Постанова

від 16.07.2019 по справі 560/3963/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3963/18

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

16 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.,

представників позивача: Нараєвського О.Ю., Драчука С.Л.

представника відповідача: Поліщука Є.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року (м. Хмельницький, 04 квітня 2019 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0009121406 від 11.09.2018 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ" збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток на 925125,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "П" № 0009111406 від 11.09.2018 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 142564 грн.

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" № 0009121406 від 11.09.2018 р., в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ" податкового зобов`язання на суму 429057,30 грн., та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 107264,30 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що на виконання ухвали слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18.08.2017 р. по справі 683/1990/17 про надання дозволу на проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ" начальником Головного управління ДФС у Хмельницькій області видано наказ №3638 від 13.11.2017 р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВЕСТ Імпорт .

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ" надіслало на адресу Головного управління ДФС у Хмельницькій області лист від 14.11.2017 р. №26, відповідно до якого позивач проінформував контролюючий орган про втрату всіх первинних документів у зв`язку із переїздом та просив надати строк для їх відновлення.

У зв`язку із ненаданням документів до перевірки, відповідачем складено Акт ненадання документів для проведення позапланової виїзної перевірки від 14.11.2017 р. №0253/22-01-14-06/39552144, та начальником ГУ ДФС у Хмельницькій області підписано наказ Про перенесення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ", до дати отримання копій документів або забезпечення доступу до них.

18.12.2017 року посадовими особами відповідача складено Акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ" ПН 39552144 податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 15.08.2017 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 15.08.2017 р.".

Позивач не погодившись із складеним відповідачем Актом "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ" ПН 39552144 податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 15.08.2017 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 15.08.2017 р." подав заперечення на нього до ГУ ДФС у Хмельницькій області.

ГУ ДФС у Хмельницькій області розглянувши заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ", направило на адресу позивача відповідь на заперечення до акту перевірки від 04.01.2018 р. №0013/22-01-14-06/39552144 в якій зазначено, що за результатом розгляду заперечення, та з урахуванням документів, що надано до заперечення, контролюючим органом прийнято рішення про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 10.07.2018 р. №2092 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вест Імпорт" (з урахуванням наказу про продовження перевірки) посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ" (ПН 39552144) з питань, що стали предметом оскарження.

За результатами перевірки складено акт № 1259/22-01-14-06/39552144 від 25.07.2018 р.

Проведеною перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ" п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України № 2756-VI від 02.12.2010, із змінами та доповненнями, п. 1 ст. 3, п. 4, п. 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. за № 996-ХIV (із змінами та доповненнями), п. 6, п. 7, п. 11, п. 29 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством:

- завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток за 2015 на 142564,00 грн.;

- заниження податку на прибуток за 2016 в сумі 740101,00 грн.

Позивач від підписання та отримання примірника Акту перевірки відмовився, у зв`язку з чим посадовими особами відповідача 25.07.2018 р. складено Акт №0168/22-01-14-06/39552144 про відмову від отримання та неможливості вручення акту перевірки.

26.07.2018 р. відповідачем примірник акту із додатками направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення, номер відправлення 2900726842173, однак поштове вкладення повернуто на адресу відповідача із відміткою за закінченням терміну зберігання .

На підставі акту № 1259/22-01-14-06/39552144 від 25.07.2018 р. винесено податкові повідомлення - рішення форми "Р" № 0009121406 від 11.09.2018 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ" збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток на 925125,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "П" № 0009111406 від 11.09.2018 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 142564 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятими, податковим органом, податковими повідомленнями - рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України. За результатами розгляду скарги податкові повідомлення - рішення форми "Р" № 0009121406 від 11.09.2018 р. та форми "П" № 0009111406 від 11.09.2018 р. залишено без змін.

Податкові повідомлення - рішення форми "Р" № 0009121406 від 11.09.2018 р. та форми "П" № 0009111406 від 11.09.2018 р. надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ" згідно супровідного листа № 22849/10/22-01-14-06-10 від 12.09.2018 р.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог у частині оскарження рішення відповідача від 11.09.2018 року №0009121406, яке й скасував, а у скасуванні решти оскаржених рішень - відмовив.

Колегія суддів, перевіряючи судове рішення у межах апеляційної скарги у задоволеній частині позову, не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 11.09.2018 року №0009111406 колегією суддів не переглядається через відсутність оскарження у цій частині.

Щодо оскарженої частини рішення суду першої інстанції, то перевіркою встановлено, що позивачем у Звіті про фінансові результати за 2016 рік , що є невід`ємною частиною Декларації з податку на прибуток, завищено рядок 2050 Собівартість реалізованої продукції в загальній сумі 2383656 грн. за рахунок віднесення до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) вартість витрат на передпродажну підготовку автотранспортних засобів, на підставі первинних документів, які складено формально із порушенням вимог законодавства.

Так, позивачем до складу рядка 2050 Собівартості реалізованої продукції Звіту про фінансові результати за 2016 рік, віднесено вартість послуг по ремонту та передпродажній підготовці автомобілів по актах, які складені контрагентами: ТОВ Нарс Авто (ПН 33965307) на суму 175000 грн., ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму 1031714 грн.; ФОП ОСОБА_2 (РИОКГІП НОМЕР_2 ) на суму 1121854 грн. та по актах, виписаних на послуги мийки автомобілів ПП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на суму 55088 грн.

Згідно Інструкції №291 від 30.11.1999 р. Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі - Інструкції) узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг призначено Рахунок 90 "Собівартість реалізації".

За дебитом рахунку 90 „Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання, в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

На субрахунку 902 „Собівартість реалізованих товарів" відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси".

Відповідно до п. 8 П(С)БО 9 „Запаси" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №246 (зі змінами та доповненнями) придбані (отримані) або вироблені запаси на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Відповідно п.9 П(С)БО 9 „Запаси" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №246 (зі змінами та доповненнями) первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

- інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємстваУустанови на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Відповідно до наданих до перевірки документів обліку собівартості товарів, вантажно- митних декларацій, актів надання послуг, актів прийняття-передачі виконаних робіт собівартість реалізованих товарів, а саме, автотранспортних засобів на ТОВ Вест Імпорт складається з фактичної вартості, ввізного мита та акцизного збору (відповідно до ВМД) та послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, послуг з миття автомобілів (відповідно до актів надання послуг та актів прийняття-передачі виконаних робіт).

Проаналізувавши первинні документи, що надані до перевірки із контрагентом ТОВ „Нарс Авто", а саме, Акт приймання - пердачі виконання робіт від 23.05.2016 року, Акти прийому - передачі майна щодо реалізації придбаних автомобілів та митні декларації встановлено наступне.

Відповідно до акта №1 від 23.05.2016 року прийняття-передачі виконаних робіт, в якому зазначено номенклатуру послуг - ремонт та передпродажна підготовка автотранспортних засобів в розрізі марок автотранспортних засобів та номерів кузова, (зведені дані наведено в додатку 5 до акта перевірки), встановлено наступне.

Відповідно до акту №1 від 23.05.2016 року вартість послуг по ремонту та передпродажній підготовці автотранспортних засобів, що надавалися ТОВ Нарс Авто становить 205 000 грн., в тому числі вартість послуг, включених до собівартості саме реалізованих товарів у 2016 році - 175000 грн.

Перевіркою встановлено, що акт прийняття-передачі виконаних робіт складений 23.05.2016 року, а частина автотранспортних засобів, які вказані в даному акті, відповідно до наданих до перевірки актів нриймання-передачі майна були реалізовані до зазначеної в акті прийняття-передачі виконаних робіт дати, а саме до 23.05.2016 року. Отже, вартість наданих послуг не може відноситись до формування собівартості реалізованих товарів.

Вартість виконаних робіт по ремонту та передпродажній підготовці автомобілів, які були реалізовані до 23.05.2016 року, тобто дати складання акту - склали 120000 грн.

Так як автотранспортні засоби були вже у використані, кожний з них потребував різного ступеня відновлення, ремонту. В акті прийняття-передачі виконаних робіт не вказано, які саме роботи були виконані по кожному автотранспортному засобу, не надано документального підтвердження вартості ремонту кожного автомобіля, яка була відповідно віднесена до собівартості реалізації даного автотранспортного засобу, перевіркою зроблено висновок, що позивачем завищено собівартість реалізованої продукції у 2016 році із зазначеним контрагентом в загальній сумі 175000,00 гри., що призвело до заниження об`єкта оподаткування в сумі 31500 грн. (175000х0,18= 31500 гри.)

Аналізуючу первинні документи, що надані позивачем до перевірки, щодо здійснення господарських операцій із ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 встановлено наступне.

Позивачем до перевірки надано договір про надання послуг з миття автомобілів від 02.11.2015 року, який укладено між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів від 04.01.2016 року між ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до Бази даних ДФС України встановлено, що зазначені суб`єкти господарювання в момент укладення зазначених договорів являлися платниками єдиного податку другої групи, що підтверджується доказами, що надано відповідачем до справи. А саме: інформацією з бази даних ДФС України АІС РПП та звітами платника єдиного податку за відповідні звітні періоди.

В силу вимог п. 291.4 ст. 291 ПК України передбачено, що платники єдиного податку здійснюють свою діяльність з надання послуг виключно платникам єдиного податку та/або населенню. Тобто відповідно до вимог ПК України, платники єдиного податку другої групи не наділені відповідною правосуб`єктністю щодо укладання угод із юридичними особами та погоджувати будь - які наслідками за відповідними угодами.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Тому ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , будучи платником єдиного податку другої групи, не наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності щодо заключения правочинів про надання послуг юридичним особам.

За змістом ст. 215 ЦК України зазначені правочини є недійсними в момент вчинення правочину стороною та не породжують будь - яких наслідків, оскільки його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Аналізуючи первинні документи, а саме: акти виконаних робіт, зроблено висновки, що вони складені сторонами формально та не містять інформацію щодо змісту та обсягу виконаних робіт, що не дає можливість встановити які роботи виконувалися контрагентами та у якому обсязі, вартість виконаних робіт, що зазначена в акті становить 10% від митної вартості автомобіля, 98 % актів виконаних робіт складено після реалізації автомобіля кінцевому споживачу.

У зв`язку із відображенням господарської операції із ФОП ОСОБА_1 позивачем завищено собівартість реалізованої продукції у 2016 році в загальній сумі 1031714,00 грн., що призвело до заниження об`єкта оподаткування в сумі 185708,52 грн. (1031714х0,18= 185708,52 грн.) Зведений реєстр наданих послуг зазначено у додатку 6 до акту перевірки.

У зв`язку із відображенням позивачем у бухгалтерському та податковому обліку господарської операції по наданню послуг по передпродажній підготовці із ФОП ОСОБА_2 позивачем завищено собівартість реалізованої продукції у 2016 році в заганьній сумі 1121854,00 грн., що призвело до заниження об`єкта оподаткування в сумі 201933,72 грн. (1121854х0,18= 201933,72 грн.) Зведений реєстр відображено у додатку 7 до акта.

У зв`язку із відображенням господарської операції по наданню послуг по мийці автомобілів із ФОП ОСОБА_2 позивачем завищено собівартість реалізованої продукції у 2016 році в загальній сумі 55088 грн., що призвело до заниження об`єкта оподаткування в сумі 9915,84 грн. (55088х0,18- 9915,84 грн.)

У відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням о єкпв оподаткування га/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно вимог Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-ХІУ (даті - Закон №996) відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону №996 визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Положеннями ст. 3 Закону №996 передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За правилами ст. 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства під час здійснення господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з тим, згідно п. 4 ст. 9 Закону №996 регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

В силу п.5 сг.9 Закону №996 господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

З наведених норм законодавства слідує, що будь-які документи, які складені із порушенням не мають юридичної сили.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0009121406 від 11.09.2018 року прийняте відповідачем за результатами фактичної перевірки позивача є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" № 0009121406 від 11.09.2018 р., в частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІМПОРТ" податкового зобов`язання на суму 429057,30 грн., та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 107264,30 грн.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Решту частину рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 липня 2019 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.