиправними дій - задоволено. Визнано протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування товариству з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна пені у розмірі 8 284 592,50 грн. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 612-49 від 18.10.2017 року. Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна (04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г; код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір у розмірі 124 268,88 грн. (сто двадцять чотири тисячі двісті шістдесят вісім гривень 88 коп.).

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна про ухвалення додаткового рішення у справі № 815/5632/17- задоволено. Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна (04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г; код ЄДРПОУ 39440996) судові витрати на проведення експертизи у розмірі 68640,00 грн. (шістдесят вісім тисяч шістсот сорок гривень 00 коп.). Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна (04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г; код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір у розмірі 1762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.)

На вказані рішення суду Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційні скарги. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким позивачу у позовних вимогах відмовити у повному обсязі. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального права, у зв`язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Одеським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20,пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, ухвал Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2017 року по справі № 757/27057/17-к та від 18.05.2017 року по справі № 757/27514/17-к проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ТЕДІС Україна з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, правильності визначення об`єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати усіх

За наслідками перевірки складено акт № 73/28-10-49-14/30622532 від 22.08.2017 року (т.1 а.с.11-65), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.141.2.1 п.141.1 ст.141 ПК України, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 37 903 891,00 грн., а саме по податку на прибуток на загальну суму 37 903 891,00 грн., а саме по податковим періодам 2015 рік - 13 841 002,00 грн. 1 кв. 2016 року 1 485,000,00 грн. та 2016 рік 24 062 889,00 грн.;

- пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України, а саме несвоєчасне перерахування податку на доходи нерезидента;

- пп. б) п.176.2 ст.176 ПК України, п. 3.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за № 111/26556 встановлені випадки відображення у розділі І податкових розрахунків форми 1 ДФ недостовірних відомостей про платників податку - фізичних осіб.

За результатами перевірки прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 49 935 336,00 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями у сумі 37 903 891,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 12 031 445,00 грн. (т.1 а.с.66).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2017 року ТОВ ТЕДІС Україна було в повному обсязі сплачено податкове зобов`язання в розмірі 49 935 336,00, яке було визначено та донараховане ТОВ ТЕДІС Україна відповідачем на підставі податкового повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 р., про що свідчить платіжне доручення № 2729 від 18.09.2017 року (т.1 а.с.68).

28.09.2017 року (вх. №1189/го) позивачем отримано лист Одеського управління Офісу ВПП ДФС, в якому податковим органом повідомлялося про нарахування ТОВ ТЕДІС Україна пені на суму заниженого податкового зобов`язання, визначено на підставі податкового повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 року (т.1 а.с.69).

18.10.2017 року контролюючим органом винесено податкову вимогу №612-49, відповідно до якої за ТОВ ТЕДІС Україна значиться податковий борг з пені в розмірі 8 284 592,50 грн. (т.1 а.с.73).

Позивач, вважаючи зазначену вимогу протиправною та такою, що прийнята без дотримання вимог ПК України, звернувся до суду із зазначеним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Відповідно до вимог пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно до вимог пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

З системного аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що податкове зобов`язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні; грошове ж зобов`язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому статтею 50 ПК України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

Таким чином, ПК України розмежовує поняття податкового зобов`язання і грошового зобов`язання.

Згідно до вимог п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

За змістом п.37.2 ст.37 ПК України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до вимог п 57.2 ст.57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно до вимог п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Тобто, по завершенню вказаного 10-денного строку, якщо у контролюючого органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов`язання, то контролюючий орган зобов`язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов`язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

В свою чергу, на підставі п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З урахуванням вказаної різниці між грошовим та податковим зобов`язанням, у тому числі, у встановлених статтею 57 ПК України, строках їх сплати, момент початку нарахування пені для таких зобов`язань визначається по-різному.

Підстави та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків врегульовано ст.59 ПК України.

Згідно до вимог п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до вимог п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

У вищенаведеному пункті ПК України зазначено, що податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Крім того, розділом ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №610 від 30.06.2017 року, визначено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Враховуючи вказане та виходячи з аналізу вищенаведених норм, підставою для формування та направлення контролюючим органом податкової вимоги платнику податків є встановлення відповідної обставини, зокрема, платником податків не сплачено узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.

За приписами пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2017 року ТОВ ТЕДІС Україна було своєчасно в повному обсязі сплачено податкове зобов`язання в розмірі 49 935 336,00, яке було визначено та донараховане ТОВ ТЕДІС Україна відповідачем на підставі податкового повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 року. Колегія суддів зазначає, що відповідачем дотримано встановлений законом десятиденний строк.

Однак за наслідками погашення позивачем податкового зобов`язання відповідачем було відображено в інтегрованій картці позивача пеню у розмірі 8 284 592,50 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими діями контролюючого органу та вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для нарахування ТОВ ТЕДІС Україна пені за заниження сум податкових зобов`язань за весь період такого заниження, оскільки на дату нарахування позивачу пені згідно з приписами ст.129 ПК України не передбачено її нарахування за весь період заниження податкового зобов`язання.

За приписами п.111.2 ст.111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно до вимог пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України).

Відповідно до вимог пп.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилання відповідача, в тому числі у відзиві на позовну заяву, на пп.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України в редакції, що не є чинною на час виникнення спірних правовідносин, оскільки вказана норма в даному випадку має застосовуватись з урахуванням змін, внесених Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні №1797-VIII від 21.12.2016 року.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу щодо посилання на пп.129.1.2п.129.1 ст.129 ПК України у редакції, яка втратила чинність 1 січня 2017 року, тобто не діяла ані на момент прийняття податкового повідомлення-рішення, ані спірної вимоги, оскільки податковим законодавством, за наявних обставин, нарахування пені не передбачено.

Згідно до вимог пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що ПК України прямо передбачено, що при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, пеня нараховується починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

За приписами п.129.4 ст.129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Колегією суддів встановлено, що донарахування пені в розмірі 8 284 592,50 грн. відповідачем здійснено на підставі п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України в редакції, чинній до 01.01.2017 року, який передбачав, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Однак, статтею 129 ПК України в редакції, чинній з 01.01.2017 року не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, у зв`язку з чим підпункт 129.1.2 пункту 129.1 ст.129 Податкового кодексу України (в редакції на час прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги) не міг бути застосований податковим органом для розрахунку пені, оскільки встановлює момент з якого може бути нарахована пеня на податкове зобов`язання, визначене контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, а тому такі дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства та свідчать про протиправність оскаржуваної податкової вимоги № 612-49 від 18.10.2017 року, оскільки податковий борг у позивача виник в результаті безпідставного нарахування пені.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 року у справі №820/3878/18 (адміністративне провадження №К/9901/36839/18), яка відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при вирішенні даного спору.

Зазначена обставина також знайшла своє відображення у індивідуальній податковій консультації Державної фіскальної служби України № 938/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 30.06.2017 року (т.1 а.с.71).

У постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №822/2821/17 (адміністративне провадження №К/9901/20959/18) зроблено висновок, що об`єктом нарахування пені, яка увійшла до складу податкової вимоги є грошове зобов`язання визначене контролюючим органом згідно пп. 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, яке за умовами п.57.3 ст.57 ПК України, платник податків зобов`язаний сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів вважає, що сплата узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлений кодексом строк виключає одну із умов нарахування пені, доводить відсутність складу податкового правопорушення, що унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність нарахування пені, правила обчислення якої встановлені статтею 129 Податкового кодексу України та діють тільки за умов наявності підстав її нарахування.

Однак в межах спірних відносин узгоджене грошове зобов`язання, а саме податкове зобов`язання, визначене відповідачем шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення № 0006744907 від 15.09.2017 року на суму 49 935 336,00 грн., сплачене позивачем з дотриманням встановленого кодексом строку, що не заперечується апелянтом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України у висновку за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №2191/18-45/13097/18-72/13098/18-71 від 26.06.2018 року, зокрема, зазначив, що податкова вимога №612-49 від 18.10.2017 року не містить будь-яких посилань з яких підстав виник зазначений податковий борг, документально нарахування ТОВ ТЕДІС Україна пені у сумі 8 284 592,50 грн., згідно податкової вимоги саме на підставі акта про результати позапланової виїзної документальної перевірки №73/28-10-49-14/30622532 від 22.08.2017 року не можливо підтвердити (т.1, а.с.167-173).

Також, слід зазначити, що фінансова відповідальність до платника податків у вигляді пені має бути застосована у розмірі та з дотриманням порядку нарахування пені, чинного на дату сплати зобов`язання (припинення порушення). При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у податковому повідомленні-рішенні № 0006744907 від 15.09.2017 року дану суму пені зазначено не було та не було відображено податковим органом в Акті перевірки, а тому відповідачем протиправно здійснено донарахування пені в розмірі 8 284 592,50 грн. на підставі п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України в редакції, чинній до 01.01.2017 року, навіть через те, що виявлені при перевірці порушення податкового законодавства були допущені позивачем до 01.01.2017 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваній податковій вимозі сума податкового боргу вказана станом на 17.10.2017 року, що розуміється як заборгованість, що нараховувалась та рахується станом з 01.01.2014 року по 18.05.2017 року, адже перевірка порушення вимог податкового законодавства проводилась з 01.01.2014 року. Слід також зазначити, що Акт перевірки датований 22.08.2017 року, податкове повідомлення-рішення винесено 15.09.2017 року, податкова вимога датована 18.10.2017 року, однак норма Податкового кодексу України, на підставі якої було нарахована пеня, застосована в редакції до 01.01.2017 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні від 09.02.1999 р. №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Колегія суддів вважає, що заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності.

За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Доводи апелянта про те, що з урахуванням приписів пп.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною та правомірність винесення останньої не може бути предметом судового розгляду, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пп.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Відповідно до вимог ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Найважливішою вимогою ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовані положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy), [ВП] заява № 33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І).

За приписами п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПК України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов`язань, які становлять 1095 днів.

Частинами 1, 2 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 року Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, у якій зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За стандартами Європейського суду з прав людини під доступом до правосуддя розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень є невід`ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.

Зокрема, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet v. France, пункт 36, 38) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів, враховує правову позицію, висловлену у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі №818/1331/17 (адміністративне провадження №К/9901/10708/18), від 29.03.2018 року у справі №804/2719/17 (адміністративне провадження №К/9901/39456/18), за змістом якої обставини відкликання податкового повідомлення-рішення чи податкової вимоги на підставі пп.60.1.1 п.60.1ст.60 ПК України не є перешкодою для його скасування, позаяк не відновлюють становище позивача, яке існувало до моменту прийняття такого рішення.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що донарахування ТОВ ТЕДІС Україна пені в розмірі 8 284 592,50 грн. відповідачем безпідставно здійснено на підставі п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України в редакції, чинній до 01.01.2017 р. та не враховано, що на дату нарахування позивачу пені згідно з приписами ст.129 ПК України не передбачено її нарахування за весь період заниження податкового зобов`язання, відтак нарахування пені, починаючи з граничної дати сплати у звітному періоді, за який було виявлено заниження/завищення податкового зобов`язання є протиправним. Відтак податкова вимога № 612-49 від 18.10.2017 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Стосовно апеляційної скарги контролюючого органу на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення, позивач зазначає, що позов ТОВ ТЕДІС Україна задоволено у повному обсязі, однак на користь позивача присуджено лише частину судових витрат у розмірі 124 268,88 грн., а саме за подання адміністративного позову. Питання щодо стягнення судових витрат в іншій частині (у розмірі 70 402,00 грн., що складається з витрат на оплату за проведення у справі судово-економічної експертизи (68 640,00 грн.) та доплати судового збору у зв`язку зі збільшенням розміру позовних вимог (1762,00 грн.), залишилось не вирішеним судом, що є підставою для ухвалення додаткового рішення.

24.01.2019 року (вх. № 2711/19) від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування яких зазначено, що згідно ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року, якою задоволено клопотання позивача про призначення експертизи, витрати, пов`язані з проведенням експертизи покладено на ТОВ ТЕДІС Україна . Враховуючи, що експертизу було призначено за клопотанням саме позивача, витрати повинна нести та сторона, що заявила клопотання про проведення судової експертизи. Також відповідач вважає завищеною вартість експертизи.

Згідно до вимог ч.3 ст.252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно до вимог ч.1 ст.247 КАС України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно до вимог п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до вимог ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно до вимог ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом першої інстанції враховано, що докази про розмір судових витрат та відповідну заяву позивачем було подано до закінчення судових дебатів.

Частиною 4 ст.137 КАС України передбачено, що у випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Згідно до вимог ч.5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У відповідності до вимог ст.101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Ухвалою суду від 14.12.2017 року за клопотанням представника товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; зупинено провадження по справі до одержання результатів експертизи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.04.2018 року між Київським науково-дослідним інститутом судових експертних Міністерства юстиції України (виконавець) та ТОВ ТЕДІС Україна (замовник) укладено договір на проведення судової експертизи № 105/03-18, за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе проведення судово-економічної експертизи, яка призначена відповідно до ухвали судді Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року у справі № 815/5632/17 та згідно з профілем діяльності інституту; надання послуг, зазначених у Переліку платних послуг, які надаються науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 року №804 ) (т.1, а.с. 246-247).

До суду надійшов висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 2191/18-45/13097/18-72/13098/18-71 від 26.06.2018 року.

На підтвердження здійснення оплати за проведену судово-економічну експертизу надано засвідчені копії рахунку № 12243 від 03.04.2018 року, платіжного доручення № 77801 від 26.04.2018 року на суму 68 640,00 грн. (т.1, а.с.248-249).

Отже, на підставі наведеного, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна по суті спору задоволені повністю, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення заяви позивача та ухвалення додаткового рішення про стягнення з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна судових витрат на проведення експертизи у розмірі 68 640,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 124 268,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 55689 від 26.10.2017 року (т.1, а.с.10).

Згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок и бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 124 268,88 грн.

Крім того, 08.11.2018 року (вх. № 33726/18) позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, за подання якої сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. згідно платіжного доручення № 96319 від 06.11.2018 року (т.2, а.с.13-15).

Враховуючи, що позов ТОВ ТЕДІС Україна задоволено, наявні підстави для стягнення з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТЕДІС Україна судового збору у розмірі 1762, 00 грн.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції не було вирішено питання щодо розподілу витрат на проведення експертизи у розмірі 68 640,00 грн. та судового збору у розмірі 1762, 00 грн. при ухваленні рішення від 12.12.2018 року у справі № 815/5632/17, колегія су3ддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність ухвалення додаткового судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2 , 7 , 8 , 9 , 10, 73, 74 , 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційних скаргах про те, що судові рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Крім того, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року сплату судового збору Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у розмірі 186 403,32 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі №815/5632/17 відстрочено до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення за результатами розгляду її апеляційної скарги у цій справі.

Колегія суддів вважає, що судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року - без змін.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, місцезнаходження юридичної особи: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 Г) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 186 403 (сто вісімдесят шість тисяч чотириста три) гривні 32 коп., який підлягає сплаті до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - 31211256026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 26.07.2019 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.