Рішення

від 25.07.2019 по справі 617/1640/18

ВОВЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/1640/18

Провадження № 2/617/117/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року Вовчанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,

представника позивача - Супруна О.М.,

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вовчанську Харківської області у загальному порядку цивільну справу за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю),

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка (далі - ТОВ Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка) звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 11 вересня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрував договір оренди земельної ділянки (паю), кадастровий номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності з орендарем ОСОБА_2 на 15 років, з правом пролонгації. Вказаний правочин вважає незаконним, оскільки відповідно до договору оренди землі № 162 від 15 липня 2004 року, ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка строком на 40 років цю ж саму земельну ділянку.

Договір оренди земельної ділянки від 15 липня 2004 року був зареєстрований Червоноармійською сільською радою Вовчанського району Харківської області того ж дня за № 102, а тому є діючим.

За вказаним договором, ОСОБА_1 регулярно отримує орендну плату.

Наприкінці серпня - початку вересня 2018 року ТОВ Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка засіяло озимою пшеницею та внесла під посів добрива на вказаній земельній ділянці, а тому просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (паю), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кадастровий номер НОМЕР_1 ; судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 178 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 надали суду відзиви, в яких виклали заперечення проти позову, згідно яких матеріальний закон не містить такої підстави для визнання правочину недійсним, як наявність зобов`язань перед іншим суб`єктом за іншим правочином відносно того ж самого предмету. Право оренди земельної ділянки обов`язковій державній реєстрації, натомість ТОВ Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка протягом тривалого часу, не маючи ніяких обмежень в реалізації своїх прав, не звернулось до Державної реєстраційної служби України та не зареєструвало своє право користування земельною ділянкою. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 27-30, 61-64).

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Зазначив, що ОСОБА_1 договір від 15 липня 2004 року ніколи не оскаржував, отримував постійно орендну плату та не заперечував його дійсність та законність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, сповіщався про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, сповіщався судом про час та місце розгляду справи завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 під час судового розгляду просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи їх безпідставними. Зазначив, що як йому повідомив працівник ТОВ Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка , договір оренди від 15 липня 2004 року є недійсним, а тому він уклав договір оренди земельної ділянки із ОСОБА_2 .

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як встановлено під час судового розгляду, згідно відомостей державного акту серії НОМЕР_2 , виданого 11 жовтня 2002 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5, 56 га, розташованої на території Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 5).

Належну ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 5, 56 га, останній 15 липня 2004 року передав ТОВ Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка за договором оренди земельної ділянки № 162. Вказаний правочин був зареєстрований Червоноармійською сільською радою Вовчанського району Харківської області за № 102 (а.с. 4).

Згідно відомості на виплату грошей за № 33 від 21 квітня 2017 року та касового ордеру № 314 від 01 червня 2017 року, ОСОБА_1 отримав виплати від ТОВ Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка (а.с. 6-7).

07 вересня 2018 року ОСОБА_1 уклав договір оренди належної йому земельної ділянки, площею 5, 56 га із ОСОБА_2 (а.с. 34-37). Вказаний правочин був зареєстрований державним реєстратором Великобурлуцької районної державної адміністрації 11 вересня 2018 року (а.с. 16).

Як на підставу визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (паю), укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07 вересня 2018 року, позивач посилається на наявний договір оренди земельної ділянки, укладений між ним та ОСОБА_1 15 липня 2004 року.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору від 15 липня 2004 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 2 ст. 125 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору від 15 липня 2004 року) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору від 15 липня 2004 року) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 4 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення договору від 15 липня 2004 року) передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення договору від 15 липня 2004 року) орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Частина 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення договору від 15 липня 2004 року) визначала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення договору від 15 липня 2004 року) передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно зі ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з п. г ст. 15 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору від 15 липня 2004 року) до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить, зокрема, ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок.

Стаття 202 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору від 15 липня 2004 року) передбачає, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

У положенні про Державний комітет України по земельних ресурсах, який затверджено Указом Президента України від 14 серпня 2000 року передбачено, що Держкомзем України відповідно до покладених на нього завдань, у тому числі здійснює у складі державного земельного кадастру реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок, веде Державний реєстр прав на землю та нерухоме майно, організовує в установленому законодавством порядку в єдиній системі державних органів земельних ресурсів надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг у сфері землеустрою та використання даних державного земельного кадастру за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 17 лютого 2003 року Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру (у редакції, чинній на час укладення договору від 15 липня 2004 року) на Державний комітет України по земельних ресурсах було покладено функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

Наказом Держкомзему від 23 травня 2003 року № 135, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 травня 2003 року за № 408/7729, Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах встановлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (далі - Центр ДЗК) та доручено Центру ДЗК створення та ведення автоматизованої системи державного земельного кадастру та Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1088 була створена єдина система державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру відповідно до вищевказаної постанови було визначено, що держателем Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є Державний комітет по земельних ресурсах, який забезпечує створення і функціонування цього Реєстру.

Встановлено, що адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах, який здійснює його ведення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1088 встановлено, що після створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно державна реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них проводиться виключно Центром державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах шляхом внесення записів до Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.

Наказом Держкомзему України від 02 липня 2003 року № 174, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за № 641/7926, було затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, який встановлює, що державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі з зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.

Таким чином, на момент реєстрації договору оренди земельної ділянки від 15 липня 2004 року, вимоги діючого законодавства передбачали, що повноваження державної реєстрації земельних ділянок були у компетенції Держкомзему України та його територіальних органів, згідно з п. г ст. 15 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору від 15 липня 2004 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року (справа № 695/339/17).

Як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , не є вчиненим, окрім іншого, правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Суд приходить до висновку, що договір оренди земельної ділянки від 15 липня 2004 року не пройшов належну державну реєстрацію, а тому не є вчиненим.

Відповідач ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, площею 5, 56 га, розташованої на території Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , мав можливість розпоряджатись нею та відповідно передати в оренду ОСОБА_2

Договір оренди земельної ділянки, площею 5, 56 га, укладений між відповідачами правомірно (а.с. 34-37). Вказаний правочин був зареєстрований державним реєстратором Великобурлуцької районної державної адміністрації 11 вересня 2018 року.

Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно позивач мав довести в суді, що договір оренди земельної ділянки, укладений 07 вересня 2018 року між відповідачами, порушує його права як орендаря.

Разом з тим, ТОВ Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протиправно уклали договір оренди земельної ділянки, що порушує його права.

Враховуючи викладене, суд вважає, позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд покладає судовий збір на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Вовчанський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка , адреса місця знаходження: 62573, Харківська обл., Вовчанський район, с. Кирилівка, вул. Центральна, 37, ід. код юр. особи - 30320828.

Представник позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 .

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 .

Суддя -